Дослідження «Проміжні вибори народного депутата в 179 одномандатному окрузі» | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

Дослідження «Проміжні вибори народного депутата в 179 одномандатному окрузі»

Протягом лютого-березня 2020 року Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» проводив експертно-аналітичний моніторинг виборчої кампанії у 179-му одномандатному мажоритарному окрузі (з центром у місті Красноград Харківської області) у рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine».

Основний дослідницький фокус моніторингу був спрямований на такі проблемні питання:

  • реальна мотивація участі кандидатів і партій у проміжних виборах-2020;
  • відповідність агітаційної кампанії електоральних суб’єктів законодавству та демократичним стандартам;
  • популізм у передвиборних програмах кандидатів;
  • результати голосування у 179-му окрузі як сигнали для політичної системи.

Дослідження також мало на меті привернути увагу до проблем «відповідального голосування» виборців та підвищити рівень експертної дискусії щодо електорального процесу на Харківщині.

Координатор дослідження – Олександр Фісун, доктор політичних наук.

Дослідницька група – Вікторія Шевчук (кандидат політичних наук), Антон Авксентьєв (кандидат політичних наук), Володимир Шуваєв, Світлана Топалова (кандидат політичних наук), Тетяна Чистіліна (кандидат філософських наук), Максим Фоломєєв (кандидат політичних наук), Олена Українець, Максим Широченков.

 

Рекомендації за підсумками експертно-аналітичного моніторингу

За результатами експертно-аналітичного моніторингу передвиборчої кампанії в 179-му одномандатному окрузі Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» розробив декілька рекомендацій щодо вдосконалення законодавчої бази електорального процесу задля його подальшого наближення до демократичних стандартів. Вони можуть бути розглянуті профільним комітетом Верховної Ради та залучені до експертного обговорення в процесі розробки пакету змін до Виборчого кодексу.

Вже на етапі висування кандидатів було зафіксовано ознаки трьох негативних з точки зору демократичного електорального процесу явищ:

  • реєстрації «технічних» кандидатів від партій задля збереження їхньої реєстрації,
  • тестування технології «клонів» (кандидати від партій «Блок опозиційних сил», «Життя», а також самовисуванка Яна Світлична – сумарно набрали понад 4%, посівши 4-е, 7-е і 8-е місця серед 37-ми кандидатів у бюлетені),
  • висування великої кількості «парашутистів» (кандидатів з інших регіонів, які жодного стосунку до округу не мали).

При цьому, в експертному та громадському середовищі найбільшої популярності стосовно цих негативних явищ набула рекомендація з явно антиконституційними ознаками – нібито ЦВК повинна відмовляти в реєстрації, на власний розсуд визначаючи, хто з однофамільців є «оригінальним», які партії вважати технічними тощо. На нашу думку, це вступає у протиріччя з конституційними правами громадян України, зокрема, й щодо рівності всіх громадян перед законом та гарантії пасивного виборчого права (можливості балотуватися). Ймовірно, більш доцільно розглянути деякі з наведених нижче кроків.

  1. Замість грошової застави як певної «гарантії серйозності намірів» політичних суб’єктів ввести практику збору підписів виборців на підтримку кандидата як умову для реєстрації. Наразі, 26 з 37-ми кандидатів набрали менше 100(!) голосів (результати від 0,03% до 0,27%) – здебільшого через те, що вони взагалі не вели кампанії, проживають в інших регіонах і були зареєстровані лише для збереження реєстрації своїм партіям. Норма про збір підписів замість грошової застави, насправді, може навіть зекономити кошти на друку бюлетенів, оскільки їхній розмір зменшиться в декілька разів. Конкретна кількість підписів для різного рівня виборів повинна визначатися додатково, але було б доцільно визначити її в діапазоні від 0,1% до 1% від зареєстрованих в окрузі виборців (у випадку 179-го округу це склало б від 146 до 1460 підписів.
  1. Зважаючи на ці додаткові умови для кандидатів, доцільно збільшити тривалість виборчого процесу. Норма про підписи буде більш дієвим бар’єром проти «технічних кандидатів», тоді як обрана (судячи з поточної редакції Виборчого кодексу) траєкторія «здороження виборів» і підвищення розмірів грошових застав вступає в протиріччя із принципом рівності можливостей політичних суб’єктів на виборах. Тому вважаємо за доцільне змінити цей вектор і навпаки:

2.1. знизити грошові застави (наразі для списку партії до ВРУ – 1000 мінімальних зарплат, для обласних рад – з розрахунку 4 мінімальні зарплати на кожні 10 тисяч виборців);

2.2. знизити граничні розміри виборчих фондів для кандидатів і партій.

  1. У разі «здешевлення» виборів електоральний процес у більшій мірі стане змаганням ідей та програм суб’єктів. Разом з тим, аналіз програм кандидатів засвідчив вкрай низький рівень цих програмних документів. Вважаємо за доцільне змінити вимоги ЦВК до офіційних програм кандидатів наступним чином (рекомендація зберігає свою актуальність і для місцевих виборів):

3.1. заборона на ідентичні програми, перевірка на плагіат «універсальних» партійних програм, з однаковим загальним текстом для всіх 199-ти округів;

3.2. обов’язкова умова включення до програм способів вирішення актуальних місцевих проблем округу, які входять до компетенції депутата ВРУ (тобто, принаймні 30% тексту програми повинно бути присвячено округу);

3.3. збільшити ліміт знаків у програмі, щоб надати кандидату змогу сутністно, а не декларативно розкрити основні цілі та шляхи їхньої реалізації;

3.4. на місцевих виборах програми відповідних місцевих організацій партій, що подають списки до рад, а також кандидатів у мери/голови ОТГ повинні бути розміщені на виборчих дільницях і обов’язково на сайті ЦВК у відкритому доступі (наразі цього немає).

  1. Втім, дійсно відповідальне ставлення до своїх програм у депутатів почнеться тоді, коли вони розумітимуть, що виборці знайомляться з цими програмами. Саме тому доцільною виглядає рекомендація внесення до Закону пункту щодо обов’язкової участі кандидатів у дебатах із максимальним висвітленням цих заходів в ЗМІ.
  1. Варто розглянути можливість запровадження додаткових «фільтрів», які б унеможливлювали «парашутизм» (декілька опцій, однієї з якої буде достатньо для реєстрації – на кшталт, народження на території округу/населеного пункту, або проживання протягом певної кількості років, що підтверджується пропискою, або доведення факту основного місця роботи в цьому місті тощо) – однак, ця позиція потребує додаткових консультацій на рахунок дотримання гарантованих Конституцією виборчих прав громадян.
  1. Однозначно участь кандидата від партії у локальних довиборах в одному мажоритарному окрузі не повинна прирівнюватися до участі партії в загальнонаціональних парламентських виборах і, відповідно, слугувати лазівкою для збереження реєстрації «технічним партіям». Відповідне роз’яснення Закону «Про політичні партії в Україні» має стати єдиним трактуванням статті 24 Закону щодо умов анулювання реєстрації.
  1. Для стимулювання більш активної роботи кандидатів і партій з виборцями, вважаємо за доцільне розглянути можливість запровадження певного «порогу явки», за якого вибори вважатимуться такими, що відбулися. Подібний досвід в Україні вже був реалізований на парламентських виборах 1994 року, коли для визначення переможця явка в окрузі повинна була скласти 50% (наразі цей відсоток об’єктивно має бути нижчим – наприклад, третина зареєстрованих виборців). Виносячи за дужки безпечність і доцільність проведення голосування під час карантину, варто відзначити, що низька активність виборців на довиборах є типовою для останніх років в Україні (27,5% на виборах в 179-му окрузі цілком відповідають вже традиційному для довиборів діапазону 25-35%). Зважаючи на тенденції зростання абсентеїзму, які яскраво прослідковуються в Україні, вважаємо введення таких «порогів явки» важливим кроком для легітимізації результатів виборів та посилення громадянської участі в електоральному процесі.
  1. Виборча кампанія-2020 в 179-му окрузі окреслила ще один потенційно небезпечний, особливо в контексті місцевих виборів, прецедент, коли один з кандидатів (Тетяна Єгорова-Луценко) подала по своїй квоті до виборчих комісій «фейкових» представників. На майбутніх місцевих виборах подібна технологія може використовуватися суб’єктами, зацікавленими у зриві електорального процесу через «параліч» виборчих комісій, тому необхідно посилити відповідальність кандидатів і партій за подання завідомо неправдивих даних стосовно своїх представників у комісіях.
  1. Також проведений моніторинг виборчої кампанії засвідчив, що зберігаються прояви адміністративних факторів впливу на електоральний процес. Ще 2015 року, зокрема, й задля боротьби із проявами адмінресурсу було прийнято Закон України «Про державну службу», стаття 10 якого («Політична неупередженість») жорстко обмежила вплив державних службовців на електоральний процес у відповідності до принципів безстороннього ставлення органів державної влади до виборів, сформульованих у «Кодексі належних практик у виборчих справах». Однак у 2017 році за ініціативи Петра Порошенка з під дії цього Закону були виведені голови та заступники місцевих держадміністрацій – де-факто відбулася легітимізація адмінресурсу, яка відчутно вплинула на результати виборів в ОТГ у 2017-2018 роках. Вважаємо, що Верховна Рада IX скликання має повернути голів державних адміністрацій та їхніх заступників (аналогічні норми прописати для потенційного інституту «префектів») під дію цього Закону, а також уточнити механізми санкцій для держслужбовців та представників місцевого самоврядування за використання адмінресурсу у виборчих кампаніях.
  1. Президенту України Володимиру Зеленському було б доцільно утриматися від синхронних призначень нових голів районних державних адміністрацій в районах виборчого округу безпосередньо під час електоральної кампанії – подібні рішення викликають негативний резонанс серед виборців і розглядаються як певні сигнали стосовно намірів адміністративного впливу на перебіг кампанії.

Повний текст дослідження у форматі pdf – Проміжні вибори-2020 в 179 ВО. АЦ Обсерваторія демократії.

Дослідження проведене в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».