«Парашутизм» на виборах-2020 до Харківської облради | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

«Парашутизм» на виборах-2020 до Харківської облради

«Парашутизмом» у виборчому процесі, на політичному слензі, називають балотування кандидатів в округах, до яких вони не мають відношення. Явище у тій чи іншій мірі проявляється як на парламентських, так і на місцевих виборах. Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» оцінив масштаб «парашутизму» у виборчих списках партій, які пройшли до Харківської облради на місцевих виборах-2020, і розрахував «індекс парашутизму» кожної з них.

В результаті цьогорічних місцевих виборів 120 депутатських мандатів Харківської облради розподілилися між висуванцями місцевих організацій 5-ти партій: «Блок Кернеса-Успішний Харків!» отримав 46 мандатів, «Опозиційна платформа-За життя» – 29, «Слуга народу» та «Блок Світличної «Разом!» – по 17 мандатів, «Європейська солідарність» – 11.

У виборчих списках цих партій виявилася певна частка «парашутистів». Характерно, що у більшості випадків це була, так би мовити, лайт-версія «парашутизму»: кандидати хоч і не проживають у виборчих округах, де балотувалися, але якимось чином з ними пов’язані: народилися в одному з населених пунктів округу або працюють тут. Набагато рідше спостерігався «парашутизм» у класичному вигляді, коли кандидат не має жодного відношення до виборчого округу і, навіть, до Харківської області, – народився, проживає і працює в іншому регіоні.

При оцінці рівня «парашутизму» ми спиралися на дані з офіційного сайту ЦВК. Зрозуміло, що ці дані не повною мірою відображають «індивідуальні історії» кандидатів і їх зв’язок з округами, де вони балотуються. Кандидат може бути пов’язаний з округом обставинами, які не відображаються на сайті ЦВК: мати тут родичів, роками тут жити і працювати, але нещодавно переїхати до іншого регіону. Або, фактично проживаючи в окрузі, мати реєстрацію в населеному пункті за його межами і вказати її при поданні документів. З іншого боку, кандидат міг зареєструватися в населеному пункті округу, де планував балотуватися, напередодні виборчої кампанії. Нарешті, з часу подання відомостей про кандидатів до виборчих комісій їх місце проживання або роботи могло змінитися.

Втім, незважаючи на певний формалізм офіційних джерел і те, що на великих масивах даних індивідуальні обставини окремих кандидатів нівелюються, загальну картину «парашутизму» та його співвідношення у різних партій за їх допомогою цілком можливо скласти зі значною мірою об’єктивності. Принаймні, у порівнянні з неофіційними джерелами інформації.

Як розраховується «індекс парашутизму»

Методика розрахунку «індексу парашутизму», яку ми застосували для оцінювання виборчих списків партій, дає можливість врахувати обидва варіанти «парашутизму»  – як «лайт-версію», так і «класичну». Індексне оцінювання враховує одразу декілька параметрів, дозволяє присвоїти їм різне значення та привести до загальних показників.

Зокрема, індексування дозволяє врахувати, що «класичний парашутизм» – більш негативне явище на місцевих виборах, ніж «лайт-парашутизм». Адже, кандидат, який, скажімо, живе і працює у Києві, а балотується в окрузі Харківщини, з мізерною вірогідністю буде опікуватися невідомими йому інтересами округу в разі обрання до облради. В той же час, для кандидата з Харкова, який обирається, скажімо, від Богодухівського району, вірогідність обізнаності з проблемами округу виглядає більшою.

Згідно методики, «індекс парашутизму» для виборчого списку партії може мати значення в діапазоні від «0» до «1». «0» означає, що усі кандидати у списку – «місцеві», «1» – що усі – «класичні парашутисти». Для розрахунку сукупного індексу списку партії аналізуємо офіційні дані про усіх кандидатів зі списку і кожному присвоюємо індивідуальний індекс: «0», «0,5» або «1». Потім індекси усіх кандидатів зі списку партії сумуються та діляться на загальну кількість кандидатів у списку.

Критерії оцінки для кожного кандидата застосовуються наступні:

«0» присвоюється кандидату, якщо він проживає у одному з населених пунктів виборчого округу, де балотується. Такий кандидат – не «парашутист», а значить, – з найбільшою вірогідністю буде піклуватися про інтереси округу в разі обрання до облради. Виходячи з єдиної територіальної ідентичності мешканців населеного пункту, «0» також присвоюємо кандидату, який проживає у Харкові і балотується в одному з округів міста. Адже, якщо кандидат проживає, скажімо, у Шевченківському районі Харкова, а балотується в Індустріальному, приналежність до єдиної територіальної громади і обізнаність з проблемами району все ж має місце і навряд чи дозволяє назвати такого кандидата «парашутистом».

Індекс «0,5» присвоюється кандидатам, яких умовно назвемо «лайт-парашутистами».  До них віднесемо тих, хто відповідає хоча б одному з наступних критеріїв:

  • кандидат народився у населеному пункті на території округу,
  • нинішнє місце роботи кандидата знаходиться на території округу,
  • кандидат проживає у Харкові або Харківській області, хоча і не в населених пунктах округу, у якому балотується.

Нарешті, індекс «1» присвоюється «класичним парашутистам» – кандидатам з інших регіонів, які балотуються в округах Харківщини і не відповідають жодному з вище зазначених критеріїв.

«Індекс парашутизму»: результат

Оцінивши дані усіх кандидатів з виборчих списків 5-ти партій, які пройшли до Харківської облради, і розрахувавши «індекс парашутизму», в результаті маємо уявлення, які партії були більш схильні до залучення «парашутистів» до своїх списків на виборах, а які – менше.

Максимальний «індекс парашутизму» виявися у «Опозиційної платформи-За життя» (0,225), а мінімальний – у «Блоку Світличної «Разом!» (0,052). Інші партії мають середні показники: у «Європейської солідарності» – 0,1; у «Блоку Кернеса-Успішний Харків!» – 0,159; у «Слуги народу» – 0,169.

У числовому та відсотковому вираженні співвідношення кандидатів з різними присвоєними їм індивідуальними індексами виглядає наступним чином.

Переважна більшість «парашутистів», які балотувалися до Харківської облради – це «лайт-парашутисти» (яким ми присвоїли індекс «0,5»). А «класичні парашутисти» (з індексом «1») зустрічаються одинично у списках трьох партій («ОПЗЖ», «Слуга народу», «Блок Кернеса-Успішний Харків!»). У «Європейської солідарності» та «Блоку Світличної «Разом!» таких не виявлено.

У «Блоку Кернеса-Успішний Харків!» – один «класичний парашутист» (Валентин Шеветовський, народився у Бердичеві, проживає і працює в Київській області). Він балотувався у 3-му окрузі Харкова під 1-м номером територіального списку, завдяки чому здобув депутатський мандат.

Найбільше «класичних парашутистів» (по 4 кандидати) виявлено у списках «Слуги народу» та «Опозиційної платформи-За життя».

У «Слуги народу» це: Олег Бабич (живе у Києві, працює в апараті Верховної Ради), Юлія Ковалевська (з Ірпіня Київської області, працює у консалтинговій компанії), Сергій Федорик (з Дніпропетровщини, юрисконсульт на агропідприємстві), Володимир Застава (живе в Київській області, тимчасово не працює). Характерно, що усі вони були розміщені на «топових» місцях окружних виборчих списків, а деякі – і в «топі» загального списку: Бабич – під №3 у 6-му окрузі, Ковалевська – №1 у 10-му окрузі (та № 5 – у загальному списку), Федорик – №1 в 11-му окрузі, Застава – під №2 у 14-му окрузі. В результаті, Ковалевська пройшла до облради за загальним списком, а Федорик – від округу.

Подібна ситуація спостерігається й у «ОПЗЖ». Усі чотири «класичні парашутисти» цієї партії зайняли прохідні місця у виборчих списках (двоє – в окружних, а двоє – у загальному): Олег Койнаш (працює і живе у Києві, родом з Донецької області, балотувався під №1 у 1-му окрузі), Олена Бочарнікова (живе у Дніпрі, тимчасово не працює, родом з Російської Федерації, йшла під №5 у загальному списку),  Богдан Мальований (родом з Артемовська, місце проживання – Бахмут, працює в Києві, балотувався під №2 у 12-му окрузі), Антон Ніколаєнко (родом з Миколаєва, живе у Києві працює там же в міській організації «ОПЗЖ», балотувався під №6 у загальному списку). За результатами виборів, Бочарнікова та Ніколаєнко пройшли до облради за загальним списком.

Таким чином, з 9-ти «класичних парашутистів», виявлених у списках партій, усі зайняли прохідні місця у окружних або загальних списках, і 5 з них були обрані до облради.

Ситуація балотування на місцевих виборах «класичних парашутистів», а особливо – їх розміщення та «топових» місцях виборчих списків, може бути ознакою політичної корупції, зокрема, – торгівлі місцями у списках. З іншого боку, не можна виключати й фактор нестачі місцевих кадрів у партії, в результаті чого в якості кандидатів могли залучатися особи зі столичного партосередку, а у випадку правлячої партії – з числа співробітників центральних владних структур.

Втім, «класичні парашутисти» зустрічалися у виборчих списках партій епізодично. Більш характерним є «лайт-парашутизм», коли кандидати хоч і мали певне відношення до округу, в якому балотувалися, але безпосередньо на його території не проживали (їм присвоєний індекс «0,5»).

Серед таких кандидатів виділяється численна група тих, які працюють та проживають у Харкові, а балотувалися в округах області, з якими не пов’язані, навіть, місцем народження. У «ОПЗЖ» таких кандидатів було 32 (69,6% від загальної кількості кандидатів з індексом «0,5»), у «Слуги народу» – 19 (59,4%), у «Блоку Кернеса-Успішний Харків!» – 16 (44,4%), у «Європейської солідарності» – 5 (33,3%), у «Блоку Світличної «Разом!» – 3 (25%).

У «ОПЗЖ» майже половина таких кандидатів зайняли «топові» місця окружних і загального списків: (14 з 32-х). 6 з них пройшли до облради. У «Слуги народу» 7 з 19-ти «харків’ян-парашутистів» зайняли «топові» місця (2 пройшли до ради), у «Блоку Кернеса-Успішний Харків!» – 6 з 16-ти (3 пройшли), у «Європейської солідарності» – 2 з 5-ти (1 пройшов). Не виявлено таких кандидатів лише у списку «Блоку Світличної «Разом!».

Основну частину групи «харків’ян-парашутистів» склали діючі або колишні ресурсні високопосадовці, партійні активісти, особи, пов’язані з регіональним парткерівництвом бізнесовими інтересами або безпосередньо представники цього регіонального партійного керівництва.

Висновки

Розрахунок «індексу парашутизму» показав, що найвищі показники висування кандидатів-паращутистів на виборах-2020 до Харківської облради мають партії «Опозиційна платформа-За життя» та «Слуга народу». Таким чином, раніше виявлена експертами «Обсерваторії демократії» закономірність того, що до «парашутизму» більше схильні пропрезидентські партії та партії-фаворити передвиборних перегонів, підтвердилася на цьогорічних місцевих виборах.

У «Блока Кернеса-Успішний Харків» «індекс парашутизму» виявився меншим, ніж у двох попередніх партій. В цьому випадку вирішальну роль зіграла наявність місцевих кадрових ресурсів, зокрема, – з числа діючих депутатів облради та чиновників на місцях, які балотувалися від цієї партії.

Високу ресурсність в плані залучення до своїх списків «місцевих» кандидатів в округах показав «Блок Світличної «Разом!» (у цієї партії – найнижчий показник «індексу парашутизму»). Вірогідно, свою роль зіграло «губернаторське» минуле Юлії Світличної.

«Класичних парашутистів» (кандидатів, які не мають відношення ані до округів, де балотувалися, ані до Харківської області взагалі) у списках партій виявилося одиниці. А у «Європейської солідарності» та «Блоку Світличної «Разом!» їх взагалі не було.  Натомість, переважаючими стали «лайт-парашутисти» – ті, хто мають певний (але досить опосередкований) зв’язок з округом. Серед них значну частку посіли кандидати- харків’яни, яких парторганізації «розквартирували» по округам області. Такі кандидати та «класичні парашутисти» часто займали «топові» місця в загальних та окружних виборчих списках, внаслідок чого багато з них пройшли до облради.

Розміщення кандидатів-«парашутистів» на «прохідних» місцях виборчих списків суттєво знижує можливості для місцевих кандидатів в округах пройти до облради. А віддаленим результатом може стати те, що внаслідок незнання специфіки та проблем округу, обрані депутатами «парашутисти» не будуть ефективно відстоювати інтереси округу в облраді і працювати на його розвиток.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED).  Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».