Як можна в цілому охарактеризувати проведення реформи децентралізації та інших передбачених угодою про Асоціацію з ЄС реформ в Харківському регіоні? Чи вплинули реформи на геополітичні та ціннісні орієнтації мешканців регіону, і якщо так, то яким чином? | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

Як можна в цілому охарактеризувати проведення реформи децентралізації та інших передбачених угодою про Асоціацію з ЄС реформ в Харківському регіоні? Чи вплинули реформи на геополітичні та ціннісні орієнтації мешканців регіону, і якщо так, то яким чином?

Ключові завдання децентралізації – це перерозподіл ресурсів, повноважень і відповідальності за вироблення і реалізацію місцевої політики:

(1) з центрального рівня влади – на рівень громад;

(2) від адміністративної вертикалі виконавчої влади – до обраних органів місцевого самоврядування;

(3) від закритих інститутів представницької демократії – до прямого включення громадян до процесу прийняття рішень.

Якщо розуміти децентралізацію в подібному широкому сенсі, то оцінюючи результати децентралізації в Харківському регіоні за останні 2,5 років, можна виділити наступні позитивні і негативні зміни.

Позитивні тренди:

(1) зростання місцевих бюджетів в рамках фінансової децентралізації. Обласний бюджет в 2018 році виріс до 13,8 млрд. грн. у порівнянні з 7,6 млрд. грн. у бюджеті 2016 р. (збільшення в 1,8 разів). Бюджет Харкова, що знаходиться як місто обласного значення в прямих стосунках з держбюджетом, виріс за аналогічний період в 1,9 раз – з 8,5 до 16,1 млрд. гривень. Найбільше зростання бюджетів (у 5-10 разів) спостерігалося в об’єднаних територіальних громадах (ОТГ), після їх переходу на прямі взаємовідносини з держбюджетом;

(2) зростання власних доходів у структурі місцевих бюджетів. На прикладі харківського міського бюджету-2018: частка власних доходів зросла з 59% (у 2017 році) до 64%, а відсоток субвенцій з держбюджету знизився з 41% до 36% – тобто децентралізація робить міста більш самостійними;

(3) впровадження інститутів прямої демократії, які залучають громади регіону в процес вироблення і реалізації місцевої політики. Йдеться про такі інституції, як електронні петиції і «бюджет участі», який у 2018 році вперше буде випробуваний в Харкові. Разом з тим, через низку об’єктивних і суб’єктивних причин поки що ці інститути не привели до якісної зміни ролі громади в процесі прийняття рішень.

Негативні тренди:

(1) децентралізація в регіоні не привела до оновлення місцевої влади, а легітимізувала діючих керівників в умовах слабкої конкуренції;

(2) децентралізація в умовах неопатримоніального режиму законсервувала формат політичної залежності органів місцевого самоврядування від адміністративної вертикалі виконавчої влади. В результаті, в Харківській області спостерігаються досить низькі темпи створення ОТГ (16 із запланованих 58-ми), а неформальною умовою згоди обладміністрації на проведення виборів в ОТГ є висунення чинного голови села або селища від «БПП «Солідарності»». Характерні риси перших виборів в ОТГ Харківщини – політизація держслужби і масштабне примусове залучення у виборчий процес на боці президентської партії «бюджетників»;

(3) відсутність стратегічного планування в ОТГ, яке б передувало об’єднанню. Багато в чому це накладається на іншу тенденцію – «квазі-об’єднання», при якому все більше ОТГ формуються за принципом «1 + 1», тобто відповідне рішення приймається тільки двома сільськими / селищними радами. Через це те, що називається «об’єднанням» де-юре, на практиці, скоріше, схоже на податкову оптимізацію для населеного пункту, навколо якого формується ОТГ.

Відносно решти «єврореформ» – для коректної відповіді кожна з них потребує окремого детального оцінювання. Саме по собі питання, що вважати «єврореформою», також носить дискусійний характер. Наприклад, у 2017 році Президент Петро Порошенко заявив, що вже провів в Україні 144 «єврореформи». В цілому ж, слід зазначити досить низький темп проведення ключових реформ, велика частина з яких (освітня, медична) тільки зараз, в 2018 році, починає реалізовуватися.

Питання про вплив «єврореформ» на геополітичні та ціннісні орієнтації жителів Харківської області доцільно розбити на два блоки, проаналізувавши відповідні дані соціологічних досліджень.

Підтримка мешканцями Харківської області вступу України до ЄС
2013 2014 2015 2016 2017 2018
20,7% 30,5% 35,8% 33% 36,3% 33%

Джерело: дані досліджень провідних всеукраїнських соціологічних центрів 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018

Відносно цінностей показовими є відповіді харків’ян на питання «Що для Вас важливіше – демократична система управління або забезпечена економіка?». Вибір на користь цінності демократії зробили тільки 19% респондентів (за даними четвертого всеукраїнського муніципального опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг» від імені Міжнародного республіканського інституту в 2018 році).

Таким чином, можна дійти до двох висновків.

По-перше, сплеск підтримки європейського геополітичного вектора в Харківській області, викликаний «Євромайданом» і протиставлений російської агресії, не зміг вийти за рамки 33-36%. Багато в чому це може пояснюватися невдоволенням центральною владою, негатив до якої транслюється на «європейську ідею» як таку. По-друге, європейський геополітичний вектор більш популярний, ніж «європейські цінності» (свобода, демократія). Тобто, для частини прихильників вступу України в ЄС «європейський вектор» асоціюється не з ціннісним виміром, а зі стереотипом про «європейський рівень доходів» населення.

Відповідно, говорити про вплив реформ на ціннісні орієнтації жителів Харківського регіону – передчасно. Сам по собі формат фрагментарного реформування формальних інститутів в умовах домінування неформальних видається безперспективним. Інституційно непослідовні зміни формальних правил не призводять до якісних змін ні політичної системи, ні політичної культури України. В результаті мешканці Харківського регіону (як і всієї України) на даний момент демонструють вкрай низький рівень сприйняття сутнісного наповнення реформ, оцінюючи їх крізь призму короткострокових ефектів і можливих особистих бенефіцій.

Саме тому вкрай важлива не лише спільна робота влади і експертів з розробки комплексної реформаторської політики, а й якісна широка промоція її змісту. Реформи як акти зміни законодавства не в змозі самостійно вплинути на ціннісні орієнтації українців – необхідно доповнювати їх довгостроковою, професійною, цільовою роботою щодо переформатування цінностей та політичної культури, програмами просвіти і громадянської освіти для всіх груп населення.

Антон Авксентьєв, кандидат політичних наук

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»  

Консультаційний матеріал підготовлений за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору EED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії»