Більше не «кнопки»: підсумки місцевих виборів у Харківському регіоні | Center for Political Analysis «Observatory of Democracy»

Більше не «кнопки»: підсумки місцевих виборів у Харківському регіоні

Вибори в Харкові пройшли без особливої ​​інтриги та завершилися перемогою Геннадія Кернеса з його іменним партійним проектом. Проте, вже на перших сесіях міської та обласної рад цієї інтриги очікується куди як більше, і пов’язано це не тільки зі станом здоров’я мера, але і відсутністю монобільшості в радах.

Півтора роки тому Кернес в одній з емоційних промов на сесії використав стосовно екс-депутата слово «кнопка». Це хоч і грубий, але достатньо точний опис функцій депутата в умовах однопартійної більшості – без зайвих розмов голосувати «за» підготовлені в мерії проекти рішень.

Однак у наступній каденції міськради однопартійної більшості не буде. Перший заступник мера Ігор Терехов вже заявив, що «Блок Кернеса» проведе консультації з усіма партіями, і якщо «знайде з ними конструктив – буде працювати». У новому матеріалі Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» узагальнює результати місцевих виборів у Харківському регіоні та моделює варіанти можливих коаліцій.

Місто: в один тур, але без однопартійної більшості

Головний підсумок виборів у Харкові – підсилений децентралізацією, але ослаблений коронавірусом діючий мер Геннадій Кернес заочно переобрався на третій термін. «Віртуальна» кампанія без особистої присутності кандидата, що знаходиться на лікуванні в берлінській клініці «Шаріте», завершилася перемогою в першому турі.

Джерело: дані ТВК

Проте, навряд чи результат в повній мірі задовольнив команду мерії.

По-перше, ще за два тижні до дня голосування лояльні до міської влади медіа та пабліки активно тиражували соціологію маловідомої групи «Діалог», в якій Кернеса готові були підтримати 69% опитаних при 14% тих, хто ще не визначився. З великою ймовірністю можна припустити, що плановий переможний показник, на який розраховували в штабі лідера – мінімум 70% голосів. На ділі ж на 9-й день після виборів комісія оголосила результат Кернеса – 60,3% (екзит-пол давав менший показник – 57,9%). В абсолютних величинах за мера було подано 195 044 голосів – у 2015-му році результат становив 318 556 (або 65,8%). Очевидно, що на таке відносне зниження підтримки вплинуло загальне падіння явки – 31,3% замість 45% на виборах-2015.

Однак є і більш відчутна «ложка дьогтю», ніж відсутність позитивної динаміки в порівнянні з попередніми виборами (така «гонитва» за плановими 70% чимось нагадує Лукашенківське прагнення до 80% на останніх президентських виборах). «Блок Кернеса – Успішний Харків» не зміг отримати однопартійну більшість у міській раді, і тепер, на відміну від останніх двох каденцій, мерії доведеться шукати союзників для неформальної коаліції (формально законодавство не вводить поняття «коаліції» для місцевих рад). Якщо в 2015-му році партія мера «Відродження» «спрацювала» з ККД = 0,82 (набрала на виборах до міськради близько 54% ​​при результаті Кернеса в 66%), то зараз ККД іменного «Блоку Кернеса» склав 0,63, а результат партії – 37,95%. Ймовірно, ключовим фактором тут стала участь «Опозиційної платформи – За життя», тоді як у 2015-му році прямий конкурент партії мера, «Опозиційний блок», не був допущений до міських виборів.

Сама ОПЗЖ подолала планку в 20% і стане другою за чисельністю фракцією в міськраді. А її кандидат в мери Олександр Фельдман виграв у голови обладміністрації, якій так і не пішов у відпустку, Олексія Кучера протистояння за друге місце мерської гонки: цікаво, що екзит-пол «Студії Савіка Шустера» давав цим кандидатам рівні результати в 12%, тоді як на ділі висуванець «Слуги народу» поступився з майже вдвічі – 7% на 14%. Обидва кандидати вступали в кампанію як критики чинного мера, а завершували її з тезами про спадкоємність влади, ймовірно, розрахованими на тих прихильників Кернеса, які все ж засумнівалися в його здатності ще 5 років керувати містом через важкий стан здоров’я.

Всього ж у міській раді буде представлено 6 фракцій – «Блок Кернеса – Успішний Харків», ОПЗЖ, «Європейська солідарність», «Слуга народу», «Партія Шарія» і «Блок Світличної «Разом»».

Джерело: дані ТВК

Мабуть, більше за інших результатами залишилися задоволені в «ЄС» і «Партії Шарія», які балансували на межі потрапляння – на парламентських виборах-2019 обидві партії в Харкові набрали більше 5% (6,57% і 5,51% відповідно) , але останні опитування залишали їх десь в межах похибки від прохідного бар’єру. Можна припустити, що на руку цим політичним силам зіграла низька явка при досить активному власному виборцю: іншими словами, якщо в цілому по місту явка склала 31%, то серед прихильників Порошенка і Шарія цей відсоток, ймовірно, був істотно більше, що підвищило питому вагу цих електоральних груп.

До слова, проходження «Партії Шарія» показало одну з суттєвих прогалин Виборчого кодексу в питанні гендерних квот. Пункт 9-ї статті 219 ВК, який був «вітринним» для авторів та давав підстави пишатися з точки зору турботи про політичні права жінок, дослівно вимагає від партій: «під час формування єдиного та регіональних виборчих списків організація партії повинна забезпечити присутність у кожній п’ятірці (місцях з першого по п’яте, з шостого по десяте і так далі) кожного виборчого списку чоловіків і жінок (не менше двох кандидатів кожної статі)».

І «Партія Шарія» дійсно дотримала цю 40%-у квоту «під час формування списків», а потім жінки-кандидати масово написали заяви про відмову від балотування, і в результаті, до дня виборів перша п’ятірка єдиного списку партії (в якій і зібраний кістяк «прохідних» кандидатів) набула такого вигляду:

В одному з попередніх матеріалів «Обсерваторії демократії» містилося попередження щодо можливостей технічного обходу гендерних квот на цих виборах – «Партія Шарія» створила яскравий прецедент з очевидним спонуканням до дії в плані редагування формулювань Кодексу. Проте, з великою ймовірністю, ТВК зареєструє депутатів від «Партії Шарія», і, можливо, вони навіть стануть одним із суб’єктів неформальної коаліції в міськраді.

Якщо підходити до процесу утворення коаліцій з ідеологічної точки зору, то найбільш природним варіантом був би альянс «Блоку Кернеса» і ОПЗЖ (34 + 19 = 53 мандати). Однак, як ми показували в одному з попередніх досліджень, на місцевому рівні фактор ідеологічної дистанції між партіями значить набагато менше, ніж на парламентському. Місцеві «політичні підприємці» часто інвестують в діаметрально протилежні, з точки зору публічно-ідеологічного позиціонування, партійні франшизи, і ключовий фактор у визначенні формату коаліції – особисті відносини і домовленості між такими «інвесторами».

Для розуміння формату відносин БК-УХ і ОПЗЖ досить зіставити два факти: в Харкові навіть київські фірми-власники рекламних площин (білбордів, сітілайтів ітп) погоджують з мерією політичну рекламу, і на цих виборах ОПЗЖ опинилася в «чорному списку». Натомість співставно з «Блоком Кернеса» на вулицях міста були представлені «Слуга народу» і, що характерно, публічно опозиційна до мера «Європейська солідарність».

Для останніх будь-який відхід від жорсткої опозиційності до команди Кернеса-Терехова стане серйозним іміджевим ударом загальнонаціонального рівня (хоча на синхронні голосування по «неполітичним питанням» у Києві можуть і закрити очі, якщо грамотно розбавляти таку колаборацію «проукраїнськими ініціативами»). А ось коаліція «Блоку Кернеса» і «Слуги народу», виходячи з перебігу усієї кампанії, виглядає найбільш очікувано. Арифметично цих двох фракцій достатньо для одноразового створення мінімально виграшною коаліції, але для стабільної роботи депутатської більшості (особливо в умовах коронавірусних реалій) потрібно хоча б 50 мандатів, що підштовхує до ситуативного запрошення ще й третього молодшого партнера – «Партії Шарія» або «Європейської солідарності» (мабуть, по черзі, щоб жоден з них не відчув себе «золотою акцією» міськради).

Область: час торгів усіх з усіма

Результати виборів до обласної ради багато в чому перегукуються з міською кампанією (чи могло бути інакше, коли половина виборців регіону проживає в обласному центрі). До ради пройшли всі ті ж фракції, крім «Партії Шарія» – у цієї політичної сили великий «уклін» у міській електорат, і навіть 6,5% в Харкові не допомогли подолати 5% в цілому по області (набрали 4,42%).

Джерело: дані ТВК

Перше місце на виборах до обласної ради також залишилося за «Блоком Кернеса» (34,5%). Істотний заділ дав результат у Харкові, а на околицях області, де сила особистого бренду Кернеса слабшала – додавали відсотків місцеві лідери думок, що приєдналися до цієї партійної франшизи.

За логікою, перше місце – це заявка на посаду голови обласної ради (або еквівалентний обмін цієї позиції на губернатора). Можливо, це шанс зберегти посаду для чинного голови ради Сергія Чернова, обраного від «Блоку Кернеса». Крім нього свої амбіції позначив екс-губернатор Степан Масельський, однак, напевно, до першої сесії цей сюжет ще не раз переграється.

Друге місце, як і в місті, зайняла «Опозиційна платформа – За життя». Розрив між першим і другим місцем в облраді виявився меншим, ніж у місті – ОПЗЖ набрала 21,3% голосів.

Арифметично існує кілька варіантів коаліцій в обласній раді, в яких не було б «Блоку Кернеса», а найчисельнішою фракцією була ОПЗЖ. Однак така більшість неможлива одночасно без «Блоку Кернеса» і «Слуги народу», а з нинішнім форматом відносин між головою обласної організації ОПЗЖ Ігорем Райніним та місцевою пропрезидентською командою – це практично виключено.

Іншими словами, щоб «Опозиційній платформі» не довелося відповідати своїй назві, а все-таки увійти в коаліцію, їм потрібно розраховувати або на альянс з «Блоком Кернеса», або на кадрове перезавантаження керівництва місцевої Зе-команди і зацікавленості «нових зелених» не допустити посилення впливу «Блоку Кернеса» на весь регіон. Якщо «зелені» і Райнін закопають «сокиру війни», то арифметично модель коаліції без необхідності «йти на уклін» в «Блок Кернеса» вимальовується сама собою. І про те, що таке «перезавантаження» в принципі можливе, побічно свідчить відставка заступника голови Офісу президента Сергія Трофімова, який курирував регіональну політику. Однак, поки припущення про спробу кадрового «зеленого рестарту» в регіонах, включаючи Харків, виглядають передчасними.

Сама ж партія «Слуга народу» на виборах до обласної ради розділила 3-е місце з «Блоком Світличної «Разом»», набравши майже по 13% і отримавши по 17 мандатів. В обох політичних сил в області результати прогнозовано виявилися кращими, ніж в місті.

Цікаво, що саме ці дві партії (а не лідируючі «Блок Кернеса» і ОТЗЖ) перемогли в найбільшій кількості територіальних громад – 18 і 12 обраних голів відповідно. Щоправда, в більшості випадків переможці йшли на вибори в статусі діючих глав, тому заслуга партій-суб’єктів висування, скоріше не стільки в посиленні кандидатів партійним рейтингом, а в тому, що зуміли кооптувати впливових людей в свої команди. Хоча для пропрезидентських партій це не так вже й складно і явно не ноу-хау – «Блок Порошенка» і «Партія регіонів» в кількісному плані домагалися більших результатів на місцевих виборах, ніж «Слуга народу» зараз.

Звертають на себе увагу і кілька нетипових кейсів, коли на виборах у громаді перемагав чинний сільський / селищний голова, але не населеного пункту-центру громади. Наприклад, у Солоницівській громаді переміг голова істотно меншого околичного селища Вільшани Андрій Литвинов. У Дергачівській – мером став селищний голова Козачої Лопані (майже вчетверо меншої за населенням, ніж Дергачі) В’ячеслав Задоренко, а головою Красноградської громади обрали Світлану Кривенко, що йшла на вибори в статусі голови сільради Піщанки.

Втім, аналіз результатів місцевих виборів на рівні громад і районних рад заслуговує окремого матеріалу: в кожній громаді вибори проходили за своїм унікальним сценарієм, і найближчим часом там будуть утворені свої коаліції, часто не скуті позиціонуванням партій як союзників або противників на рівні облради.

Висновки

На відміну від традиційно порівнюваних з Харковом кейсів Дніпра і Одеси, Геннадій Кернес уникнув другого туру, проте головної мети – однопартійної більшості в міськраді, як це було всю останню каденцію, йому домогтися не вдалося. Перш за все, це означає, що в харківську міськраду повернеться політика як необхідність діалогу та пошуку ситуативних союзників. Особливо, це буде проявлятися в перший рік повноважень ради, на який поширюється імунітет депутатів від партійного імперативного мандата. При цьому стратегічно мислячі суб’єкти будуть грати «в довгу», тримаючи в розумі можливість як дострокових парламентських, так і мерських виборів.

З огляду на, що в Харківській обласній раді будуть представлені всі ті ж гравці, що і в міській – щоправда, без «Партії Шарія» і трохи в інших пропорціях – цілком можливо, що процеси утворення коаліцій в цих двох органах місцевого самоврядування синхронізуються. Стартова диспозиція також говорить про найбільшу ймовірність альянсу електорального та адміністративного ресурсів – «Блоку Кернеса» і «Слуги народу». Сумарно ці дві фракції мають 63 мандати в облраді і 43 в міськраді, що явно потребує посилення в умовах коронавірусу, коли гарантувати 100%-у явку депутатів – складно. До слова, «посилення» можливо і на рівні окремих депутатів, а не фракцій.

Імовірність коаліції двох партій, які посіли 1-е і 2-е місця, а також сусідів по умовно-ідеологічному контрмайданному сегменту – «Блоку Кернеса» і ОПЗЖ – істотно нижче. А для арифметично можливих «антикернесовських» об’єднань необхідно, щоб домовилися голова обласної організації ОПЗЖ Ігор Райнін і представники «Слуги народу», що при нинішніх кураторів і флагмані пропрезидентської партії в Харкові виглядає ще менш ймовірним. Втім, багато що залежить від того, хто стане наступним головою обласної держадміністрації (в разі проведення такої ротації). Його фігура може кардинально перекроїти модель коаліції, тим більше, що арифметично відкриті найрізноманітніші комбінації.

Антон Авксентьєв, кандидат політичних наук,

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».