Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Вже понад 5 місяців Українська держава та інститути влади функціонують в умовах воєнного стану. Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» продовжує моніторингове дослідження діяльності народних депутатів від Харківщини, фокусуючи увагу на ключовому її аспекті – безпосередньо законодавчій роботі. В першій частині цього нового дослідження розглядається, як протягом червня та липня працювали депутати, що представляють 7 мажоритарних округів Харкова.

Активність депутатів на парламентських засіданнях

Згідно Конституції (стаття 83) та Закону «Про регламент Верховної Ради України» (стаття 10) VII парламентська сесія повинна закінчитися не пізніше, ніж за 45 днів до початку VIII-ої, яка, в свою чергу, розпочинається в перший вівторок вересня. Відповідно, за календарним планом роботи Верховної Ради останнім робочим днем поточної сесії мала стати п’ятниця, 22 липня. Водночас, після початку повномасштабної війни Верховна Рада подекуди відходить від цих календарних планів, не повідомляючи завчасно про свої засідання з міркувань безпеки.

Так чи інакше, протягом червня і неповного липня депутати розглянули майже в півтора рази більше питань (342), ніж протягом усього першого «воєнного кварталу» (березень-травень), якому було присвячено наше попереднє дослідження. Таким чином, вже зібралося достатньо інформативного матеріалу про виконання народними депутатами своїх безпосередніх обов’яків у парламентській залі.

Найбільш відповідально до роботи на засіданнях поставились мажоритарники від 172-го та 173-го округів Юрій Здебський та Олександр Бакумов, які взяли участь у голосуваннях із майже 100% (340 та 341 відповідно із 342-х) питань порядку денного. Трохи нижчою була активність Марії Мезенцевої (168 округ) і Андрія Одарченка (170 округ) – на рівні 68% та 74% відповідно. Представниця 171-го округу Вікторія Кінзбурська взяла участь у 54% голосувань Ради, Олександр Фельдман (174-й округ) – у 47%. Найменше долучався до голосувань обранець від 169-го округу Олександр Куницький – він голосував лише з кожного четвертого питання порядку денного. За кількістю ініційованих законопроектів мажоритарники від Харкова умовно поділилися на дві групи: більш активні Бакумов, Мезенцева та Кінзбурська (15-18 долучень до законодавчих ініціатив), а також усі решта нардепів, які протягом дослідженого періоду суттєво менше (4-6 разів) ставали спів-авторами законопроектів чи постанов.

З-поміж понад трьох сотень законопроектів і постанов, які розглядалися в депутатській залі протягом досліджуваного періоду, деякі питання викликають особливий інтерес. Так, було відібрано ТОП-7 маркерних законодавчих ініціатив, з яких, по-перше, не було однозначної позиції депутатського корпусу, по-друге, вони викликали суттєвий суспільний та медійний резонанс, по-третє, їхнє ухвалення було принциповим для офісу президента (відповідно, голосування кожного депутата є своєрідним проявим його лояльності або нелояльності до влади). Нижче представлено, як саме із цієї підбірки політичних питань голосували мажоритарники від Харкова.

Джерело: інформація про голосування для інфографіки взята з сайту Верховної Ради.

Довідково (першоджерела для ознайомлення із змістом законопроектів):

№0157 – ратифікація Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (259 «за»);

№7427 – регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання, яке в експортному колі оцінюють як ініціативу в інтересах «Нафтогазу» (229 «за»);

№7418 – відміна пільг на імпорт і повернення плати за розмитнення авто (235 «за»);

№5323 – оновлення державної регіональної політики (241 «за», наш аналіз – у статті);

№7523 – збільшення соціальних видатків і дефіциту бюджету на 81 млрд. грн. (244 «за»);

№7345 – розширення повноважень Нацради з питань ТБ на час воєнного стану (241 «за»);

№7567 – надання згоди на звільнення генпрокурора Ірини Венедіктової (264 «за»).

Серед харківських мажоритарників за обраними маркерними голосуваннями абсолютну підтримку всім провладним ініціативам висловив лише Юрій Здебський. Вікторія Кінзбурська була відсутня в день голосування законопроекту про регіональну політику та змін до держбюджету, але підтримала всі інші розглянуті ініціативи. Олександр Бакумов, який зберігаючи приналежність до фракції «Слуги народу», увійшов до міжфракційного об’єднання Дмитра Разумкова, підтримав більшість ініціатив, але демонстративно проголосував проти звільнення Ірини Венедіктової, а також утримався при голосуванні за зміни до бюджету і посилення Нацради та можливих санкцій для телеканалів. Андрій Одарченко підтримав усі законопроекти, окрім збільшення повноважень Нацради телебачення та радіомовлення. Не варто дивуватися тому, що за «Стамбульську конвенцію» (і за деякі інші ініціативи) не голосувала Марія Мезенцева – вона в цей час перебувала в Страсбурзі на сесії ПАРЄ. Серед представників пропрезидентської партії найменшу активність із підтримки маркерних ініціатив влади продемонстрував Олександр Куницький – навіть Олександр Фельдман із новоствореної депутатської групи «Відновлення України» частіше голосував «за» (зокрема, з бюджетного питання, яке є традиційним маркером неформальної приналежності до коаліції та лояльності до влади).

ТОП-5 законодавчих ініціатив

Щоб скласти більш комплексне уявлення про законотворчу роботу мажоритарників від Харкова доцільно поєднати наведений вище статистичний фактаж із ілюстративними кейсами законодавчих ініціатив, до яких долучалися нардепи. При відборі п’ятірки кейсів ми виходимо з суспільної значущості ініціатив для виборців під час війни, ілюструємо охоплення різних сфер законодавчого регулювання та залучаємо ініціативи з доробку всіх харківських мажоритарників. Також були відсіяні законопроекти та постанови з завеликою (понад 50) кількістю спів-ініціаторів (на кшталт постанови про звернення ВРУ до країн ЄС щодо надання Україні статусу кандидату) на користь більш цікавих та унікальних з точки зору числа співавторів кейсів.

№7441-1 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо підтримки позичальників, майно яких було знищено або зазнало пошкоджень внаслідок збройної агресії російської федерації проти України». 

Напевно, цей законопроект серед розроблених парламентом влітку можна назвати однією з найбільш актуальних ініціатив саме для Харкова, в якому пошкоджено та зруйновано понад 4 тисячі будинків (з них більше 500 не підлягають відновленню), а понад 150 тисяч мешканців втратили житло. При цьому, частина з цих осіб придбали нерухомість у кредит і опинились в абсурдній ситуації необхідності продовжувати сплачувати за зруйноване росіянами майно. Логічно, що до законопроекту в якості спів-ініціаторів долучилися і мажоритарники від Харкова – Андрій Одарченко, Марія Мезенцева та Вікторія Кінзбурська. Згідно тексту, анулюванню підлягатимуть кредити на знищені нерухомість та автомобілі, по яким 23 лютого 2022 року була відсутня заборгованість (не стосується елітного майна – в законопроекті визначені обмеження за метражем житла та обсягом двигуна відповідно). А замороженню (до отримання державної компенсації) підлягатимуть кредити на пошкоджене майно осіб, які опинилися в зоні бойових дій або на тимчасово окупованих територіях. 9 липня законопроект було підтримано в першому читанні (283 голоси «за») і направлено за скороченою процедурою на підготовку до прийняття в цілому.

№7481 «Про внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо розширення переліку осіб, які не підлягають призову під час мобілізації». 

Ще однією суспільно значимою та актуальною темою законодавчого регулювання є мобілізація. В парламенті зареєстровано вже декілька законопроектів, які деталізують групи військовозобов’язаних, що мають право на відстрочку (частина цих законопроектів також стосується права громадян на виїзд за межі України). Спів-ініціатором одного з таких документів став нардеп Олександр Бакумов. Особливість законопроекту полягає в тому, що додаткова група осіб, яка не підлягає мобілізації, визначається не демографічно чи професійно – пропонується надавати відстрочку громадянам, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час захисту України. На факт загибелі цивільних родичів дія законопроекту не поширюється. 18 липня Верховна Рада підтримала законопроект в першому читанні (269 голосів «за»).

№7498-1 «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо встановлення окремих пільг з оподаткування у звʼязку з наслідками збройної агресії Російської Федерації». 

А цей кейс є цікавим із точки зору того, як народні депутати під час війни поєднують турботу про постраждалих громадян із власними бізнес-інтересами. 21 червня Верховна Рада прийняла урядовий законопроект №7418, який відмінив безкоштовне розмитнення автомобілів. За декілька днів після цього було зареєстровано законопроект №7498, який мав на меті повернути пільгу з «нульовим розмитненням» для двох категоріях осіб – учасників бойових дій (з 24 лютого) та громадян, які втратили свій автомобіль через російські обстріли (у кількості не більше однієї машини на власника). А 13 липня було подано альтернативний проект №7498-1, і одним із невеликої групи спів-авторів виступив мажоритарник Олександр Куницький. Текст проекту №7498-1 дуже подібний до №7498, але є декілька нюансів. По-перше, строк «нульового розмитнення» пропонується збільшити наступним формулюванням «протягом дії воєнного стану та двох років із його припинення». По-друге, розширюється деталізація транспортних засобів, які підпадають під дію закону. І, по-третє, головне – додається ще одна категорія осіб, яка може скористатися пільгою. Причому, це не фізичні особи (як у перших двох пунктах), а «суб’єкти господарювання», які втратили автомобілі внаслідок військових дій з боку РФ. І тут варто нагадати, що безпосереднє відношення до такого «суб’єкту господарювання» має сам Куницький – мова йде про ТОВ «Автоентерпрайз», переписане на помічника нардепа Дмитра Ніконова, але яке Куницький як блогер з великою аудиторією не соромився рекламувати. Хоча в обох законопроектах міститься норма про заборону перепродажу автомобілів, ввезених за «нульовим митом» (протягом 3 або 5 років), конфлікт інтересів є доволі очевидним. До речі, восени 2021-го НАБУ та САП проводили обшуки в офісі компанії (де як «оберег» була розташована приймальня нардепа Куницького) у рамках розслідування можливого одержання неправомірної вигоди. Схоже, що з початком повномасштабної війни деякі речі залишились незмінними. А обидва законопроекти – №7498 та №7498-1 – поки що перебувають на стадії розгляду в профільному комітеті.

№7438 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання та обігу піротехнічних виробів».

Ця законодавча ініціатива, до якої долучилися харківські мажоритарники Олександр Фельдман та Марія Мезенцева, можливо, не така резонансна, як тема списання кредитів, розмитнення чи мобілізації, але зачіпає дуже чутливе питання під час війни. Передісторія законопроекту пов’язана з ситуацією, яка сталася в ніч на 8 травня в Бучі – місті, що стало символом страждань мирних українців від російської окупації. Місцева компанія молодих людей запустила салют, звуки якого налякали частину мешканців. І такі абсурдні випадки використання феєрверків під час війни є непоодинокими – ймовірно, за сотні кілометрів від лінії фронту в деяких громадян зникає відчуття реальності. Окрім етичної складової та негативного впливу на здоров’я і психологічний стан людей, проблема має й екологічний вимір – автори законопроекту аргументують небезпеку від використання піротехнічних засобів для тварин. У законопроекті пропонується заборонити використання та продаж таких піротехнічних засобів, як феєрверки, салюти, петарди (з виключеннями для засобів низького шуму). Профільний комітет надав, у цілому, позитивний висновок, але для перспектив ухвалення, мабуть, більш важливим є публічне засудження феєрверків під час війни з боку Володимира Зеленського. З іншого боку, незрозуміло, в яких саме формулюваннях буде прийнята кінцева редакція – чи стосуватиметься це лише періоду воєнного стану і скільки може з’явитися виключень з цієї заборони.

№7475 «Про внесення змін до деяких законів щодо захисту державного кордону України».

До цієї законодавчої ініціативи долучилося цілих 7 нардепів від регіону (двоє з них – мажоритарники від харківських міських округів), а першим у списку спів-ініціаторів зазначений Юрій Здебський. Викладений на 21 сторінці текст законопроекту стосується перерозподілу повноважень та координації силових відомств у захисті держкордону. Наразі законопроект все ще перебуває на розгляді в комітеті. Не викликає питань актуальність цієї теми для прикордонної Харківщини, а також обізнаність на ній полковника Здебського, який мав досвід роботи саме в Державній прикордонній службі. Сумна іронія полягає в тому, що секретарем робочої групи з питань законодавчого вдосконалення прикордонної політики в профільному комітеті ВРУ був помічник Здебського – Ігор Гармашов, затриманий за державну зраду і багаторічну передачу даних російським спецслужбам.

Висновки

Стаття 24 Закону «Про статус народного депутата України» детально визначає обов’язки народних обранців, серед яких містяться підпункти із наступним формулюванням: «бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях ВРУ», а також «особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються ВРУ». Наше моніторингове дослідження засвідчило, що 4 з 7-ми мажоритарників дотримуються цих пунктів щодо обов’язкової участі в голосуваннях. Ще двоє депутатів – Олександр Фельдман і Вікторія Кінзбурська – взяли участь у приблизно половині голосувань у червні та липні, а Олександр Куницький голосував лише з чверті питань порядку денного.

Якщо відслідковувати активність депутатів у динаміці, порівнюючи з весняними місяцями, то найбільш помітні зміни – у Олександра Куницького (навесні голосував із 94% питань) та Олександра Фельдмана, який навесні взагалі майже не брав участі у засіданнях, і активізувався лише після свого «трансферу» з розформованої фракції ОПЗЖ до депутатської групи «Відновлення України». Прикметно, що Фельдмана тепер важко назвати опозиційним депутатом – хоча формально він і не входить до коаліції, але голосував «за» такі чутливі для влади питання, як ратифікація «Стамбульської конвенції», внесення змін до держбюджету та розширення повноважень Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Інші 6 мажоритарників від Харкова, обрані від «Слуги народу», формально входять до коаліції – відповідно, здебільшого підтримують її законодавчі ініціативи (щоправда, Олександр Куницький робить це все рідше, а у решти депутатів також подекуди виникає «особлива думка» з того чи іншого питання – на кшталт демонстративного голосування Олександра Бакумова «проти» надання згоди на звільнення генпрокурора Ірини Венедіктової).

Безпосередньо розробка законопроектів не прописана прямо в жодному з підпунктів статті про обов’язки народного депутата, але логічно виходить із інституційної сутності Верховної Ради як колективного законодавчого органу. Сумарно харківські мажоритарники долучилися до 69-ти законодавчих ініціатив (навесні за три місяці цей показник був удвічі більшим – 129). Найактивнішими, як і протягом попереднього досліджуваного періоду, залишаються Олександр Бакумов, Марія Мезенцева та Вікторія Кінзбурська. Водночас, потрібно правильно інтерпретувати ці кількісні показники і пам’ятати про, по-перше, необмежену кількість спів-ініціаторів у законопроектах (що значно знижує особистий внесок депутата в документ), по-друге, фактор «законодавчого спаму», про якій все частіше говорять вітчизняні та закордонні експерти. Задля цього в нашому дослідженні кількісний аналіз поєднується з якісним та наводяться ілюстративні кейси законопроектів, до яких долучилися харківські мажоритарники. Серед них можна знайти як важливі та актуальні для виборців ініціативи, так і проекти з елементами відвертого лобізму бізнес-інтересів. Відповідно, для формування у депутатів компетенцій щодо якісної законодавчої роботи важливо, щоб виборці також критично оцінювали своїх представників у парламенті не лише за кількістю спів-ініціатив, але і за якістю – тобто, відповідністю цих законопроектів інтересам громадян.