Місцеві програми селищних громад Харківщини: що закладено в бюджети на 2023 рік | Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Місцеві програми селищних громад Харківщини: що закладено в бюджети на 2023 рік

Одним із інструментів розвитку громад є місцеві цільові програми. Наскільки активно селищні громади Харківської області його використовують та адаптують до існуючих викликів, яку частку від бюджету складає їхнє фінансування, які цільові програми є найдорожчими – дослідив Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Фінансування цільових програм і бюджетна відкритість 

В одному з наших нещодавніх досліджень селищних громад Харківщини було встановлено, що 15 з 26-ти громад в тому чи іншому вигляді опублікували дані про показники своїх бюджетів на 2023 рік. 13 із них розмістили документацію на власних сайтах. Станом на кінець лютого ситуація змінилася лише у Близнюківській громаді, на офіційному сайті якої, в розділі з проєктами рішень, з’явилося рішення про ухвалення бюджету, щоправда, поки що без додатків. Якщо порівнювати поточний стан бюджетної відкритості зі станом дворічної давнини, то зафіксовано певний регрес – у квітні 2021 року бюджетна документація (включно з додатками) була оприлюднена на сайтах 19-ти з 26-ти селищних рад.

Нижче наведено інфографіку, що відображає кількість місцевих програм, їхнє сумарне фінансування та відсоток від загальних витрат бюджету, співставлений із реалізацією цільових програм. У таблиці відсутні ті 12 селищних рад, які взагалі не опублікували бюджетну документацію (Великобурлуцька, Дворічанська, Коломацька, Малинівська, Нововодолазька, Новопокровська, Печенізька, Пісочинська, Роганська, Слобожанська, Чкаловська та Шевченківська). Також у стовпчику «кількість місцевих програм» Близнюківської громади -прочерк, оскільки на офіційному сайті  відсутні додатки до рішення про цьогорічний кошторис.

Джерело: офіційні сайти селищних громад Харківської області. 

На кінець лютого 2023 року з 12-ти громад, чия бюджетна документація відсутня у публічному доступі, в двох взагалі не працюють сайти (Малинівська та Шевченківська). Сайт Дворічанської селищної ради запрацював (на початок лютого доступу до нього не було), але назвати його інформативним важко – остання публікація датується 25 лютого 2022-го. Вочевидь, це пов’язано зі скрутним становищем громади, яка до осені перебувала в окупації, а зараз опинилася безпосередньо на лінії зіткнення. Сайти Великобурлуцької, Пісочинської, Печенізької, Нововодолазької, Новопокровської, Роганської, Слобожанської та Чкаловської громад є активними, хоча і з різними проміжками часу між публікаціями (від кількох на день у Великобурлуцькій – до однієї на кілька днів чи тижнів у Новопокровській).

Окремо слід виділити групу з 11-ти громад, які отримали можливість цього року не оприлюднювати бюджетну документацію з причин утворення на їх території військових адміністрацій населених пунктів. 6 з них (Великобурлуцька, Дворічанська, Малинівська, Роганська, Чкаловська та Шевченківська) опублікували свої бюджети із додатками два роки тому, але в 2023-му цього не зробили. 4 (Борівська, Золочівська, Савинська та Старосалтівська) віддали перевагу прозорості й розмістили, як і позаминулого року, свої кошториси та додатки до них на сайті. Ще одна – Печенізька – не опублікувала бюджет із додатками ані в 2021-му, ані в 2023-му роках.

Кроком до прозорості позначилися й ще дві громади (Височанська та Безлюдівська), які не розмістили свої бюджети із додатками два роки тому, але зробили це цьогоріч. А дві (Слобожанська та Пісочинська) – навпаки, два роки тому опублікували інформацію у повному обсязі, а цьогоріч – ні.

Загальна ситуація із використанням місцевих програм при формуванні бюджетів за два роки змінилась. Так, у 2021 році бюджет Краснокутської селищної ради передбачав наявність лише однієї узагальненої програми – «соціального і економічного розвитку громади». На цей рік ухвалено 14 програм, тематика яких коливається від підтримки різноманітних комунальних підприємств до охорони навколишнього середовища на 2022-2024 роки.

Найбільшу кількість місцевих програм на 2023 рік прийнято Малоданилівською громадою – 25. Два роки тому їх було 20, що все одно було максимальним показником серед усіх селищних рад. Але є громади, в яких це число зменшилось. Так, Старосалтівська запланувала лише 2 програми в 2023 році проти 15-ти в 2021-ому. Можливо, слабка увага до деталізації програм місцевого розвитку пов’язана з арештом голови громади – Едуарда Коновалова, а новоутворена військова адміністрація фокусується на інших нагальних проблемах. Разом із тим, як і два роки тому, у переважній більшості громад кількість прийнятих програм коливається від 6-ти до 17-ти.

Факт скорочення фінансування місцевих програм, порівняно із 2021-м роком, характерний для 4-х громад (Зачепилівська, Золочівська, Савинська, Старосалтівська) з 11-ти, що опублікували бюджетну документацію як у 2021-му, так і у 2023-му. Решта селищних рад (Борівська, Близнюківська, Кегичівська, Краснокутська, Малоданилівська, Сахновщинська, Солоницівська) збільшили суми, закладені на місцеві програми. При цьому, співвідношення цих видатків із загальними витратами бюджету в громадах дуже різниться. Так, Старосалтівська громада запланувала на реалізацію місцевих програм майже символічні  1,48% (858,79 тис. грн.) від загальних обсягів кошторису. В той час як Малоданилівською селищною радою на реалізацію місцевих програм передбачено навіть більше коштів (142,9%), ніж загальний обсяг селищного бюджету. В абсолютних величинах «першість» перейшла від  Малоданилівської громади (117,51 млн. грн.) до Краснокутської (323,29 млн.), в 2021-ому ці показники складали 77,9 млн. та 73,9 млн. відповідно.

Ситуація із Малоданилівською громадою є доволі цікавою, оскільки 142,9% від обсягів бюджету на програми місцевого розвитку виглядають дивно. Детальніше проаналізувавши наявну на офіційному сайті селищної ради інформацію, вдалося помітити деякі закономірності. Так, найдорожчі місцеві програми, а саме соціально-економічного розвитку та утримання доріг прийнято на три роки (2023-2025). Загальна сума їхнього фінансування з селищного бюджету протягом трьох років дорівнює 70,7 та 23,6 млн. грн. відповідно. Абсолютно ті самі цифри наведено в додатку про розподіл коштів з місцевого кошторису на реалізацію програм у 2023 році. Ці факти дають можливість припустити, що при розробці бюджетної документації на 2023-й не було враховано терміну дії цих програм, і саме тому «заплановано» витратити більше, аніж громада може собі дозволити. З іншого боку, можуть бути не враховані надходження до місцевого бюджету, які селищна рада очікує отримати з інших джерел фінансування. Не можна виключати й того, що прийняті видатки планується корегувати протягом року, відповідно до реальної ситуації із доходами та витратами в громаді.

Найдорожчі та оригінальні місцеві програми

В одному з попередніх досліджень, присвяченому програмам міських рад Харківської області, було згадано про різницю у майже 38 тисяч разів між найдорожчою та найдешевшою програмами в Харківській громаді. Схожі приклади зустрічаються і серед селищних громад. Так, закладені Краснокутською селищною радою 188 мільйонів гривень на розвиток освіти, в 3313 раз переважають фінансування програми з допризовної підготовки та військово-патріотичного виховання, на які передбачено 57 тисяч гривень. В Малоданилівській громаді витрати на програму з цивільного захисту в 1724 рази менші, аніж на економічний і соціальний розвиток (41 тисяча проти 70,7 мільйонів).

Джерело: офіційні сайти селищних громад Харківської області.

Для 5-ти селищних громад з 13-ти найдорожчим напрямом місцевих програм є благоустрій (з урахуванням витрат на утримання та розвиток доріг) і житлово-комунальне господарство. У двох громадах найбільшими виявилися цільові програми у сфері охорони здоров’я, в двох інших – програми з розвитку освіти. Також є одиничні випадки найдорожчих програм, спрямованих на соціальний захист, підтримку комунальних підприємств, економічний і соціальний розвиток, забезпечення населення питною водою. Відсоток, який найдорожчі програми складають від загальної суми фінансування усіх програм, коливається від 21% у Солоницівській громаді до 60% у Малоданилівській.

На відміну від міських, у селищних громадах «лідерство» за сумою витрат є більш вираженим. Так, лише в двох громадах воно є відносно умовним. У Солоницівській громаді дві програми мають однакове фінансування – підтримка «Солоницівського ЖЕГ» та комплексна програма підтримки системи охорони здоров’я (по 8,4 млн. грн. на кожну). В Сахновщинській 5,13 млн. грн. виділено на удосконалення медичної допомоги населенню в центральній лікарні, що лише на 360 тис. менше, аніж закладено на програму «Питна вода».

В усіх інших громадах різниця між першою та другою найдорожчою програмами є істотною. При цьому більшість селищних громад продовжили курс на «дроблення» програм. І тільки в Малоданилівській громаді домінуючими є витрати на узагальнену програму соціально-економічного розвитку (в яку включено купівлю автомобіля для одного з КП, ремонти будівель, фінансова підтримка ОСББ, придбання масок, оздоровлення дітей та багато інших напрямків).

Більшість прийнятих громадами програм є доволі типовими та стосуються освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення. При цьому до «розвитку освіти» можуть враховувати і витрати на харчування, як це зроблено, наприклад, Кегичівською селищною радою. З 6,29 млн. грн., закладених на цю програму, 2,1 млн. передбачено саме на годування учнів. Проте існують і більш спеціалізовані витрати, на фінансування яких знайшлось місце у бюджетах кількох громад. До прикладу – конкретизовані витрати на охорону здоров’я. В Зачепилівській громаді передбачено 71,5 тис. грн. на боротьбу із захворюванням на туберкульоз. У Донецькій – 768 тис. на перевезення людей із нирковою недостатністю, що проходять лікування в одному з медичних закладів. А в Безлюдівській – подібних програм одразу декілька: боротьба із захворюванням на туберкульоз (120 тис. грн.), лікування онкології (75 тис.), адресна фінансова допомога хворим на ниркову недостатність (75 тис. грн.), а також витрати на лікування хворих на рідкісні (орфанні) хвороби (30 тис.).

Більш деталізовані програми наявні й у сфері освіти. Наприклад, значну увагу цьому напряму приділила Височанська громада. На програму з інформатизації системи освіти передбачено виділення 30 тис. грн; на модернізацію матеріально-технічної бази закладів освіти (усіх рівнів) закладено 1,23 млн. грн, на програму «Вчитель» – майже 100 тисяч, а 458 тисяч гривень складе фінансування програми «Шкільний автобус». Аналогічну «транспортну» програму для школярів затвердили і депутати Зачепилівської селищної ради, виділивши на неї понад 672 тисячі гривень.

У деяких громадах наявні програми з воєнним контекстом. Наприклад, Малоданилівською селищною радою закладено 5 млн. грн. на відновлення пошкодженого внаслідок бойових дій майна. В Краснокутській громаді передбачено виділення 57 тис. грн. на військово-патріотичне виховання молоді. 500 тисяч виділила Солоницівська селищна рада на надання одноразової матеріальної допомоги населенню у період воєнного стану.

При цьому з огляду на суми, частина місцевих програм у селищних громадах фінансується суто номінально. Наприклад, у Савинській громаді є програма охорони навколишнього середовища з річними видатками менше 10-ти тисяч гривень, а на програму соціально-економічного розвитку громади виділено всього 3480 грн.

Трапляються і цікаві поодинокі кейси місцевих програм в окремих громадах. Наприклад, у Кегичівській громаді 622 тисяч закладено на новорічні подарунки для вихованців дитячих садків та учнів у школах, 20 тисяч виділено на висвітлення діяльності селищної ради, а ще 15 тисяч з бюджету заплановано на популяризацію місцевого самоврядування.

У Сахновщинській громаді передбачено фінансування програми з розвитку вуличного освітлення населених пунктів – на це спрямовано 800 тисяч гривень із селищного бюджету. Малоданилівська громада планує виділити 280 тисяч на профілактику правопорушень на території громади, а також 34,6 тис. грн. на програму «Обдарованість» для дітей та молоді.

Солоницівська громада запланувала 760 тисяч на фінансування медичної комісії для проведення заходів з приписки до призовної дільниці, а також призову на строкову та контрактну службу. Селищною радою передбачено фінансування і спортивних програм: так, ДЮСШ «Колос» має отримати 4,2 млн грн., молодіжний клуб «Енергетик» 500 тис грн., а спортивний комплекс «Енергетик» – 4,55 млн. гривень.

Висновки 

Проведене дослідження показує, що майже половина селищних громад (12 з 26-ти) на кінець лютого не оприлюднили власної бюджетної документації на 2023 рік. На території семи з них (Великобурлуцька, Дворічанська, Малинівська, Печенізька, Роганська, Чкаловська та Шевченківська) утворено військові адміністрації населених пунктів.

Порівняння з попередніми моніторинговими дослідженнями дозволяють відслідкувати, як за два роки змінилась кількість місцевих програм, ухвалених селищними радами, їхнє фінансування, а також рівень прозорості цього компоненту. Так, загальна кількість селищних громад, що опублікували власні кошториси із додатками, зменшилась з 17-ти до 13-ти. Найбільше місцевих програм два роки тому було в Малоданилівській громаді – 20. Цьогоріч їхня кількість зросла до 25-ти, що також є максимальним показником серед селищних рад. Громадою з найменшою кількістю програм в 2021 році була Краснокутська (одна програма), у цьому році – Старосалтівська (дві програми). Не враховуючи цих полярних значень, середня кількість програм запланованих на рік несуттєво зросла: з 12,4 програм у 2021-му до 12,8 в 2023-му.

Водночас, збільшилися і видатки на програми. Лише в 4-х громадах з 11-ти (Зачепилівській, Золочівській, Савинській та Старосалтівській), якими було опубліковано бюджети із додатками як два роки тому так і цьогоріч, фінансування програм скоротилося. При цьому, три з них перебували в частковій або повній окупації, а також знаходились під постійними артилерійськими обстрілами, що призвело до істотного падіння доходів. Найбільший відсоток від усіх видатків на програми заплановано в Малоданилівській (142,9%) та Савинській (100%), найменший – в Старосалтівській (1,48%). Що стосується Малоданилівської громади, то відсоток, більший за сто, пов’язаний, швидше за все, з урахуванням фінансування трирічних програм (на 2023-2025 роки) в один рік – 2023-ий. В абсолютних величинах лідером є Краснокутська (323,29 млн. грн.). Найменше ж грошей на програми закладено Старосалтівською військовою адміністрацією – 858 тисяч гривень.

Найдорожчими програмами в 5-ти з 13-ти селищних громад (Донецька, Зачепилівська, Кегичівська, Солоницівська, Старосалтівська) є пов’язані з благоустроєм та житлово-комунальним господарством. В двох громадах (Борівська та Золочівська) найбільше фінансування отримали програми зі сфери охорони здоров’я. Освітні програми виявилися найдорожчими в Краснокутській і Савинській громадах. Також є приклади найкоштовніших програм іншого напряму: соціальний захист населення (Безлюдівська), організація харчування учнів у закладах освіти (Височанська), економічний і соціальний розвиток (Малоданилівська), а також забезпечення населення питною водою (Сахновщинська).

За два роки селищні громади, по яким наявні дані, трохи частіше почали використовувати такий інструмент програмно-цільового підходу, як «місцеві програми». Збільшилося і їхнє фінансування. Проте, повномасштабне вторгнення не призвело до структурних змін у змістовному наповненні програм. Наприклад, спеціалізовані програми «воєнного часу», як то забезпечення потреб ВПО, заходи з ТРО, матеріальна допомога сім’ям загиблих та поранених тощо, присутні лише в трьох громадах (Малоданилівській, Краснокутській, Солоницівській).