Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

На яких проблемах розвитку Харкова акцентують увагу «опозиційні» кандидати на посаду мера? Як пропонують їх вирішувати?  Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» проаналізував зміст програмних пропозицій та головних агітаційних меседжів кандидатів, що змагаються в «антикернесівському» сегменті електорального поля.

Конкуренція за національно-патріотичний електорат 

Спроба висунення єдиного кандидата від національно-патріотичних сил, як відомо, звершилася, не те, щоб повним фіаско, але й згідно заявленого задуму не відбулася. Тому за симпатії виборців у цьому сегменті електорального поля змагаються два кандидати. Костянтин Немічев набрав найбільше голосів за результатами вересневого голосування за єдиного кандидата від демократичних сил Харкова. Кандидатуру Олександра Скорика висунула «Європейська солідарність», що відкликала свій підпис та вийшла з переговорного процесу.

Немічев презентував свою передвиборну програму на своєму сайті. Програма кандидата включає 13 розділів. Перший – житлово-комунальне господарство. Пропонується провести ревізію тарифів та виключити незаконні витрати (доцільніше, ймовірно, говорити про необґрунтовані складові цих тарифів), привести їх у відповідність до якості послуг. Вельми доречним виглядає пункт про реалізацію низки енергоефективних заходів  «Тепла оселя», в тому числі, утеплення будинків, а також, встановлення індивідуальних приладів обліку тепла.

Найбільший розділ програми – транспортна інфраструктура та дорожнє господарство. Окрім пунктів про оновлення рухомого складу, оптимізацію маршрутів міського транспорту та продовження будівництва ліній метрополітену, ремонту внутрішньо-квартальних доріг, які є у більшості програм, Немічев пропонує виборцям деякі новації. Якщо, наприклад, Терехов обіцяє, що буде заборонена реклама у метро та іншому міському транспорті, то Немічев пропонує аукціони для продажу реклами. Зважаючи на те, що міський транспорт кандидати називають збитковим, виникає запитання, чи варто його позбавляти можливості заробляти на рекламі, чи, можливо, краще забезпечити чесну конкуренцію за рекламні площі. Також пропонуються конкретні шляхи вирішення деяких проблем транспортного сполучення між районами Харкова, зокрема, створення спільної транспортної моделі в межах області. У цьому розділі також приділяється увага питанню ліквідації корупційних схем у роботі метрополітену, зокрема, шляхом проведення аудиту. Немічев пропонує введення єдиної диференційованої системи оплати проїзду, хоча не конкретизує, як вона має виглядати. Є лише підказка виборцям, що завдяки цьому «харків’яни будуть платити лише за фактично отриману послугу».

Розділ «Містобудування та архітектура» змістовно відрізняє цю програму на фоні програм інших кандидатів. Його пункти можна умовно розділити на 3 групи – господарські, ідеологічні та дизайнерські. Перший – перехід від хаотичної забудови міста до містобудівного планування. Далі йдеться про публічне обговорення та впровадження зонінгу для регулювання містобудівних процесів та подолання корупції й монополії у галузі міської забудови, про оновлення генплану міста та про будівництво житлових, торгівельних і офісних будівель тільки після підведення інфраструктури та відповідно до цільового призначення локації у генплані. Однак, із цих загальних формулювань мало що можна зрозуміти про конкретні кроки і заходи. Наприклад, що має включати «зонінг»? Чи планується при його запровадженні орієнтуватись/враховувати якісь нормативи, наприклад, щодо співвідношення житлової забудови, сервісних об’єктів (супермаркетів, аптек та ін.) і об’єктів соціальної інфраструктури (лікарень, дитячих садків, шкіл)? Такі нормативи є чи їх потрібно розробляти? Тим не менш, саму постановку проблеми подолання хаотичної місто-забудови можна вважати програмним позитивом. До ідеологічної групи відносимо пункти про завершення декомунізації та реконструкцію площі Героїв Небесної Сотні. Дизайнерська складова передбачає створення процедури дотримання дизайн-коду міста, підтримку реалізації точкових архітектурно-дизайнерських проектів та облаштування інклюзивного простору.

Пункти розділу, що  стосується безпеки, окрім протидії злочинності, для чого планується впровадження системи відео-спостереження та боротьби із наркоманією й алкоголізмом, охоплюють і питання безпеки у разі збільшення масштабів зовнішньої агресії. Йдеться про проведення загальних навчань з цивільної оборони, про організацію підготовки сил територіальної оборони, що, звісно, актуально для мегаполіса в прифронтовому регіоні. Також Немічев пропонує переформатувати КП «Муніципальна охорона» на ветеранське підприємство, де працюватимуть учасники бойових дій.

У плані соціальної політики та охорони здоров’я особливих програмних новацій немає. Питання забезпечення соціальної справедливості кандидат планує вирішувати через забезпечення пільгами та субсидіями, фінансування міських цільових програм та підтримку військовослужбовців і їх сімей, переселенців. Відмінність у тому, що не планує дотацій і доплат на комуналку. Для підвищення якості медичного обслуговування – ремонти через прозорі тендери, електронний документообіг, забезпечення засобами для боротьби з корона-вірусом та доплати і пільги медичним працівникам.

Для покращення освітньої галузі Немічев у першому пункті відповідного розділу планує створення нових дитячих дошкільних установ та спрощення порядку відкриття приватних дитячих садків з подальшою компенсацією коштів батькам дітей, що відвідують ці дитсадки. Ідея, з одного боку, приваблива – створюється конкурентне середовище, додаються місця. З іншого – виглядає мало-результативною. Не лише з позицій вартості будівництва таких дитсадків, які б відповідали усім санітарним нормам і потребам здорового розвитку дітей, привабливості цього бізнесу для приватного підприємця та майбутньої ціни освітніх послуг і необхідності компенсації. Є ще й питання виділення ділянок для будівництва таких дитсадків, в умовах щільної житлової забудови і, відповідно, зростання дефіциту земельних ділянок у місті. Якщо, звісно, приватні дитячі садки  не відкривати у квартирах. А це вже стосується містобудування та генерального плану міста. Крім того, є «стандартні пункти» стосовно ремонтів навчальних закладів та покращення харчування дітей, виплати стипендій талановитим учням і студентам.

Для розвитку малого та середнього бізнесу кандидат пропонує, окрім нульових ставок єдиного податку та розстрочки платежів у разі карантину й локдауну, низку заходів для підвищення конкуренції у міському бізнес-середовищі, інформаційну, правову та кредитну підтримку виробників і експортерів. Поза увагою залишається головна проблема, що призводить до згортання малого й середнього бізнесу – посилення фіскального й регуляторного тиску, проти чого проводять акції підприємці. Звісно, це, передусім, наслідки діяльності центральної влади, результат її законотворчої діяльності. Однак, якщо регіональна влада не буде солідарною із підприємцями, не буде тиснути на центральну владу, аби не допускати прийняття руйнівних для бізнесу законів, звісно, й надалі погіршуватиметься міське бізнес-середовище і буде «худнути» місцевий бюджет, загострюватиметься проблема бідності.

Покращувати екологічну ситуацію кандидат пропонує шляхом озеленення міста, впорядкування використання земельних ділянок, популяризації екологічної культури та поступового впровадження роздільного збору відходів. Роздільний збір відходів, дійсно, актуальний для Харкова, хоча для більшості європейських країн це вже «вчорашній день». Вони вже давно впроваджують індивідуальну оплату за вивіз і утилізацію сміття: його зважують і кожен сплачує за ту кількість відходів, яку зібрав. Це, в свою чергу, стимулює споживачів менше купувати сміття у вигляді дрібних упаковок тощо. А влада, на муніципальному рівні, встановлює певні стандарти упаковок, чим змушує виробників зменшувати кількість сміття. Такий стратегічний орієнтир, ймовірно, не зайвий й для Харкова.

Новий пункт, у порівнянні з програмами інших кандидатів, стосується організації роботи міської ради та її виконавчих органів. Пропозиції включають проведення експертиз проектів рішень та нормативно-правових актів, низку напрямків роботи з персоналом, передусім, для підвищення рівня його кваліфікації та посилення етичної складової в роботі службовців. Ці пропозиції виглядають актуальними, але вкрай важлива складова роботи міської ради – взаємодія з громадськістю і врахування позицій громадськості при розробці проектів  рішень – залишається поза увагою Немічева.

12 кроків до європейського Харкова Олександра Скорика

Уявлення про європейський Харків Скорик виклав пафосно й узагальнено: процвітання, добробут, повний комплект нагород Ради Європи тощо. Більшою мірою, з набору декларацій і лозунгів складається й пункт 2 програмних пропозицій «Заможний Харків»: «економіка має ґрунтуватись на розвитку промисловості, малого та середнього бізнесу»; «податки мають бути економічно обґрунтованими». Більш конкретні кроки – аудит міських цільових програм та проведення прозорих аукціонів для встановлення розміру орендної плати за землю і нерухомість.

Для безпеки харків’ян кандидат пропонує «піти шляхом провідних столиць світу». Цей шлях, на його думку, включає забезпечення публічних місць та навчальних закладів камерами відео-спостереження, повне освітлення міста, підготовку й оснащення підрозділів територіальної оборони, що корелює із пропозицією Немічева. Для звільнення Харкова від наркотиків вважає потрібними «ефективні програми, впроваджені у США та країнах Європи» (без уточнення, які саме, в чому їх суть і які їх складові) та пропаганду здорового способу життя, реабілітацію наркозалежних та підтримка їхніх родин.

Для звільнення Харкова від корупції Скорик пропонує: «Винесення та розгляд пропозицій громади в питаннях управління містом має відбуватись в режимі місцевого референдуму». Вочевидь, було б доцільно визначити хоча б те коло питань, з яких кандидат вважає доцільним приймати рішення на місцевому референдумі. Адже, таке формулювання наводить на думку про перманентний ланцюг референдумів. Інші положення – у стилі лозунгу: «харків’яни мають отримати реальні механізми контролю за владою».

Привертають увагу дві його пропозиції щодо розвитку «Інтелектуального Харкова»: створити Східно-європейський науковий ХАБ на базі комплексу Фізико-технічного інституту та виплачувати вчителям муніципальну надбавку на підставі рейтингових оцінок. Не зайвою виглядала б деяка конкретизація, зокрема, щодо мети створення такого ХАБу і необхідного ресурсного забезпечення цих заходів.

Щоб Харків став справедливим, екологічним та соціально-інклюзивним, Скорик пропонує «справедливі тарифи та якісні послуги», «дотримуватися європейських екологічних норм та стандартів», «зменшити кількість шкідливих викидів в атмосферу», «побудувати сучасний сміттє-переробний завод», зробити воду безпечною для споживання. Також вважає потрібними осучаснення міських соціальних програм та нарахування муніципальних субсидій для вразливих категорій містян. Для покращення медичного обслуговування Скорик пропонує виділяти на цю сферу аж не менше 25% коштів міського бюджету!!! А ще, усувати з посад хабарників, преміювати за якісну роботу, збільшити автопарк швидкої допомоги, розвивати спортивну інфраструктуру.

Активізувати і мобілізувати своїх потенційних виборців «Європейська Солідарність» та Скорик намагаються критикою  законопроекту № 5600, що передбачає зміни до Податкового кодексу. У експертному й громадському середовищі цей законопроект набув слави здирницького для громадян і руйнівного для малого й середнього бізнесу, тому йому дійсно варто протидіяти, в тому числі й силами регіонів та громад. Виходячи з цього, доцільним виглядало б включення до програми відповідного пункту із визначенням тих кроків, які може зробити міська влада для недопущення прийняття цього й інших подібних законів. Адже це, водночас, і захист малого та середнього бізнесу, і захист містян.

У програмних публікаціях Немічева та Скорика складова критики «спадкоємців Кернеса» не виглядає масштабною, домінуючою, і навіть, явною. Хоча у агітаційних матеріалах, у виступах і під час зустрічей з виборцями, вона, звісно, присутня і очевидна. Деякі інші кандидати практично всю свою агітаційну комунікацію будують на критиці діючої влади. Більш наочно критика простежується і в їхніх передвиборчих пропозиціях.

Опоненти чинної міської влади та їх меседжі для виборців    

Виборча кампанія Дмитра Мариніна проходить під гаслом «Новий Харків-Новий мер», аналогічну назву має і команда кандидата. Значною мірою кампанія побудована на критиці особисто Терехова, більшості у міській раді та «Європейської Солідарності», яку кандидат не вважає демократичною й опозиційною до діючої міської влади. Викладення змісту «Програми Розвитку Нового Харкова» Маринін починає із пропозицій, як зробити якісними комунальні послуги. Пропонує передати міські комунальні підприємства у концесію, створити окремі котельні та встановити лічильники за кошти бюджету, провести ремонт житлового фонду. Пропозиції не підкріплюються жодними уточненнями, наприклад, про які лічильники йдеться – теплової енергії чи води, загально-будинкові, чи, можливо, індивідуальні. Немає й жодних показників орієнтовної їх кількості чи вартості проекту.

У галузі медичного обслуговування головні пропозиції стосуються дотацій медичним працівникам, прозорості бюджетного фінансування та субвенцій для медичних закладів, забезпечення кращої  інформованості пацієнтів про безоплатні послуги і ліки, які вони мають отримувати. Новація, у порівнянні з пропозиціями інших кандидатів, стосується роботи стоматологічних поліклінік, які «головні лікарі перетворили у комерційні структури». Маринін пропонує «розібратися із ситуацією».

На думку кандидата, гучних гасел, вочевидь, достатньо, аби забезпечити конкурентоспроможну освіту: «школа буде вчити добувати й застосовувати знання», «в школи повернеться функція виховання» тощо. Не відрізняються конкретикою й пропозиції щодо створення нових робочих місць. Пропонує регулярну допомогу малому й середньому бізнесу від виконавчої влади міста, але  яку саме – не зрозуміло. Не уточнює й під які нові проекти планує залучати інвесторів. Для безпеки містян Маринін пропонує створення муніципальної поліції, що дозволить подолати проблеми «закладок» та «наливайок». А для транспортної безпеки в місті планує створити проект генеральної системи вулично-дорожньої сітки 2025-2040. План дійсно перспективний, хоча й виходить за межі мерського терміну повноважень. Грандіозний і задум щодо проекту будівництва нового високо-швидкісного  наземного транспорту. Вочевидь, варто було б повідомити виборцям, про який транспорт йдеться і як планується забезпечити його високу швидкість.

Помітна новація у сфері екології – інвестиції в зелені технології та розвиток генерації електроенергії із відновлюваних джерел. Тут також варто було б уточнити, які саме зелені технології планує розвивати Маринін і що має на увазі, коли говорить про генерацію з відновлюваних джерел, які умови для цього є чи можуть бути створені у Харкові. Щодо розвитку зон відпочинку, стверджує, що буде підтримувати існуючі і виплатить за них кредити, а нових не братиме. Для розвитку спорту пропонує створити міський центр водних видів спорту, не уточнюючи, яка із багатьох харківських водойм для цього найбільше підходить і які масштаби проекту.

Усе наведене – за рахунок коштів міського бюджету. Адже, на думку Мариніна, після реалізації його пропозицій міські КП стануть прибутковими, інвестиції прийдуть до Харкова, а штат міської виконавчої влади скоротиться внаслідок звільнення «нероб». Тож коштів вистачить на всі заплановані проекти.

На протиставленні й критиці Терехова та діючої міської влади будує свою виборчу кампанію й Аліна Мустафаєва. Свою стратегію, презентуючи себе як майбутнього мера, здебільшого презентує на сторінках у соціальних мережах та у роликах на Youtube. Одну із найгостріших проблем – житлово-комунального господарства – пропонує вирішити шляхом ліквідації ЖКГ і «Жилкомсервісу». Кожен будинок мріє перетворити на прибуткове підприємство, яке зароблятиме гроші для власного благоустрою. Тільки не уточнює, на чому можуть заробляти будинки, які бачить для цього передумови, не наводить прикладів хоч якихось ОСББ, що стали такими «прибутковими підприємствами». Також пропонує перехід Харкова на артезіанську воду, зазначає з посиланням на «наші розрахунки», що за бюджетні кошти можна пробурити до сотні свердловин і встановити сучасні фільтри. Однак, навіть приблизну вартість проекту, згідно цих розрахунків, не називає. Також у стратегії кандидатки чільне місце займають проблеми доріг – великих міських, міжбудинкових та доріг у приватному секторі, велосипедних доріжок. Усі планує відремонтувати, а ті, яких не вистачає – добудувати. Крім того, кандидатка ознайомлює на своїй сторінці із депутатськими звітами, зверненнями до правоохоронних органів з питань зловживань владою в.о. міського голови та іншими службовими особами, відповідями на ці звернення.

Денис Ярославський поки не відзначився активною агітаційною діяльністю за власну кандидатуру. Проте активно критикує Терехова, вимагає провести перевірку його декларації та майна. Однак, 17 жовтня на сторінці у Facebook все ж розмістив допис із назвою «Програма Кандидата на посаду  Харківського міського голови Дениса Ярославського». 7 пунктів «Програми» сформульовані у гаслово-декларативному стилі. Комунальні потреби містян пропонує забезпечити за рахунок газу власного видобутку «за ціною 4 грн. за куб.м.». Для нейтралізації негативних наслідків медичної реформи – безкоштовні медичне обстеження та диспансеризація харків’ян. Для безпеки – повсюдне розміщення систем відео-спостереження. Для розвитку спорту – модернізація та створення нових спортивних об’єктів, реконструкція льодової арени Палацу спорту. Долати корупцію кандидат має наміри лише у питаннях підключення нових житлових будинків до систем життєзабезпечення. Для якісного водопостачання пропонує створити нову систему, що подаватиме містянам артезіанську воду. Для забезпечення відкритості і прозорості міської влади планує повний аудит її діяльності за останні роки (кількість не вказує), а також, громадське обговорення бюджету перед його прийняттям та звітність міської влади про виконання.

Володимир Плетньов веде доволі мляву агітаційну кампанію. Іноді критикує діючу владу. Він не проявляє активності у соціальних мережах. Комунікацію з виборцями здійснює під час зустрічей та спрямовує свої меседжі через друковані агітаційні матеріали, зміст яких вказує на фрагментарність і типовість його пропозицій. Плетньов акцентує увагу на проблемах зношених комунальних мереж та руйнування житлового фонду. Відповідно, планує замінити мережі та відремонтувати будинки. Не обходить увагою й галузь міського транспорту, хоча перевагу надає електротранспорту, планує оновити рухомий склад. Виступає анти-корупціонером, оскільки має наміри подолати корупцію у міськраді, не зазначаючи, які конкретні кроки у цьому напрямку планує здійснити на посаді міського голови. В дусі ідей «Партії Шарія» виступає борцем за російську мову в сферах освіти і послуг.

Сергій Ряполов не представляє передвиборних пропозицій, а в дописах у соціальних мережах  не згадує про власну участь у мерських перегонах. Фактично єдиний його меседж полягає в тому, що він прагне змусити демократичних кандидатів об’єднатися. Цьому присвячений пост від 5 жовтня на сторінці у Facebook із математичними розрахунками ймовірності перемоги на харківських мерських виборах демократичних проукраїнських сил.

Віктора Величкова також важко запідозрити у активній агітаційній діяльності, і в неактивній – теж, оскільки така практично відсутня. Друковані агітаційні матеріали не поширюються, як мінімум, доступними для потенційних виборців засобами. Активні репости на сторінці кандидата дають підстави лише для висновків про ідеологічну схильність до підтримки «русского мира», але жодним чином не вказують на наміри Величкова боротись за посаду міського голови.

Висновки

Не всі претенденти на посаду міського голови представили свої програмні пропозиції у систематизованому вигляді й розмістили їх на своїх сайтах чи у друкованих агітаційних матеріалах. Кілька кандидатів презентують свої пропозиції лише на сторінках у соціальних мережах. Деякі «учасники виборчих перегонів» взагалі «не стартували» зі своїми передвиборними меседжами. Передвиборні програмні публікації кандидатів відрізняються мірою відображення гострих проблем розвитку міста, раціональності і реальності можливостей виконання пропозицій, насиченості декларативними пунктами та популістськими гаслами. Однак, попри значну різноманітність намірів кандидатів – від перетворення Харкова на «Місто сонця» – до вирішення конкретних точкових завдань, серед програмних пунктів кандидатів є ті, які точно варті уваги.

До таких можна віднести, зокрема, пропозиції Немічева щодо містобудівного планування та оновлення генплану міста, щодо встановлення індивідуальних лічильників спожитої теплової енергії. Проблема хаотичної забудови міста, звісно, не піднімається діючою владою, з достатньо зрозумілих причин. Однак, якщо містянам, окрім житлових будинків та торгівельних центрів потрібні й об’єкти соціальної інфраструктури, владі потрібно про це сигналізувати і вимагати їх будівництва. Індивідуальний облік теплової енергії мав би стати першим кроком у напрямку індивідуалізації споживання і сплати за усі комунальні послуги. Адже, це вирішує низку проблем – від економії енергетичних ресурсів, коштів міського і сімейних бюджетів, раціоналізації споживання – до зменшення масштабів екологічних проблем.

Ймовірно, заслуговують на увагу і пропозиції Мустафаєвої та Ярославського щодо забезпечення містян артезіанською питною водою. Хоча тут може бути й альтернатива – покращення систем очищення питної води (у європейських країнах 10-14 ступенів очищення), й звісно, значне посилення очищення використаної води, що потрапляє у каналізаційні системи. Адже ця неочищена вода погіршує якість і ґрунтових вод, і тих, що у водосховищах.

Отже, незалежно від того, хто буде обраний міським головою, як діючій владі, так і громадськості варто звернути прискіпливу увагу на раціональні пропозиції кандидатів. Владі – щоб ефективно вирішувати проблеми розвитку Харкова, а громадськості – щоб стимулювати до цього владу.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії». 

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Electionsin Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED).  Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».