«Двійники» на виборах: електоральний рік від Юрія Тимошенка до Яни Світличної | Center for Political Analysis «Observatory of Democracy»

«Двійники» на виборах: електоральний рік від Юрія Тимошенка до Яни Світличної

Технологія «двійників» на пострадянському просторі супроводжує практично кожну виборчу кампанію, вона детально вивчена ще в 90-х і навіть «оспівана» в кінематографі. І нібито масовий виборець вже прекрасно розуміє, що «двійника» реєструють для відбору частини голосів опонента або імітації дій від його імені (а, точніше, прізвища). І по ідеї з кожним електоральним циклом ефект від такої маніпуляції повинен знижуватися аж до повного відмирання цієї досить банальної хитрощі. Однак на практиці ми бачимо прямо протилежне – варіації на тему «двійників» нікуди не зникли, політики ними не гребують, а виборці продовжують наступати на ті ж граблі, що і 20 з гаком років тому.

Бій з тінню

«Довгий електоральний рік», що почався президентською кампанією і закінчився довиборами в 179-му окрузі з карантином, також ознаменувався повсюдним використанням цієї старої технології. Тренд було задано ще в I турі президентської кампанії, коли проти одного з фаворитів гонки, Юлії Володимирівни Тимошенко, був виставлений «двійник», народний депутат від «Народного Фронту» Юрій Володимирович Тимошенко. Це був класичний кейс «двійника-провокатора», який крім чисто механічного відбору голосів за рахунок виборців, що переплутали двох Тимошенко Ю.В., повинен був виконувати функцію дискредитації прізвища в наочної агітації.

Оцінити ККД (хоча, скоріше, мова про «коефіцієнт шкідливої ​​дії») першого амплуа «двійника» досить легко: Юрій Тимошенко набрав 117,7 тисяч голосів (0,62%), результат Юлії Тимошенко склав 13,4%, тобто ККД однофамільця – близько 5%, іншими словами, «механічно» був відібраний кожен двадцятий голос «жертви».

Але у випадку з «двійниками», що активну ведуть свою кампанію, важливішим є друге амплуа, яке не піддається подібному кількісному аналізу – скільки голосів Юлія Тимошенко втратила через масштабну білборд-кампанію із закликами «захистити ринкову ціну газу» і «провести загальну мобілізацію»? Різниця між 2-м місцем Петра Порошенка і 3-м місцем Юлії Тимошенко склала всього 2,5%, і, можливо, якби не «двійник-провокатор» – у II турі тодішньому президенту місця б не знайшлося.

Аргументи, що набрані однофамільцем 117 тисяч голосів дійсно його «особисті», розбиваються о результат Юрія Тимошенка на липневих парламентських виборах-2019 – в  окрузі №88 з центром в рідній Коломиї він зайняв 6-е місце з результатом 1,7% (1234 голоси), і це один з антирекордів серед тодішніх народних депутатів, які балотувалися в округах.

А ось у чому з Юрієм Тимошенком важко не погодитися, так це з резонним формально-правовим спростуванням: він носить своє прізвище з народження, на відміну від лідера «Батьківщини» – так на якій юридичній підставі саме його можна визнати «двійником» і скасувати реєстрацію, як цього вимагали в таборі Юлії Тимошенко?

У рівній мірі не було ніяких юридичних підстав відмовляти в реєстрації на березневих довиборах у 179 окрузі (Харківська область) Яні Світличній.

У підсумку самовисуванка з Харкова зайняла 4-е місце, набравши 2,46% (960 голосів), нітрохи не завадивши своїй однофамільниці перемогти. Навіть навпаки – коли кампанія ще не виглядала так безальтернативно і «слуги народу» навіть не думали про капітуляцію, команда Юлії Світличної отримала відмінний привід для звинувачення опонентів у «нечесній грі». До слова, в класичній книзі «Польові і маніпуляційні технології» Валентина Полуектова як окремий підтип цієї маніпуляції винесені «свої двійники», яких реєструє сам штаб «жертви».

Так чи інакше, «механічний ефект» від участі однофамільниці Світличної був мізерним – ККД становив лише 3%. Виникає питання – від чого ж залежить цей ККД, і чому одні «двійники» відбирають набагато більший відсоток голосів опонента, ніж інші? Допомогти відповісти на це питання може детальний аналіз парламентських виборів-2019, де активно застосовувалися різноманітні варіації на тему «двійників».

Однофамільці і «лже-слуги»

Перед аналізом кейсів парламентських виборів-2019, систематизуємо об’єкт нашого дослідження. Так, у технології «двійників-тихонь», які механічно відбирають голоси (в категоріях Полуектова – тобто виставляння проти свого кандидата як інфопривід для кампанії ми зараз не розглядаємо, також не розглядаємо потенціал двійників як «провокаторів»), можна виділити три найбільш типових підходи.

Перший – найпростіший тип «двійників» – реєстрація однофамільців того кандидата, у якого хочуть забрати голоси. Чим більше буде подібності (ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання та інше) – тим технологія апріорі ефективніша.

Другий – реєстрація проти кандидата, висунутого будь-якою партією, «двійника» з місцем роботи в юридичній особі, співзвучній з назвою цієї партії. Найчастіше створюються громадські організації, іноді – приватні підприємства, але ключовим тут виступає назва цих юросіб, яка відображається в бюлетені і має бути максимально схожою на назву партії-суб’єкта висування «жертви». Сам «двійник» у даному випадку не обов’язково повинен бути однофамільцем опонента, але для посилення ефекту іноді перший і другий підходи поєднуються.

Третій – реєстрація однофамільців відомих в окрузі політиків, які перебувають на одному електоральному полі з «жертвою». Наприклад, у 2014-му році в 168-му окрузі проти «регіонала» Валерія Писаренка (хоч формально він вже був безпартійним самовисуванцем), крім його однофамільця, була виставлена ​​самовисуванка Людмила Александровська, однофамільниця лідера харківських комуністів (із розрахунку, що електоральні поля ПР і КПУ перетинаються). На парламентських виборах-2019 в деяких округах виставляли самовисуванців з прізвищами «Зеленський»/«Зелінський» або «Бойко», але масового характеру це не носило і давало результат близько 1-2%.

Трендом парламентської кампанії-2019 в округах стали перші два підходи – банальні однофамільці і «двійники», що нібито працюють в організаціях з назвою «Слуга Народу» (в різних варіаціях всього використовувалося близько двох десятків юросіб). Відразу після виборів «Опора» представила експрес-аналіз, який зафіксував, що в 8-ми округах технологія «двійників» спотворила результат волевиявлення і позбавила мандатів «справжніх переможців».

Але це лише «верхівка айсбергу» – для більш поглибленого дослідження ефекту «двійників» на парламентських виборах-2019 ми представляємо дані та розрахунки не тільки за цими 8-ми округами, а по всіх, де проти кого-небудь з фаворитів кампанії використовувалася подібна технологія. Стовпець «КПД» в таблицях розраховується як частка від ділення результату «двійника» на суму результатів «жертви» і «двійника» – тим самим показуючи, який відсоток голосів «жертви» вдалося відібрати за допомогою технології.

ПІБ двійника Вище/

нижче

% Місце % жертви Місце жертви ККД
34 Чорний Олег Олександрович ниже 1,19 13 / 20 36,58 1 3%
34 Ісаєв Олександр Борисович ниже 0,92 14 / 20 7,47 3 11%
37 Фартушний Микола Миколайович ниже 1,55 12 / 23 33,00 2 4%
48 Єфімов Максим Олександрович ниже 4,00 4 / 21 54,88 1 7%
70 Балога Іван Іванович выше 2,87 6 / 14 14,71 4 16%
73 Брензович Василь Іванович ниже 1,04 9 / 16 26,21 2 4%
78 Боговін Василь Іванович выше 5,17 4 / 13 32,43 2 14%
78 Пономарьов Олександр Іванович выше 4,79 5 / 13 36,84 1 12%
80 Мінько Сергій Анатолійович выше 3,79 5 / 12 33,13 1 10%
87 Андрійович Михайло Васильович ниже 1,13 11 / 13 37,80 1 3%
90 Бабенко Микола Миколайович ниже 2,71 12 / 24 28,23 1 9%
94 Дубинський Вадим Володимирович выше 3,45 6 / 42 40,94 1 8%
94 Дубинський Максим Миколайович выше 1,25 14 / 42 40,94 1 3%
94 Кононенко Олексій Федорович ниже 0,61 21 / 42 12,01 2 5%
94 Кононенко Артур Романович выше 0,46 25 / 42 12,01 2 4%
95 Горобець Дмитро Іванович выше 5,97 5 / 35 30,06 1 17%
106 Фурман Андрій Леонідович выше 3,44 8 / 22 19,37 2 15%
107 Рибалка Сергій Вікторович выше 1,80 9 / 22 15,23 4 11%
107 Рибалка Олександр Павлович выше 0,57 14 / 22 15,23 4 4%
107 Рибалка Юрій Георгійович ниже 0,35 16 / 22 15,23 4 2%
113 Курило Павло Миколайович ниже 1,51 10 / 25 7,92 4 16%
133 Дмитрук Артем Ярославович ниже 3,38 6 / 50 32,66 1 9%
133 Танцюра Дмитро Валентинович выше 1,34 12 / 50 9,09 3 13%
135 Леонов Євген Михайлович выше 5,15 3 / 23 40,21 1 11%
137 Муконін Олег Володимирович выше 1,96 7 / 24 24,45 2 7%
137 Климов Василь Геннадійович выше 1,38 8 / 24 23,09 3 6%
137 Клімов Денис Миколайович выше 0,92 12 / 24 23,09 3 4%
139 Васильковський Василь Миколайович выше 7,14 4 / 17 34,18 1 17%
141 Барвіненко Віталій Миколайович ниже 2,35 7 / 14 19,90 2 11%
142 Плохой Ігор Георгійович выше 2,92 6 / 12 23,57 2 11%
143 Куртєв Федір Васильович ниже 5,03 4 / 7 28,52 2 15%
149 Вітко Антон Олександрович выше 2,71 8 / 18 13,15 3 17%
159 Шевченко Дмитро Станіславович ниже 2,24 9 / 15 23,23 2 9%
178 Літвінов Віталій Олександрович выше 2,90 6 / 6 31,75 1 8%
192 Гуменюк Анатолій Іванович выше 5,25 4 / 13 27,08 2 16%
197 Голуб Владислав Миколайович ниже 2,6 8 / 17 17,59 2 13%
207 Євлахов Анатолій Сергійович выше 1,38 11 / 19 20,17 3 6%
207 Євлахов Анатолій Сергійович ниже 1,00 13 / 19 20,17 3 5%
208 Давиденко Антон Миколайович выше 2,02 10 / 13 37,43 1 5%
208 Давиденко Артем Миколайович выше 1,17 11 / 13 37,43 1 3%
209 Зуб Валерій Васильович выше 1,53 8 / 19 30,29 1 5%
209 Зуб Григорій Леонідович ниже 0,60 14 / 19 30,29 1 2%
210 Приходько Василь Іванович ниже 2,15 12 / 18 21,15 1 9%
217 Костенко Олена Олександрівна ниже 1,27 11 / 26 21,35 2 6%
219 Тищенко Анатолій Анатолійович выше 1,90 10 / 17 30,88 1 6%

* стовпчик «выще»/«нижче» показує розташування «двійника» в бюлетені щодо «жертви»

Джерело первинних даних: сайт ЦВК

У двох випадках «однофамілець» змінив результат виборів: причому в 78-му окрузі (Запорізька область) можна говорити про поєднання двох підходів, і в бюлетені було зазначено місце роботи однофамільця кандидата від «Слуги народу» Василя Боговіна – «ГО «Громадський рух «СЛУГА НАРОДУ»» (тому цей кейс включений нами в зведені таблиці обох підходів).

А от у випадку 106-го округу (Луганська область) «слуги народу» виявилися бенефіціарами маніпуляції з однофамільцем – Андрій Фурман із результатом 3,44% не пустив в Раду члена «Нашого Краю» Юрія Фурмана (19,37%), а мандат дістався на той момент «тимчасово безробітному» висуванцю пропрезидентської партії Олексію Кузнецову (21,49%).

Однак для оцінки ефективності технології висування однофамільців необхідно вивести якісь узагальнені показники, а не тільки констатувати наявність двох «переможних кейсів». Середнє арифметичне значення результатів «однофамільців» – 2,42%. «Рекорд» за цим показником зафіксовано в 139-му окрузі (Одеська область), де директор ТОВ «СЛУГА НАРОДУ-ЗЕ» Василь Васильківський набрав 7,14%, проте, не зумівши позбавити перемоги «справжнього» Ігоря Васильківського від «Слуги народу». Якщо брати до уваги тільки «чистих однофамільців» (класичний перший підхід, без посилення «роботою» в співзвучній «Слузі народу» юрособі), то середній результат – 1,93%.

Втім, відсотки однофамільців безпосередньо залежать від популярності «оригіналів», так що оцінювати ефективність технології коректніше крізь призму значень ККД: за всіма однофамільцями – 8,68%, ККД «чистих» – 7,84%. Тобто, грубо кажучи, середньостатистичний однофамілець на виборах-2019 відбирав кожен дванадцятий голос кандидата, проти якого використовувалася ця технологія. При цьому, ККД однофамільців, розташованих в бюлетені вище «жертви» – 9,55%; тих, хто нижче – 7,48%. Тим дивніше, що «однофамільницею» Юлії Світличної був обраний «двійник», ім’я якого починається на букву після «Ю» (не так-то багато варіантів).

Крім того, багато зареєстрованих однофамільців добровільно знімалися по ходу виборчої кампанії. Штаби кандидатів, проти яких реєструються однофамільці, найчастіше, намагаються вийти на них особисто або хоча б на їх представників, а далі «батогом і пряником» спонукають до зняття «двійника».

ПІБ двійника Вище/нижче
25 Краснов Загід Володимирович выше
33 Ляденко Олег Анатолійович выше
38 Бородін Володимир Ігорович ниже
68 Андріїв Андрій Григорович выше
68 Андріїв Іван Михайлович ниже
75 Каліцев Олексій Васильович выше
92 Ференець Олександр Володимирович ниже
92 Ференець Олександр Петрович ниже
94 Дубинський Олексій Петрович выше
100 Крутько Юрій Миколайович ниже
113 Лукашев Анатолій Іванович выше
133 Баранський Віталій Борисович ниже
133 Баранський Віталій Вікторович ниже
133 Баранський Ігор Станіславович ниже
137 Гончаренко Олександр Васильович выше
138 Фурсін Іван Геннадійович ниже
206 Микитась Максим Вікторович ниже

Джерело первинних даних: сайт ЦВК

Проте, більш дієвим виявився другий підхід – «паразитування» на бренді «Слуги народу» через реєстрацію різних громадських організацій і підприємств. У семи випадках він привів до спотворення результату волевиявлення (6 «чистих» кейсів другого типу і вже згаданий «лже-слуга-однофамілець» Василь Боговін у 78-му окрузі). Цих семи мандатів не дорахувалися саме представники «Слуги народу» (проти інших партій технологія практично не застосовувалася – ТОВ «Солідарність+», приватні підприємства «Голос» і «Опозиційний Блок» виступають поодинокими винятками, що лише підтверджують правило). У зведеній таблиці нижче представлені кейси використання технології «лже-слуги» і показники її ефективності.

ПІБ Місце роботи Вище/

нижче

% Mісце % Слуги Місце Слуги ККД
16 Галета Роксолана Ігорівна ГО “Громадський рух “СЛУГА НАРОДУ”” выше 3,27 6 / 14 25,40 2 11%
18 Зелінський Андрій Васильович ГО “Громадський рух “СЛУГА НАРОДУ” ниже 7,95 4 / 15 16,92 2 32%
25 Богдан Андрій Валерійович ТОВ “СЛУГА НАРОДА” выше 8,41 4 / 25 28,21 1 23%
26 Агапов Дмитро Олександрович ПП “ЗЕ! СЛУГА НАРОДА” выше 9,47 3 / 37 37,82 1 20%
27 Рябоконь Генадій Володимирович ГО “БФ “СЛУГА НАРОДУ” ниже 2,99 7 / 20 43,78 1 6%
30 Вишневецький Роман Вікторович ГО “БФ “СЛУГА НАРОДУ” выше 3,37 4 / 20 47,79 1 7%
37 Приходько Павло Олександрович ПП “ЗЕ! СЛУГА НАРОДА”, выше 5,14 3 / 23 33,00 2 13%
38 Борисенко Яна Анатоліївна ПП “Зе! Слуга народу” выше 3,81 6 / 21 40,64 1 9%
47 Кіселевич Андрій Аркадійович ГО “Громадський рух “Слуга народу” выше 1,81 6 / 19 17,07 2 10%
64 Арешков Анатолій Михайлович ПП “Слуга Народу!” выше 7,35 5 / 10 26,83 2 22%
74 Колесников Олексій Ігорович ТОВ “ОБ’ЄДНАННЯ “СЛУГА НАРОДУ” ниже 5,77 6 / 17 43,96 1 12%
75 Алентьєв Олександр Сергійович ГО “Політичне об’єднання Слуга народу” выше 8,22 4 / 13 43,74 1 16%
76 Солдатов Анатолій Борисович ГО “Громадський рух “СЛУГА НАРОДУ” выше 6,19 5 / 17 43,00 1 13%
78 Боговін Василь Іванович ГО “Громадський рух “СЛУГА НАРОДУ” выше 5,17 4 / 13 32,43 2 14%
79 Диновська Тетяна Сергіївна ГО “Громадський рух “СЛУГА НАРОДУ” выше 3,73 5 / 15 38,45 1 9%
80 Баранов Костянтин Володимирович ГО “Громадський рух “СЛУГА НАРОДУ” выше 1,88 6 / 12 16,22 3 10%
90 Яременко Ярослав Вікторович ТОВ “СЛУГА НАРОДУ Біла Церква” ниже 2,51 13 / 24 16,00 2 14%
92 Бецман Руслан Михайлович ГО “Громадський рух “СЛУГА НАРОДУ” выше 5,42 5 / 21 24,76 1 18%
94 Дубинський Вадим Володимирович ПП “Слуга народу” выше 3,45 6 / 42 40,94 1 8%
95 Горобець Дмитро Іванович “Благодійний фонд СЛУГА НАРОДУ” выше 5,97 5 / 35 30,06 1 17%
102 Курудз Богдан Михайлович ПП “Слуга народу” выше 4,46 4 / 18 28,05 2 14%
103 Коваленко Сергій Петрович БФ “СЛУГА НАРОДУ” ниже 4,54 7 / 13 38,01 1 11%
106 Адаменко Ірина Олександрівна ГО “Слуга Народу” выше 1,39 11 / 22 21,49 1 6%
107 Бондаренко Олександр Іванович ГО “Слуга Народу” выше 2,94 6 / 24 18,78 2 14%
112 Іващенко В’ячеслав Сергійович ГО “Слуга Народу” выше 2,71 5 / 14 20,62 3 12%
119 Кравчук Віталій Володимирович ГО “СЛУГА НАРОДУ УКРАЇНИ” ниже 2,93 9 / 14 15,39 2 16%
125 Максименко Ярослав Володимирович ГО “Громадський рух “СЛУГА НАРОДУ” выше 2,40 10 / 15 15,88 3 13%
127 Алєксєєнко Іван Олександрович ПП “СЛУГА НАРОДУ!” выше 6,31 5 / 18 38,22 1 14%
129 Кочмар Валерій Андрійович ГО “БФ СЛУГА НАРОДУ” ниже 4,03 5 / 17 38,28 1 10%
133 Дмитрук Артем Ярославович ТОВ “СЛУГА НАРОДУ. ЗЕ!” ниже 3,38 6 / 50 32,66 1 9%
135 Леонов Євген Михайлович ТОВ “Слуга Народу” выше 5,15 3 / 23 40,21 1 11%
137 Маланін Олександр Юрійович Благодійний фонд “Слуга народу” выше 2,03 6 / 24 24,45 2 8%
139 Васильковський Василь Миколайович ТОВ “СЛУГА НАРОДУ-ЗЕ” выше 7,14 4 / 17 34,18 1 17%
146 Дроздова Ірина Вікторівна ПП “ЗЕ! СЛУГА НАРОДУ!” выше 1,68 11 / 31 23,26 2 7%
148 Гермаш Дарина Мамуківна ТОВ “СЛУГА.НАРОДУ” выше 4,43 5 / 18 25,84 1 15%
159 Андрух Віталій Васильович ПП “Слуга Народу” выше 2,42 8 / 15 23,23 2 9%
160 Аврамчук Дмитро Васильович ПП “Слуга Народу” выше 5,44 5 / 11 22,30 2 20%
171 Левицька Наталія Вікторівна БФ “СЛУГА НАРОДУ” выше 4,31 5 / 13 38,01 1 10%
174 Акімова Анастасія Андріївна ТОВ “СЛУГА НАРОДУ” выше 3,21 6 / 25 33,14 2 9%
182 Голінько Сергій Сергійович ГО “БФ” СЛУГА НАРОДУ” выше 3,81 6 / 19 38,80 1 9%
198 Пилюхно Олександр Іванович Всеукраїнський фонд “Слуга народу” ниже 2,16 7 / 22 27,36 2 7%
201 Дідух-Кобзар Володимир Іванович ГО “Слуга Народу” выше 3,02 10 / 21 34,65 1 8%
206 Косян Сергій Сергійович ГО “ПП “СЛУГА НАРОДУ” выше 3,74 7 / 15 33,37 1 10%
210 Борсук Роман Петрович ТОВ “СЛУГА НАРОДУ. ЗЕ!” выше 5,76 5 / 18 17,16 3 25%
213 Колесник Данило Сергійович ГО БФ “СЛУГА НАРОДУ” ниже 2,60 6 / 30 36,26 1 7%
214 Швакель Олександр Євгенович ГО БФ “СЛУГА НАРОДУ” выше 3,44 7 / 22 32,71 1 10%
215 Шашенко Євген Олександрович ГО БФ “СЛУГА НАРОДУ” выше 4,48 6 / 14 37,51 1 11%
219 Колбун Віктор Андрійович ГО “Слуга народу Святошин” выше 1,54 12 / 17 30,88 1 5%
221 Кошевий Олексій Дмитрович ГО БФ “СЛУГА НАРОДУ” выше 5,65 6 / 31 23,58 1 19%

Джерело первинних даних: сайт ЦВК

Середнє арифметичне результатів, представлених у таблиці «лже-слуг» – 4,26%; ККД технології – 12,56%. При цьому в деяких округах політтехнологи діяли за принципом «чим більше – тим краще» і реєстрували відразу кілька «двійників» (ми в цих випадках у таблиці відображали результат кращого). Якщо прийняти за основу в розрахунках сумарний результат в окрузі всіх «лже-слуг», тоді середній показник по округах виростає до 5,30%, а ККД – до 15,84%.

Тобто технологія згадки «Слуги народу» в бюлетені як місця роботи дозволяла відбирати у справжніх висуванців партії практично кожен шостий голос. Це вдвічі більше, ніж перший підхід з «чистим однофамільцем». Непогане підвищення ККД давало поєднання другого і третього типів – тобто коли «лже-слуг» виставляли з відомими і «органічними» прізвищами (Богдан, Кошовий, Зелінський).

Так, рекордний ККД серед «одинаків» – в 18-му окрузі (Вінницька область): керівник проектів в ГО «Громадський рух «Слуга народу»» Андрій Зелінський набрав 7,95%, а справжній висуванець пропрезидентської партії Павло Довгань посів друге місце з результатом 16,92% – тобто реальне волевиявлення на користь «Слуги» мало становити 24,87%, але кожен третій голос був відібраний (ККД Зелінського – 32%). Серед кейсів колективного висування «лже-слуг» максимальний ККД – 35% в окрузі №25 (Дніпропетровська область), де балотувалося відразу 6 таких двійників, і кращий з них (на прізвище Богдан) набрав 8,41%, однак реальний кандидат від «Слуги народу» Максим Бужанський все одно переміг.

А з точки зору набраних відсотків «одинаком» рекорд зафіксований в сусідньому окрузі №26 (Дніпропетровська область), де інструктор приватного підприємства «ЗЕ! СЛУГА НАРОДУ» Дмитро Агапов посів третє місце, набравши 6164 голосів (9,47%). «Лжедмитрій» обійшов висуванців таких партій, як «Європейська солідарність», «Батьківщина», «Голос», але так і не зумів перешкодити справжньому кандидату від «Слуги народу» Кирилу Нестеренко перемогти.

У номінації «колективне висування «лже-слуг»» пальма першості у округу №37 (теж Дніпропетровська область): 4 «двійника другого типу» і один чистий однофамілець в сумі набрали 15,89%, перешкодивши перемогти кандидату від «Слуги народу» Ігорю Фартушному. З точки зору ефективності різних типів «двійників» показово, що однофамілець набрав 1,55%, а кращий з «лже-слуг» Павло Приходько посів третє місце в окрузі з результатом 5,14%.

Висновки про ефективність «двійників»

Багатогранна технологія «двійників» у тому чи іншому вигляді на парламентських виборах-2019 застосовувалася приблизно в кожному третьому окрузі, в середньому відбирала кожен десятий голос «жертви», і спотворила результат волевиявлення в 8-ми округах.

Але від чого ж залежить ККД цієї технології і чому в якихось випадках «двійники» відбирають кожен двадцятий голос, а в інших – кожен третій? Проаналізований матеріал по темі та зроблені розрахунки дозволяють сформулювати кілька гіпотез:

по-перше, найдієвіші «двійники» поєднують в собі маніпуляції відразу двох видів: або це однофамільці «жертви», що працюють в юрособі з назвою «Слуга народу», або співробітниками фейкової «Слуги народу» стають люди з «красномовними прізвищами» типу кошового, Богдана, Зеленського ітп;

по-друге, велике значення має розташування в бюлетені – в середньому, більше голосів відбирають «двійники», розташовані вище «жертви», також додатковий «бонус» отримують кандидати з прізвищами на «високі» літери алфавіту, які розміщуються в бюлетені в числі перших; для чистих однофамільців, очевидно, важливо максимальна схожість в інших змінних, крім прізвища;

по-третє, має значення, чи був це «двійник-тихоня» або мало місце його посилення в наочній агітації (умовно, листівка в «зе-стилістиці» із зазначенням імені двійника);

last but not least: ймовірно, більшу роль з точки зору ККД «двійника» грає сама «жертва», і ті 7 мандатів, яких не дорахувалися в «Слузі народу» – скромна плата за виставляння «ноунеймів», що не наростили власну впізнаваність до скільки-небудь пристойних цифр до кінця виборчої кампанії. Більш того – для кандидата, якого добре знають в окрузі, висування проти нього двійника виступає сприятливим інформаційним приводом, що б’є бумерангом по його опонентам. А ось для кандидатів без особистого рейтингу і впізнаваності в окрузі, які розраховують тільки на ототожнення з популярним суб’єктом висування, така технологія стає серйозною, іноді фатальною проблемою. «Презумпція невинуватості жертви» тут не працює: кожен фаворит кампанії повинен бути готовий до виставляння двійників – готовий скористатися цим собі на благо чи готовий заплатити втраченими голосами, якщо системно не вибудовує комунікацію з виборцями.

Чи буде використовуватися технологія двійників на місцевих виборах? Ймовірно, так – на тому рівні, де залишиться мажоритарна система (тобто мерські кампанії в ОТГ і ради маленьких населених пунктів: буде «водорозділ» на 90 тисячах населення, як зараз в Законі, або на 10 тисячах, як цього недавно захотіли в «Слузі народу» – поки неясно).

Чи буде ефективність цієї технології на місцевих виборах така ж, як на парламентських-2019? Ймовірно, ні – все ж специфіка місцевих виборів передбачає вищий ступінь особистісно-орієнтованого голосування. Або це «вибори сусіда по вулиці» в разі сільської «мажоритарки», або вибори мера, якого всі знають – відсоток «переплутавших» виборців буде нижчим, але він буде.

Чи вирішується проблема «двійників» на парламентських виборах з переходом до пропорційної системи? Не повністю – від «кустарного клонування» кандидатів в округах технологи перейдуть до централізованого «клонування партій», тим більше що і це все («Самопоміч-2», «Блок за Януковича», клони комуністів тощо) вже було. Та й у режимі «відкритих списків» з внутрішньопартійною конкуренцією технології «двійників» напевно знайдуть своє застосування: а враховуючи, що інформації про кожного кандидата-члену відкритого регіонального списку буде мінімум (станом на зараз – так і взагалі лише прізвище з ініціалами) – можливо, виборців, які переплутають, стане навіть більше.

Насправді, «все це вже було» – мабуть, найпесимістичніша фраза з усієї статті: все це вже було і воно залишається. При зборі матеріалу для цього дослідження, особливо цікавою виявилася стаття з аналізом ефективності технології «двійників» на парламентських виборах 2002 року. Автор трохи по-іншому вираховував ККД для однофамільців (ділив їх результат на результат «жертви», а не на суму результатів «жертви» і «двійника»), але в цілому його розрахунки показали приблизно такі ж відсотки.

Тобто за неповні 20 років, незважаючи на колосальне зростання інтернет-технологій, можливостей для вибудовування комунікації, приблизно той самий відсоток виборців приходить на дільниці та, плутаючись, голосує за «двійника». І додавання на сайт ЦВК фотографій всіх кандидатів, яке деякі громадські експерти називали «справжньою революцією», нічим не допомогло. Електоральна активність, як і раніше, наступає на граблі некомпетентності.

Коротке резюме: що з цим (не) робити?

Вже згадана стаття «Опори» про двійників на парламентських виборах-2019 закінчується словами «…функція правоохоронних органів – продовжити розслідування і встановити, у чиїх саме інтересах мали місце випадки, які містять ознаки зловживання громадянами своїм пасивним виборчим правом». Що тут скажеш – не дай Бог Україні виявитися державою, де поліція отримає санкцію встановлювати, хто з громадян «зловживає» пасивним виборчим правом, і хто визнається «замовником», зацікавленим у цьому «злочині».

Періодично лунають заклики до виборчих комісій не реєструвати «двійників» і «однофамільців» – це з тієї ж серії (і добре, що в ЦВК це розуміють). Конституція гарантує всім громадянам право голосу і право висування, ніяк не обмежуючи мотиви цього висування. А конституційні права не можуть бути скасовані або звужені ні прийняттям нових законів, ні вже тим більше міркуваннями поліцейських з цього приводу.

Аналогічні пропозиції звучать від «прогресивної громадськості» з приводу «технічних кандидатів», що реєструються для заповнення квот у комісіях. Але за яким правом і яким чином виборча комісія або поліція визначатимуть «справжніх» і «технічних» кандидатів? Боротися з «технічними кандидатами» (а горезвісні двійники лише окремий випадок всього їх різноманіття) шляхом дискримінації і вибіркової відмови в реєстрації – це шлях в авторитарний глухий кут. Єдиний правовий і цивілізований спосіб нейтралізації цієї технології – зробити її неефективною і нерентабельною.

Зробити її неефективною можна тільки за рахунок освіти – це «гра в довгу», і результат не з’явиться моментально, але буде відчутним і для набагато більш глобальних питань, ніж боротьба з «двійниками». Йдеться як про громадянську, політичну освіту, так і про всю систему освіти в Україні. А поки принцип «покуда есть на свете дураки, обманом жить нам, стало быть, с руки» продовжує реалізовуватися в різноманітних сферах, природним чином зачіпаючи і вибори.

Як зробити її нерентабельною вже зараз? На сьогоднішній день застава за «технічного кандидата» в умовні 1500 доларів дозволяє відібрати у опонента певну кількість голосів, і це дуже дешево. Підвищувати суму застави прямо – недемократично. Отже, слід ввести збори підписів, щоб реєстрація двійника стала набагато дорожчою, а для реальних кандидатів, які працюють з виборцями, це стане лише ще одним «дотиком» на старті кампанії і приводом нагадати про себе.

Зрозуміло, можна дискутувати і про інші способи – погано тільки, що більшість дискусій всередині українського «демократичного громадянського суспільства» закінчуються закликами щось заборонити і когось посадити.

Антон Авксентьєв, кандидат політичних наук,

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Опубликовано на информационно-аналитическом портале «Хвиля».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».