Підсумки виборів в ОТГ Харківської області: гендерний аналіз | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

Підсумки виборів в ОТГ Харківської області: гендерний аналіз

Єврореформи передбачають привнесення в Україну не тільки європейських практик, а й цінностей. Рівні можливості для самореалізації громадян і звільнення від традиційних стереотипних ролей – один з ключових ціннісних орієнтирів для європейської України. Рух у цьому напрямку має зруйнувати стереотип про політику як традиційно «чоловічу сферу». Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» проводить гендерний аналіз результатів нещодавніх виборів в 7 ОТГ Харківської області і досліджує взаємозв’язок реформи децентралізації з рівними можливостями для чоловіків і жінок в українській політиці.

Сучасний світ переходить від капіталізму до епохи умінь і здібностей ( «the era of talentism»), в умовах якої саме інноваційний потенціал буде визначати конкурентоспроможність компанії або країни. У такому новому контексті, свідчить Звіт про глобальний гендерний розрив за 2017 рік, необхідність інтеграції жінок у «пул талантів» стає непорушною. Так, відповідно до недавніх досліджень, економічний гендерний паритет може додати додаткові 250 млрд. доларів до ВВП Великобританії, 1750 млрд. доларів – до ВВП США, 550 млрд. доларів – до ВВП Японії, 310 млрд. доларів – до ВВП Німеччини.

Тим не менш, в Україні проблема гендерної рівності стійко асоціюється з «замахом» на традиційні цінності. А самі поняття «гендер» і «гендерна ідентифікація» вселяють кошмари про нетрадиційну орієнтацію і одностатеві шлюби, про що свідчить хоча би затягнутий процес ратифікації Стамбульської конвенції про запобігання насильства стосовно жінок.

Що стосується безпосереднього прояву гендерного розриву, найгірші показники співвідношення кількості чоловіків і жінок Україна демонструє в сфері політичної участі. Згідно з даними згаданого Звіту про глобальний гендерний розрив за 2017 рік, Україна займає 103 місце з 144 країн за показниками представництва жінок в політичній сфері (0,107 бала, де 0.0 характеризує повне нерівність, 1.0 – повне рівність). Тоді як у топ-5 країн-лідерів за мінімальним гендерним розривом у політиці входять Ісландія (0,750 бала), Нікарагуа (0,576 бала), Руанда (0,539 бала). Норвегія (0,530 бала), Фінляндія (0,519 бала).

Передбачалося, що виправити ситуацію з гендерним дисбалансом у політичній сфері допоможе введення Законом «Про місцеві вибори в Україні» 2015 року обов’язкової 30%-ї квоти представників протилежної статі у виборчих списках партій. Слід зазначити, що ця норма не стосується сіл і селищ, де вибори проходять за мажоритарною системою відносної більшості.

І хоча саме формат місцевих виборів можна розцінювати як найбільш «сприятливий» для обрання жінок-депутатів у зв’язку з меншою «ціною мандата» (у порівнянні з загальнонаціональними виборами, де рекордом для Верховної Ради України є представництво 11,8% жінок в парламенті VIII скликання), у 22-х обласних радах, за результатами місцевих виборів 2015 року, кількість жінок-депутатів склала 15%, а в міських радах – 18,1%. Найвищий рівень представництва жінок продемонструвала Сумська обласна рада (21,9%), а найнижчий – Одеська обласна рада (9,5%).

Яка ж ситуація з політичним представництвом чоловіків і жінок в Харківській області, де вже більше року обласну державну адміністрацію очолює перша в історії регіону жінка-губернатор, Юлія Світлична?

Усього в обраній у 2015 році Харківській обласній раді – 23 жінки-депутата, що складає 19,2% від складу представницького органу. Слід зазначити, що це крок уперед у порівнянні з попереднім скликанням обласної ради, в якому представництво жінок було на рівні 9%.

Що стосується безпосередньо гендерного ракурсу підсумків жовтневих виборів в 7-ми ОТГ, то можна стверджувати, що на такому локальному рівні політичне представництво більш збалансоване, ніж на рівні обласної ради та Верховної Ради.

Таблиця 1. Гендерне співвідношення серед кандидатів в депутати рад та на посаду голів ОТГ

ОТГ Кандидати в депутати (%) Кандидати на пост голів
Чоловіки Жінки Чоловіки Жінки
Золочівська 69,6 30,4 4 1
Оскільська 55,7 44,3 1 1
Малинівська 62,5 37,5 3 0
Зачепилівська 54,7 45,3 2 0
Наталинська 43,9 56,1 3 4
Малоданилівська 58,7 41,3 2 0
Коломацька 48,9 51,1 4 0

Суб’єкт висунення кандидатів у депутати Чоловіки (%) Жінки (%)
БПП-Солидарність 49,4 50,6
Самовисування 72,4 27,6
Батьківщина 61,5 38,5
Укроп 56 44
Самопоміч 61,6 38,4

Джерело: дані ТВК

Єдиною об’єднаної громадою з семи, в якій жінки склали більшість кандидатів (як в депутати, так і на пост глави ОТГ), стала Наталинська. Вона ж – єдина, де головою громади було обрано жінку. Гендерний паритет серед кандидатів у депутати ОТГ також зафіксований в Коломацькій ОТГ. Примітно, що Наталинська і Коломацька – дві найменші за кількістю виборців громади, а найменший відсоток жінок-кандидатів – в найбільшій ОТГ з центром у Золочеві.

Тільки в Золочівській та Малоданилівській ОТГ у партії влади більшість кандидатів (78% і 58%) склали чоловіки, тоді як в інших п’яти – більше жінок. Багато в чому це пов’язано з активним залученням працівників освітньої і медичної сфер, більшість у яких – жінки. Жодна інша партія, що висунула своїх кандидатів хоча б у половині громад, не забезпечила жінкам рівне представництво, а серед численних самовисуванців жінок було всього 27,6%.

Таблиця 2. Гендерне співвідношення серед обраних депутатів і голів ОТГ

ОТГ Депутати (%) Голови
Чоловіки Жінки Чоловіки Жінки
Золочівська 79,4 20,6 1
Оскільська 63,6 36,4 1
Малинівська 42,3 57,7 1
Зачепилівська 50 50 1
Наталинська 40,9 59,1 1
Малоданилівська 65,3 34,7 1
Коломацька 57,7 42,3 1

Джерело: дані ЦВК

Показово, що сукупний відсоток жінок-депутатів в 7-ми розглянутих ОТГ збігся з відсотком жінок-кандидатів (42%). Найбільшу розбіжність зафіксовано в Малинівській ОТГ, де жінки-кандидати були в меншості, але до складу ради ОТГ їх було обрано 15 з 26-ти – це пов’язано з тим, що більшість жінок-переможниць висувалася від «БПП-Солідарності», а чоловіки, які програли – від «Аграрної партії», яка «закрила» практично всі округи.

А ось серед 7-ми новообраних керівників ОТГ спостерігається виражений гендерний дисбаланс – із кандидатів-жінок була обрана тільки Віолетта Боровська в Наталинській ОТГ. У п’яти ОТГ Харківської області (Старосалтівська, Чкаловська, Мереф’янська, Роганська, Нововодолазька), де перші вибори відбулися раніше, також головами ставали тільки чоловіки.

Як вже було зазначено, однією з причин відносно більшого відсотка жінок у радах ОТГ (у порівнянні з обласною радою і Верховною Радою) є професійний фактор. Нижче представлені діаграми, які узагальнюють професійний бекграунд чоловіків і жінок в українській політиці на різних рівнях.

Діаграма 1. Сфери професій чоловіків-депутатів у радах 7-ми ОТГ

Джерело: дані ЦВК

Діаграма 2. Сфери професій жінок-депутатів у радах 7-ми ОТГ

Джерело: дані ЦВК

Діаграма 3. Професії чоловіків-депутатів у Харківській обласній раді VII скликання

Джерело: дані ЦВК

Діаграма 4. Професії жінок-депутатів у Харківській обласній раді VII скликання

Джерело: дані ЦВК

У цілому, результати аналізу професійного зрізу депутатів чоловіків і жінок 7-ми ОТГ Харківської області, а також Харківської обласної ради, відповідають загальносвітовим тенденціям. Так, згідно з дослідженням, проведеним соціальною мережею для пошуку і встановлення ділових контактів LinkedIn, найнижчий рівень представництва чоловіків – у сферах освіти, охорони здоров’я і соціального забезпечення. У той час як жінки значно «недопредставлені» у сферах, пов’язаних з промисловістю, технологіями, комунікаціями і інформацією.

Що стосується парламентського рівня, то топ-5 професій у цілому, яким парламентарії і жінки, і чоловіки навчались в інститутах, університетах та академіях, виглядає так: 72 інженера, 66 юристів, 61 економіст, 26 вчителів та 22 історика.

Основний професійний бекграунд жінок-депутатів Верховної Ради – це сфера державного управління. Значна частина жінок, яка представлена в парламенті, має політичний досвід роботи (депутати, помічники депутатів, чиновники міністерств, радники). Друга ключова сфера «кооптації» жінок у «велику політику» – некомерційний сектор (громадські, волонтерські організації, благодійні фонди).

У чинному скликанні парламенту тільки Ольга Богомолець представляє традиційну сферу для жінок-депутатів місцевих рад – охорону здоров’я. Мабуть, представницею найбільш «нетипової» жіночої професії в парламенті є доброволець батальйону «Айдар» Надія Савченко.

Таким чином, чітко простежується тенденція зменшення представництва в політиці традиційно «жіночих сфер» освіти і охорони здоров’я з підвищенням інституційного рівня рад.

Висновки

  1. Рівні можливості для самореалізації в політиці і для чоловіків, і для жінок – це актуальний тренд, який відповідає європейським цінностям. Слід зазначити, що і Україна в питанні збалансованості представництва в органах влади рухається в тому ж напрямку. У нинішньому парламенті представлена найбільша кількість жінок-депутатів за всю історію незалежної України – 50 (11,85% від загального складу). Наприклад, у першому скликанні Верховної Ради України було тільки 13 жінок, а в сьомому – вже 43 (9,7% від загального складу).
  2. Кількісний гендерний аналіз підтвердив гіпотезу про те, що відсоток жінок у представницьких органах влади та місцевого самоврядування пов’язаний з інституційним рівнем цих рад: чим нижче рівень – тим більше представництво жінок (ради ОТГ > облради > ВР).
  3. На виборах 29 жовтня в 7 ОТГ Харківської області жінки склали 42% від усіх кандидатів в депутати рад громад та 24% від кандидатів на пост голів ОТГ. Найбільший відсоток жінок-кандидатів зафіксований в найменших за чисельністю виборців громадах – Наталинській (56,1%) і Коломацькій (51,1%). Наталинська громада також стала єдиною, де жінки склали більшість (4 з 7-ми) кандидатів на пост голови ОТГ і де жінка-кандидат перемогла на виборах. Найменший відсоток жінок-кандидатів у депутати ради ОТГ зафіксований у найбільшій за чисельністю виборців, Золочівській ОТГ (30,4%).
  4. Серед політичних партій найбільший відсоток представленості жінок-кандидатів зафіксований у «БПП-Солідарності» (50,6%), що пояснюється, перш за все, кооптацією з боку президентської сили кандидатів-бюджетників з традиційно «жіночих сфер» освіти і охорони здоров’я. Серед самовисуванців відсоток жінок-кандидатів (27,6%) істотно нижче, ніж серед висуванців від партій.
  5. Відсоток жінок, обраних до рад 7 ОТГ (42%), збігається з відсотком жінок-кандидатів – це свідчить про відсутність у виборців будь-яких значущих гендерних електоральних установок (на кшталт «не голосувати за жінок» або «не голосувати за чоловіків»). У радах Наталинської і Малинівської ОТГ жінки складуть більшість, в Зачепилівській ОТГ – встановиться паритет, а в інших 4-х ОТГ жінок в депутатському корпусі буде менше, ніж чоловіків (найбільший гендерний розрив – у Золочівській ОТГ).
  6. Професійний бекграунд виступає важливим фактором при аналізі представництва жінок у політичній сфері. Порівняння професій чоловіків і жінок депутатів на різних інституційних рівнях (рада ОТГ – облрада – Верховна Рада), по-перше, «вписує» Харківську область і Україну, в цілому, у загальносвітову тенденцію «недопредставництва» жінок у сферах, пов’язаних з промисловістю, технологіями, комунікаціями та інформацією. По-друге, що показово, ілюструє ідентичність типу «політичного капіталу», який характеризує політичну участь жінок на кожному рівні. Як у випадку місцевих та обласної рад, так і парламенту, найбільша кількість представлених жінок-депутатів має політичний досвід роботи (депутати, помічники депутатів, чиновники міністерств, радники). Одночасно з цим слід зазначити тенденцію зменшення представництва в політиці традиційно «жіночих сфер» освіти і охорони здоров’я з підвищенням інституційного рівня рад.
  7. У цілому, децентралізація може розглядатися як гендерно-орієнтована реформа, оскільки вона передає повноваження і ресурси на той рівень, де жінки мають відносно більше представництво. Разом із тим, сам по собі рівень представництва в місцевих радах далеко не завжди гарантує відповідний вплив на прийняття рішень, що підтверджується невисоким відсотком жінок на керівних посадах в ОТГ (у Харківській області – 1 з 12-ти) і відсутністю гендерно-орієнтованих програм у місцевих бюджетах.

Валентина Кисельова, Антон Авксентьєв

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Опубліковано на сайті «Newsroom»

Матеріал підготовлений в рамках проекту, що реалізується за фінансової підтримки Європейського фонду демократії (EED) і Уряду Канади