Цікавлять найбільш ймовірні, з вашої точки зору, кандидати на пост мера Харкова і місця в міській раді – відповідно, персоналії і політичні сили (так би мовити, попередній зріз – станом на сьогоднішній день). | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

Цікавлять найбільш ймовірні, з вашої точки зору, кандидати на пост мера Харкова і місця в міській раді – відповідно, персоналії і політичні сили (так би мовити, попередній зріз – станом на сьогоднішній день).

Незважаючи на те, що місцеві вибори мають відбутися вже через 4,5 місяців, парламент ще не ухвалив у другому читанні всі поправки до Виборчого кодексу, які визначають «правила гри» і коло можливих учасників кампанії. Якщо відштовхуватися від чинного тексту Кодексу і прийнятих у першому читанні поправок, то можна очікувати появи і участі у виборах безлічі окремих локальних проектів регіональних еліт. Так, для Харківського регіону, поряд із великими всеукраїнськими партфраншизами, претендувати на місця в міській та обласній радах зможуть такі «іменні» проекти, як «Блок Кернеса – Успішний Харків», «Блок Світличної «Разом»» і «Народні ініціативи Олександра Фельдмана». Серед де-факто всеукраїнських партій (де-юре усі 350+ є такими) фаворитами в Харківському регіоні на сьогоднішній день виглядають «Опозиційна платформа-За Життя» і «Слуга народу». Другий ешелон – «Європейська солідарність», «Партія Шарія», «Батьківщина» – це претенденти на проходження до рад і розіграш «золотої акції» в коаліційних торгах, оскільки вкрай малоймовірним виглядає повторення сценарію 2015 року з однопартійною більшістю у Харківській міській раді.

Звертає на себе увагу неоднорідність заповнення різних «ідеологічних таборів» партпроектами: якщо на «контрмайданному полі» будуть конкурувати лише кілька брендів (ОПЗЖ і «Блок Кернеса» – на першому плані, «Народні ініціативи Фельдмана» і «Партія Шарія» – на другому), то на меншому для Харкова «промайданному» полі сьогодні присутні більше десятка потенційних учасників виборів. При цьому партій, які впевнено долали б 5%-й бар’єр – поки немає. По суті, це означає, що кожен голос «помаранчевого табору», відданий за непрохідну партію, перерозподілиться в раді на користь «синього» і «зеленого» таборів. Разом із фактором високих застав за участь у виборах, це, за логікою, має підштовхнути «промайданні» партії до консолідації (що традиційно у «демократів» поки не виходить). Така консолідація могла б бути найбільш ефективною при об’єднанні навколо однієї кандидатури в мери, яка вже володіє високою стартовою впізнаваністю і більш-менш позитивним балансом довіри. Таких сильних кандидатів у Харкові мало – з «системних політиків» на таку роль могла б претендувати Юлія Світлична, яка нещодавно перемогла в 179-му окрузі з рекордним для українських мажоритарників відсотком, з «позасистемних» – органічно виглядали б Сергій Жадан чи хтось з харківських волонтерів або медиків.

Разом з тим «чорні лебеді» цієї мерської гонки ще не визначилися – про свої наміри балотуватися, очікувано, говорили Геннадій Кернес і Олександр Фельдман. Активність проявляють Анатолій Родзинський і Андрій Лесик, який розраховує на висунення в мери від ОПЗЖ, проте більшість харківських політиків зайняло вичікувальну позицію, швидше за все, не плануючи розкривати свої карти до серпня, а можливо, і вересня. Однією з головних інтриг цього «вичікувального періоду» стане вибір кандидата від пропрезидентської партії «Слуга народу» – теоретично саме він (або вона) може стати головним опонентом Кернеса, одночасно спробувавши додати до «зеленого» електорату «помаранчевий» антікернесівський сегмент. На сьогоднішній день публічно обговорюються три кандидатури – Олексій Кучер, Олександр Бакумов і Марія Мезенцева. На користь глави ХОДА говорить більш висока впізнаваність, але з огляду на низку скандалів (конфлікти з медиками, журналістами, неоднозначні кадрові призначення, заборгованості по зарплаті й інші соціально-економічні показники регіону), ця впізнаваність може вже носити «токсичний характер». Можливо, приймаючи це до уваги, «Слуга народу» спробує вибрати кандидата не з пулу діючих чиновників або депутатів, а знайти когось більш «позасистемного», хто б органічно вписувався в ту ж роль, яку Володимир Зеленський грав у ході президентської кампанії-2019.

Антон Авксентьєв, кандидат політичних наук

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»  

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».