Які особливості виборчої кампанії до Верховної Ради-2019 в Харківській області (цікавлять саме мажоритарні округи)? На яких округах розгорнулася найгостріша боротьба? Які технології використовують кандидати до ВР, щоб отримати голоси виборців на Харківщині? Які настрої виборців – вони готові підтримувати нові обличчя чи віддають переваги старим? Чи були в області спроби непрямого підкупу голосів? | Center for Political Analysis «Observatory of Democracy»

Які особливості виборчої кампанії до Верховної Ради-2019 в Харківській області (цікавлять саме мажоритарні округи)? На яких округах розгорнулася найгостріша боротьба? Які технології використовують кандидати до ВР, щоб отримати голоси виборців на Харківщині? Які настрої виборців – вони готові підтримувати нові обличчя чи віддають переваги старим? Чи були в області спроби непрямого підкупу голосів?

Практично у всіх 14-ти округах Харківського регіону виборча кампанія характеризується досить яскравими протистояннями (крім, мабуть, округів №172, №176, №177, №180, де позиції Володимира Мисика, Дмитра Шенцева, Віктора Остапчука, Олександра Біловола виглядають найбільш переважними, і це певним чином демотивує опонентів). Якщо вибирати «округ-лідер» по «напруженню» (присутності в інформаційному полі, скандалам, недемократичним і незаконним формам ведення кампанії), то можна зупинитися на 169-му окрузі – як мінімум, тому, що окрім кандидата від рейтингової партії «Слуга Народу», тут за мандат борються відразу два діючих нардепа. За концентрацією «чорного піару» виділяється 174-й округ, де проти чинного нардепа Олександра Фельдмана балотується «кандидат від мера» Олександр Ткаченко. Іншими словами, найцікавіші і найзапекліші протистояння складаються там, де в окрузі не два, а три сильні кандидати – (1) висуванець від президентської партії; (2) кандидат від мера Кернеса; (3) діючий нардеп, який конфліктує з мером Кернесом.

На цих виборах кандидати використовують «мікс» зі старих (зустрічі, «добрі справи» іменних або афілійованих благодійних фондів, газети, листівки, намети, білборди) і більш сучасних форм комунікації з виборцями (адресна розсилка повідомлень на мобільні телефони, акцент на просуванні інстаграм-аккаунтів у міських кандидатів). Що стосується технологій, то креативних проривів не спостерігається –  з «класичних» відразу кидаються в очі:

(1) заповнення дільничних комісій за квотами технічних кандидатів, найчастіше, не харків’ян (рекордсмен – округ №174), в інтересах одного з фаворитів;

(2) «стратегія ототожнення», коли в наочній агітації кандидата намагаються «продати» виборцю «пакетом» з більш рейтинговим суб’єктом (найчастіше – Володимиром Зеленським або Геннадієм Кернесом);

(3) організація концертів зірок на підтримку кандидата (більш актуально для області – наприклад, Дмитро Добкін в 178-му окрузі організував в Балаклії концерт Олі Полякової);

(4) поширення «чорного піару» на адресу опонентів або «джинси» для кандидата під виглядом аналітики або «незалежних» публікацій в ЗМІ;

(5) «двійники» і «дублери» (наприклад, однофамілець кандидата від «Слуги Народу» в 178-му окрузі Олександра Литвинова, або «дублер» кандидата від партії «Слуга Народу» в 174-му окрузі Вікторії Алексійчук – Анастасія Акімова, у відомостях про яку в бюлетені буде сказано, що вона менеджер ТОВ «СЛУГА НАРОДУ»).

Багато кандидатів спробували придумати новий формат зустрічей з виборцями – наприклад, в різних мікрорайонах 168-го округу Валерій Писаренко разом з районною адміністрацією проводить «Караоке в Шевченківському», а Володимир Семиноженко – «наукові пікніки».

Результати соціологічних досліджень показують, що пік популярності партії «Слуга Народу» був пройдений в травні, і якщо тоді будь-який висуванець від президентської сили автоматично ставав фаворитом, то зараз можна припустити, що більшість виборців поки схиляються до вибору найбільш відомих «старих політиків». Характерно, що деякі кандидати з пулу Геннадія Кернеса (Валерій Писаренко –  №168, Олександр Ткаченко –  №174) вирішили використовувати в наочній агітації стилістику партії «Слуга Народу», намагаючись таким чином «роздрібнити» молодь (а в старших групах вони, за замовчуванням, популярніші, ніж кандидати від президентської сили).

У багатьох округах ми бачимо застосування як незаконних, так і недемократичних форм ведення кампанії, які часто пов’язані із застосуванням адмінресурсу. Поки форми прямого підкупу не застосовуються, а що стосується непрямого, то до таких можна віднести всю діяльність благодійних фондів кандидатів.

Антон Авксентьєв, кандидат політичних наук,

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Матеріал підготовлений у рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».