Як програмується освітній простір Харківщини | Center for Political Analysis «Observatory of Democracy»

Як програмується освітній простір Харківщини

У грудні 2018 року Харківська обласна рада затвердила «Обласну програму розвитку освіти «Новий освітній простір Харківщини» на 2019-2023 роки». Впродовж 2019-2021 рр. згідно з рішеннями обласної ради вносилися зміни до Програми, тож, її поточна редакція є актуальною. Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» дослідив, на вирішення яких регіональних освітніх проблем спрямована Програма, які потенційні результати можуть бути досягнуті внаслідок її реалізації.

Актуальні освітні проблеми очима громадян та експертів

Назва Програми наводить на думку про те, що внаслідок її реалізації мають відбутися настільки відчутні позитивні зміни в освіті на регіональному рівні, що будуть підстави називати освітній простір дійсно новим. Логічно припустити, що ці зміни, передусім, варто здійснювати у найбільш проблемних освітніх сегментах. Певне уявлення про ці сегменти дають результати соціологічних досліджень. Вони свідчать, що головна проблема – якість освіти. Так, згідно з результатами дослідження 2020 року, 44,5% українців оцінили якість шкільної освіти як середню, 11% вважають її дуже низькою, 22% – скоріше низькою. У регіональному розрізі результати ще красномовніші.

Джерело: Дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та Центру Разумкова.

Відповідно, більшість українців вважають за необхідне підвищення якості середньої освіти. 34% вважають це першочерговим питанням, а 48%, визнаючи важливість, вказують на більш серйозні виклики, що постали перед державою. Дослідження настроїв українців щодо стану освіти в державі, яке провели Український інститут майбутнього  та «Нью Імідж Маркетинг Груп» у 2021 р., підтверджує низькі оцінки якості шкільної освіти в Україні. На думку понад 70% респондентів, головний принцип української школи «вчитися, щоб вчитися», а школа має відповідати іншому критерію: «дитина має хотіти вчитися». Тож, забезпечення відповідності цьому принципу, дійсно, може бути головною ознакою «нового освітнього простору». Згідно з результатами цього ж дослідження, невисока й оцінка якості вищої освіти. Лише 55% молоді вірять, що вища освіта є запорукою успіху. Кожен 5-й респондент орієнтується на навчання за кордоном, і лише 30% переконані, що потрібно вчитися в Україні.

Чи є проблема якості освіти новою? Можливо, у 2018 році, на час розробки Програми, це питання не було актуальним. Згідно з результатами дослідження сфери освіти в Україні 2018 року, міжнародна команда експертів констатувала зниження показників якості освіти учнів середніх шкіл: «У середнього учня 2,8 року навчання витрачаються неефективно або просто марнуються в тому сенсі, що не забезпечують навчання. В Україні цей розрив у показниках значно більший, ніж у країнах із високоефективними системами освіти». Стосовно ефективності роботи опорних шкіл, дослідники зазначили: «Програма створення опорних шкіл наразі не забезпечила очікуваного впливу на результати навчання. Середні показники ефективності роботи опорних шкіл гірші за показники інших шкіл». Не краща й оцінка якості вищої освіти: «Вищий рівень освіти не гарантує наявності навіть базових когнітивних навичок або досягнення вищого рівня таких навичок у порівнянні з іншими країнами». Тож, першочерговість проблеми підвищення якості освіти очевидна. Звісно, вона не є суто регіональною і її вирішення потребує відповідної державної політики у галузі освіти. Однак, це не означає, що регіональна влада не має важелів впливу на якість освіти, передусім, загальної середньої та професійної. Відповідно, це має знайти відображення і в Обласній програмі розвитку освіти.

Яку освітню проблему вирішує Програма?

У Вступі Програми акцентується увага на головних напрямах державної політики у сфері освіти, для реалізації яких та «у зв’язку з необхідністю кардинальних змін, спрямованих на підвищення якості освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, виникла необхідність у прийнятті обласної програми розвитку освіти». Як бачимо з цього формулювання, саме підвищення якості освіти має бути стрижнем Програми. Це, в свою чергу, передбачає виявлення причин низького рівня якості освіти, визначення завдань з їх усунення та реалізації програмних заходів, спрямованих на забезпечення  якісно нового рівня освіти на усіх етапах.

Майже 3 сторінки займає текст Розділу ІІ «Визначення проблеми, на вирішення якої спрямована Програма». «Проблема» визначається в однині, без жодного чіткого змістовного формулювання. У розділі, фактично, представлений статистичний звіт про мережу навчальних закладів в області та специфіку функціонування деяких з них, про кількість здобувачів освіти різних рівнів. Тобто, зміст цієї частини Програми більшою мірою не відповідає її назві та суті. Серед цієї інформації та окремих даних про те, що було зроблено за попередній період, пунктирно простежуються й деякі проблемні питання. Зокрема, йдеться про те, що в області залишається значна кількість закладів з малою чисельністю учнів, у зв’язку з чим вже в 2016 – 2018 рр. було прийняте рішення про створення 44-х освітніх округів. Тож, не зрозуміло, якою мірою ця проблема вирішена і в якій частині потребує подальшого вирішення. Далі йдеться про необхідність організації літніх профільних шкіл для обдарованих дітей із сільської місцевості з метою їх підготовки до участі в різноманітних конкурсах.

Констатується факт поступового збільшення кількості першокласників, що підтверджується даними 2016 та 2017 рр. Однак незрозуміло, чи є це проблемою, яка потребує вирішення. Не вказується, яка динаміка зростання очікується на період реалізації Програми, чи виникають у зв’язку з цим потреби у збільшенні кількості шкіл чи мережі початкових класів, де саме. Факт впровадження реформи «Нова українська школа» взагалі залишився поза увагою. Між тим, реформа передбачає 12-річну шкільну освіту, відповідно, – подовження часу шкільного навчання, що, разом зі збільшенням кількості першокласників, вірогідно, зумовлює потребу у додаткових шкільних приміщеннях. Тож, підготовка до цього, вочевидь, має вестись вже зараз.

Далі йдеться про необхідність створення умов для реалізації інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти. Однак, замість визначення проблемного сегменту подальшого впровадження інклюзивного навчання, вирішенню якого має сприяти Програма, знову йде перелік того, що зроблено. Тож, суть і масштаби й цієї складової проблеми не визначені. Таке ж загальне зауваження стосується необхідності модернізації матеріально-технічної бази закладів позашкільної освіти, створення філій, розширення мережі гуртків.

Стосовно розвитку професійної та вищої освіти також міститься лише інформація про те, що триває модернізація закладів освіти та деякі статистичні дані. Чи відповідає структура професійної підготовки потребам економічного розвитку регіону, які питання потребують вирішення у цих галузях – не зазначається. Наприкінці розділу акцентується увага на необхідності пошуку нових підходів до менеджменту в галузі освіти й переходу на програмно-цільовий метод управління фінансами.

Про низьку якість освіти, як базову проблему, не йдеться взагалі. Єдина згадка про якість стосується того, що в сільській місцевості багато шкіл з малою наповнюваністю не можуть забезпечити належної якості навчання. Тож, наочною є невідповідність між задекларованою у Вступі необхідністю й метою прийняття Програми та проблемою, на вирішення якої ця Програма спрямована. Оминули розробники Програми питання підвищення якості освіти й у формулюванні мети, що визначається дуже поверхнево: «забезпечення стабільного розвитку системи освіти регіону відповідно до потреб суспільства, економіки, забезпечення особистісного розвитку дітей та молоді згідно з їх індивідуальними здібностями і потребами». При цьому, не конкретизуються ані потреби суспільства й економіки, на забезпечення відповідності яким спрямована Програма, ані розуміння особистісного розвитку. Водночас, саме конкретизація цих потреб та сутності особистісного розвитку мали б визначати головні вектори змін в регіональному освітньому середовищі.

У Розділі VІ «Перелік завдань і заходів Програми» обґрунтовуються шляхи і засоби вирішення проблеми, яка так не отримала чіткого визначення. Аналіз змісту 12-ти пунктів – засобів вирішення проблеми –  дає можливість визначити основні групи заходів. Перша – інфраструктурні заходи. Планується розширення освітньої мережі та реконструкція закладів освіти: будівництво і реконструкція закладів дошкільної освіти; збільшення кількості освітніх округів; створення безпечного освітнього середовища та покращення матеріальної бази закладів освіти. Друга – заходи, які, ймовірно, спрямовані на «забезпечення особистісного розвитку дітей та молоді згідно з їх індивідуальними здібностями і потребами», включає організацію літніх профільних шкіл для обдарованих дітей; створення філій закладів позашкільної освіти, розширення мережі гуртків; підтримку обдарованої  студентської молоді та стимулювання її участі у наукових дослідженнях; проведення для педагогічних працівників семінарів, конференцій та інших заходів. Такий перелік заходів вказує на те, що особистісний розвиток згідно з індивідуальними здібностями та потребами розробники Програми пов’язують лише із позашкільною освітою, а не зі щоденною навчальною діяльністю з вивчення шкільних дисциплін. Окремо можна виділити заходи, спрямовані на деякі зміни в закладах освіти. Вони стосуються створення умов для реалізації інклюзивного навчання; впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти; сприяння забезпеченню інноваційного розвитку освітніх процесів, передусім, інформатизації.

Отже, як показує попередній аналіз 9-ти підрозділів програмних заходів, питання якості освіти, в основному, залишаються поза межами Програми. Звісно, оснащення закладів, інформатизація опосередковано сприяють покращенню освітнього процесу, однак не вирішують в корені питання підвищення якості освіти. Програма більше спрямована на покращення інфраструктури освітнього середовища, на реалізацію заходів з позашкільної й позааудиторної роботи. Відсутні й заходи щодо переходу на програмно-цільовий метод управління фінансами в закладах освіти.

Основний зміст програмних заходів

На 76-ти сторінках Розділу VІІ «Заходи Програми»  презентуються заходи, реалізація яких має сприяти вирішенню чи вирішувати проблему освіти Харківського регіону. У галузі дошкільної освіти заходи, як зазначається, спрямовані на модернізацію та підвищення її якості та на матеріально-технічний розвиток закладів дошкільної освіти. Підвищувати якість дошкільної освіти планується шляхом проведення конференцій, «круглих столів», тренінгів, конкурсів та інших заходів для працівників закладів дошкільної освіти, а також, розроблення та видання для них методичних рекомендацій. Певні запитання викликає підпункт «Організація діяльності базових закладів дошкільної освіти за пріоритетними напрямами». Які напрями розробники Програми вважають пріоритетними? Як саме планують організувати відповідно до них діяльність закладів освіти? Водночас, фінансування цього заходу не передбачається, хоча очікуваний результат визначається: підвищення рівня професійної компетентності  педагогів. Щодо матеріально-технічного розвитку закладів дошкільної освіти Програма передбачає достатньо широкий перелік заходів: від будівництва, завершення будівництва і реконструкції – до реалізації енергозберігаючих проектів та оснащення закладів меблями, комп’ютерною технікою, придбання технологічного устаткування, іграшок тощо. При цьому, відсутня конкретизація хоча б стосовно того, де і які заклади будуть побудовані та де планується завершити будівництво. Відповідно, незрозуміло, де, коли і наскільки збільшиться кількість місць у дошкільних закладах.

У підрозділі 2 «Загальна середня освіта» особливо актуальними виглядають заходи для забезпечення якості надання освітніх послуг, оскільки саме якість шкільної освіти, згідно з результатами соціологічних досліджень, є головною проблемою. Для забезпечення якісних освітніх послуг планується аж 18 програмних заходів. В основному, це звичні професійні конкурси, семінари й тренінги для вчителів, учнівські олімпіади та конкурси, проведення літніх шкіл для учнів. Для більшості заходів фінансування не передбачається. Підвищувати рівень інформатизації освіти планується шляхом навчання педагогічних працівників, також без запланованого фінансування. Лише для впровадження STEM-технологій в освітній процес планується щорічно виділяти з обласного бюджету по 30,00 тис. грн. Для проведення тренінгових занять з підготовки випускників до ЗНО планується виділяти із місцевих бюджетів по 227,00 тис. грн. щорічно.

Найбільший обсяг фінансування з державного, обласного та місцевих бюджетів передбачається для матеріально-технічного розвитку шкіл. Будівництво, завершення будівництва та реконструкція об’єднані в одному підпункті без конкретизації, де і які заклади планується побудувати, добудувати і реконструювати. Наступні підпункти, також із значним фінансуванням, стосуються ремонту приміщень, термомодернізації будівель, придбання шкільних автобусів, забезпечення комп’ютерною технікою, обладнанням та спортивним інвентарем тощо.

У окремому підрозділі передбачаються заходи зі створення умов для якісного вивчення української мови в школах. Звісно, це важливо не лише в академічному аспекті, але й з точки зору формування громадянської ідентичності учнів. Однак, у переліку заходів чогось кардинально нового, що вказувало б саме на «створення умов», немає. Бачимо традиційні конкурси, семінари та тренінги для вчителів, учнівські олімпіади, фестивалі та конкурси, видання методичних рекомендацій та періодики, поповнення бібліотечних фондів тощо. Для деяких заходів фінансування не передбачається, інші фінансуються з обласного та місцевих бюджетів.

У частині, що стосується модернізації змісту та удосконалення структури позашкільної освіти, заходів, які б однозначно вказували на «модернізацію» та її напрями, виявити не вдалося. Змагання учнів з різних видів туризму чи новорічні та різдвяні свята й навіть історико-краєзнавчі заходи навряд чи свідчать про модернізацію, як і традиційні семінари та конференції для освітян «з пріоритетних напрямів розвитку позашкільної освіти». За рахунок коштів місцевих бюджетів планується відкриття закладів позашкільної освіти в новостворених громадах. У плані матеріально-технічного розвитку передбачаються проведення капітальних ремонтів, реконструкцій, будівництво спортивних об’єктів тощо, але, як і в попередніх підрозділах, без конкретизації навіть тих об’єктів, які мають бути збудовані.

У галузі професійної (професійно-технічної освіти) заходи, як зазначається, спрямовані на удосконалення її структури, модернізації змісту та матеріально-технічної бази. Удосконалення структури розробники Програми розуміють як створення на базі існуючих закладів освіти навчально-практичних центрів. Модернізація змісту освіти передбачає звичні учнівські конкурси, покращення забезпечення бібліотек, але не стосується, наприклад, коригування професійної структури підготовки у закладах освіти чи інших питань, що вказували б саме на модернізацію.

Для розвитку сфери вищої освіти Програма передбачає заходи для матеріального стимулювання студентів і викладачів, такі, як виплати іменних стипендій, преміювання переможців конкурсів та інші. Хоча підрозділ має назву «Вища освіта і наука – регіональний розвиток», його зміст не вказує на такий зв’язок.

Низка заходів Програми спрямована на підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Для педагогічних працівників закладів освіти щорічно проводиться педагогічне віче до Дня працівників освіти та серпневі педагогічні форуми, для яких також передбачене фінансування із обласного бюджету. Для розвитку дистанційного навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів освіти фінансування має надходити з інших джерел.

Очікувані результати реалізації програми включають низку загальних числових показників реалізації заходів, що стосуються матеріально-технічного розвитку закладів освіти. Однак, де і які заклади будуть створені чи відремонтовані, де будуть побудовані спортивні майданчики тощо –  не конкретизується. Індикатори модернізації змісту та підвищення якості освіти різних рівнів відсутні взагалі. Це підтверджує здебільшого символічну спрямованість Програми на вирішення питань підвищення якості освіти.

Висновки та рекомендації

Детальний аналіз змісту Обласної програми показує, що більшість програмних заходів, відповідно, й найбільші обсяги фінансових ресурсів спрямовані на матеріально-технічний розвиток закладів дошкільної, середньої та професійної освіти. При цьому, Програма не дає уявлення про локації покращення стану освітньої інфраструктури. Не вказані навіть об’єкти будівництва, хоча у переліку заходів йдеться про будівництво і завершення будівництва закладів дошкільної та загальної середньої освіти. Теж саме стосується капітальних ремонтів, термомодернізації тощо. Тож, виглядає необхідним оприлюднення додатку до Програми, у якому були б чітко вказані всі об’єкти, на яких будуть здійснюватися передбачені заходи, а також – відповідні кошториси. Це важливий інструмент контролю з боку зацікавленої громадськості за реалізацією Програми.

На відміну від матеріально-технічного розвитку, у галузях модернізації змісту освіти та якості освітніх послуг жодні нововведення не простежуються, хоча є відповідні назви  підрозділів Розділу «Заходи Програми». Звісно, передбачені в них традиційні конференції, семінари і конкурси певною мірою впливають на підвищення, наприклад, якості викладання дисциплін, однак, істотно не покращують якість освіти. Не забезпечують і переходу від принципу «вчитися, аби вчитися» до актуального сьогодні принципу «дитина має хотіти вчитися». Важливим кроком для цього має стати спеціалізація шкільної освіти, за прикладом американських та європейських шкіл, які вже давно відійшли від стандартизованої освіти, за якої усім учням потрібно «вбити в голову» однакову кількість знань з усіх шкільних дисциплін. Тож, як мінімум, у старшій школі у всіх закладах загальної середньої освіти маємо поглиблювати спеціалізацію, створювати фізико-математичні, гуманітарні та інші класи, аби забезпечити відповідність освіти особистісним потребам і здібностям учнів. Обласна влада має для цього достатньо повноважень.

Здебільшого віртуальними виглядають і удосконалення структури системи професійної освіти та модернізація її змісту. Передбачене створення навчально-практичних центрів на базі закладів освіти, дійсно, може сприяти покращенню практичної підготовки в рамках існуючої структури. Якщо ж йдеться про її удосконалення, то, вочевидь, головним індикатором має бути відповідність наявної структури професійної освіти потребам економічного розвитку регіону та її коригування згідно зі стратегією економічного розвитку на майбутній період. Модернізація змісту освіти має здійснюватись не лише шляхом покращення оснащення кабінетів і бібліотек, інформатизації та проведення конкурсів і спортивних змагань, а, перш за все, через приведення змісту освіти у відповідність до потрібної професійної структури та сучасних кваліфікаційних вимог.

На функціонування закладів вищої освіти обласна влада має значно менше важелів впливу, тож, не може планувати, наприклад, коригування змісту чи підвищення якості освіти.  Передбачені в Програмі засоби стимулювання освітньої і наукової діяльності дійсно, певною мірою, сприяють розвитку сфери вищої освіти. Крім того, влада може налагоджувати співпрацю із закладами освіти, в тому числі, у сфері підготовки фахівців згідно з потребами розвитку регіону.

Поза межами Програми залишилося вкрай актуальне для Харківського регіону  питання громадянської освіти молоді, становлення учнівського і студентського самоврядування та налагодження ефективної комунікації між закладами освіти, як інститутами громадянського суспільства, та органами влади й місцевого самоврядування. Водночас, саме розвинуте самоврядування може забезпечити, в тому числі, перехід до програмно-цільового методу управління фінансами, про що йдеться у визначенні проблеми. Звісно, в кращому варіанті, має бути розроблена окрема регіональна програма розвитку громадянської освіти. Без такої програми і без відповідної складової Програми розвитку освіти маємо у цій сфері білу пляму.

Тож, у результаті реалізації Програми в регіональному освітньому середовищі може покращитись освітня інфраструктура. Суттєвої модернізації змісту освіти та підвищення її якості проаналізований документ не програмує.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії». 

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED).  Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».