Аналитический центр «Обсерватория демократии»

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» продовжує знайомити громадян з перебігом сесій міських рад на Харківщині. У другій частині моніторингу – міські громади Богодухівського, Харківського і Чугуївського районів. Що цікавого відбувалося на сесіях у першому кварталі 2021 року та який вигляд мають відповідні міські політичні режими – в матеріалі Центру.

Богодухівський район: як «ОПЗЖ» вшанувала ОУН

У першій частині моніторингу відзначалося, що переважна більшість міських політичних режимів на Харківщині є «консолідованими», що характеризуються «широкими» міжфракційними коаліціями на підтримку мерів та повним домінуванням «господарчого» аспекту над «політичним» у роботі міських рад.

Цікавий приклад консолідованого міського режиму, в якому мер налагодив співробітництво майже з усім депутатським корпусом, але водночас на сесіях іноді розглядаються й гострі «політичні», а не лише «господарчі» питання – Богодухівська громада. Напевно, серед усіх міст регіону саме в цій міськраді було прийнято найбільш резонансне з політичної точки зору рішення за увесь I квартал 2021 року.

На позачерговій сесії від 12 лютого депутати розглядали 107 питань, і майже по кожному відбувалось одностайне голосування присутніх (29-30 «за»). Але серед цієї сотні «господарчих» питань щодо передачі на утримання громади установ з балансу районної ради, землевідведення, затвердження звітів про виконання бюджетів було одне питання, яке викликало дискусії далеко за межами Богодухова. Депутати ухвалили рішення 16 раз на рік (у пам’ятні дати) урочисто підіймати червоно-чорний прапор ОУН у центральному парку міста.

За відповідне рішення проголосувало 20 з 30-ти присутніх депутатів, ще 10 утрималися і не було жодного голосу проти. Характерно, що для ухвалення рішення потрібні були 18 голосів «за», а з підсумкових 20-ти – 3 дали депутати з фракції «Опозиційної платформи-За життя» (Бобрик, Вакуленко, Задорожня). Таким чином, депутати ОПЗЖ стали «золотою акцією», завдяки якій прапор ОУН майорітиме у прикордонній східно-українській громаді. Цей курйозний кейс є яскравою ілюстрацією того, як особистісний вимір у місцевих радах переважає партійний (попри закладену до Виборчого кодексу «партизацію»), та наскільки може відрізнятися «медіа-ідеологічна» риторика партій на центральному рівні та голосування їхніх депутатів у міських радах.

У Валківській громаді, яка за новим устроєм була віднесена до Богодухівського району, депутати протягом першого кварталу тричі збиралися на сесії. На всіх трьох засіданнях рішення приймалися з майже одностайною підтримкою присутніми депутатами з різних фракцій. Як виключення – тільки 15 голосів «за» (при необхідному кворумі 14) було подано на підтримку змін до структури та загальної чисельності апарату Валківської міської ради.

Загалом, на останній сесії 25 березня депутати затвердили кілька середньострокових міських програм у сферах розвитку культури і туризму, земельних відносин і містобудування, а також соціального захисту населення. Також, уже в квітні на сайті міської ради з’явилась новина про формування робочої групи з розробки Стратегії Валківської громади на 2021-2027 роки.

Харківський район: бойкот меру в таємничій Південноміській громаді

Після проведення адміністративно-територіальної реформи Харківській район включає 15 громад – з них 5 міських, 7 селищних та 3 сільських – та охоплює понад 1,7 млн. осіб (щоправда, з них 1,4 млн. – мешканці Харкова, який тепер формально відноситься до району). До перебігу сесій Харківської міської ради та їхніх політичних аспектів вже прикута значна увага (особливо в контексті майбутніх виборів мера), тому наразі зосередимося на інших 4-х міських громадах, які здебільшого опиняються на периферії інтересу ЗМІ.

Розпочнемо з Люботинської міської ради, і перш за все, варто відзначити спеціальний розділ на офіційному сайті, в якому міститься статистика голосувань (відсотковий розподіл «за», «проти», «утримався», «не голосував») кожного депутата. Це єдиний приклад подібного відкритого статистичного сервісу серед сайтів усіх міських громад Харківщини, і він дозволяє користувачам скласти враження про рівень підтримки підготовлених міською владою проектів рішень окремо кожним депутатом.

Нагадаємо, що восени 2020-го року міським головою було переобрано Леоніда Лазуренка (який у 2015-му формально був висуванцем «Європейської солідарності», а в 2020-му – вже «Слуги народу»). До міської ради пройшло 6 партій, і на посаду секретаря мер запропонував Володимира Гречко (ОПЗЖ) – депутати це рішення підтримали, а також проголосували (21 «за» з 26-ти) за склад виконавчого комітету. Тобто, вже на початку каденції у міській раді склалася «широка коаліція» на підтримку мера.

Такою ж «широкою» вона залишалась і протягом 4-х засідань у 2021-му році – здебільшого, рішення ухвалювались понад 20-ма голосами «за» (при кворумі – 14). Виключенням стало «кадрове» голосування за зміни у структурі виконкому – тут ініціативу міського голови підтримали 16 депутатів (переважно зі «Слуги народу», ОПЗЖ та «Блоку Кернеса»). На останній позачерговій сесії 31 березня виникли певні проблеми з кворумом – засідання пройшло за участю 15-ти депутатів і мера (якоїсь фракційної закономірності у відсутніх не спостерігалося), що, втім, не завадило ухвалити рішення про корегування міської програми розвитку житлово-комунального господарства та внесення відповідних змін до бюджету.

Дергачівська міська рада в 2021 році збиралась на засідання 5 разів, останній – 18 березня. На всіх сесіях присутні депутати майже одностайно голосували «за» з усіх включених до порядку денного питань. У цій громаді склалася ситуація, коли і мер, і секретар міськради представляють одну партію – «Блок Світличної». Незважаючи на її опозиційний (у рамках регіонального політичного режиму) статус, при таємному голосуванні за обрання секретаря 24 депутати були «за» і тільки 6 — «проти» (4 відсутні). Досить швидко ця коаліція ще розширилася, і в 2021-му році на сесіях депутати голосували майже одностайно.

На останній сесії 18 березня, окрім традиційних «господарчих» і «земельних» питань, міська рада консолідовано прийняла рішення направити звернення до голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова із закликом невідкладно прийняти у другому читанні та в цілому законопроекти №2194 та №2195. Основна вимога місцевих депутатів – передати землі за межами населених пунктів у розпорядження громади.

За подібним сценарієм розвиваються події і у Мереф’янській міській раді. Тут мер (Веніамін Сітов) і секретар міської ради (Тетяна Дядченко) також представляють одну партію – «Слугу народу». І хоч пропрезидентська партія на виборах до міськради посіла лише третє місце, здобувши 6 мандатів, вже під час голосування за секретаря ради сформувалася широка міжфракційна коаліція (за внесену мером кандидатуру було подано 22 голоси при розмірі депутатського корпусу в 26 мандатів).

Подальші 4 засідання вже у 2021 році проходили за такою ж конфігурацією широкої міжфракційної коаліції. Також одностайно депутати взимку прийняли звернення до центральної влади з приводу недопущення зростання комунальних тарифів (вочевидь, у цьому кейсі досвідчений міський голова «грав на випередження», щоб незадоволення громадян з приводу тарифів не було адресовано йому). Цікаво, що останнє засідання 9 квітня, ймовірно, є одним з «рекордних» для Харківської області у 2021 році – депутати консолідовано проголосували по 282(!) питанням.

Зважаючи на те, що більшість питань стосувалась дозволів громадянам на проекти землеустрою, ймовірно, місцевій владі варто було скликати сесію в березні (перерва між двома останніми сесіями, 24 лютого та 9 квітня, склала 44 доби, хоча «Закон про місцеве самоврядування в Україні» вимагає скликати сесії з питань надання дозвільних документів не рідше одного разу на місяць). Також, серед іншого, на останній сесії міська рада встановила параметри «Бюджету участі» на 2022-й рік. Так, загалом на проекти мешканців громади буде виділено 500 тисяч гривень (не більше 100 тисяч на один проект), для подання проекту потрібно зібрати 20 підписів на підтримку ідеї, а мінімально можливий вік автора-заявника – 14 років (тобто, молодіжні ініціативи учнів шкіл теж мають умовний шанс на реалізацію коштами міського бюджету).

Серед усіх 17-ти міст Харківської області найважче аналізувати роботу міськради в Південному, де керівництво громади досі не спромоглося розробити офіційний сайт. Відповідно, ознайомитися з рішеннями сесій, результатами поіменного голосування та іншими важливими аспектами роботи місцевої влади, спираючись на офіційні відкриті дані, — неможливо. На міському сайті, який індексується пошуковими системами, навіть є розділ «Новини міськради», але останні оновлення датуються 2018-м роком.

Тому щоб скласти уявлення про політичну конфігурацію в таємничій Південноміській громаді, доводиться аналізувати інформацію з інших джерел, регіональних ЗМІ та соціальних мереж. Судячи з усього, кейс міста Південного можна віднести до неконсолідованого типу локальних режимів, які характеризуються потужною опозицією до мера в міській раді. Міський голова Олександр Брюханов («Слуга народу») вже на початку нової каденції зіткнувся з тим, що депутати не підтримали призначення його протеже Олени Бурлакової (була першим номером єдиного списку «Слуги народу» на виборах до міськради).

ЗМІ повідомляють, що на знак протесту мер навіть залишив сесійну залу, тоді як опозиційна до нього депутатська більшість обрала секретарем ради Всеволода Біліченка («Блок Світличної»). З огляду на коментарі представників різних фракцій та результати голосування (16 «за» при мінімально необхідних 14-ти голосах), можна припустити, що Біліченка обрала коаліція у складі «Блока Світличної», «Батьківщини», «Блока Кернеса» та ОПЗЖ, тоді як на боці мера залишились фракції «Слуги народу» та «Європейської солідарності». Такий цікавий формат ситуативних альянсів підкреслює автономність локальної «партійної політики» від стосунків цих партій на всеукраїнському чи навіть обласному рівні.

Безпосередньо у першому кварталі 2021-го року у міськради почалися труднощі з кворумом на сесіях. За повідомленнями FB-сторінки місцевої організації «Блоку Кернеса», 29 січня відбулося перше засідання другої сесії (наявний відео-запис), а от 19 лютого засідання не відбулося через відсутність кворуму (саме опозиційна до мера депутатська більшість не прийшла на засідання на знак протесту проти кадрових рішень міського голови). Таким чином, у цьому кейсі можна говорити про політичну боротьбу в міській раді, яка поки не завершилась компромісом і налагодженням роботи мера з депутатським корпусом.

Чугуївський район: «шаріївці» за підвищення тарифів і зміївські 30+

Прояви політичної боротьби та наявність депутатської опозиції до мера характерні і для Чугуївської міської ради, хоча в значно слабшій формі. Галина Мінаєва досить впевнено перемогла на виборах мера у 2020 році (очолюючи місто з 2002-го та цього разу балотуючись від чергової для себе пропрезидентської партії, «Слуги народу»). Однак сама фракція «Слуги народу» має лише 6 мандатів з 34-х, а загалом у міськраді здобули представництво 6 партій.

У 2021 році депутати 4 рази збирались на сесії, і більшість рішень голосувались «з запасом» (22-28 «за» при необхідному кворумі у 18 голосів). Втім, частина депутатів голосувала «проти». Досить послідовно опозиційною до мерії фракцією виступає малочислена «Сила людей» з 4-х депутатів – це проявилося в голосуваннях «проти» або «утрималися» по низці питань. Однак (принаймні поки що) така позиція кардинально не впливає на ухвалення рішень, потрібних мерії.

На останній сесії 26 березня міськрада, серед іншого, голосувала за затвердження звіту міської голови про здійснення регуляторної політики в 2020-му році – це питання зібрало рівно 18 мінімально необхідних голосів «за», в контурах яких можна побачити кістяк неформальної коаліції. У розрізі фракцій цей кістяк складають «Слуга народу» та «Блок Кернеса», якому відійшла позиція секретаря міської ради.

Хоча, в залежності від питань, ця мінімальна коаліція час від часу розширюється та іноді охоплює майже весь депутатський корпус. Показово, як на січневій сесії Галина Мінаєва вирішила не чекати активізації «тарифної теми» від ОПЗЖ і сама «перехопила ініціативу», включивши до порядку денного звернення Чугуївської міської ради до центральної влади (включаючи Президента) про недопущення зростання тарифів на комунальні послуги для населення. Відповідне звернення підтримали 27 депутатів, а проти проголосували лише троє депутатів із «Партії Шарія» (Палюк, Передерій, Сторожев) — до кінця незрозуміло, чи вони не розібралися з формулюванням і голосували «проти» зростання тарифів, чи все ж не підтримують такий жест з перекладання політичної відповідальності.

У Вовчанській громаді міський голова Анатолій Степанець, хоча і переміг з невисоким результатом у 31%, тим не менш вже консолідував роботу депутатського корпусу, в якому на засіданнях міськради синхронно голосують представники 5-ти різних фракцій. Протягом першого кварталу депутати, серед іншого, ухвалили декілька знакових для громади рішень. Зокрема, 4 лютого міська рада затвердила Стратегію розвитку громади на 2021-2025 роки, а в березні створили Координаційну раду з питань гендерної рівності та протидії домашньому насильству.

Депутати Вовчанської громади також зверталися до Верховної Ради (але не з тарифних чи земельних питань, як їхні колеги з інших міст Харківщини). Звернення Вовчанської міської ради до народних депутатів стосувалося необхідності невідкладної розробки та прийняття закону про місцеві референдуми, і нормативно-правового сприяння його використанню в громадах.       

І наостанок — кейс Зміївської громади, яка за новим устроєм також відноситься до Чугуївського району. Цей приклад цікавий з огляду на вкрай гостру боротьбу на мерських виборах-2020, яка завершилась з мінімальними відривами в межах першої трійки і чимось нагадує підсумки довиборів до ВРУ у мажоритарному окрузі №87 – кандидат від «Слуги народу» переміг (32,87%), колишній мер і висуванець «Блоку Кернеса» посів друге місце (30,49%), а кандидат від ОПЗЖ став третім (30,15%).

Наприклад, у Первомайську подібна перемога з вкрай малим відривом призвела до поляризації і потужної опозиції до мера в міській раді. Однак, у Змієві реалізувався протилежний сценарій тотальної консолідації – новообраний мер Павло Голодніков запропонував переможеному колишньому меру Петру Кучкову посаду секретаря міськради, і всі 4 засідання в 2021 році пройшли з майже одностайною підтримкою всіх підготованих мерією рішень. До того ж, депутати Зміївської громади демонструють чи не найкращу відвідуваність сесій, тому на 4-х засіданнях у першому кварталі 2021-го рішення стабільно ухвалювались понад 30-ма голосами «за» при загальному розмірі депутатського корпусу в 34 мандати.

Висновки

До 17-ти міських рад Харківського регіону, за результатами місцевих виборів-2020, потрапили місцеві організації 13-ти різних партій. В усіх 17-ти містах представлені «Слуга народу» та «ОПЗЖ», у 16-ти – «Блок Кернеса» та «Блок Світличної», у 5-ти – «Європейська солідарність», у 4-х – «Батьківщина», у 3-х – «Партія Шарія» та «Сила людей», одиничне представництво мають партії «Нові обличчя» (Ізюм), «Акцент» (Вовчанськ), «Самопоміч» (Люботин), «За Майбутнє» та «Українська православна асамблея» (обидві у Барвінковому). Кількість партійних фракцій у міських радах коливається від 4-х до 6-ти (середнє арифметичне – 5,1).

Водночас, партійний вимір місцевої політики, судячи з усього, є досить формальним і був актуальним (зокрема, суто юридично, бо кандидати в депутати були позбавлені можливості самовисування) суто до дня виборів. Логіка утворення коаліцій є «особистісною» і досить автономною по відношенню до взаємин партій на регіональному чи всеукраїнському рівнях. Як показав нетиповий кейс голосування 3-х депутатів ОПЗЖ у Богодухівській міськраді – навіть в умовно політичних питаннях (вже не кажучи про «господарські», які й складають понад 90% порядку денного на сесіях місцевих рад), позиція місцевих депутатів може кардинально відрізнятися від риторики партії на всеукраїнському рівні.

За підсумками моніторингу роботи міських рад Харківського регіону можна стверджувати, що загалом з 17-ти громад у 12-ти наразі встановився повністю консолідований локальний політичний режим, що характеризується відсутністю публічної опозиції до мера в депутатському корпусі та майже одностайними (з поправками на відвідуваність та епідеміологічну ситуацію) міжфракційними голосуваннями за підготовлені виконкомами проекти рішень. У міських радах Харкова, Чугуєва та Ізюма наявна публічна опозиція до міського голови і його команди, однак баланс сил наразі на користь мера, і ситуація в раді залишається контрольованою для влади.

Найбільш потужною опозиція до мерів виглядає в Первомайському та Південному: показово, що в першому випадку секретаря міської ради досі не обрано, а в другому – депутати відхилили запропоновану мером кандидатуру і обрали альтернативного, опозиційного до міського голови секретаря. В обох кейсах це призводить до проблем із кворумом і, відповідно, характеризується неможливістю ухвалення рішень. Останній яскравий приклад – 15 квітня не відбулася позачергова сесія Первомайської міськради, у чому мер Микола Бакшеєв звинуватив фракції ОПЗЖ та «Блоку Кернеса», поклавши на них відповідальність за ймовірну втрату громадою грантових коштів (11 млн. грн.) через паралізацію роботи міськради. З іншого боку, відповідальність у таких випадках завжди розподілена між усіма сторонами конфлікту, перед якими є більш ніж достатньо кейсів міст Харківщини, де сторінку передвиборної боротьби-2020 вже перегорнули.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії». 

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду в підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».