Гальмування освітньої реформи: очевидні ознаки та причини | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

Гальмування освітньої реформи: очевидні ознаки та причини

Освітня реформа – одна із ключових євроінтеграційних реформ. Саме освіта має сформувати у свідомості громадян ту систему цінностей, яка ментально наблизить нас до країн ЄС і активізує впровадження європейських принципів у функціонування владних інститутів та в життя суспільства. Однак внаслідок низки причин і обставин реформа освіти не лише не отримала необхідного поштовху для стрімкого старту, але й суттєво гальмується, особливо у східних регіонах.

Зважаючи на прифронтове розташування і значну кількість переселенців, на стратегічне значення східних регіонів України для реінтеграції тимчасово окупованих територій, збереження такої тенденції вкрай небезпечне. Адже держава-агресор вустами політиків відкрито заявляє про наміри активно використовувати мешканців східних, зокрема, тимчасово окупованих територій для впливу на українську владу і забезпечення домінування проросійських політичних сил на різних її рівнях з метою згортання українського процесу формування національної громадянської ідентичності та євроінтеграційного напряму зовнішньої політики України.

Враховуючи ці обставини, варто зазначити, що позитивні відчуття пересічних мешканців від впровадження реформ, зокрема й освітньої, є важливим показником їх успішності і руху держави у стратегічно визначеному напрямку. Й саме тому в жодному разі неможливо погодитися із точкою зору діючого прем’єр-міністра, що освітня реформа дасть перші результати через 12 років, про що він заявив на засіданні уряду 29 серпня 2018 року. Якщо у процесі впровадження реформи громадяни не відчуватимуть поступових позитивних змін, вона не отримає суспільного розуміння і визнання необхідності. Якщо, до того ж, буде супроводжуватись підлаштуванням нового прогресивного під те, від чого прагнемо позбавитись, – перетвориться на симуляцію. Відповідно, так і сприйматимуть її громадяни. Перші кроки з повномасштабного впровадження реформи шкільної освіти продемонстрували саме такі симптоми.

Початок повномасштабного впровадження освітньої реформи: візуальні ознаки і глибинний зміст

Новий навчальний рік традиційно розпочався з Дня знань і свята першого дзвоника. Протягом останніх двох років тривають дискусії про доцільність проведення святкової лінійки у незмінній з радянських часів формі та про можливість вибору учасниками навчального процессу, передусім, учнями і батьками, інших форматів заходів. Представники батьківської громадськості направляли відповідні запити до Міністерства освіти і науки України. У відповідях зазначалося, що, зважаючи на збільшення автономії у процесі реформи, заклади освіти самостійно можуть обирати, у який спосіб святкувати і які заходи проводити. У цьому навчальному році багато шкіл Львівської, Тернопільської, Полтавської та інших областей вже відмовилися від традиційної лінійки. Замість неї були організовані шкільні пікніки та інші заходи.

У школах Харкова та області «подих вітру змін» не відчувся. Свято пройшло згідно «кращих радянських традицій» з усіма атрибутами: урочисті лінійки за участю депутатів від «регіональної партії влади», на яких чекали у деяких школах до 40 хвилин; шкільна форма, вимоги до якої відрізнялися лише мірою жорсткості. У більшості шкіл обмежилися наполегливими рекомендаціями – «білий верх, темний низ». Однак у деяких школах, як показує перегляд низки відео та фото, пішли значно далі. Майбутні випускниці, і навіть першокласниці «нової української школи» одягнули, мабуть не із власних міркувань, форму радянського зразка, а поверх неї – жовто-блакитні стрічки. Тож виникає питання про те, які причини і мотиви спонукають адміністрації шкіл до такого «урочистого маскараду». Як мінімум, це може бути  абсолютне нерозуміння суті і стратегії шкільної реформи або саботаж і цілеспрямоване формування у дітей ідентичності з «русским миром» шляхом використання радянських символів. Адже у багатьох російських школах таку ж святкову шкільну форму випускниці доповнюють стрічками-триколорами.

Логічно припустити, що повномасштабне впровадження реформи має супроводжуватись швидким відходом у небуття «каральної педагогіки». Однак аналіз змісту публікацій у батьківських групах у соціальних мережах та перших цьогорічних відгуків на сайтах понад 30-ти шкіл Харкова і області, відібраних методом випадкової вибірки, свідчить про наявність значних проблем у становленні партнерських відносин між учасниками освітнього процесу. Звичним явищем залишається спілкування вчителів із учнями на підвищених тонах та з використанням принизливих і образливих зворотів чи порівнянь. Продовжується зниження оцінок за «почерк», «неохайність», «не правильне оформлення роботи», «погану поведінку на уроці». Вочевидь, деякі вчителі наполегливо не розуміють ані стратегії і цілей реформи, ані критеріїв оцінювання знаь учнів.

Перед початком навчального року Міністерство освіти і науки України заявило про намір ввести з 2020 року обов’язкове ЗНО з математики. Причини – погіршення результатів цьогорічного ЗНО та невтішна динаміка останніх років, а також, відставання України у методиках викладання математики. Така новація вже викликала обурення багатьох батьків і учнів.

Пропагуючи освітню реформу, міністерські чиновники батократно повторюють тези про те, що вона спрямована: на забезпечення гарантій освітніх прав, зокрема і права вибору; на розвиток індивідуальних здібностей кожного учня; на підвищення рівня якості освіти та наближення до європейського освітнього простору. Проте, впровадження обов’язкового ЗНО з математики, вочевидь, не відповідає декларованим цілям, а аргументи його ініціаторів не виглядають переконливими з багатьох міркувань:

  • Ініціатори, вочевидь не бажають враховувати те, що люди за розумовими здібностями різні. У більшості однозначно домінуюють гуманітарні чи математичні здібності, і лише у незначної частини вони відносно універсальні. У середньому шкільному віці інтереси і здібності дитини вже цілком очевидні. Тож замість того, щоб поглиблювати спеціалізацію освіти залежно від здібностей і бажань дитини, міністерські чиновники пропонують змушувати усіх, незалежно від здібностей і волі, від планів на майбутню професію «зубрити» математику лише для того, щоб здати ЗНО.
  • Впровадження обов’язкового ЗНО не виглядає адекватним засобом вирішення проблеми покращення динаміки та подолання відставання в методиках викладання математики. А якщо у цьому році «погіршиться динаміка» з фізики, хімії та ще з п’яти дисциплін, то теж потрібне буде з них обов’язкове ЗНО?
  • Європейські освітні системи, наближенню до яких має сприяти освітня реформа, не демонструють подібних підходів до вирішення проблем. Європейська освіта орієнтована на те, щоб якомога раніше виявити здібності дитини і їх розвивати, передусім, шляхом впровадження більш ранньої спеціалізації. Знання у інших галузях давати за принципом «розумної достатності». Виключенням є громадянські знання, які потрібні громадянину незалежно від професії і від якості яких залежить якість демократії.
  • У ХХІ столітті школа перш за все має навчити учнів вчитися, здобувати самостійно необхідні знання. Крім того, на перший план виходять знання у нових для школи галузях, наприклад, у галузі психології. Однак українська школа поки не вчить ані тому, ані іншому, а впроваджувана реформа мало що змінює у цьому напрямку.
  • На фоні сучасних тенденцій змін у європейської освіти позбавлення здобувачів освіти права вибору виглядає просто дикунством.

Однією із головних причин погіршення якості знань учнів є перевантаженість шкільної програми та невідповідність вимог наявним ресурсам. Другий рік поспіль проблема розвантаження вирішується виключно на рівні заяв чиновників про необхідність такого. У старшокласників щодня – по 8 уроків, тобто, 40-годинний робочий тиждень дорослої людини у них проходить у стінах школи. До того ж, середній учень витрачає на підготовку домашніх завдань не менше 2-х годин. Учні 7-9 класів проводять на уроках 36-39 годин. Яка якість засвоєння навчального матеріалу і написання контрольних робіт на 7-му та 8-му уроці? Крім того, до необхідних вмінь людини ХХІ століття, згідно шкільних программ,  все ще належить в’язання шкарпеток і вишивання бісером, виготовлення поличок із ДСП. Тож вочевидь, вирішувати проблему потрібно, передусім, у цій площині.

Висновки

Освітня реформа вкрай потрібна Україні. Від її швидкого і успішного впровадження залежить збереження інтелектуального потенціалу нації та реалізація одного із ключових векторів країни – європейської інтеграції. Доки  наші громадяни залишатимуться носіями радянських міфів, стереотипів і підданської культури, доти сусідня держава матиме  значні шанси для чергової колонізації. Арсенал її шляхів і засобів зростає, але всі вони спираються на культурне підґрунтя. Особливо гострою проблема трансформації громадянської свідомості залишається для східних регіонів, оскільки саме тут сконцентрована значна соціальна база «русского мира».

Стратегічна мета і напрями реформування освіти, в цілому, визначені у відповідності до сучасних європейських тенденцій розвитку освіти та потреб інтеграції до європейського освітнього простору. Однак практичні кроки по впровадженню освітньої реформи свідчать про недостатнє розуміння її ідеологами  суті тих європейських систем освіти, які беруться у якості взірця і досвід яких намагаємося адаптувати. Гальмується впровадження пріоритетних напрямків реформи. Для вирішення конкретних проблем обираються неадекватні засоби, що свідчить про неусвідомлення їх глибинних причин. Відповідно, це провокує негативне ставлення учасників освітнього процесу до реформи і закладає завідома провальні результати на майбутнє. У суспільстві, вже досить розчарованому реаліями українських «євроінтеграційних реформ» неодмінно будуть посилюватись скептичні наслідки щодо самої європейської інтеграції.

На регіональному та місцевому рівнях наявна низка наочних ознак нерозуміння, несприйняття, а можливо, і явного саботажу освітньої реформи. Масштаби проблеми значні – від неефективної роботи органів влади і самоуправління по загальному керівництву впровадженням реформи на відповідному рівні до «шкільного самоуправства» та відвертого ігнорування цивілізованих норм і правил спілкування у навчальному закладі.

Низка стратегічних помилок ініціаторів реформи та її гальмування на регіональному і місцевому рівнях унеможливлюють старт освітньої реформи як повномасштабної.  Орієнтація влади на відчуття перших результатів освітньої реформи через 12 років, недолугі дії МОН України по вирішенню нагальних проблем організації навчального процесу та підвищення якості знань, неефективність діяльності у освітній галузі регіональної та місцевої влади – все це підвищує рівень негативізму у ставленні суспільства до реформи, гальмує її темпи, створює загрози на шляху її подальшого впровадження.

Рекомендації

Для запобігання вищевказаним негативним тенденціям вже на сучасному етапі необхідні:

  • суттєвий перегляд порядку пріоритетів реформи і першочергове впровадження тих векторів, які необхідні з точки зору зміцнення національної безпеки та розвитку України як сучасної держави, а також, для забезпечення суспільної підтримки освітньої реформи;
  • вдосконалення нормативної бази реформи;
  • впровадження дієвих механізмів протидії гальмуванню і саботажу реформи на регіональному та місцевому рівнях;
  • посилення просвітницької роботи у освітянському середовищі і прямі заборони на ті дії, які призводять до дискредитації освітньої реформи;
  • оптимізація навчального процесу у 2-11 класах.

Міністерство освіти і науки України має вдосконалювати комунікацію з усіма учасниками навчального процесу. Зокрема, на запити батьківських організацій, що стосуються типових порушень у навчальних закладах, можливо, варто не лише надавати відповіді цим організаціям та надсилати нагадування адміністраціям закладів, а й прямо забороняти відповідні дії. Якщо рівень громадянської і професійної компетентності освітян залишається настільки низьким, що вони не розуміють протиправності та невідповідності стратегії реформи директивних вимог щодо «святкової радянської шкільної форми», то потрібно це прямо заборонити.

Корені проблеми низького рівня якості знань лежать у площині надмірного навантаження на учнів і неадекватності вимог ресурсам, передусім, часовим. Тому шлях до її вирішення лежить через оптимізацію навчального процесу і навантаження, детальну ревізію навчальних дисциплін і програм, поглиблену спеціалізацію навчання.

Міністерство охорони здоров’я України має детально вивчити, наскільки існуюче навчальне навантаження  на учнів молодших, середніх і старших класів, з урахуванням часу, необхідного для виконання домашніх завдань, відповідає фізіологічним нормам навантаження для дітей відповідного віку. Крім того, сформулювати рекомендації щодо унормування навантаження відповідно до віку, фізіологічних особливостей та потреб розвитку здорової дитини. Висновки та рекомендації направити до Міносвіти та оприлюднити. Для стимулювання процесу батьківські громадські організації можуть направити до Міністерста охорони здоровя України відповідні звернення.

Міністерство освіти і науки України має ретельно переглянути перелік навчальних дисциплін і зміст програм. Деякі дисципліни, зокрема, трудове навчання, мистецтво можуть бути трансформовані у гурткову роботу. Хто хоче в’язати шкарпетки чи робити полички – отримає таку можливість. У середніх класах програми навчальних дисциплін – суттєво переробити, керуючись принципом «розумної достатності». Тобто, орієнтуватись на дві головні цілі – дати основні базові зання з дисциплін і виявити здібності, нахили і бажання учнів щодо більш глибокого вивчення дисциплін у старшій школі. Старша школа має йти шляхом поглиблення спеціалізації – фізико-математичні, хіміко-біологічні, лінгвістичні та інші класи.

Математика – звісно, важлива наука. Але наміри ввести обов’язкове ЗНО виглядають скоріш абсурдними, ніж раціональними. У сучасних європейських системах освіти обов’язковими для людини є ті знання, які роблять її:

1) свідомим і компетентним громадянином своєї держави;

2) висококваліфікованим фахівцем у своїй галузі.

Міру важливості і потрібності для себе інших знань та дисциплін має визначати сам здобувач освіти на основі власних здібностей, переваг і планів на майбутню професію.

Світлана Топалова

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Опубліковано в блозі Світлани Топалової на суспільно-політичному сайті «Лівий берег – LB.ua»