Аналитический центр «Обсерватория демократии»

Із перших днів повномасштабної війни серед цілей російських обстрілів опинились об’єкти освітньої інфраструктури – будівлі шкіл, дитячих садочків, університетів. Міністерство освіти та науки навіть створило спеціальний сайт із інтерактивною мапою руйнувань, але обсяги завданої шкоди збільшуються швидше, ніж модератори встигають оновлювати інформацію на сайті. Втім навіть ця неповна статистика свідчить, що освітня інфраструктура Харківщини, яка знаходиться в епіцентрі бойових дій, постраждала чи не найбільше в Україні.

При цьому руйнування саме університетів – це подвійний удар по системі освіти та науковому потенціалу держави, відтак і подвійні збитки для економіки, які вкрай важко піддаються оцінці. Чи змогли харківські університети адаптуватися до умов війни та якої шкоди завдають окупанти освітній інфраструктурі – досліджуємо у матеріалі Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».

Навчання назло війні

До війни Харків мав реноме «студентської столиці» України, і це цілком пояснювалось як кількісними, так і якісними показниками. В сорока закладах вищої освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації сумарно навчалося понад 160 тисяч студентів, зокрема близько 12 тисяч іноземних. У різноманітних міжнародних рейтингах харківські університети займали лідируючі позиції серед українських представників та стабільно входили в ТОП-1000 кращих вищих навчальних закладів світу.

Загалом, збереження освітнього та наукового потенціалу Харкова в умовах війни є не лише питанням ідентичності міста як «студентської столиці», але й важливим для економічного розвитку Харкова та України. Про це, зокрема, 5 квітня заявив голова Харківської військово-цивільної адміністрації Олег Синєгубов на нараді з ректорами харківських університетів – першому подібному заході з початку повномасштабного вторгнення РФ.

Характерно, що саме за день до зустрічі очільника області з ректорами (частина була присутня оф-флайн у стінах Каразінського університету, інші – он-лайн), фактично, останні з провідних харківських ВИШів відновили освітній процес. Аналіз офіційних сайтів ТОП-20 (за місцями в міжнародних та національних рейтингах) харківських вищих навчальних закладів засвідчив, що протягом другої половини березня та на початку квітня всі вони поновили процес навчання у дистанційному форматі.

Джерело: інформація з офіційних сайтів вищих навчальних закладів.

* не розголошується і не наводиться інформація щодо діяльності навчальних закладів військово-оборонного профілю під час воєнного стану. 

У середньому, щоб оговтатися та адаптуватися до реалій воєнного часу харківським університетам знадобилося близько місяця – на цей час освітній (у більшості випадків і науковий) процес було призупинено, співробітники на час «простою» отримували 2/3 посадового окладу (мінімальна оплата, гарантована законодавством на такий випадок).

Водночас, було б некоректно оцінювати заклади виключно освіти за швидкістю відновлення освітнього процесу – об’єктивно ВИШі перебували в різних умовах та зазнали різного ступеню руйнувань від російських обстрілів. Одними з перших про поновлення навчання вже з 14 березня заявили в приватному ВИШі «Народна українська академія» та Державному біотехнологічному університеті.

Втім, не без нюансів: наприклад, у повідомленні на сайті НУА від 15 березня обрано досить обережне формулювання про «відновлення елементів освітнього процесу». А Державний біотехнологічний університет став чи не єдиним із харківських ВИШів, який прийняв рішення про евакуацію (в Закарпатську область), проте ця евакуація поки що не стосувалася більшості співробітників та студентів. У повідомленні на офіційному сайті йдеться про те, що наказом Міністерства освіти та науки університету надані два приміщення в Ужгороді та Мукачеві, відповідно, можна припустити, що фокус у майбутній вступній кампанії зміститься з абітурієнтів Харківщини на закарпатських випускників (аналогічні процеси можуть початися і з викладацьким складом, особливо після переходу до аудиторного формату), тим самим освітньому потенціалу нашого регіону буде завдано значних збитків.

Деякі вищі навчальні заклади Харкова (об’єктивно – не з числа провідних) навчальний процес не поновили – наприклад, це стосується Харківського торговельно-економічного інституту та Харківської гуманітарно-педагогічної академії. Однак, вкрай важливим питанням є те, що саме собою являє поновлений освітній процес у харківських ВИШах.

По-перше, в усіх університетах мова йде виключно про дистанційну освіту – очне навчання наразі в Харкові неможливе з міркувань безпеки. По-друге, більшість університетів заявляють про поєднання асинхронного та синхронного форматів дистанційної освіти. Фактично, це дозволяє застосовувати індивідуальний підхід на кожному курсі в залежності від обставин викладача та студентів: або проводити синхронні заняття в форматі онлайн-конференцій (для чого необхідний інтернет-зв’язок із високою швидкістю), або комунікувати асинхронно (більшість використовують платформу Moodle, Google-класи та групові чати в месенджерах на кшталт Telegram).

Цікаву статистику щодо технічних можливостей забезпечення якості процесу наводить сайт ХНЕУ ім. Кузнеця (університет поновив роботу 21 березня). Так, за підрахунками адміністрації ВИШу, 47% здобувачів мають можливість отримувати освітню послугу дистанційно у синхронному режимі, 43% – в асинхронному режимі, 6% – станом на середину квітня не мають можливості навчатися, а з 4% студентів було втрачено зв’язок під час війни. І, звичайно, ця остання цифра є найбільш страшною на фоні постійних повідомлень про жертви обстрілів серед мирного населення та масові випадки примусового вивозу в РФ громадян України з тимчасово окупованих територій.

Руйнування інфраструктури

Навіть експрес-аналіз офіційних сайтів та соціальних мереж харківських вищих навчальних закладів дозволяє скласти уявлення про зміни в життєдіяльності університетів під час війни. Замість новин про наукові здобутки – звіти про гуманітарну допомогу студентам, замість анонсів конференцій – численні некрологи співробітникам, випускникам і студентам, які загинули під час війни.

Однак у квітні все більше публікацій стосувалося і відновлення освітнього процесу та, подекуди, навіть майбутнього набору абітурієнтів. Наприклад, сайт Харківського національного автодорожнього університету опублікував статтю з характерною назвою «Розбиті дороги і мости чекають на відновлення. Чи вистачить фахівців?». І в цьому є сенс, бо для відбудови України та перезапуску її економіки будуть потрібні спеціалісти самого різного профілю. А в умовах, коли мільйони працездатних українців виїхали за кордон, компенсувати цю недостачу кваліфікованої робочої сили мають саме випускники вітчизняних університетів. У свою чергу для університетів проблема майбутньої вступної кампанії та пошуку абітурієнтів є питанням виживання, бо саме від кількості вступників залежитиме можливість збереження науково-педагогічних колективів.

Джерело: фото-матеріали з web-ресурсів ХНАДУ, УІПА, ХНУ ім. Каразіна.

Інший аспект виживання університетів – це не тільки люди, але й матеріально-технічна база, якій було завдано величезних збитків через російські обстріли та ракетні удари. Потрібно зазначити, що керівники харківських університетів зайняли різну позицію щодо розголошення інформації про такі удари.

Показовим є приклад НАУ «ХАІ»: наприкінці березня низка харківських telegram-каналів та місцевих ЗМІ оприлюднили інформацію про обстріли приміщень університету. Натомість адміністрація ВИШу попередила співробітників про покарання за розголошення будь-яких даних про удари: «Розповсюдження інформації про завдані пошкодження в ХАІ за допомогою фото, відео, у тому числі, з описом місця подій, через загальнодоступні мережі в умовах воєнного часу є вкрай недоречним і дуже шкідливим. Зараз не час для піару, не час для збільшення кількості відвідувачів, підписників своїх сторінок. Ви також повинні усвідомлювати, що за певних умов ваші загальнодоступні публікації (або поширення таких публікацій) можуть стати підставою для притягнення до суворої відповідальності!».

Водночас, більшість вищих навчальних закладів, чия інфраструктура постраждала від російських обстрілів, обрали позицію гласності та максимального привернення уваги до проблем університетів. Створюються спеціальні фонди для пожертв на відбудову університетів, підписуються відкриті листи із зверненням до наукового співтовариства, проводяться благодійні аукціони із збором коштів для постраждалих студентів.

Наразі у відкритому доступу можна знайти кадри руйнувань харківських університетів, яким було завдано найбільшої шкоди (не рахуючи навчальні заклади військово-оборонного профілю). Зокрема, нищівних ударів зазнали Харківський національний університет будівництва та архітектури, Державний біотехнологічний університет (безпосередньо корпус колишнього Аграрного університету імені Докучаєва), Українська інженерно-педагогічна академія, Український державний університет залізничного транспорту, будівля Національної академії управління при Президенті України, Харківський фізико-технічний інститут.

Джерело: фото-колаж із ФБ-сторінки міністра розвитку громад та територій Олексія Чернишова (на основі світлин, опублікованих на ФБ-сторінці ХНУБА).

Джерело: сайт «Newsroom» (на фото — корпус Державного біотехнологічного університету).

Джерело: сайт «Obozrevatel» (на фото — приміщення Національної академії управління при Президенті України).

Але найбільшої шкоди було завдано Харківському національному університету імені Каразіна. Повністю знищено корпус економічного факультету та Каразінської бізнес-школи, під постійними обстрілами знаходиться приміщення ННІ «Фізико-технічний факультет», знищено університетський спортивний комплекс «Уніфехт», значних пошкоджень завдано двом центральним корпусам, Музею природи, студентському містечку з гуртожитками.

Джерело: сайт ХНУ ім. Каразіна.

Важко знайти логіку в такому прицільному обстрілі саме каразінської інфраструктури – де це свідома вказівка російським військовим знищувати найстаріший харківський університет 1804 року заснування, а де, можливо, збіг обставин та похибка виконавця (як-то у випадку того корпусу, поруч із яким розташовано будівлі обласної СБУ та Національної поліції).

Інший найбільш постраждалий факультет – фізико-технічний – опинився в епіцентрі бойових дій на околиці міста, а до того ж поруч із Харківським фізико-технічним інститутом, де за легендою російського керівництва ведуться розробки ядерної зброї.  Якими б не були мотиви росіян, на фізико-технічному факультеті обстрілами були пошкоджені та зруйновані перекриття і зовнішні стіни будівель. Через потрапляння снарядів у один із корпусів вибиті всі вікна та двері. Пошкоджені аудиторії з дослідним обладнанням та навчальні лабораторії.

Джерело: Інтернет-ЗМІ «Depo.ua» (на фото — приміщення фізико-технічного факультету ХНУ ім. Каразіна).

Незважаючи на катастрофічні втрати в матеріально-технічній базі, Каразінський університет із 28 березня поновив робочий (освітній та науковий) процес у дистанційній формі. Певним чином адаптації до нових умов роботи допомагає те, що за тривалий період карантину з більшості навчальних дисциплін були розроблені й розміщені на платформі Moodle дистанційні курси, що містять усі необхідні навчальні матеріали. Період літньої сесії для невипускних курсів було змінено на першу половину липня, що дозволяє наздогнати втрачений під час вимушених канікул матеріал. Ректорат всіляко заохочує студентів, які виїхали за кордон, паралельно навчатися в іноземних ВИШах, та обіцяє зараховувати студентам ідентичні за змістом курси, щоб сприяти отриманню каразінських дипломів якомога більшому відсотку здобувачів.

Ще на початку березня адміністрація забезпечила можливості для евакуації бажаючих студентів і співробітників потягами до Львова та автобусами до сусідніх обласних центрів. І у лютому, і в березні були своєчасно нараховані стипендії та зарплати, надана можливість певним категоріям студентів отримати матеріальну допомогу від профкому, організовано службу психологічної підтримки каразінців.

Показово, що попри передчасні заяви заступника міністра Андрія Вітренка, університет відмовився від евакуації в інше місто, обмежившись створенням резервних потужностей (сервери для забезпечення електронного документообігу і дистанційного освітнього процесу) на базі Полтавського політехнічного універстету. У відповідному зверненні адміністрації, зокрема, зазначено: «Харківський Каразінський університет з моменту свого відкриття – у серці Харкова. І доля Харкова та нашого університету неподільні. На засіданні ректорату університетська спільнота, розуміючи цю аксіому, одноголосно висловилася за продовження роботи в Харкові без переміщення чи евакуації».

Це складне рішення виглядає послідовним і заслуговує на повагу. Свого часу, в XIX сторіччі Каразінський університет зіграв визначальну роль як «містоутворююче підприємство», сприявши перетворенню провінційного містечка на потужний економічний центр. І хоча наразі університет переживає чи не найважче випробування за свою понад двохсотрічну історію, він обрав збереження зв’язку з рідним містом примарній ілюзії безпеки в евакуації. А значить, хоч яких руйнувань російські обстріли не завдають будівлям Каразінського, їхні наміри знищити Університет як символ Харкова приречені.

Резюме

Освітня система Харківщини зазнала нищівного удару від російських агрессорів: лише в обласному центрі пошкоджено 75 шкіл та з десяток закладів вищої освіти. Статистика руйнувань, яку веде Міністерство освіти та науки, є неповною і не встигає за реальністю. Збитки від постійних обстрілів, що тривають вже майже два місяця, від інтенсивних бойових дій у різних районах області, від наслідків перебування на тимчасово окупованих територіях – колосальні.

На цей час, звісно, їх неможливо точно оцінити у грошовому еквіваленті, адже навіть кількість руйнувань та міру пошкодження будівель важко оперативно відстежувати (не кажучи вже про знищені техніку, обладнання, меблі та інші цінності). І якщо після завершення війни можна буде більш-менш точно порахувати ті мільярдні збитки, які завдані матеріально-технічній інфраструктурі, то як осягнути шкоду, заподіяну Харкову та Україні від втрати людського капіталу – кваліфікованих вчених і талановитих студентів, які вимушено змінять професію або поїдуть за кордон. Як неможливо точно визначити, яких втрат зазнала освітньо-наукова сфера Європи в 30-40 роки ХХ сторіччя через «відтік мізків», бідність, смертність, так і зараз будь-яка названа цифра втрат України буде заниженою і не повною мірою враховуватиме удар по нашому потенціалу.

Шкода, завдана освіті російським вторгненням, не вимірюється лише прямими матеріальними збитками. Діти, учні і молодь позбавлені можливості нормально спілкуватись і навчатись, здійснювати свої найближчі плани щодо вступу до закладів професійної та вищої освіти. Освітяни не мають змоги повноцінно працювати і забезпечувати належну якість освітнього процесу. Це значно поглиблює психологічні травми від війни, особливо, у дітей і підлітків. Тож, очевидна необхідність вироблення відповідної методики підрахування цієї складової завданої окупантами моральної шкоди, її врахування у загальній сумі збитків.

Але навіть за надскладних таких умов університети Харкова подають приклад швидкої і компетентної адаптації до реалій воєнного часу. Усі ТОП-20 найбільших провідних ВИШів Харкова до початку квітня поновили свою освітню та наукову діяльність. 19 з 20-ти вирішили і надалі пов’язувати своє майбутнє з Харковом, відмовившись від евакуації в інше місто. Навчальний процес здійснюється в дистанційному форматі, звичка до якого у студентів та викладачів вимушено виробилася протягом останніх двох «карантинних» років. Звичайно, особливо при підготовці спеціалістів природничого або медичного профілю, вкрай важко знайти рівноцінну заміну особистій присутності та оф-флайн-заняттям. Однак за нинішньої ситуації політика харківських університетів у березні-квітні видається тим самим «мистецтвом можливого» – оптимальним з точки зору безпеки співробітників та здобувачів освіти.