Від карантину до виборів: тренди харківської політики (травень – 2020) | Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Від карантину до виборів: тренди харківської політики (травень – 2020)

У травні фокус харківської публічної політики став зміщатися з карантинної на передвиборну проблематику. Хоча багато «антивірусних» трендів не втратили актуальності, позначилися й нові, – ті, що дають уявлення про розстановку сил та амбіції політиків щодо майбутніх місцевих виборів. Про це в черговому моніторинговому огляді Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».

Переможно-карантинний піар 8-9 травня та «метро-демонстрація» Кернеса

Урочистості 8-9 травня використовували всі політичні сили Харкова для підвищення популярності у електората. Карантин вніс свою специфіку в формат «переможного» піару: більшість заходів і поздоровлень проходили онлайн, а яскравим трендом стали святкові автопробіги.

Джерела фото: Telegram-канали «Харьков 1654», «ХХ», соцмережі.

Докладно «переможний» кейс ми висвітлювали у недавньому матеріалі. В цілому, за змістом вітальних меседжів харківські політики розділилися на 3 групи, залежно від ідеологічно-ціннісних орієнтирів цільової електоральної аудиторії.

Перша група вітала виключно з Днем пам’яті та примирення і лише 8 травня. До неї належать частково праві політсили («Демократична сокира» та «Правий сектор»), а також Зе-мажоритарник Юрій Здебський. Позиція «правих» логічна, в контексті їх ідеології: День перемоги вони вважають радянським святом, тому з ним не вітали. А 8 травня акцентували увагу на тезі збереження пам’яті, бо примиренської позиції уникають.

До Олексія Кучеру приєдналися нардепи Олександр Бакумов, Олексій Красов, Дмитро Любота, Олександр Літвінов, Марія Мезенцева, Андрій Одарченко. Це була друга група, яка привітала громадян. Партійним різноманіттям вона не відзначилася, – з двома датами вітали тільки представники «Слуги народу».

А найбільшою виявилася третя група – ті, хто вітали харків’ян виключно з Днем перемоги 9 травня. Її численність обумовлена не тільки партійною ідеологією або особистими переконаннями, але і переважною підтримкою святкування в такому форматі з боку місцевого населення. Дані соціологічного дослідження Фонду «Демократичні ініціативи» це підтверджують: 42,3% опитаних жителів Східного регіону виступають за святкування тільки 9 травня і 58,8% вважають цю дату Днем перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.

У третій групі виділилися два напрямки. Одні (Олександр Фельдман, Юлія Світлична та Зе-мажоритарник Дмитро Мікіша) привітали в «європейському» стилі – з Днем перемоги над нацизмом у 2-й світовій війні. А інші (Геннадій Кернес, «ОПЗЖ» на чолі з Андрієм Лесиком і «Партія Шарія») привітали в «радянсько-ностальгічному» стилі, згідно з прийнятою у радянській історіографії інтерпретації назви та сенсу дати 9 травня.

Прихильники «радянського стилю» проексплуатували ідеологічний розкол електорату з питань історичної пам’яті, а заодно підкреслили свою конкурентну позицію на електоральному полі. При цьому, судячи з переважаючої риторики та символіки, головною цільовою аудиторією для «ОПЗЖ» і Геннадія Кернеса стали виборці старшого віку, а для «Партії Шарія» – молодь.

Кернес, «ОПЗЖ» і «Партія Шарія» відзначилися схожим змістом святкових заходів. Через карантин і неможливість масових маніфестацій провели автопробіги: під патронатом міськради в Харкові курсували раритетні автомобілі з переодягненими в радянську військову форму акторами і переможної музикою, а інші політсили організували пробіги звичайних автомашин з партійними прапорами та символікою. Також взяли участь у покладанні квітів до меморіалів і роздали подарунки ветеранам.

Оригінальністю відзначився харківський мер: ініціював «безсмертний полк на балконах» і провів гучну інформаційну кампанію в рамках його підготовки. Втім, наскільки масштабною вийшла акція, залишилося «за кадром». У цілому, активність Кернеса у святкуванні 9 травня характеризувалася видимим дисбалансом між грандіозним розмахом передсвяткової підготовки і скромною презентацією результатів.

Ймовірним фактором зниження активності Кернеса на заключному етапі «переможної» епопеї став меседж від центральної влади, відправлений меру у відповідь на його занадто завзяту передсвяткову демонстрацію своєї «особливої позиції». 8 травня в департаменті ЖКГ харківської міськради і будинках його чиновників обласна прокуратура провела обшуки в рамках досудового розслідування справи про розтрату бюджетних коштів на суму 28 млн. грн. при виконанні робіт по освітленню міста. Обшуки також пройшли в пов’язаних з встановленням освітлення комунальних підприємствах і комерційних структурах. А 23 травня заступнику директора департаменту ЖКГ було вручено підозру у привласненні понад 800 тис. грн.

Фактор силового стримування амбіцій політиків за допомогою порушення кримінальних справ проти афілійованих з ними структур та окремих осіб давно використовується правлячими політсилами в Україні. І подібний механізм може бути застосований у підготовці до місцевих виборів, для посилення контролю над регіональними політгрупами, а також впливу на передвиборчу конкуренцію.

Загальним трендом, згенерованим Кернесом в травні і об’єднавшим його ініціативи щодо святкування 9 травня та відкриття метро в місті, стала своєрідна гра з центральною владою прицілом якої було позначити своє посилення, але при цьому не перейти «червону лінію», за якою – відкрите протистояння. Судячи з усього, досягти ефекту йому вдалося: на прес-конференції 20 травня Президент Зеленський, критикуючи мера Черкас за «самоуправство» з відміною карантину, поставив Кернеса в приклад та висловив радість, що харківський градоначальник прислухався до центральної влади і не став відкривати метро в місті.

Мабуть, «метро-демонстрація» з висловлюванням наміру запустити підземку Харкова і наступним «відступом», з відсилкою до неправильного розуміння журналістами його слів і необхідності дотримуватися розпорядження Кабміну, була проведена Кернесом свідомо.

Запустивши ініціативу, яка суперечить політиці Центру, він чекав реакції, а коли її отримав – зробив крок назад і продемонстрував підлеглість. У підсумку, цей крок назад обертається для нього двома кроками вперед напередодні виборів: з одного боку, напрацьовує схвалення і підтримку з боку незадоволеного закриттям метро електорату, з іншого – демонструє центральній владі свою впевненість, змушує звертати на себе увагу, а за відступ отримує похвалу. В результаті, передвиборна позиція Кернеса посилюється, «гра на демонстрацію» дає ефект по відношенню до правлячої Зе-команди, конкурентів та електорату.

Юлія Світлична: іменна партія та передвиборна позиція

З наближенням місцевих виборів екс-голова харківської ОДА, а нині нардеп Юлія Світлична помітно активізувалася: ще в квітні створила свій Telegram-канал, 23 числа того ж місяця зареєструвала «іменну» партію – «Блок Світличної «Разом!», а 18 травня вийшло її велике інтерв’ю, присвячене оцінці центральної та харківської влади, баченню майбутнього виборчого процесу, висвітленню своєї діяльності в статусі народного депутата.

Хоча в інтерв’ю Світлична не повідомила конкретних планів своєї участі в майбутніх місцевих виборах (швидше за все, вони в стадії формування), але з тез та суджень можна зробити деякі висновки щодо політичних позицій і розкладів, на основі яких, ймовірно, буде розгортатися її передвиборна активність.

Насамперед, нардеп дала зрозуміти, що вважає за краще не вступати в довгострокові союзи з якимись партіями або фракціями, в тому числі – з правлячою «Слугою народу».

З приводу посилення самостійності мерів великих міст в карантин зробила висновок, що це – закономірний наслідок слабкості губернаторів і прояв боротьби за лідерство. А конкретно по харківському голові ОДА Олексію Кучеру жорстко заявила, що «рівень управління вкрай низький, авторитету – немає, результати – відсутні». Також підтримала позицію Олександра Ярославського і Геннадія Кернеса в березневому конфлікті з Кучером, зазначивши, що по суті вони праві, хоча форма висловлювань була надто емоційною.

Перспективи створення «партії мерів» для участі в майбутніх виборах, про яку останнім часом багато говорять, оцінила позитивно, як і здатність такої політсили конкурувати на виборах з «партією влади». Обґрунтувала це сильним регіональним патріотизмом та запитом на дієздатних лідерів. При цьому не виключила створення не однієї, а декількох таких партій.

Перехід до пропорційної виборчої системи з «відкритими списками» підтримала, але з застереженням, що необхідно зменшити заставу для партій, знизити поріг для «відкритих списків» до 15 тисяч, а виборці повинні знати своїх депутатів. Оскільки запит електорату – в бажанні бачити результативних та відповідальних представників, «нові обличчя» повинні виконувати свої обіцянки і бути компетентними, щоб за них голосували, а партійний бренд на місцевих виборах гарантувати перемогу не зможе.

Ідеї, закладені в реформі децентралізації, зокрема, добровільне об’єднання громад та впровадження інституту префектів, схвалила. Але дії Кабміну щодо її реалізації розкритикувала за волюнтаризм та ігнорування пропозицій, які надходять з регіонів. Також критично оцінила програму Кабміну за відсутність конкретики.

Дії центральної влади по введенню карантину підтримала, зазначивши при цьому, що обмеження роботи реального сектора економіки були надмірними і наслідком цього буде важкий вихід з економічної кризи. І звернула увагу на інвестиційні перспективи, які дає Україні «коронавірусне» ослаблення старих міждержавних зв’язків, підкресливши, що необхідна умова заходу в країну іноземних інвесторів – припинення законодавчої «чехарди» і встановлення стабільних правил роботи. А щодо регіональних представників Зе-команди зазначила, що вони «карантинний» кейс провалили.

Виглядає так, що поки плани участі Світличної в місцевих виборах – в стадії формування, і остаточних рішень не прийнято. Хоча травневі меседжі дають зрозуміти, що брати участь в боротьбі за владу на Харківщині вона буде. Створення власної партії не обов’язково означає, що нардеп піде на вибори під цим брендом, хоча ймовірність висока.  З іншого боку, навряд чи Світлична буде прагнути до колаборації зі «Слугою народу» – занадто явною та різкою виглядала її травнева критика політики Кабміну і дій губернатора Кучера.

Передвиборні рухи місцевої Зе-команди

У Зе-команді Харківщини в активісти висунулися Олександр Бакумов і Марія Мезенцева, які дали великі інтерв’ю з передвиборними планами та ідеями, а Олексій Кучер 22 травня провів загадкову зустріч з «трьома Олександрами» – Бакумовим, Дубінським і Куницьким.

Джерело фото: соцмережі.

Що обговорювалося на зустрічі – залишилося за кадром, Кучер і Дубінський опублікували за її результатами лише фото в соцмережах. Дубінський супроводив його на своїй сторінці в Instagram жартівливим підписом, що обговорювали перспективи повалення Кернеса. У харківських Telegram-каналах припустили, що фото опубліковані неспроста, і, можливо, на них ми бачимо майбутнього кандидата в мери від «Слуги народу». Найбільш вірогідним назвали Олександра Бакумова.

Прогнози про можливе висування Бакумова в мери від «Слуги народу» з’явилися кілька місяців тому і стали особливо активно циркулювати після його великого інтерв’ю, яке вийшло 4 травня. Сам нардеп такі наміри не озвучував, в інтерв’ю заявив, що подібних пропозицій не отримував і переговорів з керівництвом не вів.

Увагу в інтерв’ю він сконцентрував на висвітленні загальних планів Зе-команди щодо формату висування кандидатів. У першій частині розповів про свою законотворчу діяльність, а друга (більш об’ємна) була присвячена виборам. Тут Бакумов розкритикував Кернеса за його неефективну діяльність у сфері ЖКГ, дав зрозуміти, що «Слуга народу» буде з ним боротися за посаду мера, а щодо можливої підтримки Кернеса з боку Офісу Президента – від коментарів утримався.

Повідомив, що Зе-команда до формування списків кандидатів на місцеві вибори ще не приступала, процес – на стадії обговорень, але в майбутньому він та інші місцеві мажоритарники візьмуть участь у складанні списків. Відповідно, кого саме будуть висувати – не говорив, а міркував про наявність гідних представників, різноманіття варіантів і необхідність зміни «старого» складу місцевої влади, як умови підвищення ефективності роботи призначених на місцях представників виконавчої вертикалі. А в кінці інтерв’ю рішуче спростував чутки про свою підконтрольність Арсену Авакову та Вадиму Слюсареву.

Помітно, що через все інтерв’ю проходили меседжі Бакумова про його самостійність в рамках повноважень, а також – прихильність ідеям колегіальності та корпоративної солідарності в питаннях прийняття рішень за форматом висування кандидатів від «Слуги народу» і своєї участі у виборах. В цілому, інтерв’ю виглядало дещо роздутим та перенасиченим загальними міркуваннями, що можна пояснити з урахуванням передвиборної невизначеності в харківській Зе-команді і зародкового етапу планування виборчої кампанії на початку травня.

Порівнянним за обсягами вийшло інтерв’ю Марії Мезенцевої – другої з Зе-мажоритарників, які активізувалися в темі майбутніх виборів. Хоча її, як і Бакумова, часто називають претенденткою на висунення в мери, але вона так само поки не дала чіткої інформації на цей рахунок.

Так як її інтерв’ю вийшло на 2 тижні пізніше, вона більш виразно висловилася щодо передвиборної діяльності Зе-команди: повідомила, що списки кандидатів вже почали формуватися, а мажоритарники беруть у цьому участь, пропонуючи своїх представників. Підтвердила, що відбір буде проходити у форматі праймеріз, сформульовані критерії відбору, а обговорення кандидатур буде відкритим. Дала зрозуміти, що в свою команду буде брати за ознаками компетентності та інформованості про місцеві господарські проблеми, а також за лідерськими якостями і впізнаваністю.

Мезенцева продемонструвала більш глибоке, ніж Бакумов, знання проблем свого округу і жорсткіше розкритикувала діяльність міської влади, акцентувавши на корупційній складовій. Втім, як і Бакумов, на питання журналіста про причини відсутності спецкомісії з розслідування діяльності харківського мера, відповіла туманно, що її створення не повинно виглядати як популізм. А щодо питання про наміри Зе-команди домогтися на виборах заміни Кернеса на свого мера, розумно зауважила, що справа не стільки в заміні, скільки в необхідності після виборів уникнути ситуації протистояння між мером та депутатським корпусом міськради для ефективного управління містом.

Амбіцій щодо висунення своєї кандидатури в мери не приховувала, підкресливши, що вона добре знає проблеми Харкова, з нею рахуються у фракції і вона – в хороших відносинах з Давідом Арахамією. У той же час, наголосила, що для неї в пріоритеті – рішення команди, і вона в будь-якому разі їх підтримає. А також озвучила дедлайни формування списків: про кандидата в мери, можливо, буде відомо вже в кінці травня, а остаточні списки сформуються на початку вересня. І підтвердила, що куратором передвиборної кампанії в регіоні призначений діючий нардеп Павло Сушко.

«Нацкорпус» проти Кучера

У травні «навколокарантинні» дії губернатора Олексія Кучера було піддано не тільки звичній критиці з боку групи Райніна – Світличної та харківського мера, але і нового суб’єкта – Костянтина Немічева, регіонального голови партії «Національний корпус».  Через відсутність вираженої протидії критика еволюціонувала від пробної та обережної – до жорсткої та відвертої.

Джерела фото: Telegram-канал «Харьков 1654», соцмережі, Znaj.ua.

На початку місяця губернатор явно прорахувався з призначенням свого заступника Євгена Грицькова головою Координаційної ради області з національно-патріотичного виховання. Справа у тому, що Грицьков – давній друг Михайла Добкіна, відомого любов’ю до «руського миру». 9 травня 2018-го вони разом засвітилися на фото з радянською символікою біля німецького Бундестагу. А раніше, в 2015-му Грицьков балотувався у харківську облраду від «Опозиційного блоку».

Призначення Грицькова викликало в середовищі харківських промайданних політсил шквал обурення. 4 травня ПП «Національний корпус» та інші організації «правого» спрямування, протестуючи проти такого рішення, вийшли на мітинг під ХОДА з гаслами «Проти ватних призначень», «Декомунізуємо ХОДА», «Кучер – вато-культиватор» і тому подібними.

Відповіді губернатора на претензії «правих» не було, своє рішення він пояснювати не став, а Грицьков через кілька днів написав заяву з відмовою від посади головного національно-патріотичного вихователя області. «Нацкорпус» тріумфував і пафосно висвітлив у соцмережах свою перемогу.

Очевидно, надихнувшись легким досягненням мети і піддатливістю об’єкта невдоволення, «Нацкорпус» продовжив свій «наступ» на губернатора. 6 травня глава партії Костянтин Немічев демонстративно заявив про вихід своїх волонтерів з антикоронавирусного штабу при ХОДА, обґрунтувавши це тим, що у штабі – одні пусті слова та обіцянки, телефонна «гаряча лінія» не функціонує, а зібрані на антивірусну допомогу гроші невідомо куди поділися. Цього разу критика обласної влади з боку Немічева була жорсткіше і, крім соцмереж, продубльована на харківських телеканалах в новинних сюжетах та рейтинговій політичній програмі, повністю присвяченій діяльності «НК-волонтери». Губернатор знову не відреагував на нападки.

А Немічев, судячи з усього, вирішив зробити обласну Зе-команду об’єктом критики на постійній основі. Протягом місяця він неодноразово повертався до висвітлення «промахів» губернатора: то з приводу неналежного забезпечення лікарень, які борються з коронавірусом, то через невиплати медикам обіцяної 300%-ної надбавки і залякування медперсоналу з боку обласної влади. А 20 травня «Нацкорпус» провів мітинг за відставку Андрія Єрмака, передавши Кучеру звернення зі своїми вимогами. І 24 числа взяв участь у всеукраїнській акції «Стоп реванш», регіональну частину якої також провели під стінами ХОДА. В цих двох випадках невдоволення було звернене вже не стільки проти Кучера, скільки проти правлячої Зе-команди, в цілому, і Президента.

Підсумки

Спільність електорального поля Кернеса, «ОПЗЖ» та «Партії Шарія», підкреслена в урочистостях 9 травня, не тільки загострює конкуренцію між ними в розрізі майбутніх виборів, але й підкреслює ідеологічно-обумовлену можливість вступати у передвиборні союзи. Більш реальною тут бачиться перспектива колаборації Кернеса з «Партією Шарія», оскільки «ОПЗЖ» в регіоні представляють недружні меру персони. Обласний осередок очолює давній конкурент за вплив Ігор Райнін. Голова міського осередку Андрій Лесик навряд чи забув позбавлення його депутатського мандата і силове видворення з сесії міськради з ініціативи Кернеса. А третій представник «ОПЗЖ» Олександр Фельдман – в гострому конфлікті з Кернесом з приводу експропріаторських планів мера щодо ринку «Барабашово».

«Праві» політсили у травні помітно активізувалися. Діяли в руслі своєї звичної стратегії: облили зеленкою голову «ворожого» «ОПЗЖ» Лесика на акції протесту медиків проти закриття пологового відділення лікарні південної залізниці, погруддя маршала Жукова в черговий раз отримало від них порцію фарби, розвішували банери з антиросійськими гаслами на мостах 9 травня, вартували пам’ятники українським героям і Меморіал Слави, брали участь у всеукраїнських мітингах проти політики Зе-команди. Новим трендом стала наростаюча і не характерна для них раніше критика губернатора Олексія Кучера, ініційована і широко тиражована лідером «Нацкорпуса» Костянтином Немічевим.

Тим не менш, навіть з урахуванням істотного пожвавлення цих політсил та їх позитивної участі в карантинних заходах у форматі волонтерства, передвиборні перспективи у них – дуже скромні. У регіоні вони мають невелику електоральну нішу, і на масовий захід в органи місцевої влади навряд чи можуть розраховувати. А їх дії щодо «ОПЗЖ» та Кернеса швидше грають на руку останнім, створюючи для харківських виборців «картинку» протистояння «міцних господарників» з «агресивними націоналістами».

Юлія Світлична у травні дала зрозуміти, що готується до місцевих виборів, але формат участі ще не визначений. Незважаючи на те, що союзник Світличної Ігор Райнін зараз очолює обласний осередок «ОПЗЖ», не виключені спроби переграти передвиборний розклад і отримати в розпорядження ще й франшизу партії «Наш край». Швидше за все, передвиборні «рухи» групи Райнина-Світличної будуть залежати від внесених на момент початку виборчої кампанії змін у Виборчий кодекс.

Участь Світличної у виборах під брендом «ОПЗЖ» малоймовірна, оскільки в такому разі вона ризикує втратити свій помірно-«промайданний» електорат. Якщо Райнін залишиться з «ОПЗЖ», Світлична, швидше за все, піде на них зі своєю іменною партією, яку нещодавно створила. А в разі успіху Райніна з «Нашим краєм» висока ймовірність участі Світличної у виборах саме під цим брендом, – іміджевими втратами це не загрожує. Втім, Світлична може увійти в новий партійний проект по типу «Нашого краю», що складається з регіональних лідерів, про створення якого за ініціативою Офісу Президента в якості альтернативи втрачаючій рейтинг «Слузі народу» заговорили останнім часом.

З урахуванням високого рейтингу «ОПЗЖ» на Харківщині і при збереженні нинішнього розкладу, в результаті виборів може скластися ситуація, що головними опонентами Кернеса та конкурентами за контроль над регіоном в органах місцевої влади стануть депутатські групи, сформовані Райніним та Світличною, під яким брендом вони б не зайшли.

У харківській Зе-команді позначилися два можливих претендента на висування в мери – Олександр Бакумов та Марія Мезенцева. Хоча, як випливає з їх інтерв’ю, визначеності ще немає і формування списків – в процесі. Олексій Кучер, швидше за все, буде активним учасником передвиборної кампанії, але навряд чи його кандидатура розглядається в якості основної. Карантинний кейс не додав йому іміджевих дивідендів. Це закономірно: вийти з нього без втрат складно навіть для досвідчених політиків в силу необкатаності теми, непередбачуваності ситуації та необхідності миттєвого ефективного реагування.

Зе-команда всіляко демонструє прихильність ідеям колегіального прийняття рішень щодо кандидатів та відкритості відбору. Щодо планів завоювання місцевої влади надмірного оптимізму не висловлює, концентруючись на обережній критиці її «старих» представників і озвучення планів поборотися з ними за владу. З урахуванням закономірного падіння рейтингу «Слуги народу» після року правління, посилення іміджевих атак з боку опонентів і зміцнення «мастодонтів» харківської політики за рахунок карантинного кейсу, передвиборна битва для Зе-команди буде складною.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED).  Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».