Тренди харківської політики (січень – березень 2017 року) | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

Тренди харківської політики (січень – березень 2017 року)

Аналіз політичного режиму в його динаміці – ідея для української політології не нова. У всеукраїнському масштабі календарні огляди зустрічаються регулярно, в той час як на регіональному рівні, при достатній кількості блогової аналітики, подібний формат практично не представлений.

Але ж велике, як відомо, бачиться на відстані – виявляти основні політичні тенденції і зв’язки між подіями правильніше після деякого часу. У дебютному квартальному огляді від «Обсерваторії демократії» акцент зроблений на конфліктній сутності політики – основних політичних протистояннях і динаміці регіонального балансу сил.

За інерцією використовуючи кальку «промайданні vs. контрмайданні сили», легко помітити, що найзапекліша боротьба – внутрішньовидова. Наприклад, конфлікт Геннадія Кернеса і Олександра Фельдмана в «синій ніші», крім бізнес-підгрунтя, має явний електоральний аспект мерських виборів. Однак більша частина реальних протистоянь краще описується бінарною моделлю «бенефіціари режиму vs. претенденти », іноді стаючи регіональною проекцією конфліктів всеукраїнського рівня.

  1. ХОДА vs. «Самопоміч» / «активісти»

Мабуть, основним конфліктом в українській політиці (і за резонансом, і за економічними наслідками) початку 2017 року стала «блокада». Контратака від Андрія Садового, за яку він може поплатитися підозрою від ГПУ, заклала наступний формат конфлікту:

За блокаду Проти блокади
Головний субєкт Самопоміч

 

БПП+НФ Головний субєкт
Вимушена позиція, другі ролі Батьківщина, Свобода, НацКорпус РПЛ, ОппоБлок, Відродження, За Життя Вимушена позиція, другі ролі
Розмита суб’єктність і база лояльності «Яструби»

Ветерани АТО, радикали, «активісти»

Західна Україна

«Голуби»

З наближенням до Донбасу, база підтримки блокади слабшає

Розмита суб’єктність і база лояльності

Достатньо поглянути на карту обласних рад, які підтримали блокаду, щоб згадати про стійкі особливості української електоральної географії. З про-блокадних суб’єктів хоч якимось значимим депутатським представництвом і впливом у нашому регіоні володіє тільки «Самопоміч», яка і виступила протестним авангардом «торгівлі на крові». Це вдало потрапляє в образ єдиних «true-опозиціонерів» Харкова, проте наша область спочатку була несприятливим регіоном для ініціаторів блокади.

Геннадій Кернес публічно розкритикував блокаду, підігравши «Солідарності», яка й була головною мішенню акції «блокада». Безпосередньо в адміністрації відповіли мітингом куп’янських залізничників проти блокади. Після рішення РНБО про призупинення транспортного сполучення з ОРДЛО тема з регіонального порядку денного фактично зникла. Що стосується «конфлікту через блокаду», як назвали перестрілку бійців «Азова» і «Донбасу» в ЗМІ, то реальні причини, ймовірно, лежать поза ідеологічною площиною.

Протистояння влади і активістів знайшло своє продовження у «грантовому сюжеті». Внесені ВР поправки до закону про e-декларуванні вивели з-під контролю доходи і активи більшості військовослужбовців, але зробили підзвітними громадських активістів-антикорупціонерів. У регіональному політичному контексті це удар по «Харківському антикорупційного центру» як найпотужнішій нелояльній до влади громадській організації. Перш за все, удар полягає в можливих іміджевих втратах самого статусу «громадського активіста» у сприйнятті українців, 60% з яких живуть за межею бідності. Реакція від депутата міськради Ігоря Черняка у вигляді відразу двох блогів набула значного поширення в харківському FB-співтоваристві.

Слід зазначити, що в «промайданному» Facebook’і 29-річний депутат користується популярністю. За підсумками опитування в одній з найбільш численних харківських FB-груп («Євромайдан Харків»), Черняк посів 2-е місце в рейтингу кандидатів від «демократичних сил» на найближчих виборах мера. Саме по собі опитування не репрезентативне, але ілюструє настрої відповідної цільової групи.

  1. «Самопоміч» / «активісти» vs. Кернес

Основним опонентом промайданних активістів як і раніше залишається Геннадій Кернес. Ставити між «активістами» і «Самопоміч» знак рівності – некоректно, адже серед них є й представники «ДемАльянсу», «Сили Людей», безліч безпартійних.

Однак саме «Самопоміч», що має фракції в міській та обласній радах, зусиллями, насамперед, Дмитра Булаха і Ігоря Черняка, найбільш виразно узагальнює критику в бік мерії та координує протестну активність. Досвід місцевих виборів 2015 року, ймовірно, буде сприяти інтеграційним процесам під брендом парламентської сили. У свою чергу такі парламентські бренди, як «Батьківщина» або РПЛ, у міжвиборчий період залишаються в тіні і практично непомітні на харківському регіональному рівні, так само як і місцевий проект «Волонтерська партія».

Активісти в конфлікті з мерією домоглися значних успіхів, і в регіональному балансі сил Геннадій Кернес з кожним місяцем втрачає все більше. З локальних перемог мерії – хіба що результативно продавлене рішення про підвищення цін на проїзд в електротранспорті, незважаючи на зусилля громадських об’єднань.

Втім, усвідомлюючи слабкі перспективи цієї теми, основну ставку опоненти Кернеса зробили на боротьбу з «одороблом» – так в інтернеті прозвали 86-метровий пам’ятник, що переміг на бліц-конкурсі. Реакція мерії засвідчила, що Кернес дозволив втягнути себе в цей символічний конфлікт навколо пам’ятника на площі Свободи, поставивши на кін своє право одноосібно приймати будь-які рішення.

Головним підсумком стали навіть не петиції за скасування результатів конкурсу та відставку головного архітектора Сергія Чечельницького, що набрали по 5 тисяч підписів, а поразка Кернеса в Дзержинському суді. Навряд чи мерія здивувалася або злякалася візитів міністра культури Євгена Ніщука і невдоволення в фейсбуці. Але ціла низка програних у харківських судах справ – це щось знакове і, можливо, переломне для регіонального політичного режиму.

Неприємності для мерії почалися з позбавлення російського сенатора Олександра Шишкіна звання почесного громадянина Харкова. Наприкінці місяця з різницею в день був програний суд по «одороблу» і позбавленню депутатського мандата Андрія Лесика. Міськрада як номінальний відповідач з сутички не виходить і чекає розгляду апеляцій, які мають серйозне іміджеве значення для мера.

Паралельно порушуються нові справи проти міських чиновників і навіть найближчого оточення міського голови. На початку лютого двох посадових осіб міськради було спіймано на хабарі. А 24 березня підозра була оголошена ще й заступниці мера з питань містобудування, архітектури та земельних відносин Тетяні Овінніковій.

У той же час голова Холодногірської районної адміністрації Максим Мусєєв свій суд по звинуваченню в корупції виграв, але навіть позитивний вердикт не страхує від іміджевих втрат. Реальність внесла свої корективи, і вже через півтора місяці цікава історія сталася з інтерв’ю Мусєєва, в якому він висловлює лояльність Кернесу, грамотно (через підведення інтерв’юера) озвучує власні амбіції і вперше промовляє захисні тези по найбільш болючим для себе темам. Це інтерв’ю спочатку розмістили на «Status Quo», де періодично зустрічаються компліментарні до команди Кернеса матеріали (так само як «Харьковские известия» позитивно висвітлюють роботу ХОДА), але через день текст зник.

  1. Кернес vs. Фельдман

За кілька місяців до програних березневих судів мерія відкрила ще один фронт протистояння – активізувався старий конфлікт Геннадія Кернеса з народним депутатом Олександром Фельдманом. За дивовижним збігом, і тут формальним приводом для протистояння став пам’ятник – спочатку мер зажадав від нардепа демонтувати фігуру «скрипаля», подаровану концерном «АВЕК» місту в 2003 році, а потім публічно звинуватив Фельдмана в спробі вкрасти пам’ятник у харків’ян.

У протистоянні з нардепом мерія обрала тактику «дублювання»: в результаті у Харкові з’явилося два «скрипаля», і незабаром буде два безкоштовних зоопарки. Цікаво, що з головним активом Фельдмана – ринком «Барабашово» – Кернес намагається реалізувати аналогічний сценарій. Наприкінці березня на сайті міськради була розміщена петиція Володимира Цимбалюка з пропозицією створити КП «Барабашово» з метою «захисту підприємців від поборів». У ЗМІ пишуть, що мерія дійсно розглядає можливість створення комунального підприємства «Ринок Барабашово» на території 3,5 гектар біля центру «Нове століття».

Конфлікт Кернеса і Фельдмана має більш ніж десятирічну історію, а його нинішня ескалація може бути пов’язана з електоральною загрозою, яку народний депутат представляє для реалізації мерією проекту «наступник». За даними соціологічного дослідження групи «Рейтинг«, проведеного в жовтні 2016 року, Кернес і Фельдман користуються найбільшою підтримкою серед харків’ян (сумарно «добре» і »дуже добре» до мера відноситься 54%, до нардепа – 55%).

У грудневому дослідженні «Active Group» соціологи визначили, що 60,7% респондентів вважають корисною для міста діяльність Геннадія Кернеса, 43,9% – Олександра Фельдмана (питання припускав сумісність альтернатив, що пояснює сумарне перевищення 100%). На 3-му і 4-му місцях – Михайло Добкін і Олександр Ярославський, який останнім часом все частіше з’являється в Харкові в оточенні команди «Солідарності».

Узгодження віце-мера Ігоря Терехова в якості «наступника» проходить не так гладко, як, можливо, хотілося б Кернесу – за інформацією від джерел, близьких до мерії, на його кандидатуру вже дав добро Арсен Аваков, але наклали вето в Адміністрації Президента. Є висока ймовірність, що ставку в АП зроблять саме на Фельдмана. До слова, близько року тому Ігор Райнін і Олександр Фельдман разом у складі харківської делегації відвідували США з робочим візитом.

У мерії усвідомлюють загрози, що виходять від нардепа, і, судячи з усього, готують «спецпроекти» в його базовому 174-му мажоритарному окрузі. Виключно на території Новобаварського району серйозну як для міжвиборчого періоду активність проявляє бізнесмен Олександр Паламарчук. Власник магазину сантехніки «SANTAN» працює за «стандартною схемою» – з’являється на святах в дитячих садках і школах району в компанії журналістів.

У Холодногірському районі об’єктивно великою популярністю користується голова райадміністрації Максим Мусєєв – на виборах до міськради восени 2015 року він здобув перемогу в окрузі №41 з результатом 58,2%. Своїм можливим висуванням Мусєєв міг би «погасити» район, забравши частину голосів Фельдмана.

Висновки

Головні політичні підсумки початку року – харківська політика стає більш конкурентною. Баланс сил помітно змінюється не на користь мерії, яка програла цілий ряд знакових справ у судах. Міська влада виявилася (за власною ініціативою) втягнута відразу в декілька конфліктів, а погіршити становище може, наприклад, більш жорстка позиція з боку президентської команди, до якої, вочевидь, приєднується Олександр Ярославський. Поки ж, принаймні публічно, між мерією та ХОДА зберігається договір про ненапад.

У міжвиборчий період саме президентська команда знаходиться в найбільш виграшному становищі, тоді як у багатьох парламентських партій на місцях все виразніше простежується кадровий голод. Окрилені успіхом у боротьбі з мером активісти об’єктивно становлять інтерес для всеукраїнських партійних брендів, але поки що успішною роботою з громадськістю може похвалитися тільки «Самопоміч» та, власне, «Солідарність».

З непарламентських сил на особливу увагу заслуговує «Національний Корпус» і кампанія його харківського лідера Олега Ширяєва, який, ймовірно, готує себе чи то до мерських, чи то до парламентських виборів. Іміджеве інтерв’ю Ширяєва в «новинах у Кернеса» на «7 каналі» – це показова ілюстрація до «харківської гібридності».

Надалі, на іншому полюсі, слід очікувати активізації в базовому для себе регіоні проекту «За Життя» позафракційних нардепів Євгена Мураєва і Вадима Рабиновича, який посилить дроблення на «синьому полі» («Відродження», «Опозиційний Блок», «Наш Край», «За Життя»).

Активна фаза протистояння Кернеса і Фельдмана дозволяє говорити про фактичний старт мерської кампанії, тоді як останнє слово з приводу дати і умов дострокових виборів залишається за Адміністрацією Президента. Двотуровий формат виборів обумовлює ряд парадоксальних ефектів: зокрема, мерія виявляється зацікавлена ​​в єдиному кандидаті від «демократів», який зможе набрати ~ 25-30%, зайняти 2-е місце і буде зручним опонентом для Терехова, перетворюючи другий тур в «паралельний референдум» щодо ставлення до Кернеса.

Опубліковано на сайті NewsRoom

Антон Авксентьєв, експерт

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»  

Матеріал підготовлено у рамках проекту, який реалізується за фінансової підтримки Європейського фонду демократії (EED) та Уряду Канади