Студентське голосування: тренди, мотиви і цінності | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

Студентське голосування: тренди, мотиви і цінності

Дискусія щодо розриву поколінь в питанні підтримки «нових» і «старих» політичних сил у поточному електоральному циклі є однією з найактивніших. Багато партій в процесі пошуку шляхів розширення електоральної підтримки опанували нові способи комунікації з виборцем (інтернет, соціальні мережі і відеохостинги), що в першу чергу спрямовано на молодь і людей середнього віку.

Наскільки вагомим є розрив поколінь українського електорату, а також відмінності голосування студентів від голосування міст і країни в цілому? Чи знайшло відгук у студентів орієнтування політичної комунікації на інтернет і соціальні мережі? Чи було голосування студентів протестним та антисистемним? Про все це – в новому дослідженні Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».

Особливості дослідження

За основу аналізу були взяті результати останніх парламентських виборів 21 липня 2019 року на виборчих дільницях, які чітко можна ідентифікувати як студентські. Тобто, дані дільниці або повністю, або в абсолютній своїй більшості складаються зі студентських гуртожитків. Крім вікового порівняння результатів голосування необхідно також і регіональне. Тому для компаративного розгляду були обрані три великих студентських міста України: Харків, Київ та Львів.

За підсумками відбору дільниць, що відповідають критеріям, були обрані наступні:

  • Харків: 9 дільниць (№ 631108, 631111, 631145, 631146, 631147, 631253, 631262, 631435, 631438);
  • Київ: 12 дільниць (№ 800003, 800020, 800038, 800312, 800892, 800893, 800895, 800896, 800897, 800939, 801096);
  • Львів: 5 дільниць (№ 461981, 462052, 462056, 462060, 462109).

У зв’язку з тим, що в аналізованих трьох містах рейтинги партій різні, взяті до уваги були результати лише тих партій, які потрапили до Верховної Ради («Слуга народу», «Опозиційна платформа-За життя», «Батьківщина», «Європейська солідарність» і «Голос»), а також тих політичних сил, які є рейтинговими серед студентів в окремо взятому місті (тобто набрали більше 5% відсотків в середньому показнику серед всіх «студентських» виборчих дільниць).

Обставини проти студентської явки

Розглянемо, по-перше, розташування дільниць і, по-друге, явку студентів в кожному з міст. Перше необхідно брати до уваги тому, що часто результати голосування на сусідніх виборчих дільницях – схожі, але при цьому відрізняються від одного студентського містечка до іншого. А друге – тому, що порівняння студентської явки по містах може показати, в якому з них явка студентів відносно загальноміських показників була нижче або вище.

Подивившись на карту міста Харкова, можна побачити чіткі скупчення досліджуваних виборчих дільниць – це студентські містечка Шевченківського, Київського та Московського районів. 90% студентських гуртожитків в Харкові сконцентровані у верхній половині карти міста – а це 168-й, 169-й і 170-й мажоритарні виборчі округи.

Колір дільниці означає те, яка партія на ньому набрала найбільшу кількість голосів. Як бачимо, в Харкові партія «Слуга народу» здобула перемогу на абсолютно всіх дільницях.

У Києві ситуація схожа на харківську: усі «суто студентські» виборчі дільниці «зібрані» в декількох містечках. Якщо не брати до уваги дільницю №800312, то всі інші 11 аналізованих дільниць Києва, як і в Харкові, сконцентровані в декількох мажоритарних округах – 211-му і 222-му. І ще одним схожим моментом є те, що партія «Слуга народу» перемогла на всіх студентських виборчих дільницях столиці.

Львів є більш цікавим з точки зору географічного розташування гуртожитків і партій-переможців на дільницях. В місті тільки 5 виборчих дільниць, які можна назвати повністю студентськими. А відмінність від Харкова і Києва полягає в тому, що дільниці не сконцентровані в певних мажоритарних округах Львова, а частиною студмістечка є тільки дві дільниці – №462052 та №462056 (гуртожитки «Львівської політехніки»). Помаранчевим відзначені дільниці з партією «Голос» в якості переможця, а фіолетовим – партією «Європейська солідарність».

Загальна явка на виборах до парламенту склала трохи більше 49%, що на 3,2% нижче, ніж в 2014 році і є найнижчим показником активності виборців з 1991 року. Багато в чому явка виявилася такою низькою через саму дату проведення виборів. Друга половина липня – час робочих відпусток, літнього відпочинку, студентських, шкільних канікул і т.п. Ймовірно, через це явка по містах і стала меншою (крім Харкова). Зазвичай явка студентських дільниць (це спостерігалося і на президентських виборах 2014 року, 2019 року, і на парламентських 2014-го) знаходиться на рівні 66-75% відносно загальноміської явки, але на минулих виборах до Ради це було не так.

Найбільшим студентським «аутсайдером» став Харків, де при явці міста (50,8%) вище, ніж в цілому по країні, електоральна активність студентів виявилася вкрай мала – всього 15,86%, тобто в 3 рази менше. Найбільшу явку (23,8%) показав гуртожиток «Харківського авіаційного інституту», а найменшу (10,4%) – студмістечко «Харківського політехнічного інституту».

У Києві ситуація трохи краще (24,8%), однак і там явка майже в два рази менше загальноміської (48,8%). Найвищий показник явки – на дільниці КНУ ім. Т.Г. Шевченка – 35%, а найнижчий – 17,9% – у гуртожитків «Київського політехнічного університету».

А ось Львів підтягнувся в активності голосування студентів (30%), що не здається таким малим показником, дивлячись на цифри двох попередніх міст. Найнижчий поріг явки в цьому місті схожий із київським – 18% (на дільниці «Львівської політехніки»). А найвищий рівень студентської явки зафіксований на рівні 44,5%, як не дивно, в іншому гуртожитку цього ж ВНЗ.

У даній ситуації необхідно зробити виняток і відокремити молодь від студентів, які проживають в гуртожитках. Незважаючи на незвично високу явку молоді та, зокрема, студентів на цих президентських виборах, явка молоді на парламентських була нижче звичайної, а студентів з гуртожитків – взагалі низькою. На явку студентів, які проживають в гуртожитку, літній період впливає значно більше, ніж на явку молоді – з цілком зрозумілих причин. Влітку гуртожитки порожні: одних студентів вже виселили, інших – ще не заселили, треті – виїхали з гуртожитків додому, не маючи можливості проголосувати.

Таким чином, ми не можемо зробити висновок, що молодь значно вплинула на результати виборів. Але також ми не можемо стверджувати, що низька явка молоді та студентів, зокрема – це вислів якоїсь позиції. Не можемо тому, що головною причиною низької явки серед студентів і молоді, в цілому, був той факт, що вибори проходили влітку. Головний висновок: проведення виборів в літній період – вкрай невдалий варіант для молоді.

Регіональні уподобання сильніше молодіжних

Ми проаналізували результати голосування на всіх студентських виборчих дільницях Харкова, Києва та Львова. Як вже було зазначено раніше, ми брали до уваги результати лише тих партій, які пройшли до парламенту, і тих, які набрали в середньому більше 5% в місті серед студентських виборчих дільниць. Тобто в кожному місті могли бути регіональні рейтингові політичні сили.

У Харкові такими виявилися «Партія Шарія» і «Опозиційний блок». Перша зайняла на 8-х з 9-ти дільниць 2-е місце, набравши на всіх вище психологічного бар’єру – 5%. На дільниці гуртожитків «Харківського авіаційного інституту» (№631253) зафіксований найвищий її результат – 19,8%, а на дільниці № 631438 – найменший (8,7%), який все одно забезпечив партії 3-е місце.

Переможець виборів – партія «Слуга народу» набрала на всіх дільницях від 42,7% до 63,8%, що є вкрай високим показником. Цікавим фактом є те, що на дільниці № 631111 гуртожитків «Харківського політехнічного інституту», де пропрезидентська партія має досить високий результат в 57,4%, кандидат в депутати по мажоритарному округу від цієї ж партії Марія Мезенцева набрала рекордні у всьому окрузі 75% підтримки.

Також звернувши увагу на зміну від дільниці до дільниці показників «Слуги народу», з одного боку, і «Опоплатформи – За життя» з «Опоблоком», з іншого, можна побачити їх зворотну залежність – чим більше останні отримують на кожній дільниці, тим меншим є результат «Слуги народу», і навпаки. Всупереч початковій версії про відбір голосів «Партією Шарія» у «Слуги народу» через схожість стратегій спілкування з молоддю та студентством, таке не помічається на всіх дільницях (лише на деяких) і не проявляється так явно, як у випадку з «Опоплатформою-За життя».

На відміну від Харкова, де було два регіональних фаворита, які не пройшли в Раду, в Києві є лише один – «Партія Шарія». При цьому в столиці у цієї партії позиції значно слабші. Найвищий показник – 14,2%, найнижчий – 2,7%, 2-е місце тільки на двох дільницях, а більше 10% партія набрала лише на 4-х дільницях з 12-ти. Порівняно високі показники партія має на дільницях «Київського політехнічного інституту» (№800892-800897).

Показово менший результат у «Слуги народу» і більший результат у «Голосу» з «ЄС» зафіксовані на дільницях, де більшість виборців складають студенти гуртожитку КНУ ім. Шевченко. Виходячи з цих та інших результатів, можна зробити висновок про досить високу зворотну взаємозалежність результатів пропрезидентської сили з партіями Святослава Вакарчука та Петра Порошенка. Вона спостерігається на 8-х з 12-ти дільниць Києва.

В середньому друга за студентською популярністю в Києві партія – «Голос». Найнижчий її відсоток – 8,4%, найвищий – 24,3%. На 3-х з 12-ти дільниць партія Вакарчука набрала більше 20%. Трохи нижче показники має «Європейська солідарність», що входить на майже всіх дільницях в «топ-3», і має результати в діапазоні 8,1%-20,9%.

Також цікавим моментом є несподівано високі результати деяких політичних сил на окремих дільницях. Наприклад, «Сила і честь», яка в цілому в Києві набрала більше 5%, зберегла цей тренд на 3-х різних студентських дільницях. А на дільниці № 800038 партія «Свобода» подолала бар’єр з показником 5,1%. Всі інші політичні сили не вийшли за межу 5%.

У результатах голосування студентів Львова можна побачити чітку «відсоткову прірву» між фаворитами («Слугою народу», «Голосом» і «Європейською солідарністю»), з одного боку, і аутсайдерами («Батьківщиною» і «Опоплатформою- За життя»), з іншого. І при цьому немає жодної політсили, що не потрапила в парламент, яка би користувалася популярністю у львівських студентів. З цієї точки зору можна сказати, що електоральні симпатії львівських студентів найбільш представлені в новому парламенті.

Як і в Києві, на львівських виборчих дільницях зафіксована зворотна залежність результатів «Слуги народу» і партії «Європейська солідарність». Тільки у Львові пропрезидентська партія не перемогла на жодній дільниці, але впевнено отримала 2-е або 3-е місце. Чітко спостерігаються високі відсотки «Слуги народу» на дільницях № 462052 і № 462056, які розташовані в студентському містечку «Львівської політехніки».

Слід згадати про інші партії, які набрали більше 5% на окремих дільницях. На дільниці № 462056 «Партія Шарія» несподівано набрала 5,5%. Примітним фактом є те, що ця партія навіть у Львові набрала в середньому серед студентів більше, ніж «Батьківщина» і «Оппоплатформа- За життя», які потрапили в парламент. Що стосується інших партій, то «Самопоміч» на 461981-й дільниці отримала 5,3% голосів, а на 462060-й «Сила і честь» набрала 5,5%.

«Слуга» Харкова, «Слуга» Києва і «Голос» Львова

В даному розділі ми порівняємо результати студентських дільниць з загальноміськими і всеукраїнськими в кожному з 3-х обраних міст.

У Харкові спостерігається досить великий розрив у відсотках 3-х партій між студентськими та загальноміськими результатами. Найбільший приріст у «Слуги народу» – майже 15%. Другий – у «Партії Шарія», яка серед студентів набрала майже в 3 рази більше, ніж по місту. А ось у «Опоплатформи- За життя» – навпаки, підтримка серед студентів в 3 рази менше.

В цілому, можна помітити, що всі партії, які позиціонували себе в публічному просторі як нові, позасистемні («Голос», «Слуга народу» і «Партія Шарія»), отримали серед студентів більший рівень підтримки, ніж всі умовно «старі» партії. З останніх, до речі, жодна не набрала в середньому серед студентів більше 10% голосів.

Цікаво поглянути на результати голосування в контексті порівняння ідеологічних орієнтирів студентів, тобто, підтримки в цілому промайданних («ЄС», «Батьківщина», «Голос»), і контрмайданних партій («Опозиційний блок», «Опоплатформа-За життя», «Партія Шарія»). В сумі партії промайданного поля отримали від харківських студентів 11,5% голосів, а контрмайданного – 29,2%. У той же час загальноміська підтримка промайданних партій знаходиться на рівні 14%, контрмайданних – 40,8%. Як ми бачимо, з обох полів студентства відбулося перетікання в сторону партії «Слуга народу», що і створило такий великий розрив в голосуванні міста і молоді.

Як і в Харкові, київські студенти надали більший рівень підтримки «несистемним партіям» з усіх ідеологічних фронтів. Найбільша позитивна різниця студентського та загальноміського показника спостерігається у двох партій: «Слуги народу» (на 9,4%), і «Голосу» (в 1,5 рази). В цілому по місту 2-е місце зайняла партія «Європейська солідарність», а по студентських виборчих дільницях – «Голос».

Знову за аналогією з попереднім містом, в Києві «Слуга народу» збільшила свій результат на студентських дільницях з полів і промайданних (які отримали 31,7% по гуртожитках, 35% по місту), і контрмайданних партій (9,8% і 10, 9% – студентський і загальноміський показник, відповідно).

У Львові лідер попередніх міст «Слуга народу» знаходиться лише на 3-му місці, проте по студентському голосуванню її позиції вище на 5,1%, ніж в цілому по місту. У всіх інших політичних сил різниця між голосуванням студентів і загальноміськими результатами – незначна. Це може говорити про те, що в даному місті не спостерігається серйозний розрив поколінь в голосуванні.

По студентському голосуванню розрив між «Голосом» на 1-му місці і наступаючою на п’яти «Європейською солідарністю» збільшився і склав 5,5%, тоді як по місту цей розрив склав всього 2%. Зберігається тренд загальної підтримки студентами «нових» партій.

Мотиви та цінності студентства

Більшість студентів, які проживають в гуртожитках, голосували за ту чи іншу політичну силу виходячи з мотивації присутньої довіри до них. Вона, в свою чергу, складалася з запиту на «нові обличчя», тобто на людей, які не перебували раніше в політиці, чи не грали в ній ключову роль. Таким чином, «Партія Шарія», «Слуга народу» і «Голос» привабили саме тим, що вони, на думку їх прихильників, нові.

Важливим аспектом стало застосування політичними силами нових засобів комунікації. Це і інтернет, і соціальні мережі, і YouTube. Молоді, а тим більше студентам, імпонує те, що хтось спілкується з ними їх мовою і через їхні канали комунікації. Однак дана технологія ефективна лише в сукупності з іміджем партії «нових обличь».

При значній важливості віку у визначенні політичних уподобань, на нього ще накладається і регіональний фактор. Харківські студенти голосували за «Опозиційну платформу-За життя», щоб зберегти баланс в Раді і представництво російськомовних, а львівські – за «Голос» і «Європейську солідарність», щоб тривала політика захисту української мови та євроатлантична інтеграція.

Необхідно відзначити, що студентство часто проявляє ознаки протестного голосування. На парламентських виборах 2014-го року на тих же студентських дільницях Харкова, де в цьому році «Партія Шарія» зайняла 2-е місце, тодішня «Інтернет-партія України» набирала в середньому 8,25%, що забезпечувало їй 2-3 місця (загальноміський показник цієї партії був на рівні 1%). Така ж ситуація спостерігалася і на виборах до харківської міськради в 2015 році, коли рейтинг «Блоку Дарта Вейдера» на студентських дільницях досягав 15%. Але на виборах 2019 року ми побачили зрушення від відверто гумористичних проектів в сторону «серйозних партій», які також застосували нові канали комунікації.

Висновки

Хоча результати виборів і відобразили більшість уподобань молоді, не можна в підсумку сказати, що вона кардинальним чином на них вплинула за допомогою високої явки. Негативним фактором виступила дата проведення виборів – під час літніх канікул, що знизило електоральну активність студентства. Надалі, політичним акторам необхідно врахувати фактор пори року, якщо вони хочуть бачити високу явку і серед працюючих людей, і серед студентів.

Незалежно від приналежності до загальних студентських трендів, в голосуванні молоді все одно відображаються регіональні особливості. У південно-східних регіонах голоси «Опоплатформи-За життя» серед студентів перетікали до «Слуги народу» та «Партії Шарія», а на Заході відсотки «Європейської солідарності» – до партії «Голос».

У Харкові, Києві та Львові студенти надавали велику підтримку тим партіям, які позиціонувалися як позасистемні і партії «нових обличь» – «Слуга народу», «Голос», «Партія Шарія». Системні партії, навпаки, мали меншу підтримку. Фактори публічних заяв про «нову партію» кардинально вплинули на ставлення молодих (і не тільки) виборців до політичних сил, що в підсумку позначилося на результатах голосування.

Вкрай важливим є вивчення уподобань молоді, її цінностей і мотивів, тому що саме молодіжні, студентські вподобання будуть задавати тренди в наступних виборчих циклах. З кожними новими виборами політичні кампанії все більше переходять з площини паперової агітації в площину медіа-боротьби в інтернеті та соціальних мережах. Перемога партії, яка широко застосовувала некласичні засоби політичної комунікації, тільки збільшує вагу даних технологій на майбутнє.

Політичним партіям та всім кандидатам вже зараз необхідно звертати увагу на даний фактор при вибудовуванні комунікації з молодими виборцями. Лише таким чином можлива побудова такої партійної системи в державі, яка акумулюватиме інтереси максимально можливого кола виборців, в тому числі і молоді.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».