Єврореформування України: цінності мають значення | Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Єврореформування України: цінності мають значення

«Лише населення, яке звикло до свободи, може підтримувати життя інститутів свободи», – написав німецький філософ Юрген Хабермас в статті «Громадянство і національна ідентичність». Йдеться в першу чергу про те, що будь-якого роду конституційні норми можуть стати ефективними громадськими практиками лише тоді, коли, за словами філософа, вони «утворюють єдність з мотивами і переконаннями громадян».

Розвиваючи тезу Хабермаса, слід зазначити, що в процесі державного управління потенціал і роль цінностей найчастіше справді недооцінюється. І досить даремно. Оскільки цінності – це своєрідний «сірий кардинал», який врешті-решт визначає результат створення або реформування політичних інститутів. Саме вони змістовно заповнюють інститути, визначають логіку та специфіку їх функціонування.

Розрив між формальної оболонкою реформ і їх ціннісним змістом на даний момент характеризує процес єврореформування України, який, у зв’язку з цим, набуває затяжного характеру. В результаті, створюється ситуація, яку наочно ілюструє загальновідомий принцип, який говорить: «чим більше речі змінюються, тим більше вони залишаються незмінні».

Іншими словами, «побудувати Європу в Україні» неможливо, якщо запозичувати лише формальні інститути й ігнорувати ціннісний компонент. І тут логіка досить проста. В основі демократичних інститутів лежать демократичні європейські цінності. У той час як «начинка» неопатримоніальних інститутів сучасної України – це пострадянські або традиційні цінності. Для того щоб ініційовані «єврореформи» і створені в їх результаті нові інститути не були відторгнені в якості чужорідного тіла, необхідно цілеспрямовано і ґрунтовно працювати з цінностями.

Цінності – етика чи правила гри?

Безумовно, коли мова йде про людину як розумну істоту й «об’єктивну мету», ми маємо справу з класичним розумінням цінностей, запропонованим Іммануїлом Кантом. Тут цінності – це, перш за все, моральні й етичні принципи правильної, належної поведінки. Цінності диктують, що слід ставитися до іншої людини як до мети, а не засобу. Або, наприклад, найбільш відома максима Канта говорить, що необхідно робити так, щоб твої дії могли стати загальним законом дії для всіх.

Прагматичне визначення цінностей, їх значення для структурування інститутів, у свою чергу, відсилає до роботи Макса Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму». На відміну від Канта, Вебер розглянув цінності з точки зору їх практичної значущості, дослідив, яким чином ціннісні установки визначають сутність створюваних інститутів. Показав, яким чином етичні вимоги протестантизму вплинули на формування «господарського мислення» (розвивають риси працьовитості, ощадливості, бережливості, матеріалізму) з послідовним становленням стійких інститутів західноєвропейського конкурентного капіталізму.

«Бо в такій же мірі, як від раціональної техніки і раціонального права, – пише Вебер, – економічний раціоналізм залежить і від здатності та схильності людей до певних видів практично-раціональної життєвої поведінки». У такому підході важливо те, що певні психологічні чинники (веберівський «дух» або те, що сьогодні прийнято називати менталітетом або ідентичністю) можуть виступати як каталізатором суспільних змін, так і протидією, якщо вони вступають у дисонанс із цінностями.

Виходячи з цього, недостатньо розглядати цінності лише в кантівському розумінні – як щось абстрактне, що становить особисті ідеали кожної людини або ж мораль суспільства. Цінності – це, по суті, прагматичні і в цьому сенсі – раціональні правила гри, які визначають, як слід поводитися в тих чи інших життєвих ситуаціях конкретного соціуму.

Нестерпна легкість європейського буття

Хоча чеський письменник Мілан Кундера вкладав дещо інший сенс у метафору нестерпності легкості буття, ідею сучасної Європи можна охарактеризувати саме так. Легкість «європейського буття», у цьому сенсі, становить унормований соціальний порядок, який створює комфортні умови життя, комплементарні для людини і можливостей її самореалізації. І, відповідно, підвищує «привабливість» ідеї Європи.

Концепт і перелік європейських цінностей прописані в Маастрихтському договорі – статутному нормативно-правовому акті 1992 року, що юридично засновує Європейський Союз. Зокрема, до таких ціннісних універсалій відносяться: повага до людської гідності, свобода, рівність, дотримання прав людини, включаючи права меншин, а також принципи плюралізму, недискримінації, терпимості, справедливості, солідарності, рівності жінок і чоловіків (стаття 2).

Однак крім цінностей в етичному кантівському розумінні, Маастрихтський договір встановлює і суто інституційні правила гри. А саме важливість функціонування таких інститутів як: демократія, правова держава, правосуддя без внутрішніх кордонів, конкурентоспроможна соціальна ринкова економіка, яка прагне до повної зайнятості і викорінення бідності, збалансований внутрішній ринок (стаття 2 і 3). Таким чином, універсальні європейські цінності являють собою не тільки гуманістичну спадщину Епохи Просвітництва, а й засновані на них ефективні соціально-політичні інститути.

Більш того, сучасна Європа постматеріалістічна. Про це, наприклад, свідчать результати Всесвітнього огляду цінностей (World Values Survey), дослідження, яке проводиться Асоціацією Всесвітнього Огляду Цінностей кожні чотири року. В основі даного виміру цінностей лежить знаменитий методологічний принцип піраміди Абрахама Маслоу, згідно з яким вищі людські потреби (поваги, визнання, самореалізації) актуалізуються тільки тоді, коли задоволені базові фізіологічні потреби (їжа, безпека, сон).

Відповідно до цієї «відправної точки» Асоціація Всесвітнього Огляду Цінностей проводить у країнах світу вимір так званих матеріалістичних і постматеріалістічних цінностей. Типологічно матеріалістичні цінності характеризуються переважанням традиціоналізму (важливе значення сім’ї, релігії; конформізм, патерналізм) і прагнення до «виживання» (базові потреби, згідно з Маслоу). Постматеріалістичні цінності, у свою чергу, складаються з прагнення до самовираження і секулярно-раціональних принципів (індивідуалізм, раціональність, незначна роль релігії).

Культурна карта світу згідно з результатами Всесвітнього огляду цінностей, раунд 6, 2010-2014 рр.

* Джерело: World Values Survey

Результати останнього дослідження цінностей у світі, проведеного Асоціацією Всесвітнього Огляду Цінностей протягом 2010-2014 рр., демонструють, що більшість держав, які входять до складу Європейського Союзу (так зване «ядро ЄС»), мають максимальні показники наявності постматеріалістичних цінностей. При цьому, така ситуація характерна як для країн протестантської, так і для держав католицької Європи. Що, звичайно, цілком підтверджує зв’язок постматеріалістичних цінностей, перш за все, з ефективною економікою держав.

У даній взаємозалежності цілком очевидна також їх симетрична обумовлююча роль: постматеріалістичні цінності зміцнюють відкритий ринок, забезпечуючи подальший розвиток первісно «промислових» європейських цінностей, в першу чергу, за рахунок розширення простору свободи, толерантності та інклюзивності.

Таким чином, європейські цінності виступають не просто етичними орієнтирами поведінки громадян. Фактично, це прагматичні принципи, основна практична значущість яких полягає, в першу чергу, у здатності підтримувати і нарощувати ефективність демократичних інститутів, створюючи тим самим привабливий «ландшафт» для залучення до «європейського буття».

Побудова капіталізму без капіталістів

У сучасній Україні значну роль відіграють неформальні (так звані «неопатримоніальні») інститути. До них відносяться, зокрема, політичні партії-субститути, які створюються для реалізації інтересів окремих бізнес-груп або впливових політичних гравців, але не виборців, парламент в ролі закритого клубу, «неправосудна» судова система тощо. Саме подібні неформальні інститути наповнюють формальну (фасадну) демократичну оболонку держави і деформують її сутність.

В основі підтримки стійкості неформальних інститутів, починаючи з моменту виникнення Української держави, лежать традиційні цінності, характерні, у тому числі, і для радянської епохи. Проте, за роки незалежності українському суспільству вдалося частково трансформувати традиційні пострадянські цінності, набуваючи і розвиваючи модерний (а також постматеріалістичний) ціннісний компонент. Важливу роль в цьому зіграли революційні події 2004 і 2014 років.

Якщо проаналізувати місце України на культурній карті світу згідно з результатами Всесвітнього огляду цінностей, проведеного протягом 2010-2014 рр., на перший погляд, очевидний дуже сильний компонент традиційних і матеріалістичних цінностей (прагнення до «виживання»). Що пов’язано, в першу чергу, з нестабільною економічною ситуацією, коли українці дійсно найбільше стурбовані питанням «як прогодувати сім’ю».

Однак, дослідження також демонструє і досить високий рівень секулярно-раціональних, постматеріалістичних цінностей, характерних для сучасної Європи – раціональність поведінки, відсутність соціального конформізму, прагнення відстоювати і захищати власні права, недискримінація та терпимість. У даному контексті, наприклад, варто відзначити результати експерименту художниці Маріам Найєм, під час якого дівчина протягом тижня спеціально носила хіджаб, щоб подивитися на реакцію киян. Реакція виявилася більш ніж толерантна.

У цьому сенсі запущений процес єврореформування України можна порівняти з тим, що угорські соціологи Іван Селеньї, Гіл Еял і Елеонор Тоунслі назвали «побудовою капіталізму без капіталістів» (стосовно Угорщини, Чехії, Польщі). А саме – перехід від соціалістичної економіки до ринкових механізмів в умовах фактичної відсутності класу приватних власників. Іншими словами, ініційовані радикальні зміни в посткомуністичних країнах Центральної Європи теж певним чином суперечили стійкій «логіці буття» більшості населення, не відповідали сформованим інституційним правилам гри. При цьому були відсутні навіть основні «носії» капіталістичних цінностей.

Аналізуючи Україну в цьому ключі, можна провести, як мінімум, дві паралелі. По-перше, спроби демократичної «реанімації» політичних інститутів (за допомогою судової, адміністративної реформ, децентралізації тощо) здійснюються в умовах очевидного дефіциту європейських цінностей, які складають сутність демократичних інститутів.

По-друге, в країнах Центральної Європи активну роль в побудові капіталізму зіграла технократична інтелігенція – альтернативний носій капіталістичних, ринкових цінностей. Українські інтелектуали на даний момент також виступають основним «драйвером» політичного просування модерних (європейських) цінностей, які покликані стати внутрішнім наповненням запозичених демократичних інститутів. Є сенс також у тому, аби говорити і про роль інтелектуалів в поступовій модернізації всього українського суспільства за рахунок «вирощування» в ньому запиту на формування ефективних демократичних інститутів.

Від цінностей виживання до цінностей розвитку

«Ми всі згодні, що вбивати недобре, і закон, який переслідує за вбивство, досить ефективний. Але ми зовсім не схильні вважати, що дати хабар – погано», – така характеристика українських цінностей економістом, членом-кореспондентом Академії технологічних наук України Олександром Пасхавером цілком відображає спадщину «пострадянськості». Дійсно, принцип «даси хабара – отримаєш більш якісне обслуговування, просунешся кар’єрними сходинками тощо» протягом багатьох десятиліть залишався непорушною аксіомою раціональної поведінки громадян, на фундаменті якого зводилися пострадянські інститути.

Радянські і, автоматично, пострадянські інститути були засновані таким чином, щоб відтворювати цінності виживання (або, повертаючись до дослідження Рональда Інглхарта, – матеріалістичні цінності). Подібні цінності дозволяють людині адаптуватися в умовах обмеженої ресурсної бази, хоча, водночас, відтворюють й ідентичну даним ціннісним принципам економіку дефіциту.

Так, наприклад, згідно з результатами опитування домогосподарств України (особи, які проживають разом в одному житловому приміщенні, ведуть спільне господарство і спільно розпоряджаються коштами), проведеного Державною службою статистики України в січні 2017 року, 9 з 10 сім’ям доходів вистачає тільки на їжу. Що, безумовно, відразу ж відсилає до чистого «неєвропейському» матеріалізму, в контексті якого, наприклад, кар’єра розглядається з точки зору «заробити на прожиток», а не досягти мети самореалізації.

Окрім цього, за підсумками даного дослідження основною цінністю українців (для 75,9 % респондентів) є здоров’я. Друге місце серед ціннісних пріоритетів з досить великим розривом займають сімейні відносини і діти (18,8 %). Нарешті, загальну суму, що залишилася (трохи більше 5 %), становлять цінності добробуту (2,3 %), впевненість у завтрашньому дні (1,4 %), робота, кар’єра, освіта (1,2 %), соціальна справедливість (0,4 %). Саме в подібному традиціоналізмі українців з елементами матеріалізму (своєрідному прагненні пристосуватися до несприятливих умов «навколишнього середовища») проявляється відтворення консервативних або пострадянських цінностей.

З іншого боку, Революція Гідності, підкріплена «протверезною» і мобілізуючою ситуацією збройного протистояння на Донбасі, ініціювала певну ціннісну трансформацію українського суспільства, задавши вектор формування пріоритетів розвитку (постматеріалізму). На даний момент подібна трансформація має переривчастий і нестійкий характер. Хоча, в перспективі цінності розвитку, які формуються поступово, дозволять українському суспільству створити умови для економіки, що розвивається.

Про нарощування цінностей розвитку свідчить, наприклад, зростання кількості українців, які готові нести відповідальність за своє життя нарівні з державою. Відповідаючи на питання «хто винен, що життя погане», згідно з результатами згаданого дослідження Держстату, 60 % респондентів відповіли, що винні як держава, так і вони самі. І лише 18 % опитаних відповіли, що винна насамперед держава, тоді як 8 % – «взяли провину» на себе. Очевидно, що дані показники демонструють тенденцію зростання самосвідомості українців. І, відповідно, розвиток нової модерної ціннісної компоненти.

Одночасно з цим, коли мова йде про сприйняття європейських цінностей українцями, найбільш важливими громадяни вважають мир (56,6 %), цінність людського життя (42,7 %) і права людини (33,3 %). Про це свідчать результати соціологічного дослідження «Українське суспільство і європейські цінності», проведеного в квітні-червні 2017 року Інститутом Горшеніна у співпраці з представництвом Фонду Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі. За словами директора представництва Фонду Фрідріха Еберта Маттеса Бубе, показники пріоритетності цінності людського життя серед українців набагато вищі, ніж в цілому по Європі. І причина цього, безумовно, постійні жертви під час збройного конфлікту на Донбасі.

Таким чином, станом на 2017 рік в українському суспільстві превалюють традиційні цінності виживання. Цінності розвитку формуються непослідовно і «вимушено» під впливом тиску інтелігенції та громадянського суспільства, а також в умовах збройного протистояння на Донбасі. У зв’язку з цим, демократичні цінності не мають сталого характеру і, що найбільш важливо, – суспільного консенсусу з приводу їх «необхідності». Зберігається висока лояльність населення по відношенню до корупції і патрон-клієнтська логіка управління державою. Оскільки це традиційні складові звичної логіки життя в системі пострадянських координат. Цінності мають значення, а для побудови сучасної держави їх значення фундаментально.

Висновки та рекомендації

  1. Цінності лежать в підгрунті соціально-політичного розвитку. Більш того, цінності безпосередньо складають зміст політичних інститутів, визначаючи тим самим їх мету і логіку функціонування, життєздатність і ефективність. Іншими словами, прийнятий закон (наприклад, антикорупційний) буде виконуватися лише в тих умовах, коли більшість громадян буде бачити в ньому необхідність. Жодна з норм не буде повноцінно діяти, якщо вона не відповідає розумінню справедливості основної частини населення.

Відповідно, ціннісний компонент може виступати як каталізатором суспільних змін, так і здійснювати їм протидію, у разі, коли ініційовані перетворення дисонують зі стійкими ціннісними принципами.

Виходячи з подібного практичного розуміння, європейські цінності важливо розглядати не просто з точки зору етичних орієнтирів поведінки громадян. В першу чергу, європейські цінності – це прагматичні принципи, одна з головних функцій яких полягає в здатності підтримувати і нарощувати ефективність демократичних інститутів. Відповідно, без формування європейських цінностей побудова демократичних інститутів неможлива.

  1. Поточний процес єврореформування в Україні відбувається в умовах очевидного дефіциту європейських цінностей, що дозволяє проводити аналогії з так званим процесом «побудови капіталізму без капіталістів».

Тим не менш, має місце нестійка і переривчаста ціннісна трансформація, в результаті якої формуються елементи демократичних цінностей. Цінності українського суспільства, які поступово модернізуються, мають потенціал змінити («виправити») сутність існуючих політичних інститутів, наповнити їх демократичним змістом.

Неконфліктність українських цінностей з постматеріалістичними європейськими цінностями створюють додаткову основу для порівняно швидкої трансформації перших, «корекції» консервативного традиційного компонента.

  1. Незважаючи на те, що природним шляхом цінності трансформуються в досить довгостроковій перспективі, все ж ціннісний компонент – дуже пластичний. Саме тому в процесі реформування політичних інститутів ціннісна складова вимагає найбільш предметної уваги й опрацювання.

По-перше, формальне створення оболонки нових інститутів без належного ціннісного наповнення не буде сприяти ефективності реформ. По-друге, з цінностями слід працювати в якості окремого напрямку реформування, зокрема, в рамках освітньої, культурної та інформаційної політик.

  1. Пріоритетом у процесі модернізації українських цінностей повинен стати перехід від патерналістської політичної культури до партисипаторної культурі участі, яка передбачає активну участь експертної та громадської спільноти в обговоренні і прийнятті політичних рішень, створення системи громадських взаємин на основі принципів відкритого доступу, прозорості та підзвітності.
  2. Особливе значення в контексті завдань трансформації пострадянських цінностей українського суспільства набуває інститут громадянської освіти – як інструмент, що здатен сформувати демократичний ціннісний фундамент для ефективного реформування політичних інститутів.

Опубліковано на сайті “Хвиля”

Валентина Кисельова, Олена Українець, експерти

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»  

Матеріал підготовлено у рамках проекту, який реалізується за фінансової підтримки Європейського фонду демократії (EED) та Уряду Канади