Наскільки гострою з огляду на місцеві вибори, що проводяться, постає проблема дублювання повноважень місцевих держструктур та органів місцевого самоврядування? Як вплине укрупнення районів на проблему дублювання повноважень держструктур та органів місцевого самоврядування? | Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Наскільки гострою з огляду на місцеві вибори, що проводяться, постає проблема дублювання повноважень місцевих держструктур та органів місцевого самоврядування? Як вплине укрупнення районів на проблему дублювання повноважень держструктур та органів місцевого самоврядування?

Місцеві вибори цього року в Україні мають одну системну особливість, що відрізняє їх від усіх попередніх. Вони мали стати важливим етапом у процесі реформи децентралізації: переформатувати всю систему влади та розподіл повноважень на місцевому рівні.

І перший крок в цьому напрямку був зроблений. 12 червня поточного року Кабінет міністрів затвердив території територіальних громад усіх областей України. Таким чином, явочним порядком завершив процес формування об’єднаних територіальних громад по всій країні та підготував нову територіальну основу для проведення місцевих виборів-2020.

Наступним логічним кроком, за струнким сценарієм реформи децентралізації, мала б бути одночасна побудова трирівневої системи територіальної організації державної влади: «громада (ОТГ) – субрегіон (великий округ або район) – регіон (область)», та дворівневої – місцевого самоврядування: «громада (ОТГ) – регіон (область)».

Тобто саме те, що було закладено у презентовану у жовтні 2019 року представниками парламентської більшості «Концепцію проекту змін до Конституції» в частині децентралізації. Відповідно до неї, весь існуючий районний рівень управління – райдержадміністрації та районні ради – мав бути ліквідований як пережиток радянської системи та зайва ланка.

Таким чином, система місцевого самоврядування звелася б до дворівневої: «громада (ОТГ) – регіон (область)». А в межах нової трирівневої системи територіальної організації державної влади мала бути створена, за європейським зразком, субрегіональна ланка (великий округ або район), з іншим межами, органом (префект) та функціями.

Але влада, у черговий раз, пішла не шляхом системності та послідовності, а іншим. Замість ліквідації існуючих районів, їх просто укрупнили. 490 районів України «запакували» у 136, у Харківський області замість 27-ми їх стало 7. Причому, структура повноважень нових укрупнених районів досі законодавчо не відкоректована, а та, що отримана «у спадок» за замовченням, майже повністю «накладається» на той максимум повноважень, який, за логікою децентралізації, має бути переданий на рівень ОТГ.

Відповідно, цей новостворений конфлікт між громадами та районними структурами на полі нерозподілених повноважень додається до того, вже й без цього завеликого, нагромадження дублювань, що за останні десятиліття склалися по лініям майже всіх органів влади. Що ще більше разбалансовує систему управління.

З огляду на поточні місцеві вибори, які вже проходять етап реєстрації кандидатів, проблема дублювання повноважень місцевих держструктур та органів місцевого самоврядування постає у нових обрисах гостроти.

Проведення виборів до органів місцевого самоврядування, притому, що повноваження цих органів законодавчо відкоректовані та врегулюванні будуть вже після виборів, спотворює їхнє функціональне призначення. Раціональний принцип формування та здійснення врядування передбачає, що людина/кандидат на посаду відбирається/обирається під вже визначені завдання та повноваження. Але не навпаки.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».