Експрес-аналіз стану судової системи Харківщини на основі моніторингу ЗМІ | Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Експрес-аналіз стану судової системи Харківщини на основі моніторингу ЗМІ

2017 рік виявився багатим на інформаційні приводи у судовій сфері, що, безперечно, прикувало увагу засобів масової інформації до судових процесів у Харкові та області. Висвітлення функціонування судової системи в медіа дозволяє діагностувати важливі аспекти поточного стану судової системи, а також виявити контури оцінки судової системи з боку громадськості. Також в умовах прийнятих нещодавно указів Президента щодо реорганізації місцевих судів, подібний регіональний аналіз стану судової системи допоможе передбачити, яких наслідків реалізації цієї реформи слід очікувати.

Моніторинг висвітлення найрезонансніших судових справ проводився на регіональному рівні. У поле моніторингу потрапили наступні засоби масової інформації Харківської області: «MediaPort», «NewsRoom», «Медіа група «Об’єктив»», «Kh.Vgorode», «Status Quo», «Городской дозор» та «Город X».

В ході аналізу були обрані найрезонансніші судові провадження (інфографічно наведені нижче), які мали місце у 2017 році. Інтернет-ЗМІ досліджувалися на предмет кількості відповідних матеріалів за цими темами та їхнього емоційного забарвлення. Подібний моніторинг надав можливість зробити висновки з приводу того, що саме найбільш привертає увагу харківських ЗМІ у сфері судової діяльності та у якому ключі вони висвітлюють резонансні судові провадження.

Топ-5 найгучніших справ: контент-аналіз медіа-ресурсів

ДТП на Сумській

Найгучнішою справою 2017 року згідно з кількістю публікацій з відповідної теми у ЗМІ виявилося судове провадження проти винуватців ДТП на Сумській. 18 жовтня страшна трагедія сколихнула країну. ДТП на перетині вулиці Сумської і провулка Мечникова відбулося ввечері 18 жовтня. Зіткнулися Lexus RX-350 під керуванням 20-річної Олени Зайцевої і Volkswagen Touareg 49-річного Геннадія Дронова. Після зіткнення Lexus вилетів на тротуар. В результаті аварії загинули шестеро людей (п’ять з них – на місці ДТП), ще п’ять чоловік постраждали.

Вже 20 жовтня підозрювана водійка Lexus Олена Зайцева була доставлена в суд для визначення подальшого запобіжного заходу. 30 жовтня Геннадій Дронов вийшов у прямий ефір ток-шоу «Говорить Україна», де висловив свою точку зору, стосовно того, що сталося. 6 листопада його статус змінився зі свідка на підозрюваного. 13 грудня відбулося чергове судове засідання, в ході якого Зайцева визнала провину, а також суд продовжив запобіжний захід обом підозрюваним до 10 лютого. 7 лютого термін утримання під вартою продовжили до 7 квітня 2018 роки без визначення застави.

Дана справа, безумовно, є дуже суперечливою. З самого початку в інформаційних ресурсах створювався негативний образ першої підозрюваної Олени Зайцевої: ЗМІ рясніли такими заголовками: «Зайцева перед ДТП вживала опіати – результати аналізів», «Зайцева стала на суд у взутті за тисячу доларів», «Суд над Зайцевою: Підсудна не визнає свою провину». Це, звісно, послугувало свого роду «тригерами» для громадськості. Зараз гучність публікацій значно зменшилась, а медіа публікують фактажний матеріал на основі даних із зали судових засідань.

Досить багато питань до справи і в журналістів, і в правників. Повідомляється, що зі справи «зникла» така обтяжуюча обставина, як наявність в аналізах підсудної опіатів. У прокуратурі пояснили, що наркотичне сп’яніння Олени Зайцевої вони довести не змогли. Також у справі відсутні дані щодо швидкості, з якою рухався Геннадій Дронов.

Громадськість пильно слідкує за просуванням даної справи. ЗМІ публікують відео та розміщують на своїх сторінках посилання на онлайн-трансляцію судових засідань зі справи ДТП на Сумській. Такі резонансні судові провадження, як здавалось, повинні бути показовими за рівнем кваліфікованості правників та організацією процесу. Але замість цього перед глядачами постає зовсім інша картина: адвокати зачитують свої виступи зі смартфонів, дозволяють собі користуватися засобами зв’язку під час засідання. Це, звісно, не є грубим порушенням судової етики, але накладає певний відбиток непрофесіоналізму на правників.

«Посягання на територіальну цілісність України»

Для Харківщини характерною є велика кількість «антимайданних» справ, судові провадження за якими тягнуться переважно ще з 2014 року. В процесі моніторингу харківських ЗМІ за цим показником ми звертали увагу на інформацію за тегами «сепаратизм», «штурм ХОДА» та прізвищами основних фігурантів подібних справ у 2017 році: Юдаєв, Кромський, Апухтін та інші. За результатами аналізу медіа Харкова можна поділити на дві групи: ті, котрі повною мірою висвітлюють кожну подію, пов’язану з подібними справами; та ті, котрі переважно не сповіщають населення про це. Таким чином до першої групи належать «MediaPort», «NewsRoom», «Медіа група «Об’єктив»» та «Status Quo». Інакша ситуація із медіа «Kh.Vgorode», «Городской дозор» та «Город X»: за останній рік публікацій із переліченими тегами зовсім мало.

Окремої уваги потребують справи проти тих, кому інкримінують «посягання на територіальну цілісність України». Загалом за 2017 рік публікацій з цієї теми в ЗМІ виявилося 211. Але з них ми виокремили публікації, пов’язані зі справами екс-мера Слов’янська Нелі Штепи та екс-депутата Андрія Лесика, бо специфікою двох даних проваджень, перш за все, є те, що на лаві підсудних знаходяться саме колишні високопосадовці.

Якщо ж вести мову про емоційне обарвлення публікацій з даних тем, то варто зазначити декілька яскравих прикладів. Зокрема, на інформаційному ресурсі «Городской дозор» у заголовку статті про амністію Сергія Юдаєва зроблений акцент на авторці відповідного закону: «Один з організаторів штурму ХОДА випущений із залу суду за законом Савченко»

В цілому ж, інформація з приводу судових засідань над злочинцями подається виключно як фактажний матеріал без оціночних суджень у той чи інший бік.

На прикладі даних справ виявляється ще одна проблема судової системи Харківщини: судові провадження затягуються. Зокрема, це доводить судовий процес над винними у теракті біля Палацу спорту. Як повідомляє адвокат потерпілих, захисники підозрюваних вже декілька разів озвучували відводи колегії суддів в цілому, суддям – окремо, головуючому, прокуророві. Згодом одна суддя з колегії пішла в декрет. Сторона захисту вимагала слухати справу спочатку через те, що з’явився новий суддя. Справа затягується таким чином вже четвертий рік. Це, звісно, не суперечить чинному законодавству, але демонструє його недоліки, які можуть використовуватися учасниками процесу в своїх цілях.

Справа так званого «одоробло»

Неабияким скандалом супроводжувалася і справа щодо встановлення на площі Свободи пам’ятного знаку у вигляді янгола, більш відомого у соціальних мережах як «одоробло». Історія розпочалася ще восени 2016 року, коли Харківська міськрада оголосила бліц-конкурс на проект нової пам’ятки на місці знесеного «вождя пролетаріату». 3 лютого за рішенням журі переможцем була оголошена 86-метрова фігура у вигляді янгола. Пізніш на сайті міськради була створена петиція, вимогою якої була відміна результатів конкурсу. Понад 5000 тисяч осіб підтримали її своїми підписами. 6 лютого активісти провели під вікнами Дзержинського райсуду акцію проти встановлення пам’ятки на площі. Незабаром цей суд визнав незаконним проведення конкурсу та відмінив його результати. Харківський апеляційний адміністративний суд погодився із цим рішенням. Справу щодо пам’ятного знаку повинні були розглядати у Вищому адміністративному суді України у грудні 2017 року, проте засідання не відбулося «з поважних причин». Хоча остаточно рішення щодо встановлення пам’ятки ще не прийняте, проте цю справу цілком можна вважати найгучнішою за 2017 рік в аспекті протистояння діючої харківської влади та громадськості.

Наразі, згідно з даними харківських ЗМІ, справа направлена до вищої інстанції, а розглядати її буде вже суд у новому складі. Медіа Харкова продовжують тим часом висвітлювати хід судового процесу. Найбільше публікацій з цього приводу у 2017 році було зроблено на сайті «MediaPort», у той час як медіа-ресурс «Городской дозор» приділив цій темі лише 3 матеріали.

Цікаво й те, що лише одна з цих трьох публікацій на «Городском дозоре» висвітлює стан судового провадження з приводу встановлення пам’ятки на площі Свободи. Публікація від 30 березня сповіщає населення про те, що «міськрада оскаржить постанову суду», але відсутня будь-яка інформація з приводу безпосередньо судового засідання, подання петиції від представників громадських організацій. До того ж, апеляційний суд також ухвалив рішення на користь активістів. Вочевидь, вибіркове висвітлення ходу справи пов’язано з тим, що на цей медіа ресурс має безпосередній вплив міськрада, яка є однією зі сторін  даної справи.

В цілому ж, справа так званого «одоробло» виносить назовні одну з проблем судової сфери України: недотримання суддями нормативно-правових актів. Так, за даними активістки громадської організації «Міські реформи» Ірини Сальник, Дзержинський районний суд двічі відхиляв позов з даної справи. Однією з причин було те, що орган визнав недостатнім підтвердження сплати судового збору лише квитанцією та вимагав доказів зарахування судового збору в бюджет держави. Хоча, згідно зі статтею 9 Закону України «Про судовий збір» «суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України». Тобто позивач не зобов’язаний доводити зарахування збору в бюджет, це в повній мірі належить до обов’язків суду.

Суд над екс-мером Слов’янська Нелею Штепою

Але більш багатою на інформаційні приводи у судовій сфері все-таки виявилась друга половина 2017 року. Зокрема широкого розголосу набув судовий процес над екс-мером Слов’янська Нелею Штепою,  який триває з 2014 року. Резонансним для харків’ян було і рішення Ленінського районного суду міста Харкова у вересні, яким був змінений запобіжний захід з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Справа екс-мера Слов’янська виносить на широкий загал дві проблеми: затягування справ та можливий політичний тиск на судову гілку влади. Станом на початок квітня 2018 року в Харкові взяв відведення вже дев’ятий склад суду по справі Нелі Штепи. Таким чином, провадження триває з 13 липня 2014 року.

Зокрема про тиск на суддю свідчать показання В’ячеслава Євтіфієва, який узяв самовідвід у справі екс-мера Слов’янська Нелі Штепи. 27 грудня Жовтневий райсуд Харкова ухвалив внести інформацію про нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань у зв’язку з відсутністю у судді медичної довідки за формою 133-о, через що він незаконно перебуває на своїй посаді. Подібні дії Євтіфієв розцінює, як тиск на нього. Слід зазначити, що втручання у діяльність суду є злочином проти правосуддя та відповідальність за нього регулюється статтею 376 Кримінального кодексу України.

Суд над екс-депутатом Андрієм Лесиком

У 2017 році також продовжувалося судове провадження щодо колишнього депутата Харківської міської ради Андрія Лесика. У березні Харківський апеляційний адміністративний суд скасував рішення сесії Харківської міськради, яким були достроково припинені повноваження депутата. Проте вже у грудні 2017 року Київський районний суд Харкова прийняв рішення заарештувати екс-депутата без можливості внесення застави. За останніми новинами Андрія Лесика звільнили з-під варти.

Наразі в області триває суд над колишніми високопосадовцями Андрієм Лесиком та Нелею Штепою. Харківські ЗМІ продовжують висвітлювати новини після кожного з судових засідань. Проте спостерігається тенденція щодо зменшення інтересу з боку медіа до подібних справ, які тягнуться роками.

Недотримання суддями чинного законодавства, або затягування судових справ з приводу колишніх високопосадовців, як це відбувається у справі зі Штепою та Лесиком – усе це підриває і без того незначну довіру українців до судів.

Проте беручи до уваги ті ж самі резонансні судові процеси за останній рік, можна дійти до висновку, що переважно усі вони затягуються. Особливо це стосується справ високопосадовців. Таке «затягування» дозволяє зацікавленим особам дочекатись зменшення ажіотажу навколо події збоку ЗМІ та громадськості. Саме таку причину неподання апеляції, до речі, назвала адвокат винуватиці ДТП у Харкові Юлія Козир.

Через деякий час, яке б рішення не було прийняте, воно, як правило, вже не отримає широкого розголосу у медіа. Подібна ситуація має місце у судовому процесі над колишнім мером Слов’янська Нелею Штепою, якій у вересні 2017 року змінили запобіжний захід з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Вочевидь, таке рішення здійняло б громадськість два роки тому, коли справа тільки набирала обертів.

Висвітлення судової реформи у ЗМІ

Іншою є ситуація із судовою реформою як інформаційним приводом харківських ЗМІ. Інформації з цієї теми на порталах не багато, але тут вже чітко прослідковується оцінка медіа-ресурсами майбутніх змін у судочинстві. Зокрема, два засоби масової інформації «Status Quo» та «Город X» виклали на своїх сайтах матеріали зі схожими заголовками «Судова реформа. Що зміниться в Харкові і чому судді проти» та «Харківський суд виступив проти об’єднання», відповідно. За змістом публікації також майже ідентичні.

У статтях йдеться про недоречність об’єднання саме районних судів міста Харкова. Подаються коментарі харківських суддів, які виступають проти реорганізації зокрема тому, що: «За рейтинговими дослідженнями в Київському районі щомісяця відбувається 281,8 злочинів на 10 000 громадян, в той час як в Індустріальному районі міста тільки 153,4 … Таке об’єднання (Дзержинського та Київського судів) не тільки не забезпечить оптимізацію, а знищить систему, оскільки в одному суді може бути тільки одна система реєстрації справ і матеріалів».

Матеріали з приводу реформи підіймають ще одну проблему судової діяльності Харківщини: незадовільний рівень кадрового забезпечення суддівського корпусу. Штатна чисельність суддів у Київському райсуді становить 20 осіб, а фактична – 16 (тобто 80% працюючих суддів). У Дзержинському районному суді штатна чисельність 22 судді, а фактична – 11 (50% від штату). Варто також зазначити, що за даними  усього в області доукомплектації  потребують 26 судів станом на 2 квітня 2018 року.

З позитивним забарвленням подають новину про судову реформу у «MediaPort». Тут вона з’являється під заголовком «Вища рада правосуддя схвалила реорганізацію українських судів». Далі надається фактажний матеріал з приводу того, які саме суди Харківщини підлягають об’єднанню. Наприкінці згадується також з посиланням на інший медіа-ресурс звернення суддів Київського райсуду міста Харкова з проханням «врахувати ряд факторів, які суттєво впливають на показники навантаження суддів».

Загальні підсумки експрес-аналізу висвітлення функціонування судової системи в медіа Харківщини представлені наступною інфографікою.

Таким чином, на прикладі найрезонансніших справ прослідковуються щонайменше 5 проблем судів Харківщини: недотримання суддями чинного законодавства України, затягування розгляду справ у суді, можливий політичний тиск на судову гілку влади, потреба доукомплектації більшості судів області та непрофесіональна поведінка правників під час судових засідань. До того ж, за підсумками проведеного моніторингу, з’ясувалося, що лише один медіа-ресурс – «Status Quo» – висвітлює не лише резонансні судові справи, а й зміни у поточному складі судів (звільнення, призначення суддів в судах області).

Висновки

Підводячи підсумки експрес-аналізу судової системи Харківщини на основі моніторингу ЗМІ можемо виділити наступні тенденції:

  1. Переважна більшість новин з приводу судочинної діяльності в медіа стосується судових проваджень в обласному центрі. Процентний показник публікацій про «харківські справи» складає близько 95% усього матеріалу ЗМІ в сфері судочинства.
  2. Громадськість Харківщини нерідко стає дійовою особою найрезонансніших справ. Активісти намагаються вирішити нагальні питання як конвенційними методами (безпосередня участь громадських організацій та їх представників у судових справах), так і більш стихійними формами участі (акціями під вікнами суду). Досвід провадження проти пам’ятки на площі Свободи доказує, що такі методи є досить успішними задля досягнення цілей громадськості.
  3. Існує тенденція щодо «затягування» судових справ. Така особливість притаманна переважно гучним процесам за участі високопосадовців або бізнесменів. Це дозволяє адвокатам дочекатись зменшення ажіотажу навколо цих історій, а без моніторингу з боку громадськості будь-яке прийняте через деякий час рішення мінімізує шкідливі наслідки як для адвокатів, так і для їх клієнтів.
  4. Негативний інформаційний фон щодо судової системи Харківщини, вочевидь, породжується не висвітленням ЗМІ судочинства «у поганому світлі», а реальним положенням справ у цій сфері. Такий висновок напрошується, перш за все, через те, що переважна більшість публікацій основних подій судочинної діяльності регіону подається читачам як фактажний матеріал без оцінки з боку журналістів.
  5. Існує проблема щодо недотримання суддями нормативно-правових актів. Так у справі так званого «одоробло» суддя відхилив позов через те, що визнав недостатньою квитанцію про сплату судового збору у якості підтвердження операції. Хоча, згідно зі статтею 9 закону «Про судовий збір», суд самостійно перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
  6. Є свідоцтва також і про політичний тиск на судову гілку влади. Такі коментарі зокрема надав суддя В’ячеслав Євтіфієв, який узяв самовідвід по справі Нелі Штепи.
  7. Проблемним моментом судової системи Харківщини, зокрема, є те, що більшість судів потребують доукомлектації. Незадовільний рівень кадрового забезпечення суддівського корпусу, на думку суддів, породжуватиме нові проблеми у ході реорганізації судів, започаткованої судовою реформою.

Юлія Курочкіна

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Матеріал підготовлений за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору EED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії»