Аналитический центр «Обсерватория демократии»

У Верховній Раді IX скликання Харківську область представляють 22 народних депутати. Більш акцентований зв’язок з регіоном формально мають 14 «мажоритарників», тоді як обрані за партійними списками депутати часто оминаються увагою журналістів та дослідників. У цій (п’ятій) частині моніторингу політичного життя Харківщини під час війни Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» знайомить громадськість із діяльністю саме «нардепів-списочників», яких можна вважати представниками Харківського регіону.

Законодавча активність депутатів

На відміну від депутатів-мажоритарників, обрані за партійними списками нардепи не мають формального зв’язку з територіями чи регіонами, представляють інтереси виключно усього народу України і політично підзвітні своїм партіям, які за певних обставин можуть ініціювати процедуру позбавлення мандату. Водночас, фактичний зв’язок із регіонами все одно наявний – часто ці депутати входять до керівних органів обласних осередків партії та мають політичний вплив на відповідних територіях і у їхніх місцевих радах.

У представленому нижче моніторинговому дослідженні критеріями відбору депутатів слугують дані про їхнє місто проживання, які надавались до Центральної виборчої комісії у 2019 році. Серед 8-ми депутатів від Харківської області 6 пройшли за списком «Слуги народу», а ще по одному – від «Батьківщини» та «Опозиційної платформи-за життя». В якості джерельної бази моніторингу виступають відкриті дані з сайту Верховної Ради, а також публічні ресурси народних депутатів у соціальних мережах (як особисті сторінки, так і партійні, на яких висвітлюється діяльність нардепа).

Джерело: таблицю складено на основі даних з сайту Верховної Ради (статистика голосувань і зареєстровані законопроекти – з 24 лютого по 17 травня 2022 року).

Варто зазначити, що 7 з 8-ми депутатів після початку повномасштабної війни залишились в Україні та продовжили брати участь у парламентських засіданнях. Виключення становить лише обраний за списками ОПЗЖ Ігор Абрамович, який після 24 лютого жодного разу не голосував та не ставав ініціатором законопроектів.

З огляду на те, що 6 нардепів є представниками «монобільшості», не дивно, що своїми голосуваннями харківські нардепи підтримують ініціативи своїх однопартійців. Солідарно зі «слугами народу», здебільшого, голосує і член фракції «Батьківщини» Віталій Данілов. Якщо до початку повномасштабної війни відвідуваність сесій ВРУ цього депутата складала 58%, то з 24 лютого він не пропускав жодного засідання, а його показник голосувань (здебільшого, це підтримка провладних ініціатив) поступається лише Федору Веніславському.

Стосовно параметру «ініційовані законопроекти» варто зазначити, що його не зовсім коректно розглядати як безпосередньо «авторство законодавчих актів». Більшість прийнятих парламентом законів у розділі «суб’єкт законодавчої ініціативи» містять десятки прізвищ депутатів-співавторів, але порівняння цих показників все одно допомагає складати загальне враження про законодавчу активність нардепів.

Найбільша кількість потраплянь до групи ініціаторів законопроектів серед харківських «списочників» – у Олега Бондаренка (39) та Федора Веніславського (20). Бондаренко є головою комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування, але це не особливо простежується в тематиці законопроектів, в яких він виступає спів-ініціатором. Єдиний «екологічний» законопроект Бондаренка – №7144 («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності у сфері довкілля та щодо цивільного захисту на період дії воєнного стану»). Але здебільшого депутат долучається до «трендових» політичних ініціатив, на кшталт, законів про прискорення заборони «проросійських» партій або щодо підтримки волонтерської діяльності.

У свою чергу Федір Веніславський є одним із «мозкових центрів» президентської команди в юридичних питаннях – можна припустити, що його участь у «законодавчих ініціативах» є значно вагомішою, ніж у рядових спів-ініціаторів, хоча формально це ніяк неможливо розрізнити. Також Веніславський був ініціатором (і публічним спікером) низки резонансних законопроектів, які через громадський тиск так і не стали законами (наприклад, щодо кримінальної відповідальності для військовозобов’язаних чоловіків, які не повернулись в Україну після оголошення воєнного стану).

Співавтором іншого резонансного і поки що непідтриманого законопроекту №7311 («Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо окремих податків і зборів у період воєнного, надзвичайного стану») стали вже згаданий Олег Бондаренко та ще одна харківська юрист Анна Колісник. У цьому проекті, «головним співавтором» якого називають Данила Гетьманцева, пропонується скасування пільг із ПДВ, акцизу та мита при ввезенні транспортних засобів, а також підвищення з 1,5% до 3% військового збору. Загалом, у Колісник 6 законодавчих ініціатив протягом останніх трьох місяців – стільки ж, як і у голови Харківської обласної організації «Слуги народу» Павла Сушка.

При цьому деякі ініційовані в останні тижні законопроекти мають особливе значення саме для Харкова. Так, 12 травня парламент прийняв Закон №7282 «Про внесення змін до деяких законів України щодо першочергових заходів реформування сфери містобудівної діяльності», яким запроваджується спеціальний різновид містобудівних програм комплексного відновлення територій, що постраждали від російської агресії. Одним із спів-ініціаторів Закону виступив харківський нардеп Павло Якименко.

Не «зелені» бізнесмени

Джерело: колаж складено з фото-матеріалів, розміщених на сайтах медіа-групи «Об’єктив», «Харьковских известий» та «Радіо Свободи».

Незважаючи на «зникнення» з сесійної зали, саме 14-го номера списку ОПЗЖ Ігоря Абрамовича називають одним із найбільш впливових на політичний процес у Харкові нардепів. 37-річний підприємець із Харкова, за даними ЗМІ, входить до ТОП-25 найбагатших нардепів цього скликання та має спільний газовий бізнес із Віталієм Хомутинніком.

Свій політичний шлях Абрамович починав в якості депутата Жовтневої районної ради (2006-2010 рр.) та одночасно помічника іншого харківського нардепа – Олександра Фельдмана (на той час депутата від «Батьківщини»). В 2019 році Абрамович обрався до Верховної Ради за списками ОПЗЖ, а вже наступного року посилив свою суб’єктність у харківській політиці через вплив на частину новообраних депутатів ОПЗЖ у міській та обласних радах.

Наприклад, у грудні 2020-го Абрамович приїздив до Харкова на сесію обласної ради, і спілкуючись із журналістами озвучував позицію, чому фракція ОПЗЖ має підтримати кандидатуру Артура Товмасяна (від «Слуг народу») на посаду голови обласної ради. В 2021 році, за повідомленнями інсайдерів і місцевих telegram-каналів, Абрамович ресурсно допомагав в мерській кампанії Ігорю Терехову, і після його перемоги почав впливати на кадрові призначення в міській владі.

За 10 днів до російського вторгнення «Українська правда» опублікувала розслідування про те, як Абрамович на чартерному борті вивозив із України родичів та друзів (сам нардеп цю інформацію заперечував). Але, вочевидь, початок повномасштабної війни Абрамович все ж зустрів не в Україні – в засіданнях Верховної Ради депутат участі не брав, а за інформацією журналістів проекту «Схеми», автомобіль Абрамовича було помічено в Ніцці.

В березні Абрамович (разом із Олександром Фельдманом, Вадимом Столаром та Тетяною Плачковою) подав заяву про вихід зі складу фракції ОПЗЖ. Для депутата, обраного за списком партії, це могло б мати наслідком застосування імперативного мандату, однак, малоймовірно, що ОПЗЖ зможе скористатися цим механізмом навіть по відношенню до тих колишніх колег, які не увійшли до новоствореної депутатської групи «Платформа за життя та мир».

Про діяльність досить непублічного нардепа під час війни відомо мало, а основним джерелом інформації тут слугують заяви Ігоря Терехова та повідомлення на сайті Харківської міської ради. Так, наприклад, в інтерв’ю «Українській правді» від 27 березня мер Харкова назвав Абрамовича своїм «близьким товаришем» і відзначив його допомогу з відправкою фур із медикаментами та їжею. А в квітні Ігор Абрамович з’являвся у сюжетах новин «Харьковских известий», обговорюючи у режимі відео-конференції майбутній архітектурний вигляд Харкова.

Інший не найпублічніший нардеп-харків’янин, присутній у списках найзаможніших депутатів, – Віталій Данілов. Для очільника і фактичного утримувача Харківської обласної організації «Батьківщини» нинішнє скликання Верховної Ради стало вже третьою особистою каденцією. 

Після складання повноважень президента української футбольної Прем’єр-Ліги в лютому 2016 року, Данілов став значно менш активним у медійному просторі, проте в 2019 році його було включено під №16 до закритого партійного списку «Батьківщини» та знову обрано нардепом (перерва у каденціях виникла в 2014-2019 роках – 21-й номер на позачергових виборах у жовтні 2014-го досить несподівано виявився «непрохідним»).

Джерело: колаж складено з фото-матеріалів, розміщених на Facebook—сторінці «Слобожанська Батьківщина». 

А вже у 2022-му Данілов зареєстрував іменний благодійний фонд – довоєнна дата заснування (10 лютого) може свідчити про наміри бізнесмена потроху просувати особистий бренд (цілком логічне прагнення, з огляду на передбачену Виборчим кодексом електоральну систему). Однак, якими б не були довоєнні плани «Фонду Віталія Данілова» (з акцентами на підтримці аматорського та професійного спорту), після 24 лютого діяльність новоствореної благодійної організації була скорегована у відповідності до нагальних проблем.

Фонд став головним донором гуманітарного центру «Акварена», який спеціалізується на розвезенні харків’янам необхідних продуктів харчування та гігієнічних засобів. Другим напрямом роботи стала допомога ЗСУ та військовим госпіталям. Волонтерська активність фонду має й політичне забарвлення: яскравим прикладом слугує поїздка 7 травня Данілова разом із Юлією Тимошенко до Первомайської громади (голова якої – Микола Бакшеєв – є їхнім однопартійцем).

«Слуги народу» для Харківщини

«Політичне» та «державницьке» міцно переплелося в діяльності 6-ти нардепів від Харківщини, обраних за списками «Слуги народу». Допоки виборців привчають, що найкраща гуманітарна допомога – президентська, а вздовж доріг з’являються білборди з зображенням Зеленського та текстом «Сміливість бути лідером», нардепи від «Слуги народу» тримають «президентське знам’я» в регіоні.

Джерело: колаж складено з фото-матеріалів, розміщених на особистих сторінках політиків у Facebook, а також скріншота з YouTube—каналу ТСН.

Очільник обласного осередку пропрезидентської партії Павло Сушко активно інформує про свою діяльність на особистій facebook-сторінці та telegram-каналі. Наприклад, 12 травня нардеп повідомив, що разом із головою ХОДА Олегом Синєгубовим посприяв «передачі саме Харківщині» 9-ти пожежно-рятувальних машин, які надійшли в рамках західної допомоги України. Така лобістська діяльність, в цілому, вписується в амплуа голови міжфракційного депутатського об’єднання «Слобожанщина». А, до прикладу, 9 травня депутат відзвітував про передачу Харківській військово-цивільній адміністрації броньованого автомобіля, придбаного власним коштом. Загалом, на сторінці Сушка багато спільних із захисниками України світлин з передової та нещодавно звільнених сіл навколо Харкова, а також майже щоденно зустрічаються репости звернень президента.

Ймовірно, ще одним досить впізнаваним народним депутатом серед харківських «списочників» є Федір Веніславський — за сумісництвом представник президента в Конституційному суді. І хоча посилання на особисту facebook-сторінку, зазначене на сайті «Слуги народу», не працює та повідомляє про можливе видалення сторінки, Веніславський є одним із найбільш медійно-активних депутатів, висловлювання якого включають до єдиного телевізійного марафону, цитують ЗМІ та обговорюють у соціальних мережах. Спеціалізація депутата – роз’яснення юридичних аспектів суспільно важливих ініціатив влади (фактично, він виступає головним спікером із пропрезидентського пулу в кейсах подовження воєнного стану чи заборони «проросійських» партій).

Ще один харків’янин, якого було обрано від «Слуги народу», Олег Бондаренко, як вже зазначалося, очолює екологічний парламентський комітет. І якщо зі змісту ініційованих особисто депутатом законопроектів це особливо не простежується, то на своїй facebook-сторінці він регулярно звітує про заходи відповідної тематики (на кшталт, зустрічі з міністром клімату та навколишнього середовища Польщі або висадженні дерев на Хмельниччині). Бондаренко чимало відвідує західні області України, а «рідному Харкову, до якого кожні вихідні повертаюся з Києва» присвячено лише одну публікацію 6 березня.

Натомість «багато Харкова» у стрічці колеги Бондаренка по екологічному комітету, 32-річного Павла Якименка. До війни нардеп був вкрай непублічним (хоча встиг потрапити до матеріалів деяких журналістських розслідувань), а от після 24-го лютого регулярно звітує у facebook та особистому telegram-каналі про свою діяльність. Зокрема, про візити до Харкова, де Якименко часто супроводжує голову ХОДА Олега Синєгубова.

У свою чергу, бізнесмен-аграрій Микола Кириченко останній запис на особистій (принаймні, так зазначено на партійному сайті) сторінці у facebook зробив ще у 2020 році. Жодних публічних згадок про його активність під час війни (окрім участі у засіданнях ВРУ) у мережі не знайдено. Ймовірно, ситуація для бізнесмена ускладняється тим, що його рідне село та землі його фермерського господарства знаходяться на тимчасово окупованій території колишнього Борівського району – цей фактор може стримувати нардепа від публічності, до якої він явно не мав нахилів і до війни.

Малоактивною в публічному просторі під час війни є і наймолодша народна депутат IX скликання Анна Колісник. На facebook-сторінці, яку сайт «Слуги народу» визначає як особисту сторінку депутата, за останні 3 місяці відображається лише зміна обкладинки. Інші дві іменні сторінки Колісник у facebook та instagram виглядають покинутими ще з 2020 року. Можна припустити, що відраза до публічності у народної обраниці з’явилась в березні 2021-го, коли вона опинилась в епіцентрі скандалу через своє листування у залі Верховної Ради. Журналісти зафіксували відправлене повідомлення «Ми слухаємо Хомчака. Треба валити з цієї країни!» під час виступу тодішнього начальника Генштабу про загрозу російського вторгнення. Пізніше депутат виправдовувалася тим, що мова в листуванні йшла про плани на весняну відпустку. Весну 2022-го Колісник провела в Україні, стабільно відвідуючи парламентські засідання, водночас, про будь-яку іншу діяльність представниці Харківщини інформації не знайдено.

Висновки

Календарний план роботи Верховної Ради передбачає, зокрема, 3 основних форми діяльності народних депутатів – участь у пленарних засіданнях, роботу в комітетах та роботу з виборцями. Зважаючи на те, що, за чинним Виборчим кодексом, на наступних парламентських виборах кожен кандидат (окрім стартових 9-ти номерів списку) закріплюватиметься за регіоном, можна очікувати на активізацію зв’язків із виборцями обраних у 2019 році за партійними списками депутатів від Харківської області. Тим більше, регіон зараз і справді потребує уваги та допомоги від народних обранців (особливо тих, що добровільно увійшли до депутатського об’єднання «Слобожанщина», головою якого є Павло Сушко).

Аналіз (який ґрунтувався на відкритих джерелах і, відповідно, не міг охопити непублічні моменти) діяльності 8-ми «нардепів-списочників» від Харківщини з 24 лютого засвідчив таку активізацію, але не від усіх депутатів. Серед представників пропрезидентської партії найбільше особистої участі в вирішенні гуманітарних проблем та допомозі захисникам Харківщини проявили голова обласної парторганізації Павло Сушко та до цього непублічний депутат Павло Якименко. Значну медіа-активність на загально-національному рівні демонструє Федір Веніславський, який роз’яснює суспільству законодавчі ініціативи влади в амплуа «головного юриста» команди президента. Депутат Олег Бондаренко, швидше, поставив пріоритет на ролі голови екологічного парламентського комітету, а про діяльність під час війни Анни Колісник та Миколи Кириченка з відкритих джерел майже нічого невідомо.

Значну активність проявляє член фракції ВО «Батьківщина» Віталій Данілов, який буквально за два тижні до війни зареєстрував іменний благодійний фонд і наразі переорієнтовує його на гуманітарні цілі та допомогу військовим. Зі слів мера Харкова Ігоря Терехова, чи не найбільшу допомогу місту надає Ігор Абрамович – наразі позафракційний нардеп, який на початку війни вийшов із фракції ОПЗЖ. Але ця допомога, швидше, носить непублічний характер.

Щодо іншого важливого аспекту діяльності парламентарів – участі в сесіях та законодавчих ініціативах – то 7 із 8-ми депутатів-списочників продовжують свою роботу і після 24 лютого. Підтримуючи загальну лінію офісу президента, депутати з різним ступенем періодичності стають формальними суб’єктами законодавчої ініціативи. В період із 24 лютого по 17 травня найбільшою кількістю потраплянь до списків спів-ініціаторів законопроектів і постанов ВР відзначились Олег Бондаренко (39) та Федір Веніславський (20).