ТОП-5 АГІТАЦІЙНИХ ТРЕНДІВ «МАЖОРИТАРКИ» У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

ТОП-5 АГІТАЦІЙНИХ ТРЕНДІВ «МАЖОРИТАРКИ» У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Напередодні «дня тиші» Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» підводить підсумки агітаційної кампанії в мажоритарних округах Харківського регіону. Яскрава і коротка передвиборча гонка виявилася насиченою технологіями, які або прямо порушували закон, або йшли врозріз з демократичними стандартами. ТОП-5 таких агітаційних трендів – у нашому матеріалі.

 1. Політична заангажованість представників органів влади.

Ця форма агітація є однією з найпоширеніших як в місті, так і в області. Наприклад, 14 липня на стадіоні «Схід» пройшов концерт з нагоди Дня сім’ї, на якому зі сцени виборців вітали мер міста Геннадій Кернес та кандидат по 172-му округу Володимир Мисик.

Важливий момент: Кернес позиціонується саме як міський голова, а не 3-й номер списку «Опозиційного Блоку». І хоча навіть це позиціонування не дозволяє кваліфікувати таку спільну участь у публічному заході як пряме протиріччя із законом про вибори, оскільки припадає на вихідний, проте – перевага, віддана головою органу місцевого самоврядування одному із учасників виборів на шкоду іншим – у наявності.

Фото: Офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету.

А у 175-му окрузі кандидат від «Опозиційного Блоку» Володимир Кацуба 16 липня відвідав дві школи в Солоницівці (ліцей № 2 та № 3) в супроводі голови Дергачівської районної ради Геннадія Лазарєва.

Така форма агітації є незаконною і порушує статтю 74 п. 1 Закону України «Про вибори народних депутатів України», яка забороняє органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадовим особам та службовцям брати участь у передвиборній агітації.

 2. Використання в агітаційних матеріалах кандидатів зображень Президента України та мера Харкова.

Цією агітаційною технологією під час передвиборної кампанії найбільше «зловживали» висуванці «Слуги Народу» і кандидати з «сімки Кернеса», яких він публічно підтримав 24 червня.

Подібну універсальну газету з Президентом і спеціальними «врізками» для округу партія «Слуга Народу» зробила для всіх своїх висуванців.

«Стратегія ототожнення» може кваліфікуватися як порушення демократичних стандартів з явними ознаками маніпуляції: виборцю пропонують голосувати не за конкретну особистість кандидата в депутати, а нав’язують «патронажний» тип голосування, транслюючи меседж «кандидат – людина Зеленського / Кернеса».

Агітаційні газети з Президентом Зеленським суперечать «Кодексу належної практики у виборчих справах», прийнятому «Європейською комісією за демократію через право» (Венеціанська комісія) – зокрема, пункту 2.3. «Рівність можливостей», в якому всім партіям і кандидатам гарантується неупереджене ставлення всіх інститутів державної влади до передвиборної агітації. Сам Володимир Зеленський при цьому виступає виключно в ролі Президента (інститут державної влади), так як не є ані суб’єктом виборчого процесу, ані головою партії «Слуга Народу».

 3. Використання стилістики і колірної гами партії «Слуга Народу» в агітаційних матеріалах кандидатів, які не були висунуті партією.

Ситуативна маніпулятивна форма агітації – конкуренти пропрезидентської сили вирішили скористатися низькою впізнаваністю її висуванців в округах і теж «долучитися» до Зе-тренду. У спробі нейтралізувати її, окремі кандидати подають заяви до поліції, а штаб «Слуги Народу» створив спеціальний сайт ZeOpark, на якому зібрана колекція «агітаційного плагіату» партійної стилістики (що, втім, не сильно знижує ефективність технології конкурентів).

У Харкові кольори і стилістику «Слуги народу» найактивніше використовували Валерій Писаренко (168 округ) та Олександр Ткаченко (174 округ). В області – Анатолій Русецький (178 округ) та Вадим Воскобойников (180 округ).

Фото: сайт ZeOpark.

Звернення до поліції на «плагіаторів» з боку справжніх висуванців від пропрезидентської сили поки результату не дали – можливо, порушення авторських прав буде доведено в судовому порядку вже після виборів, хоча це малоймовірно, та й патенту на зелений колір у президентської команди немає.

 4. Прихована політична реклама кандидатів і акцій їхніх благодійних фондів в ЗМІ, в тому числі, комунальної форми власності.

Вже традиційно передвиборні кампанії в Україні супроводжуються підвищеною концентрацією «джинси» у ЗМІ, яка прямо суперечить статтям 66 і 74 закону про вибори. Особливий цинізм – коли «джинса» розміщується в ЗМІ комунальної форми власності, тобто де-факто оплачується самими виборцями.

Зайшовши на офіційний сайт Харківської міської ради, можна побачити не одну статтю з прихованою агітацією за того чи іншого кандидата з «сімки Кернеса» або його однопартійців з «Опозиційного блоку». Не нехтують такою формою агітації і «Харьковские известия» – міська газета і ТБ-проект з однойменними щоденними новинами, які транслюються на «7 каналі».

Нерідко предметом висвітлення таких «новинних» сюжетів стають передвиборчі акції благодійних фондів, афілійованих з кандидатами. Більше за інших у цій кампанії джинсували іменні фонди Олександра Грановського і Дмитра Шенцева, а також благодійний фонд «Добро» Валерія Писаренка (регулярно «радує» мешканців Шевченківського району Харкова смс-розсилкою).

Фото: сайт 057.ua.

Згідно із законодавством України, фінансування агітаційної кампанії дозволено лише коштами виборчого фонду. Однак кандидатам-власникам іменних і афілійованих благодійних фондів це не заважає обходити передбачений законом ліміт витрат на кампанію, тим самим порушуючи демократичний принцип рівності можливостей.

 5. Поширення «чорного піару» щодо кандидатів-опонентів.

Традиційно найкреативніші форми агітації в передвиборних кампаніях знаходять своє втілення в «чорному піарі». Домінуючий тут напрямок – «викриття» опонентів під виглядом журналістських розслідувань або «незалежної аналітики» (часто, при цьому, без вказівки авторства). Як приклад, можна навести цілу кампанію «чорного піару», розгорнуту проти Олександра Фельдмана в 174-му окрузі.

Фото: Insider News.

Альтернативний і, мабуть, більш креативний підхід – дискредитуюча агітація від імені опонента. Наприклад, проти Олександра Грановського в 169 окрузі розповсюджували газету, в якій сам псевдо-Грановський обіцяє карати чиновників за російську мову, а з закликами підтримати Грановського як свого однодумця до читачів звертаються Петро Порошенко та Андрій Парубій. Об’єктом аналогічної за змістом технології в 178-му окрузі став Анатолій Русецький. Справедливості заради, варто визнати, що Грановський 5 років перебував у команді Порошенка, а Русецький обрався від партії «БПП-Солідарність» до облради, і саме кожен з цих фактів зробив таку контрагітацію більш правдоподібною і ефективною.

Обидва ці напрями – дискредитація через викриття або імітація дій від імені опонента є незаконними, однак в Україні поки вкрай рідко «чорний піар» для його замовників і виконавців закінчується судовими вироками.

Висновки та рекомендації

Виборча кампанія в Харківській області продемонструвала, що електоральні суб’єкти, як і раніше, готові застосовувати агітаційні технології, що прямо суперечать законодавству та не відповідають демократичним принципам. При цьому, акцент поступово зміщується в бік другого блоку, за який жодної іншої форми відповідальності, крім політичної, поки не передбачено.

З огляду на підвищену суспільну і міжнародну увагу до прийнятого парламентом Виборчого Кодексу, а також високу ймовірність внесення до нього правок вже новою каденцією Верховної Ради, необхідно ліквідувати прогалини і лазівки в законах про вибори. Кінцева мета – приведення законодавства у відповідність з демократичними принципами з «Кодексу належної практики у виборчих справах».

Однак для того, щоб це призвело до відчутних позитивних зрушень, має запрацювати головний принцип – невідворотності покарання. Іншими словами, проблематика демократичності виборів прямо пов’язана з ефективністю проведення судової реформи в Україні.

На сьогоднішній день зафіксовано безліч дій з боку кандидатів і представників органів влади, які прямо суперечать законодавству. Однак ані зняття посадових осіб, ані дієві санкції щодо суб’єктів-порушників не застосовуються. Саме ця переконаність у відсутності реального покарання і стає каталізатором перетворення виборчої кампанії в змагання адмінресурсу як робочого механізму досягнення «контрольованого голосування».

Якщо риторика Володимира Зеленського, яка дозволила йому перемогти на президентських виборах, про повне перезавантаження системи і правил гри не була просто передвиборчою технологією, саме Президент має задати тренд на рівність можливостей електоральних суб’єктів і відповідальне голосування виборців.

Марія Ступіна, Світлана Топалова

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Опубліковано на сайті «Newsroom»

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».