Аналитический центр «Обсерватория демократии»

Згідно нового адміністративно-територіального устрою, закріпленого Постановою Верховної Ради України № 807-IX від 17.07.2020 р. «Про утворення та ліквідацію районів», Чугуївський район Харківської області зберігся, але суттєво збільшився географічно.  Центром, як і раніше, залишилося місто Чугуїв, а до складу району увійшли 3 міські територіальні громади (Чугуївська, Вовчанська, Зміївська) і 6 селищних (Малинівська, Новопокровська, Печенізька, Слобожанська, Старосалтівська, Чкаловська).

Джерело: офіційний сайт Міністерства розвитку громад та територій України.

Укрупнений Чугуївський район налічує орієнтовно 202,2 тис. населення, і є другим за цим показником з семи новоутворених районів області, після Харківського. Він розташований у центральній частині області і простягнувся з півдня на північний схід від Харьківського району, а на півночі межує із Росією.

В минулі президентські та парламентські виборчі кампанії більшість територій «нового» Чугуївського району входили до 176-го (178-го) округу, — в різні цикли, в залежності від «нарізки». Це стосується «старого» Чугуївського району, Печенізького та Вовчанського. А Зміївський район входив до 180-го (181-го) виборчих округів.

Електоральні орієнтири більшості виборців 176-го (178-го) округу характеризувалися консервативністю та «контрмайданними» орієнтирами. Показово, що на президентських виборах-2014 тут переміг Михайло Добкін, отримавши 33,7% голосів виборців (проти 27,1% — у Петра Порошенка). А у 2019-му у першому турі президентських виборів перемогу здобув Юрій Бойко, набравши 34,5% (у Володимира Зеленського було 33,2%). Це був єдиний округ Харківщини з подібним результатом.

На парламентських виборах-2019 перемогу у 176-му окрузі по багатомандатній системі хоча і здобула «Слуга народу» (39,84%), але з невеликим відривом від «Опозиційної платформи-За життя» (34,9%), третє місце посів «Опозиційний блок» (9,2%). А за мажоритатною системою переміг Дмитро Шенцев (йшов від «Опозиційного блоку»), один із двох кандидатів-мажоритарників у Харьківській області, якому вдалося обійти висуванців «Слуги народу». За нього виборці віддали 44,6% голосів. Шенцев став депутатом від цього округу вже втретє з 2012-го року, коли вперше переміг тут.

У 180-му (181-му) окрузі, куди входив Зміївський район, ситуація з електоральними орієнтирами населення не дуже відрізнялась. Так само демонструвалась схильність до обрання «контрмайданних» суб’єктів, хоча і менш яскраво виражена у відсоткових показниках. За результатами парламентської кампанії-2019, за багатомандатною системою тут перемогла «Слуга народу» (46,3%), на другому місці – «ОПЗЖ» (23,12%), а на третьому – «Опоблок» (10,08%). За мажоритарною системою тоді переміг кандидат від «Слуги народу» Дмитро Микиша (38,05%). А дві попередні кампанії, у 2012-му та 2014-му, нардепом від округу ставав Євген Мураєв (56,15% та 48,95% відповідно).

Бекграунд місцевих виборів громад «нового» Чугуївського району

За останні 10 років місцеві вибори відбувалися двічі – у 2010-му та 2015-му роках. Ще одна хвиля виборів у Чугуївському районі пройшла у 2016-2017-му, і стала результатом реформи децентралізації: в новоутворених Малинівській, Старосалтівській та Чкаловській об’єднаних територіальних громадах обирали місцевих голів та депутатів.

Джерело даних: сайт ЦВК.

В 6-ти з 9-ти громад, які зараз увійшли до Чугуївського району, протягом виборчих циклів останніх 10-ти років на посади місцевих голів обиралися одні й ті самі особи.

В Чугуєві це – Галина Мінаєва, у Зміїві – Петро Кучков, у Малинівці — Микола Семер’янов, у Новій Покровці — Володимир Подколзін, у Слобожанському (колишнє Комсомольське) — Дмитро Діхтяр, і в Чкаловському — Віктор Соловйов. У Малинівській та Чкаловській громадах за останні 10 років одних і тих самих голів обирали тричі – як на двох чергових виборах, так і на перших виборах в новоутворених ОТГ – у 2017-му та 2016-му роках відповідно. Сайт ЦВК не відображає інформацію про місцеві вибори до 2010-го року, але деякі обиралися на посади голів і до цього. Так, Галину Мінаєву вперше обрали міським головою у 2002-му, наразі вона керує Чугуєвом вже 18 років.

А у Вовчанську, Печенігах та Старому Салтові стабільної підтримки з боку виборців місцеві очільники не отримували: в перших двох громадах за 10 років на посадах змінилося по 2 особи, а у Старомі Салтові – 3.

Помітно, що партійність висування на посади голів громад не є стабільною. Так, у 2010-му переважна більшість йшла від «Партії регіонів». У 2015-му 5 з 9-ти голів йшли шляхом самовисування, двоє – від ВО «Центр» (партія, яка згодом еволюціонувала в «ОПЗЖ»), один – від БПП «Солідарність», і Галина Мінаєва – від партії «Наш край». Стабільність у виборі суб’єкта висування демонстрував лише діючий голова Чкаловської ОТГ Віктор Соловйов: він кожного разу балотувався шляхом самовисування.

Балотування одних і тих самих осіб від різних суб’єктів протягом декількох виборчих циклів пояснюється специфікою, притаманною місцевим виборам. Тут вирішальну роль відіграє політична кон’юнктура, домовленості та зв’язки, встановлені між місцевими суб’єктами виборчого процесу на момент виборів.

В той же час, певну роль відіграє ідеологія партії, від якої балотується кандидат. Той, хто має серйозний намір здобути місцеву владу, не йтиме від партії, чия ідеологія викликає відторгнення у більшості місцевих виборців.

«-» — Дані відсутні.

Джерело даних: сайт ЦВК.

Особливостями політичної кон’юнктури пояснюється те, що на виборах 2010-го не лише більшість очільників громад пройшли від «Партії регіонів», а й — більшість депутатського корпусу усіх місцевих рад. Ця партія тоді була правлячою, мала адмінресурс і активно його використовувала для впливу на виборчий процес. В той же час, ідеологія цієї партії була дотична політичним вподобанням більшості місцевого населення. В сукупності, обидва фактори сприяли здобуттю висуванцями від партії переважаючої більшості в місцевих радах.

У 2015-му партійної монополії вже не стало, і результат виборів показав, що як на посади мерів, так і до місцевих рад та сама місцева «еліта» вже йшла від різних партій, обираючи суб’ектом висування партії, ідеологічно-дотичні вподобанням місцевого електорату або нейтральні. Незважаючи на те, що правлячою тоді була партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність», лише в Печенігах від неї балотувався і пройшов селищний голова Юрій Мариненко. А в інших громадах як мери, так і їх депутатські команди балотувалися від партій «контрмайданного» спрямування («ВО «Центр») або поміркованих в ідеологічному відношенні («Наш край»).

На виборах у 2015-му як серед мерів, так і депутатів було багато самовисуванців. На місцевих виборах особистий авторитет кандидата у населення має переважне значення і впливає на його шанси пройти до органів самоуправління. Особливо це стосується невеликих громад. Тому самовисування для впізнаваних кандидатів виступає бажаним і найлегшим шляхом здобути депутатський мандат. Втім, на нинішніх місцевих виборах кандидатам у більшості громад Чугуївщини доводиться шукати якусь партію та домовлятися з утримувачами її франшизи про своє місце у виборчому списку – новий Виборчий кодекс різко обмежує можливість самовисування.

Згідно статті 216 нового Виборчого кодексу, на місцевих виборах йти у депутати шляхом самовисування можна лише у громадах, де кількість виборців менша 10 тис. У Чугуївському районі це – Малинівська, Печенізька, Старосалтівська та Чкалівська ОТГ. Вибори у ради цих громад проходитимуть за мажоритарною системою відносної більшості. А в ради усіх інших громад району та до райради висуватися можна лише від місцевих організацій політичних партій. Вибори до них відбуватимуться за пропорційною системою з так званими «відкритими партійними списками».

Що стосується висування на посаду міського, селищного та сільського голови, за Виборчим кодексом, для кандидатів можливе як самовисування, так і висування від місцевої організації політичної партії, незалежно від кількості виборців у громаді. Але якщо кандидат має намір здобути не лише посаду мера, а й «завести» до місцевої ради групу афілійованих депутатів, він висуватиметься від партії, щоб окреслити для виборців коло своєї команди кандитатів, які йтимуть від тієї ж політсили, що і кандидат у мери.

Чугуївська міська та районна ТВК: партійний склад

Територіальні виборчі комісії (ТВК) були сформовані Центрвиборчкомом 10 серпня за поданням кандидатур від місцевих осередків партій. Партійний склад Чугуївської міської та районної ТВК, як і в інших комісіях Харківщини, характеризується переважанням представників групи партій, яку ми позначили терміном «парламентська сімка».

5 з цих партій – це ті, які мають фракції у Верховній Раді («Слуга народу», ВО «Батьківщина», «Голос», «Європейська солідарність», «Опозиційна платформа-За життя»), робили подання членів ТВК за п.1 ч.2 ст.203 Виборчого кодексу і могли отримати по 2 гарантованих місця в кожній комісії. І 2 партії – ті, які уклали спеціальні угоди з депутатськими групами Верховної Ради («За майбутнє» та «Солідарінсть жінок України»), подавалися за п.2 ч.2 ст.203 Кодексу, могли отримати по 1-му місцю в комісії гарантовано.

Усі інші партії завели своїх представників до ТВК за результатами жеребкування, і подавалися за п.3 ч.2 ст.203 ВКУ, на загальних підставах. До речі, у жеребкуванні брали участь і партії «сімки», це законом не забороняється. Таким шляхом їм вдалося, окрім гарантованих місць, отримати ще й додаткові місця в комісіях за жеребкуванням.

У Чугуївській міській ТВК партії «парламентської сімки» отримали 13 місць з 18-ти, а в районній ТВК – 12 місць. В районній ці партії заповнили лише свої квоти, а в міській «Євросолідарності» дісталося ще одне додаткове місце в результаті жеребкування.

Іншим партіям (які не входять до «сімки»), дісталося 5 місць у міській ТВК та 6 – у районній. Це – в основному, маловідомі партії або ті, що створені нещодавно, перед виборами: «Перемога Пальчевського», «Відродження і розвиток», «Народ», «Зелена планета», «ВО «Громадський контроль», «Велика країна» тощо. З більш-менш відомих в регіоні партій за жеребкуванням отримали місця «Наш край» та «Сила і честь».

Партії «сімки» отримали також усі керівні посади в ТВК. Так сталося не лише в Чугуївських комісіях, а й в усіх на Харківщині. ЦВК, яка призначала на ці посади, розподілила їх саме між представиками партій «сімки», хоча за ч.14 ст.203 Виборчого кодексу, керівні посади могли отримати і представники партій, які пройшли за жеребкуванням, обмежень щодо цього у Кодексі немає.

У Чугуївській міській ТВК головою став представник «Солідарності жінок України, заступником – «Слуги народу», секретарем – «Батьківщини». А в районній ТВК на посаду голови призначили представника «За майбутнє», його замом став представник «Євроослідарності», а секретарем – «ОПЗЖ».

Таким чином, переважання представників партій «парламентської сімки» проявилося як у керівному, так і в загальному складі Чугуївської міської та районної ТВК.

Звичайно, це не означає, що центральні офіси цих партій взяли під контроль Чугуївські ТВК. У комісії такого рівня проходять, зазвичай, ті співробітники, які мають певні робочі зв’язки з представниками місцевих політичних груп, які, в свою чергу, намагаються здобути квоти тих чи інших партій в ТВК через утримувачів регіональних партійних франшиз. Боротьбу за представництво «своїх» людей у ТВК відображають чисельні заміни, які хвилями йдуть у складі ТВК аж до дня виборів. А вплив на членів ТВК для місцевих політгруп важливий з огляду на те, що саме ТВК будуть встановлювати результати та підводити підсумки місцевих виборів до відповдіних органів самоврядування.

«Нарізка» округів для виборів до місцевих рад Чугуївського району

ТВК громад Чугуївського району сформували виборчі округи для голосування до місцевих рад: до Чугуївської районної ради, до міських рад Чугуєва, Вовчанська і Зміїва, а також до селищних рад Малинівської, Новопокровської, Печенізької, Слобожанської, Старосалтівської та Чкаловської ОТГ. Всього, у Чугуївському районі буде проходити голосування до 10-ти місцевих рад.

У формуванні округів для громад з кількістю виборців більше 10 тис. ТВК керувалися статтею 201 Виборчого кодексу України і Розділом 3 Додатку до Постанови ЦВК № 204 від 28.08.2020 р. «Про роз’яснення щодо утворення виборчих округів для організації та проведення місцевих виборів». А для громад менше 10 тис. виборців — статтею 199 ВКУ і Розділом 4 Додатку до згаданої Постанови ЦВК. Згідно цих документів, кількість територіальних виборчих округів визначається для громад 10 тис. виборців і більше — як ціла частка від ділення кількісного складу відповідної ради на 10 (а для громад до 10 тис. виборців — ділимо на 3). Відхилення від середньої орієнтовної кількості округів не може становити більше 2-х округів — для громад 10 тис. виборців і більше (і 1 округ — для громад менше 10 тис.).

Якщо виборців у громаді до 10 тис., в її раді буде 22 депутата; від 10 тис. — до 30 тис. виборців — 26 депутатів; 30-50 тис. виборців — 34 депутати; 50-100 тис. — 38 депутатів; 100 тис. — 250 тис. виборців — 42 депутата.

За даними Державного реєстру виборців, в Чугуївському районі нараховується 4 громади з кількістю виборців менше 10 тис. (Малинівська, Печенізька, Старосалтівська та Чкаловська селищні ОТГ), в кожній з інших 6-ти громад налічується більше 10 тис. виборців. А в усьому районі орієнтовна кількість виборців дорівнює 162 721.

Як тервиборчкоми Чугуївського району сформували виборчі округи — відображено в таблиці.

Джерело даних: сайт ЦВК, Державний реєстр виборців.

В одному з попередніх матералів ми звертали увагу на ризики «нарізки» округів, зробленої на Харківщині. Ризикованими є формування максимальної кількості округів з діапазону можливої, а також – надто великі розриви між округами за кількістю виборців. Це створює нерівні конкурентні умови для партій та кандидатів, а також загрожує «недопредставленістю» невеликих округів у відповідній місцевій раді.

Як і в масштабах області, в Чугуївському районі більшість тервиборчкомів продемонстрували схильність до максимізації кількості округів: 6 з 10-ти ТВК району створили більше середньої можливої кількості округів. Три комісії створили найбільшу з дозволеної кількості округів: Чугуївська міська ТВК – 5, Вовчанська міська – 5, Слобожанська селищна – 4 округи.

Середню кількість створили Малинівська, Печенізька та Старосалтівська ТВК. І лише одна Чкалівська комісія сформувала мінімально допустиму кількість округів (6) для виборів до ради своєї територіальної громади.

Найбільші розриви за кількістю виборців в округах зафіксовані у Печенізькій селищній громаді (максимальний округ більший за мінімальний у 2,77 рази) та Старосалтівській громаді (розрив – у 2,01 рази). Більше ніж у півтора рази відрізняються максимальні округи від мінімальних для голосування до Чугуївської районної ради (розрив в 1,72 рази) та  Малинівської селищної (1,69).

Таким чином, для голосування до Чугуївської та Вовчанської міських рад, Слобожанської, Печенізької та Старосалтівської селищних рад були створені найбільш несприятливі умови з точки зору рівної конкуренції між партіями та кандидатами, а для найменших округів – створені ризики бути недопредставленими у місцевих радах.

Політичні групи Чугуєва: «стара гвардія» і опозиція

У центральному місті Чугуївського району на майбутніх місцевих виборах кандидатам, які балотуються до міської ради, необхідно мати місце у партійному списку, щоб боротися за мандат. А кандидати на посаду міського голови можуть йти як від партії, так і шляхом самовисування.

Діючий мер Галина Мінаєва – представниця «старої гвардії» місцевого політикуму. Вперше її було обрано міським головою у 2002-му році, і на даний момент вона вже 18 років займає цю посаду. Як показує її виборчий бекграунд, вона завжди йшла на вибори від тих чи інших впливових партій. На вибори цього року теж йде під партійним брендом. Цього разу, як і в 2010-му, — від правлячої «пропрезидентської» партії. Тільки у 2010-му це була «Партія регіонів», а зараз – «Слуга народу».

2 вересня Мінаєва була представлена в якості члена передвиборної команди «Слуги народу» Володимиром Зеленським, під час його візиту до Харкова і презентації місцевої Зе-команди у Харьківському гольф-клубі. Вона стала однією з 10-ти осіб команди, які вийшли на сцену гольф-клубу. Було оголошено, що Мінаєва – кандидат від «Слуги народу» на посаду Чугуївського міського голови.

З огляду на суттєве (у порівнянні з минулим роком) падіння рейтингу «Слуги народу» в Харківському регіоні, входження Мінаєвої до місцевої Зе-команди виглядає неоднозначним кроком. В деяких Facebook-пабліках Чугуєва робилося припущення, що вона змушена була піти на цей союз під тиском обставин. Більш вірогідною виглядає версія, що фактором входження Мінаєвої до Зе-команди стала правляча позиція партії і можливість скористатися її ресурсом в ході виборів.

Іншу впливову групу зі «старої гвардії» чугуївської політики представляє народний депутат Дмитро Шенцев. З 2012-го року він обирається нардепом від округу, куди входить Чугуїв. Його патронажні позиції на Чугуївщині міцні – через свій благодійний фонд він на постійній основі займається тут благодійністю, підтримує спортивні організації, бере участь у різних культурних та інфраструктурних проектах. Афілійовані з ним особи займають посади в органах місцевого самоврядування, складають вагому частину депутатського корпусу місцевих рад.

З початком пандемії коронавірусу Шенцев активно зайнявся ще й «карантинною» благодійністю – за рахунок свого благодійного фонду та за підтримці фонду Ріната Ахметова надавав медичне обладнання для медзакладів Чугуєва та Харкова. У Харкові на таких акціях з’являвся з Олексієм Кучером, а в Чугуєві – з Галиною Мінаєвою.

Політичні групи Шенцева та Мінаєвої тісно взаємодіють, і до останнього часу працювали в союзі. Не виключено, що саме Шенцев, намагаючись налагодити зв’язки із харківськими кураторами «Слуги народу», через Олексія Кучера презентував Мінаєву в якості ресурсного потенційного кандидата для цієї партії.

Позиції Галини Мінаєвої в Чугуєві характеризуються її вкоріненістю у місцеве політико-бізнесове середовище, міцними клієнтарно-патронажними зв’язками, амбіціями щодо подальшого утримання влади у місті і значною підтримкою з боку місцевого населення (на виборах 2015-го року вона перемогла з результатом 63,26% голосів).

Вона практикує патримоніальний стиль управління, а по відношенню до виборців створює імідж «міцної господарниці» та часто експлуатує питання гуманітарних розколів. Зокрема, «грає» на «контрмайданних» орієнтирах та пострадянських цінностях більшості місцевого електорату. Для прикладу – в місті останніми роками на 9 травня проводяться акції, схожі на російський «Безсмертний полк»: відбувається масова хода з портретами предків-учасників Другої світової, з воєнною музикою та перевдяганням у радянську військову форму, безкоштовною роздачою «фронтової каші», концертами тощо. Акції проводяться за участі Мінаєвої та Шенцева, є масовими і отримують схвалення з боку значної частини населення міста.

Також діюча мер опікується відбудовою церков, інспектує ремонти інфраструктурних об’єктів, навчальних закладів, патронує культурні та спортивні заходи. Трендом останніх років стали реконструкції міських парків, дитячих майданчиків, зон відпочинку.

Діяльність мера та нардепа Шенцева активно висвітлювалася у підконтрольних місцевих інфо-ресурсах – програмах ТРК «Слобожанка», газеті «Вісник Чугуївщини» та на сайті міськради. До речі, сайт доволі жваво оновлюється, інформаційно навантажений, насичений інфографікою, містить багато корисних розділів про функціонування міста та міської влади, має сучасний дизайн, зручний у користуванні.

Останніми роками в Чугуєві сформувалася опозиційна діючій мерові спільнота. Далеко не всі в місті задоволені методами управління Мінаєвої та наявним політичним розкладом. Діючу міську владу критикують за корупційні схеми, нераціональне використання бюджетних коштів, незадовільний стан ЖКГ, перепони реальній участі громадян у прийнятті управлінських рішень щодо життєдіяльності міста. Інформаційними майданчиками чугуївської опозиції виступають, в основному, пабліки та сторінки у соцмережах, зокрема, Facebook-групи «Честно-pro-Чугуев» та «Чугуев info».

Протягом попередніх років опозиційною силою в місті позиціонувала себе ГО «Чугуївська правозахисна група» на чолі з адвокатом і депутатом Чугуївської міськради поточного скликання Романом Лихачовим (пройшов до міськради у 2015-му від «БПП «Солідарність»). Всеукраїнського розголосу набув минулорічний серпневий інцидент, коли під двері квартири та офісу Лихачова в Чугуєві невідомі принесли сокиру, поминальний вінок і труну, додавши записку з погрозами. За словами Лихачова, вірогідним приводом стала активна діяльність його ініціативної групи з розслідування схем ухиляння від податків в Чугуєві, а також незаконної роботи «наливайок» в місті та торгівлі без ліцензії в місцевому кафе, яке належить родичці депутата місцевої міськради, афілійованого з Шенцевим.

Депутатська каденція Лихачова скоро закінчується. Очікувалося, що він балотуватиметься на цьогорічних виборах 25 жовтня. Але 16 вересня на своїй сторінці у Facebook він розмістив великий пост, де повідомив, що не йде на вибори і пояснив це тим, що йому не знайшлося місця у списках партій.

Останніми місяцями, з наближенням місцевих виборів в Чугуєві почала консолідуватися і проявляти зростаючу активність «нова опозиція» в особі Дмитра Дробота та його команди, які йдуть на вибори під партійним брендом «Сила людей».

Дмитро Дробот – громадський активіст і волонтер, член «Харківського антикорупційного центру». Колись мешкав в Чугуєві, потім — у Харкові, а влітку цього року знову переїхав до Чугуєва. 11 вересня він заявив, що планує балотуватися на посаду Чугуївського міського голови і йти від партії «Сила людей». Партія позиціонує себе як спільнота активних громадян без чітко визначеного керівника.

Навколо Дробота згуртувалася команда місцевих активістів, які протягом останніх місяців заявляли про себе участю в різноманітних акціях, що проводили в Чугуєві. В основному, це були заходи з очистки території міста та пляжів від сміття, вирубування кущів, організації екскурсій для дітей, ліквідація місць збору наркоманів, допомога в гасінні лісової пожежі 2-3 вересня біля Клугіно-Башкирівки та ліквідації її наслідків, а також участь у всеукраїнських акціях за збереження спрощеної системи оподаткування для ФОПів.

Сам Дробот та найбільш активні члени його команди на початку вересня анонсували свої плани діяльності в місті у разі обрання. Головними гаслами визначили «не красти» та «не обдурювати». Планують працювати над підвищенням якості медицини та комунальних послуг, будівництвом нової лікарні, досягненням прибутковості комунальних підприємств, залученням інвестицій, ремонтами у навчальних закладах, створенням робочих місць, спрощенням умов для бізнесу, розвитком сільських територій тощо. А також приділяють увагу планам налагодження системи зоозахисту в місті, стерилізації безпритульних тварин, покращенню екології, боротьбі зі сміттям, інклюзивності міського простору, ремонту пам’яток архітектури та підвищенню туристичної привабливості Чугуєва.

«Нова опозиція» не має таких потужних адміністративних, фінансових та кадрових ресурсів, як «стара гвардія» чугуївської політики. Однак, команда Дробота молода та активна. Причому, передвиборну активність проявляють не лише її лідери, а й більшість її учасників, спрямовуючи зусилля на формування меседжу про невідкладну необхідність змін у системі управління містом.

Реєстрація кандидатів

Чугуївська міська територіальна виборча комісія, дотримуючись строків, визначених Виборчим кодексом та Календарним планом місцевих виборів, 29 вересня оприлюднила Постанови № 8-12 та 16-21 про реєстрацію / відмову в реєстрації кандидатів на посаду Чугуївського міського голови та кандидатів в депутати міської ради.

На посаду міського голови Чугуєва зареєстровано 6 кандидатів: 3 самовисуванця і 3 – від партій. На виборах 2015-го року кандидатів на цю посаду було 5 (2 – самовисуванці і 3 – від партій). Тоді двоє кандидатів балотувалися від партій «БПП «Солідарність», «ВО «Батьківщина», а Галина Мінаєва йшла від партії «Наш край». Зараз жодна з цих партій кандидатів на посаду Чугуївського міського голови не висунула.

Окрім вже згадуваних вище претендентів на мерське крісло Мінаєвої та Дробота, зараз зареєструвалися Іджран Абдуллаєв, Геннадій Ганзенко (обидва – самовисуванці) та Руслан Овчаренко (від «ОПЗЖ»).

Про Іджрана Абдуллаєва відомо, що він – громадянин України азербайджанського походження, безпартійний, тимчасово не працює, проживає у Харкові. На парламентських виборах у 2014-му та 2019-му роках балотувався шляхом самовисування за мажоритарною системою у 172-му виборчому окрузі (округ включає частини Індустріального та Московського районів Харкова), але не пройшов. Абдуллаєв є керівником низки громадських організацій та товариств культурного та благодійного спрямування.

Геннадій Ганзенко – мешканець Чугуєва, за першою освітою інженер-економіст міського господарства, за другою – психолог. В минулому працював на Чугуївському заводі паливної апаратури та авіаремонтному заводі, був підприємцем, учасником місцевої рок-групи, а зараз працює психологом в Чугуївській районній лікарні. На парламентських виборах у 2012-му він був офіційним спостерігачем у 176-му окрузі (куди входив Чугуїв) від Харківської обласної громадської організації «Агенція соціального проектування «Право вибору». Свою участь у виборчих перегонах пояснює наміром провести соціальний експеримент і перевірити, наскільки громадянське суспільство здатне протистояти місцевим політичним кланам. Також позиціонує себе зацікавленим змінами у місті і обізнаним зі специфікою чугуївського ЖКГ, освіти, медицини тощо.

Руслан Овчаренко – діючий депутат Чугуївської міської ради, заступник голови її найбільшої фракції «Всеукраїнське об’єднання «Центр», член постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, благоустрою, земельних відносин, транспорту, зв’язку та екології, а також радник голови Чугуївської районної ради. У 2015-му пройшов від партії «Всеукраїнське об’єднання «Центр», яка пізніше трансформувалася в «Опозиційну платформу-За життя». У Чугуївській міськраді депутати від «ВО «Центр» за результатами виборів 2015-го отримали 17 з 34-х мандатів. Окрім політичної діяльності, Овчаренко  — президент Чугуївського осередку Федерації боксу України та голова місцевої громадської організації «Майбутнє молоді». Овчаренко належить до політичної команди Дмитра Шенцева і є кумом його сина Микити, депутата Харківської облради. Він цього не приховує і публічно демонструє дописами на своїй сторінці у Facebook та спільними фото.

Олександр Счисльонок на парламентських виборах у 2019-му балотувався у 176-му окрузі за мажоритарною системою від партії «Слуга народу» і набрав 29,09% голосів виборців. Але, як відомо, в окрузі переміг Шенцев з результатом 44,60% голосів. У 2012-му на парламентських виборах Счисльонок був кандидатом від партії «Удар» по багатомандатному округу (значився 50-м номером у партійному списку). «Удар» тоді отримав 40 мандатів у Верховній Раді, але Счисльонок не пройшов за списком. Цей кандидат проживає у Харкові, є президентом благодійного фонду «Слобідський край».

В ході реєстрації кандидатів на посаду міського голови розгорнулась інтрига. Документи на реєстрацію подавала «двійник» мера Галини Мінаєвої – Мінаєва Людмила Миколаївна (самовисування). Але згідно Постанові № 8 від 23.09.2020 р. та № 15 від 28.09.2020 р. Чугуївської міської ТВК, їй двічі було відмовлено в реєстрації. За постановою № 8 підставою для відмови стали ст.225 Виборчого кодексу та Постанова ЦВК №246 від 10.09.2020 р. (мова в них йде про грошову заставу на місцевих виборах), а також ч.2 ст.230 Виборчого кодексу (ненадання необхідних документів кандидатом до ТВК).

А у постанові Чугуївської ТВК № 15 (згідно якої «двійнику» остаточно відмовили в реєстрації) про заставу вже мова не йде, а підставою для відмови вказано тільки те, що вона не додала необхідні документи — фотографію та автобіографію в електронному вигляді. Зазначалося також, що Людмилі Мінаєвій з цього приводу повідомляли і телефонували у встановлений законом строк, але її телефон був вимкнений.

У майбутній Чугуївській міськраді буде 34 депутати. Не всі партії, які зареєстрували списки, включили до них максимально можливу кількість кандидатів. Таких всього 3: «Блок Кернеса-Успішний Харків!», «Слуга народу» та «Опозиційна платформа-За життя». У них – по 34 кандидата у списках, що свідчить як про відсутність у них кадрового дефіциту, так і про демонстрацію амбіцій цих партійних команд щодо максимального заходу до міськради. Інші 6 партій включили до своїх списків від 26-ти до 30-ти кандидатів. Найменше кандидатів (по 26) —  у «Нашого краю» та «Партії Шарія».

Деякі претенденти на владу в Чугуєві скористалися правом, яку надає ч.4 ст. 216 Виборчого кодексу, і балотуються як на посаду міського голови, так і у депутати до міської ради. Зокрема, Мінаєва та Дробот очолили партійні списки кандидатів до міськради, а Овчаренко йде другим номером у списку «ОПЗЖ».

Виборчий список «Блоку Кернеса-Успішний Харків!» очолює один зі «старожилів» чугуївської політики Євгеній Резченко, директор комунального підприємства «Чугуївська агенція комунальних ресурсів» і депутат Чугуївської міськради. Він, як і Галина Мінаєва, пройшов до ради на виборах 2015-го від партії «Наш край». У раді очолює однойменну фракцію, яка налічує 6 депутатів. Також він був депутатом Чугуївської міськради попереднього (VI-го) скликання, пройшовши на виборах у 2010-му від партії «Сильна Україна». Тоді ця партія здобула у Чугуївській міськраді 7 місць з 40-ка і стала другою після «Партії регіонів» за кількістю депутатів. А раніше Резченко був помічником на громадських засадах у нардепа Степана Гавриша під час його каденції у Верховній Раді IV-го скликання (2002-2004-й роки).

А ось «перший номер» списку партії «Блок Світличної «Разом!» Валентин Сипавін навряд чи має відношення до місцевої політики. Він відомий альпініст та льодолаз, неодноразовий чемпіон світу, Європи та України, який, до того ж, здійснив сходження на Еверест і встановив світовий рекорд, зафіксований у Книзі рекордів Гіннесса: у січні 2020-го проплив у каяку 1 км по кратерному озеру на висоті 6377 метрів над рівнем моря. З Чугуєвом його пов’язує те, що провів тут дитинство і займався у місцевому туристичному гуртку.

«Європейська солідарність» під першим номером включила до виборчого списку Віталія Шевченка. Про нього відомо, що він – учасник АТО, офіцер-танкіст, інвалід війни, брав участь у бойових операціях на Донбасі, зокрема? під Іловайськом. Зараз очолює громадську організацію «Ветерани АТО та патріоти України м. Чугуєва». Організація до січня 2020-го називалася «Ветерани АТО та патріоти України Основ’янського району м. Харкова», була розташована у Харкові і мала іншого керівника.

На чолі списку «За майбутнє» — Тетяна Лобанова, депутат Харківської облради поточного скликання, яка проживає в Чугуєві. В облраді вона – член фракції «Наш край» (фракція афілійована з Олександром Фельдманом), а також входить до депутатської групи «Єдність та розвиток Харківщини» і є членом постійної комісії з питань соціальної політики, охорони здоров’я, реабілітації учасників бойових дій та АТО. Незважаючи на те, що з 2015-го року вона очолює Чугуївську міську парторганізацію «Наш край», йде на вибори від партії «За майбутнє». Окрім того, на парламентських виборах 2019-го балотувалася в нардепи від «Аграрної партії» у 176-му окрузі, куди входив Чугуїв, але не пройшла. На президентських виборах-2019 була довіреною особою кандидата Юрія Бойка у тому ж 176-му окрузі.

Від партії «Наш край» першим у виборчому списку значиться Тарас Чернига, про якого є відомості, що це – приватний підприємець, який неодноразово протягом останніх років здійснював ремонтні та будівельні роботи різних об’єктів ЖКГ Чугуєва: від тротуарів – до монументів.

«Першим номером» у списку кандидатів від «ОПЗЖ» йде вкорінений у чугуївський політикум Антон Бабієць – голова Чугуївської районної ради і депутат поточного VII-го та попереднього  VI-го скликань. Під час минулої каденції, з червня 2011-го по грудень 2015-го, займав посаду заступника голови райради. Як і Овчаренко, Бабієць пройшов у місцеві депутати на виборах 2015-го від партії «ВО «Центр», а зараз обидва йдуть від «ОПЗЖ». Вони співробітничають, підтримують один одного у передвиборній кампанії і входять до орбіти впливу Дмитра Шенцева.

У списку «Партії Шарія» першим йде Сторожев Олег Ігорович. Хоча про його політичне минуле даних немає, але у складі депутатського корпусу Чугуївської райради є Ігор Сторожев (пройшов в депутати від партії «ВО «Центр»), який, можливо, є його батьком.

Розкол «старої гвардії»

Судячи з аналізу кандидатур на посаду Чугуївського міського голови, партійних списків кандидатів в депутати і останніх скандальних подій навколо Руслана Овчаренка, вірогідно, що  між політичними групами «старої гвардії» стався розкол. Виглядає так, що інтереси Дмитра Шенцева та Галини Мінаєвої, які раніше діяли в союзі, в ході передвиборного процесу розійшлися.

Ознаки цього почали проявлятися ще на початку вересня, коли Шенцев та Мінаєва перестали з’являтися разом на благодійних акціях та міських заходах, що наочно демонструє стрічка новин сайту міськради та відеоряд ТРК «Слобожанка». Також стало помітно, що у Facebook-пабліках та Telegram-каналах, афілійованих з командою Шенцева, почали з’являтися різко критичні пости щодо діючої мера Чугуєва.

Підозри щодо розколу посилилися, коли були оприлюднені списки зареєстрованих кандидатів до органів самоврядування Чугуєва. Дивним виглядало те, що від партії «ОПЗЖ» було висунуто кандидата на посаду міського голови (яким став кум сина Шенцева Роман Овчаренко), а список кандидатів в депутати від цієї політсили склали переважно особи, також афілійовані з Шенцевим. Як відомо, «контрмайданні» електоральні орієнтири в Чугуєві переважають, і висування кандидата в мери від «ОПЗЖ» – це серйозна претензія на перерозподіл електоральних симпатій на його користь і на шкоду Мінаєвій, яка протягом каденції ці контрмайданні орієнтири активно експлуатувала. Зауважимо, що «Блок Кернеса-Успішний Харків!» (який так само використовує «контрмайданну» риторику) свого кандидата у мери Чугуєва не висунув.

Після реєстрації у ТВК Руслан Овчаренко 29 вересня на своїй сторінці у Facebook в пості про балотування на посаду мера запустив меседж про своє дистанціювання від діючої міської влади. Він заявив, що після його висування слід очікувати, що «місцева еліта» буде йому заважати, дискредитувати і вже почала залякувати. А «перший номер» списку кандидатів в депутати міськради від «ОПЗЖ» Антон Бабієць в коментарях підтримав Овчаренка щодо необхідності спільної боротьби з місцевими «корупціонерами» у владі.

А 30 вересня розкол, схоже, набув фази конфліктного загострення. У будинку Овчаренка та кафе, яким управляє його бабуся, правоохоронцями були проведені обшуки, про що Овчаренко виклав стрім-відео та фото у своєму акаунті на Facebook. Ці обшуки він оцінив як переслідування з боку влади у відповідь на своє висування кандидатом в мери.

Місцеві Facebook-пабліки та  Telegram-канали одразу ж підхопили скандальну новину і висунули різні версії події. Ті, що, судячи з контенту, афілійовані з командою Шенцева, стверджували, що обшуки проведено з метою залякування Овчаренка, і це є спроба Мінаєвої «зачистити» конкурента. А також висунули версію, що за обшуком, нібито, стоїть тіньовий «куратор» виборів в Чугуєві від «Слуги народу» та Олексія Кучера, місцевий підприємець Олександр Мазур, який діє в інтересах Мінаєвої. Інші джерела зазначили, що обшуки проводять у справі про реалізацію контрафактного алкоголю у кафе бабусі Овчаренка, який пов’язує це з передвиборними переслідуваннями з боку облдержадміністрації та правоохоронців. А також додали, що саме Овчаренку приписують спробу реєстрації кандидатом у мери «двійника» Мінаєвої.

Скоріше за все, доля істини є в обох версіях. Можливо, справа у тому, що влітку Шенцев намагався налагодити передвиборні домовленості з обласною Зе-командою, запропонувавши в якості ресурсного кандидата Мінаєву і маючи намір завести під брендом «Слуги народу» своїх людей до міськради. Але, скоріше за все, через токсичність фігури Шенцева обласні куратори партії вирішили мати справу напряму із Мінаєвою і формувати списки без участі Шенцева. На такий хід він логічно міг відповісти висуванням у мери Овчаренка в якості альтернативи Мінаєвій і гуртуванням своєї команди лише під брендом «ОПЗЖ», що видно з переліку прізвищ кандидатів від цієї партії.

Що стосується спроби зареєструвати «двійника» Мінаєвої, яку приписують Овчаренку, з огляду на політичний бекграунд Шенцева і його команди та методів, які вони використовували в минулому у передвиборній боротьбі, таку версію також не можна виключати.

«Старі» політики схильні використовувати у виборчому процесі й «старі» методи боротьби з опонентами, які в більшості випадків не відповідають демократичним принципам відкритої рівноправної конкуренції за голоси виборців. А ті, які позиціонують себе в якості «нової генерації», потрапивши у сформоване роками українське політичне середовище, часто втрачають орієнтири і скочуються до застосування тих самих «старих» недемократичних методів, одним із яких є використання адмінресурсу у вигляді тиску з боку силових структур на політичних опонентів.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED).  Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».