Що обіцяють кандидати виборцям на перегонах-2020 у 179 окрузі | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

Що обіцяють кандидати виборцям на перегонах-2020 у 179 окрузі

У 179 виборчому окрузі 15 березня 2020 відбудуться довибори до Верховної Ради України. Згідно з даними ЦВК, у змагання за депутатський мандат включилися 40 кандидатів. Для жителів округу, які хочуть зробити виважений та раціональний вибір, має бути важливим, які обіцянки дають потенційні представники. Адже програмні положення – це, фактично, план контролю виборців за діяльністю обранця у парламенті та в окрузі. Навіть, для тих громадян, які цього разу не підуть на виборчі дільниці, також можуть бути цікавими загальні пріоритети, визначені у передвиборних програмах, зміни у риториці кандидатів, порівняно із липневою виборчою кампанією. Тож цілком доречним виглядає аналіз змісту передвиборних програм.

З огляду на значну кількість кандидатів, програми для змістовного аналізу відбиралися з кількох міркувань. До уваги не брались програми представників інших регіонів, що не мають жодного відношення до округу і Харківської області. Серед програм кандидатів, що проживають на Харківщині, були відібрані програми потенційних фаворитів виборчих перегонів, а також, кандидатів – мешканців округу чи тих кандидатів, які вказали населені пункти округу як місце народження. Що саме обіцяють кандидати виборцям округу, з якими стратегічними намірами щодо державної політики у різних галузях йдуть до парламенту – у матеріалі від Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».

Самовисуванка, екс-голова Харківської облдержадміністрації, Юлія Світлична впевнена, що ключові питання розвитку Харківщини вирішуються в Києві. Тож її програма не містить жодних конкретних обіцянок жителям 179 округу. Свою місію, як представника території, кандидат вбачає у згуртуванні «харківської команди» та в системному опікуванні залученням бюджетних і приватних інвестицій у розвиток економіки та інфраструктури округу.  Спільну із виборцями «енергію перетворень» має намір спрямовувати на вирішення 5-ти головних проблем держави – досягнення миру, забезпечення економічного зростання, реалізацію інфраструктурних проектів, підвищення якості соціальних послуг, покращення умов для самореалізації молоді.

Шляхи досягнення цих загальнодержавних завдань, вочевидь, потребують деякої конкретизації. Наприклад, рецепт миру визначається як «дипломатичні зусилля української влади на внутрішньому та усіх міжнародних фронтах». Як бачимо, позиція кандидата не визначена стосовно жодних конкретних «фронтів». Тож все поле залишається вільним для розуміння цієї тези виборцями, виходячи із власних політичних уподобань. Тому доцільно було б визначити пріоритетні, на думку кандидата, міжнародні формати.

Рецепти економічного зростання, вважає Юлія Світлична, полягають у стимулюванні різних галузей економіки та створенні робочих місць. Усвідомлення важливості інфраструктурних об’єктів стимулює і надалі не збавляти обертів. Обтяжливий тарифний тягар вказує на необхідність його зниження. Найпершим пріоритетом молодіжної політики має бути доступне іпотечне кредитування.

Усі завдання, безперечно, актуальні. Однак виникає питання, як саме кандидат збирається реалізувати ці пріоритети та які наявні зараз чи будуть у майбутньому цього ресурси. Вочевидь, лише  «харківської команди», навіть згуртованої зусиллями депутата, для цього недостатньо, як мінімум, з огляду на загальнодержавні масштаби проблем. З іншого боку, у представника округу, самовисуванця, об’єктивно, ресурсів, як мінімум, небагато.  Тож, аби виборці розуміли, у який спосіб їхній потенційний представник буде реалізувати свою програму, виглядає доцільним визначення своєї позиції у парламенті. Адже парламент уже працює. Представники від Харківської області та їх перебування у фракціях відомі. Чи має наміри Юлія Світлична входити до певної фракції? До якої саме? Позиції яких фракцій щодо вирішення згаданих проблем їй особисто близькі? Вочевидь, ці позиції мають бути озвучені, бо саме вони додадуть деякої конкретики.

Програма висуванки партії «Слуга Народу» Вікторії Алєксєйчук помітно відрізняється від передвиборних програм кандидатів від «Слуги Народу» на липневих виборах. Тоді у змісті програм кандидатів, висуванців від партії, чітко виділялись 2 частини. Перша стосувалась вирішення загальнодержавних проблем, мало відрізнялась у різних кандидатів – мажоритарників в Харківській області. Друга – відображала проблеми конкретних округів та деякі шляхи їх вирішення. Програми мали явну емоційну забарвленість. У цій програмі більшість положень, що стосуються законотворчої діяльності, відкориговані. Головний акцент кандидат робить на невідповідності правової бази сучасним реаліям та на власному досвіді у правознавстві. Вочевидь, реакцією на інформаційні хвилі стали пункти програми про встановлення жорсткої відповідальності посадовців та скорочення надбавок, про запровадження механізмів відкликання депутатів. Суттєво зменшилася частка емоційного компоненту.

Земельна проблема згадується дотично – лише у розрізі підвищення відповідальності за порушення земельного законодавства та захисту і підтримки вітчизняних аграрних виробників. Хоча, зрозуміло, що позиціонування себе як представника команди президента, вочевидь, дає відповідь на питання у більш широкому формулюванні.

Із липневих партійних передвиборчих програм залишилися пункти про сприяння розвитку «зеленої» енергетики, збільшення  покриття мобільного зв’язку та Інтернету в сільських місцевостях. Вирішення проблем економічного розвитку Вікторія Алєксєйчук вбачає передусім у зменшенні податкового та адміністративного тиску, впровадженні інновацій.

Жителям округу претендентка на його представництво дає загальні обіцянки стосовно збереження соціальної сфери та розвитку транспортної мережі, розробки механізму налагодження водопостачання та водовідведення При цьому, не вказуються ані пріоритетні населені пункти, ані об’єкти чи заклади. Джерела фінансування – кошти із державного бюджету та перерозподіл ставок рентної плати. Вірогідно, для просування децентралізації, передбачається моніторинг ефективності процесу об’єднання територіальних громад.

Таким чином, зміст передвиборчої програми Вікторії Алєксєйчук дає підстави для деяких висновків. У законотворчій діяльності вона, ймовірно, буде підтримувати ініціативи президента та відповідної частини партійної фракції. Жителі округу можуть розраховувати лише на загальні «підтримку» та «сприяння». Домінуючим мотивом голосування «за», вочевидь, стане належність до президентської команди, а не власні програмні положення.

Передвиборна програма самовисуванки Яни Світличної була відібрана для змістовного аналізу з огляду на інформаційну хвилю навколо реєстрації кандидата-«клона» та на певну цікавість щодо інтелектуальних зусиль ініціаторів висування Яни Світличної.

Починається програма з декларування особистого принципу – замість тисячі красивих слів робити реальні справи задля поліпшення життя людей. Дійсно, у тексті їх всього 238. Він навіть не розбитий на підрозділи. Суцільним переліком відзначені зусилля щодо розбудови й створення умов для розвитку громад та сприяння вирішенню їх проблем. Вочевидь, усіх громад.  У цьому переліку абсолютний «вінегрет» із реформування освітньої галузі та  розбудови дитячих і спортивних майданчиків, ремонту доріг та модернізації каналізаційних споруд і пропаганди здорового способу життя. Наостанок, запевнення в тому, що цей парламент зможе запровадити нові правила взаємовідносин у державі, про суть яких, до слова, у тексті «програми» немає жодної згадки.

Тож ідейний програмний поєдинок не відбувся. «Програма» написана згідно кращих традицій класичного жанру для технічних кандидатів. Хоча, заради справедливості, варто відзначити, що на фоні програм реальних кандидатів вона не виглядає аж надто контрастно. Адже й перші не відрізняються ані стратегічним підходом до вирішення проблем, ані наявністю алгоритмів реалізації визначених завдань, ані визначенням пріоритетів розвитку округу, які стануть планом дій його представника.

Висуванець партії ВО «Свобода», екс-міністр аграрної політики та продовольства, Ігор Швайка пропонує виборцям підтримати партійну концепцію очищення системи влади, зміцнення обороноздатності та економічного порятунку держави. Серед першочергових кроків називає люстрацію, скасування недоторканності, в тому числі суддівської, ліквідацію держадміністрацій. Зважаючи на тривалу історію питань і здійснені кроки – прийняті норми щодо зняття недоторканності, чинну нормативну базу децентралізації, кандидату варто було б визначити конкретні напрямки змін у законодавчій базі.

Цікавою виглядає пропозиція надати громадянам право відкликати депутатів, чиновників і суддів різних рівнів шляхом референдуму. З одного боку, проблема, дійсно, актуальна. Але з іншого, референдум є, як мінімум, не найбільш прийнятним засобом. За визначенням, референдум – це прийняття громадянами країни рішень, що стосуються конституційних, законодавчих, внутрішньополітичних чи зовнішньополітичних питань шляхом голосування. Тож до якого з них можна віднести відкликання чиновників чи суддів? Варто врахувати також специфічний статус судової влади та необхідний рівень фахової компетентності для прийняття подібного рішення.

В той же час, у західних демократіях розроблені дієві механізми позбавлення повноважень. Хоча єдиних практик, звісно, не існує. Якщо йдеться про депутатів і чиновників, то тут найбільші важелі у політичної сили, представниками якої депутати чи призначені чиновники. Процедури припинення суддівських повноважень є особливо складними. Наприклад, у Великобританії рішення про відставку суддів за негідну поведінку ухвалює монарх за поданням обох палат парламенту. У США вони можуть бути усунуті Конгресом шляхом імпічменту. На рівні  штатів існують інші процедури. У всіх штатах створені наглядові органи, до складу яких входять судді, юристи та представники громадськості. Однак вони не можуть усунути суддю. Тут також є процедура імпічменту за поданням законодавчого органу штату. Тож, замість референдуму, доречно було б вказати на певні моделі, які, на думку кандидата, можна адаптувати.

В руслі партійної стратегії ВО «Свобода» Ігор Швайка наполягає на введенні воєнного стану у зоні бойових дій. Оскільки у нинішньому складі парламенту його прибічників знайдеться небагато, кандидат, у разі обрання, може розраховувати лише на парламентську трибуну для озвучення вимоги. Також вважає за необхідне здійснити кроки для вступу України в НАТО, а саме, очистити військове командування та силові структури від агентури Москви, зрадників і корупціонерів. Звісно, очистити потрібно. Однак тут варто ще й розуміти різницю між необхідними та достатніми кроками. Бо окрім очищення, і навіть відповідності певним військовим стандартам, головною передумовою вступу до НАТО є відповідність функціонування держави загальнодемократичним нормам і принципам.

Вельми сумнівним виглядає пункт про позбавлення громадянства за сепаратизм, антиукраїнську діяльність та пропаганду. По-перше – «сепаратизм», «антиукраїнська діяльність» та «пропаганда» – терміни публіцистичні. А в законотворчій діяльності оперують юридичними. По-друге, є стаття 37 Конституції України та низка законів, якими вже передбачено покарання за діяльність, що загрожує суверенітету, територіальній цілісності держави та ін.. Тож є проблема реалізації базового принципу демократії – верховенства закону. Хоча, звісно, потребує удосконалення і нормативна база. По-третє, позбавлення громадянства, як санкція, виглядає, щонайменше, недоречно і нереально. До того ж, справжніх свідомих громадянин України нам ще належить виховати. До цього часу держава не вважає це своєю місією. Тому тут, замість позбавляти громадянства, варто звернути увагу законодавців, а разом з ними і профільного міністерства, на фактичну відсутність і наявну потворну симуляцію громадянської освіти і виховання. Водночас, це і необхідний крок до НАТО.

Дев’ять пунктів економічного порятунку стосуються деофшоризації, стимулювання малого бізнесу та збереження стратегічних підприємств у державній власності. Найбільш чітко визначена позиція стосовно землі – передача у довгострокове користування громадянам України, викуп державою через Державний земельний банк. Право розпоряджатися належить місцевим громадам.

Жителі округу і від цього кандидата не отримали конкретних та адресних обіцянок. Не зрозуміло, у чому саме буде виражатися і як вимірюватися сприяння розширенню господарських зв’язків для промислових підприємств округу та розвиток довгострокових програм розвитку переробної промисловості в сільському господарстві з опорою на дрібних та середніх фермерів. Потенційний представник  буде активно протидіяти спробам передати стратегічні підприємства в концесію іноземцям, але не зазначає, яким підприємствам в окрузі загрожує концесія. Вказує на потребу побудувати сучасний сміттєпереробний завод. Однак, без відповідін на запитання:  Де? Коли? Який завод? Який може бути особистий внесок майбутнього депутата у це будівництво? Не відрізняються конкретикою і наміри щодо збереження та покращення соціальної інфраструктури округу.

Самовисуванець, фізична особа-підприємець, Олександр Діденко назвав свою передвиборну програму «Чесним суспільним договором між собою та виборцями». За визначенням, договір має чіткий предмет домовленості, встановлені строки виконання договірних зобов’язань, передбачає санкції за їх невиконання.

У відомостях про кандидата зазначається, що він член політичної партії «Опозиціна Платформа-За Життя». Хоча у 179 окрузі балотується як самовисуванень. Першим кроком на шляху до миру, єдності та консолідації Олександр Діденко вважає введення мораторію на порушення питань, що розколюють країну. Показово, що другий підрозділ програми називається «Україна – правова демократична держава». Тож варто відмітити, що у демократичній державі з актуальних питань її розвитку, в тому числі й з проблем, що вносять конфліктність, ведеться широкий суспільний діалог. У цьому діалозі з’ясовуються позиції, наводяться аргументи, обираються прийнятні рішення і таким чином відбувається вирішення конфліктів, суспільство розвивається далі. Заборони ж не вирішують, а лише на певний  консервують проблеми. До того ж, політики, в тому числі і виборчих кампаніях,часто  діють за принципом «розділяй і володарюй». Тому передусім, заборона має стосуватися їх самих.

Інші 4 пункти першого підрозділу цілком відповідають політичній позиції ОПЗЖ щодо встановлення миру на Донбасі –  надання автономного статусу та створення вільної економічної зони, прийняття закону про амністію. Ось ці пункти, вочевидь, настав час конкретизувати – і самій «ОПЗЖ», і кандидату, навіть, якщо він йде як самовисуванець. Бо сутність пунктів розкривається не лише у загальних термінах, а, значно більше, в деталях. Які умови автономії? Якщо партія чи кандидат-мажоритарник пропонують, наприклад, відбудовувати зруйнований війною Донбас, надавати  йому дотації і субвенції з Державного бюджету, паралельно із політичною автономією і, фактично, правом вето на державну політику України, виборцям варто прямо про це говорити. Як мінімум тому, що вони платники податків. Теж саме стосується амністії. З програми незрозуміло, до кого саме і в який спосіб кандидат пропонує застосовувати амністію.

Демократичний поступ, окрім згаданого мораторію, кандидат вбачає у скасуванні Законів «Про мову» та «Про освіту», перейменування церкви, які вважає антиконституційними та дискримінаційними. Тут також варто зробити деякі ремарки. Для визначення відповідності законів Конституції України є Конституційний суд. Це його пряма компетенція. Також є відповідна процедура подання до Конституційного суду. Тож застосовуючи термін «антиконституційний», варто посилатись на відповідне рішення цього інституту, чи хоча б на подання до нього. До речі, мовний закон був направлений і до Венеційської комісії. Посилатися на її рекомендації також було б і демократичним, і доречним.

Політика економічного прагматизму у програмі виглядає як певний мікс складових східного зовнішньополітичного вектора та декларативної констатації деяких економічних проблем: «конкурентність вітчизняної промисловості забезпечить відновлення торговельно-економічних зв’язків з Росією та країнами СНД, зниження податкових ставок, введення податкових канікул для суб’єктів малого і середнього бізнесу». З програми не зрозуміло, які мають бути компенсатори. Якщо знизити податки для всіх, та ще й ввести податкові канікули, то як наповнювати бюджети? А далі, у наступному підрозділі йдеться і про підвищення виплат при народженні дитини, і про встановлення неоподатковуваного доходу фізичних осіб на рівні мінімальної заробітної плати. Також планується відновлення пільг та забезпечення гідної державної допомоги всім соціально вразливим категоріям населення, мінімальної заробітної плати, підвищення мінімальної пенсії – до 7 тисяч гривень. Тільки не пояснює кандидат, звідки мають надходити кошти на такий «соціальний банкет».

З огляду на те, що  Олександр Діденко проживає у м. Лозова, що входить до 179 округу, на особливу увагу заслуговує підрозділ програми, присвячений вирішенню проблем округу. Адже сенс мажоритарного округу у забезпеченні, в тому числі, територіального представництва. Мешканець округу знає його проблеми, може запропонувати прийнятні шляхи їх вирішення. Однак зміст семи пунктів підрозділу не виправдовує таких сподівань.

Сам підрозділ має назву «Розвиток системи соціального забезпечення країни та регіону». Тож незрозуміло, яких саме територій стосуються ці положення. Наприклад, для жителів яких територій, на думку кандидата, актуальне забезпечення можливості навчатися рідною мовою? Якщо для Лозової, Краснограда чи інших населених пунктів округу, то варто деталізувати. Якщо йдеться про всю країну, теж, вочевидь, варто вказати осередки дискримінації, аби потерпілі знали, до кого звертатись за захистом.

Наступні 5 пунктів декларують збереження освітньої та медичної інфраструктури, її фінансування із Державного бюджету. Закінчується програма математичною «формулою національного успіху, де у чисельнику питання мови, історії, віри, а у знаменнику питання, які об’єднують людей — підвищення рівня життя, доходів, спільне управління країною!». Емоційно, але змістовно можна розуміти на власний розсуд.

Як зазначається у відомостях про кандидата-самовисуванку Лазуренко Тетяну, вона також проживає у місті Лозова. До того ж, народилася в селі Орілька Лозівського району. Такі дані сприяли зацікавленості змістом передвиборної програми. Адже хто, як не кандидатка, що народилася і проживає на території округу має найкраще представляти інтереси його жителів у парламенті. Однак зміст «програми», з перших рядків, вказує на її абсолютну відсутність, хоч у якомусь наближенні.

Перед нами сторінка оповідання, що починається з викладення, дійсно, ганебного факту звільнення з роботи з порушенням прав працівника, з розчарування відсутністю правосуддя в державі. Далі перелік із семи лозунгів. Їх доречно було б підготувати у збільшеному форматі, використовувати на акціях протесту чи підтримки. Але не у передвиборній програмі.

Самовисуванка, старший науковий співробітник Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Академії правових наук України, Тетяна Єгорова-Луценко проживає у Харкові, але народилася у місті Лозова. Отже, порівняно з більшістю кандидатів, проблеми округу для неї, вірогідно, є більш відомими і близькими. Справді, програма починається з констатації факту, що народившись та провівши частину свого життя у місті Лозова, кандидат не зі слів знає про ті проблеми, з якими щодня стикаються люди. Однак далі у тексті немає жодної згадки не лише про шляхи вирішення конкретних завдань, а й про самі проблеми жителів округу, які потенційний представник хоч якось прагне вирішувати, чи хоча б артикулювати.

Тож у 179 окрузі Тетяна Єгорова-Луценко балотується, аби «забезпечити добробут кожного українця, реалізувати програми економічного та соціального розвитку, сприяти процвітанню вітчизняного бізнесу задля виведення його на міжнародні ринки як конкурентоспроможного гравця». Стратегія досягнення визначеної мети складається із 4-х підрозділів по 1-3 пункти, сформульовані у стилі «за все гарне» – за відродження українського села та розвиток малого й середнього бізнесу, за модернізацію закладів освіти, за підвищення прожиткового мінімуму. Тож кандидат йде до парламенту, аби підтримувати відповідні законопроекти. Отже, маємо чергову програму як набір загальних лозунгів. Єдина конкретна обіцянка стосується сприяння відновленню роботи Панютинського вагоно-ремонтного заводу. У який спосіб відбуватиметься сприяння – не уточнюється.

Висновки та рекомендації

Аналіз змісту відібраних передвиборних програм кандидатів у 179 мажоритарному окрузі дає підстави для кількох висновків:

  • Подані програми не відповідають сутності і змісту передвиборної програми як документа, у якому чітко зафіксовані конкретні завдання і засоби їх реалізації, результати і часові рамки їх досягнення. Відповідно, виборці завідома позбавлені можливості контролювати ефективність парламентської роботи депутата та оцінювати її за певними показниками.
  • Зміст програм – це здебільшого набір лозунгів, констатація загальних проблем без алгоритмів їх вирішення.
  • Принцип територіального представництва цілком дискредитований. У програмах кандидатів не відображені актуальні проблеми округу, відповідно, не визначені шляхи їх вирішення. Відсутні конкретні обіцянки жителям округу. Тож у них немає підстав вимагати від майбутнього представника ані роботи в окрузі, ані представництва у парламенті територіальних інтересів.
  • Пункти програм, що стосуються вирішення загальнодержавних проблем, сформульовані вкрай декларативно і поверхнево. Не визначені ані засоби «сприяння», «удосконалення», «відродження» та ін., ані результати, які мають бути досягнуті внаслідок цих процесів. Тож виборцям, як мінімум, буде вкрай важко визначати, чому сприяла діяльність депутата.
  • У програмах кандидати апелюють переважно до емоцій, настроїв, а не до раціонального компоненту свідомості виборців.
  • Вибори залишаються фактично єдиним процесом, в результаті якого громадяни надають учасникам змагань великі повноваження і ресурси без будь-яких чітких стратегій, планів, показників і гарантій їх реалізації.

Тож березневі вибори-2020 у 179 окрузі не стануть конкуренцією ідей, стратегій, планів дій та пропонованих засобів досягнення результатів.

Одна із головних причин вкрай низької якості передвиборних програм полягає у нехтуванні виборцями не лише їх змістом, а й самою необхідністю ознайомлення з ними. Якщо виборці не читають і не аналізують пункти програми, не відстежують їх виконання і не вимагають слідування їм, у кандидатів відсутні стимули готувати реалістичні програми та прагнути їх реалізувати.

Тож головних рекомендацій всього дві:

  • Потенційним кандидатам – розширити політичну освіченість і компетентність у напрямку поповнення знань про сенс, сутність і зміст передвиборної програми, оволодіти навичками її підготовки.
  • Виборцям – читати, ретельно аналізувати зміст програм, вимагати від кандидатів конкретизації не лише проблем і завдань, а й шляхів їх вирішення та часових рамок досягнення конкретних результатів. А потім – оцінювати діяльність обранців, порівнюючи програмні обіцянки і міру їх реалізації. Без цього програми й надалі залишатимуться емоційними деклараціями та загальними намірами боротися за вирішення усіх проблем одразу, проти усього, що цьому заважає. Відповідно, відтворюватиметься безвідповідальність як стиль діяльності депутатів.

Світлана Топалова, Олена Українець,

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Опубліковано в блозі Світлани Топалової на суспільно-політичному сайті «Лівий берег – LB.ua».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».