«Гарячий лютий»: тренди харківської політики (лютий 2020) | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

«Гарячий лютий»: тренди харківської політики (лютий 2020)

Лютий для харківської політики виявився досить «гарячим». Основні події розгорталися в рамках виборчої кампанії в 179-му окрузі, підготовки та проведення сесії облради та активної фази протистояння навколо ринку «Барабашово». Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» дослідив ці політичні тренди місяця в ракурсі електорального процесу та виявив, чи відповідають конкретні кроки місцевих політиків очікуванням та потребам електорату.

«Парад кандидатів» і «брудні ігри» в 179 окрузі

Млявий початок виборчого процесу в 179 окрузі, про який ми писали у січні, був передбачувано компенсований активністю кандидатів та різноманіттям подієвого ряду у лютому. Але рівень цієї активності як в плані кількості учасників перегонів, так і бурхливої діяльності в окрузі деяких з них, виявився дещо неочікуваним.

Якщо на кінець січня про свій намір балотуватися в окрузі заявляли лише 2 претенденти (Ігор Швайка – від ВО «Свобода» та Тетяна Єгорова-Луценко – самовисуванка), то станом на 13 лютого – останній день подання документів кандидатів до ЦВК – бажаючих здобути депутатський мандат виявилося вже 43! Невдовзі 40 з них були зареєстровані ЦВК, а трьом – відмовлено. Такий кількісний показник є рекордним для Харківської області у порівнянні з минулими парламентськими виборами. Втім, якщо порівнювати з проміжними виборами в окремих округах України, бували й вищі показники. Так, у 2015 році в 205 окрузі (Чернігівщина), брав участь 91 кандидат. До 2 березня кандидати можуть відмовитися від балотування, а остаточний список стане відомий 4 березня. Станом на 27 лютого один з кандидатів, самовисуванець Михайло Соколов, вже відмовився від депутатських амбіцій, подав відповідну заяву і ЦВК прийняла рішення про скасування його реєстрації. Отже, наразі кандидатів – 39.

Пояснити таку небачену активність досить просто – 28 кандидатів з 39-ти (71,79%) були висунуті політичними партіями, а від їх числа 92,86 % склали маловідомі дрібні партії на зразок «Нові Рубежі», «Добрий Самарянин», «Власна Сила», «Захист» і тому подібні. Більшість з них висунули кандидатів, щоб не втратити реєстрацію через свою неучасть у виборах протягом останніх 10 років. Навряд чи кандидати від них мають серйозні амбіції у виборчій кампанії.

Звичайно, своїх кандидатів висунули й відомі партії – претенденти на вплив в регіоні, які пройшли влітку до парламенту і, вочевидь, візьмуть участь у майбутніх місцевих виборах. Але таких всього дві: «Слуга народу» та «Європейська Солідарність». Від першої зареєструвалася Вікторія Алєксєйчук (яка влітку балотувалася по 174-му округу, але програла Олександру Фельдману), а від другої – Вікторія Пташник (кандидатка з Києва, була нардепом від «Самопомочі» 8 скликання ВРУ, влітку 2019 балотувалася по 223-му округу від партії «Голос», але не пройшла). Інші 3 партії – лідери літньої парламентської кампанії своїх кандидатів не запропонували. Якщо для «Голосу» та ВО «Батьківщина» такий крок виглядає логічним (скоріше за все, участь у цих виборах розглядається ними як безперспективна і не варта витрачання ресурсів), то відсутність кандидата від «Опозиційної платформи-За життя», з першого погляду, викликає здивування. Адже ця партія досить популярна в Харківському регіоні.

Але при ближчому розгляді позиція «ОПЗЖ» стає більш зрозумілою, і, навіть, вимальовується цікава «картина», за якою відчувається рука відомого «комбінатора», очільника обласного осередку партії Ігоря Райніна. Справа у тому, що «ОПЗЖ» отримала 2 місця у складі окружної виборчої комісії, одне з яких – посада заступника голови. Це дає партії бачення ходу виборчої кампанії в окрузі «зсередини» та в деталях, і в певній мірі – контроль над процесом. А другою частиною «картини» є те, що Юлія Світлична, яку навряд чи можна розглядати в якості окремого від Райніна політичного суб’єкта, неочікувано вирішила балотуватися в 179 окрузі і в останній день подала документи до ЦВК. Хоча вона йде як самовисуванка, але загальний розклад наводить на певну думку стосовно того, кого саме підтримає обласний осередок партії у виборчій кампанії. Виглядає так, що Світлична та Райнін вирішили використати усі можливі шанси для здобуття політичної влади, і не факт, що в разі отримання депутатського мандату, вони на ньому зупиняться. Вельми вірогідною є їхня подальша участь у майбутніх місцевих виборах, в тому числі – боротьба за посаду мера Харкова.

Про серйозність намірів Світличної здобути депутатський мандат свідчить її бурхлива агітаційна діяльність, яку вона розгорнула в 179 окрузі одразу після заяви 12 лютого про свій намір балотуватися. Протягом двох тижнів потому в її акаунті у Facebook було розміщено цілих 7 постів про зустрічі із виборцями, відвідання різних населених пунктів округу, культурних заходів, соціальних та промислових об’єктів, виявлення нагальних проблем, а також про свої досягнення в окрузі часів власного губернаторства. Активізація відчутна, особливо з огляду на те, що за попередні півтора місяця з початку 2020 року Світлична опублікувала всього 11 дописів в акаунті, з урахуванням святкових привітань. В агітаційній кампанії Світличної використовується як багатий «губернаторський» бекграунд (наприклад, піар на лозівському басейні, який був відкритий за часів її каденції і тепер презентується в якості її особистої заслуги), організаційні ресурси, знання нюансів і проблем округу, так і активна робота з виборцями.

Інші кандидати у лютому також проявляли активність в агітаційному процесі, хоча і в різній мірі. Так, Ігор Швайка розпочав його ще в січні, з докладним звітуванням у своєму акаунті у Facebook. Висвітлювались його поїздки до округу, зустрічі з виборцями, акцентування проблемних питань та планів розв’язання проблем округу в разі обрання депутатом. Оригінальним кроком виглядає візит до Лозової у компанії лідера громадської думки Харкова Сергія Жадана, про який Швайка опублікував пост 25 лютого. Цей кандидат концентрує увагу на наративах критики діючої влади, місцевому патріотизмі, ідеї національного розвитку та близькості до сільського населення. Виглядає, що він найактивніший кандидат у Facebook – викладає детальні звіти про свої кроки в агітаційній кампанії, а також фото усіх документів, пов’язаних з реєстрацією в ЦВК та виборчим процесом.

Тетяна Єгорова-Луценко, як і попередньо згадувані кандидати, також серйозно працює в окрузі і підтверджує свою активність постами та світлинами у Facebook-профілі. Так само, бере участь у культурних заходах округу, зустрічається із виборцями та представниками місцевих громадських об’єднань, відвідує соціальні об’єкти та органи влади. Єгорова-Луценко – родом з Лозової, одного з найбільших міст округу, отже, добре знає місцеву специфіку та проблеми, які турбують мешканців. Оригінальним виглядає її неодноразове відвідання міського ринку Краснограду та спілкування з підприємцями. 15 лютого вона опублікувала світлину з мітингу вшанування воїнів-інтернаціоналістів в Лозовій, де зображена в парі кроків позаду від харківського губернатора Олексія Кучера. При цьому, офіційної кандидатки від «Слуги народу» Вікторії Алєксєйчук на фото не спостерігалося. Хоча вона там була (Кучер взагалі постійно бере її з собою, коли їде до округу), і на сайті Лозівської РДА виставлено фото Кучера саме в компанії Алєксєйчук, а про присутність Єгорової-Луценко у дописі під світлиною навіть не згадується.

А 18 лютого Єгорова-Луценко опублікувала відео про використання в окрузі адмінресурсу у вигляді створення «сіток» та підкупу виборців за 300 гривень з боку її опонентів. Відео закінчується зверненням до Президента України, правоохоронців та обласної влади з закликом забезпечити законність виборчої кампанії в окрузі і супроводжується посиланням на офіційні сторінки Офісу Президента та Олексія Кучера. А через декілька днів кандидатка повідомила про інший випадок «брудної гри» проти неї – порчу її агітаційних білбордів. І звернулася до «дівчаток» із закликом грати по-чесному, висловивши сумнів, що плакати пошкодив Ігор Швайка. А 24 лютого опублікувала повідомлення, що її оголошення про зустрічі із виборцями хтось активно зриває, а газети з інформацією про неї витягують з поштових скриньок. Допис супроводжувався фото, де її оголошення було заклеєно оголошенням іншої кандидатки – Юлії Світличної.

В цілому, виборча кампанія в окрузі відрізняється наявністю подібних порушень, незаконною та недемократичною агітацією, і не тільки по відношенню до Єгорової-Луценко. Зокрема, 23 лютого у Краснограді були затримані агітатори, які розповсюджували фейкові плакати з дискредитаційним змістом щодо кандидатки Юлії Світличної. Вона була зображена поряд із Уляною Супрун і написом про намір «продовжувати медичну реформу Супрун», до якої, як відомо, ставлення на місцях в основному негативне. За цим фактом, навіть, було відкрито карне провадження за ч. 3. ст. 157 КК України (перешкоджання здійсненню виборчого права, вчинене групою осіб, що вплинуло на результати виборів або голосування). Інформація про інцидент масово поширилася через ЗМІ, а Telegram-канал, який, за нашим припущенням, афілійований із Райніним, висунув версію, що «фейки» виготовлені за сприяння теперішньої обласної влади, яка, до того ж, організувала стеження за Світличною з боку СБУ та тисне за допомогою цієї структури на місцевих чиновників з метою забезпечення перемоги кандидатки від «Слуги народу».

Що стосується самої Вікторії Алєксєйчук, її агітаційна діяльність розгортається в такому ж, як і у інших кандидатів, руслі. Хоча в харківських пабліках ширяться чутки, що центральним керівництвом партії поставлене завдання забезпечити її перемогу будь-якою ціною, і для цього, нібито, до Харкова «виписані» спеціальні київські політтехнологи, куратором процесу призначено Павла Сушка (зараз – народного депутата від «СН» і керівника штабу під час президентської та парламентської кампаній), а Кучер може поплатитися посадою в разі невдачі. Але суттєвої оригінальності передвиборчої кампанії Алєксєйчук наразі не спостерігається.

Хоча агітаційна продукція цієї кандидатки в окрузі присутня, її акаунт у Facebook не містить жодного посту або фото зустрічей з виборцями чи інших передвиборчих активностей. Про все це пишеться на спеціальній сторінці, присвяченій Алєксєйчук, яка випадає далеко не першою в пошуку за прізвищем цієї кандидатки. Сторінка містить фото- та відео- «звіти» та текстові дописи про роботу в окрузі: відвідання культурних заходів, участі у вирішенні проблем Панютинського заводу (до речі, в кінці лютого було повідомлено, що вже є результати і спільно з Кучером вдалося домогтися призначення нового директора підприємства), а також зустрічі з виборцями, акцентування проблем водопостачання, медичної реформи (зокрема, проблема закриття лікарні в Кегичівці) тощо. Суттєва відмінність кампанії Алєксєйчук проявляється, хіба що, в залученні до неї Олексія Кучера, про що свідчать опубліковані на сторінці фото та дописи з ним. З огляду на принцип рівної конкурентної боротьби, яка повинна бути присутня у передвиборчій кампанії, залучення до неї високопосадовця навряд чи можна назвати прийнятним з точки зору демократичності виборчого процесу.

XXIII сесія облради: очікування та реальність

Ще однією темою місяця у лютому стало жваве обговорення спочатку планів, а потім – результатів пленарного засідання ХХІІІ чергової сесії Харківської обласної ради VII скликання, яке відбулося 27 числа. Очікувалося, що воно стане знаковим в плані офіційного закріплення перегрупування політичних сил у обласному депутатському корпусі, а також суттєвого посилення впливу харківського мера Геннадія Кернеса. Але реальність виявилася дещо іншою, ніж передбачалось.

Перед сесією в місцевих ЗМІ обговорювалися три кейси: заплановане офіційне створення депутатської групи «Довіряй ділам» на чолі з Олегом Каратумановим, зняття з посади першого заступника голови облради Віктора Коваленка та «поправка Скоробагача», спрямована на ослаблення позиції діючого голови облради Сергія Чернова.

Створення нової депутатської групи «Довіряй ділам» було анонсовано у грудні. Тоді ЗМІ повідомляли, що до неї увійдуть більше 50-ти депутатів облради, а формується вона за ініціативою і в інтересах Геннадія Кернеса, який за її допомогою планує посилити свій вплив в облраді і в разі потреби лобіювати свої інтереси та блокувати небажані для нього рішення. Протягом місяця ЗМІ жваво обговорювали, хто з депутатів увійде до цієї групи. Однак напередодні сесії повідомили, що група буде не така вже й чисельна, як прогнозували наприкінці грудня, і до неї увійдуть 47 депутатів, що при загальному складі облради у 120 осіб, недостатньо для створення переважаючої більшості.

А результат сесії показав, що по факту до групи увійшли 49 депутатів. Основну частину (34 депутати) склали представники фракції «Відродження» (окрім Чернова, Скоробагача та близьких до нього осіб), і меншість  – з «Опозиційного блоку» (10 з 17-ти депутатів фракції) та «Нашого краю» (5 з 11-ти). Хоча нова міжфракційна група і найбільша в облраді, але для лобіювання інтересів її бенефіціара потрібно буде залучати до голосувань депутатів з інших об’єднань та домовлятися з ними. Адже для отримання більшості голосів потрібно 62 депутати. Отже, позиції Кернеса в облраді хоча і посилилися, але його вплив далекий від монопольного.

Як тільки рішення про створення групи було озвучено на сесії облради, її голова Олег Каратуманов одразу ж повідомив, що назва групи змінилася. Її перейменували на «Слобожанщина». Скоріше за все, це пов’язано з тим, що Кернес ще не визначився, з якою партією піде на майбутні вибори: «Довіряй ділам» чи з новим проектом «Блок Кернеса – успішний Харків!», про який ми писали у листопаді. Якщо буде реалізований озвучений нещодавно Давидом Арахамією намір ЗеКоманди прийняти поправку до Виборчого Кодексу стосовно заборони участі у місцевих виборах партіям, які не висунуть кандидатів до 2/3 обласних рад України, йти на вибори з локальним «іменним» проектом виявиться неможливим. В такому разі «Довіряй ділам» може перетворитися на справжню «партію мерів» і об’єднати під своїм брендом політичні групи з різних регіонів для участі у майбутніх виборах.

Заступник голови харківської облради Володимир Скоробагач (паралельно очолює фракцію «Відродження»), який у грудні активно критикував Кучера і провіщував йому висловлення недовіри з боку депутатів облради на сесії, у лютому змінив об’єкт свого невдоволення. Ним, судячи з усього, у цьому місяці став безпосередній керівник Скоробагача, голова облради Сергій Чернов. 20 лютого Скоробагач зареєстрував для розгляду профільної комісії облради проект рішення про поправку до Регламенту Харківської обласної ради у частині пункту 4 статті 58. Поправка стосується заміни необхідної кількості голосів депутатів в разі голосування за відставку голови облради з необхідних раніше «двох третин» на «більшість». Тобто, за цією поправкою, для зняття Чернова з посади необхідна менша кількість голосів. Очевидно, що така поправка спрямована на послаблення позицій Чернова і полегшення усунення його від влади в оперативному варіанті.

До того ж, на сайті Президента України ще 4 лютого було розміщено петицію від імені якогось Олександра Дроботова з вимогою звільнити Сергія Чернова з посади голови Харківської облдержадміністрації і звинуваченням його у зраді національних інтересів, політичному «перевзуванні», порушенні законів, перешкоджанні роботи Харківської облради та ігноруванні потреб населення області. При цьому жодних конкретних фактів не наведено. Майже за місяць петиція набрала всього 45 голосів з необхідних 25 000, а особа з тим самим прізвищем, що її автор, числиться на сайті «Миротворець» як «антиукраїнський пропагандист, поплічник бойовиків НЗФ» з Луганської області. Петиція виглядає голослівною та явно непопулярною. Але факт її появи, поряд із «поправкою Скоробагача», може бути свідченням, що проти Сергія Чернова ведеться цілеспрямована робота. Звичайно, не варто виключати й інший варіант: петиція створена для демонстрації, що проти Чернова серйозної опозиції немає, а «воюють» лише аферисти-сепаратисти з підтримкою у 45 голосів.

Ще одна спроба перегрупування політичних сил в облраді проявилася у внесенні за колективною заявою 48-ми депутатів на розгляд сесії питання про дострокове припинення повноважень першого заступника голови облради Віктора Коваленка, колишнього очільника фракції «БПП «Солідарність» (яка у грудні саморозпустилася). З цим питанням пов’язане й клопотання депутатів про зміни у складі трьох постійних комісій Ради, спрямоване на відсторонення афілійованих із Коваленком та колишньою обласною владою депутатів від керівних посад. ЗМІ прогнозували, що бенефіціаром цих перестановок виступає Геннадій Кернес, а новостворена депутатська група «Довіряй ділам» забезпечить своїми голосами позитивне рішення. Виглядало так, що це питання вирішено. І дискусії напередодні сесії у пресі точилися лише навколо того, кого ж оберуть замість Коваленка. Найбільш вірогідним кандидатом називали Валерію Мураєву (колишню дружину Євгена Мураєва, яка у соцмережах висловлює симпатії Кернесу і ототожнює Харків з ним, а в облраді входить до фракції «Опозиційний блок»).

Але реальність виявилася зовсім протилежною очікуванням. Потрібної кількості депутатських голосів за відставку Коваленка її ініціаторам зібрати не вдалося, він залишився на своїй посаді, а кардинального зсуву у балансі політичних сил облради не відбулося. Перед голосуванням питання бурхливо обговорювалося. Голова фракції «Самопоміч» Тетяна Бідняк заявила про відсутність аргументації в заяві депутатів щодо зняття Коваленка і повідомила, що фракція не буде підтримувати це рішення. А після вимоги депутатів до керівництва облради пояснити суть претензій до Коваленка Володимир Скоробагач висловив жалкування з приводу винесення цього «політичного питання» на сесію і пов’язав його з підготовкою до майбутніх виборів, а також жодним словом не підтримав ідеї усунення свого колеги з посади. За результатами голосування, за відставку Коваленка віддали голоси 52 депутати, проти – 12, утрималися – 2, не голосували – 52, і 2 бюлетені визнали недійсними. Відповідно, й перестановки у складі постійних комісій облради, які повинні були послідувати за відставкою Коваленка і були б спрямовані на посилення впливу «кернесівської» депутатської групи, депутати також не підтримали.

Зауважимо, що «атака» на Коваленка мала місце ще в кінці минулого року, але з дещо іншого силового центру, аніж на сесії облради. Тоді вона була пов’язана із його участю в намірі деяких політичних сил висловити недовіру новопризначеному губернатору Кучеру на грудневій сесії облради. Правоохоронні органи провели у Коваленка обшук по справі про зловживання службовим положенням та привласнення майна (нібито, один з лісників заплатив за ремонт його заміського будинку в обмін на «покривання» злочинної схеми з вирубування лісу). Але підозри Коваленку не вручили, а сам він назвав ці дії правоохоронців політичним тиском. Схоже, що Коваленко є небажаною фігурою як для нового харківського губернатора, так і для мера. Але поки принципових змін у політичному розкладі облради не відбулося, посада заступника голови зберіглася за ним.

Поле битви – «Барабашово»: активна фаза протистояння

Як ми і передбачали, посередницька місія Олексія Кучера в конфлікті Кернеса та Фельдмана навколо ринку «Барабашово», яку він взяв на себе у січні, вже у лютому зазнала невдачі. Йому не вдалося посадити фігурантів за стіл переговорів. Їхні позиції щодо планів мерії побудувати дорогу через ринок не змінилися, а сам конфлікт перейшов у активну фазу протистояння між комунальними службами та активістами АВЕКу на території ринку, а також взаємних звинувачень сторін та демонстрації неприязні на сесії міськради.

Під час 33-ї сесії Харківської міської ради 26 лютого Геннадій Кернес вчергове повторив «мантру» про необхідність будівництва дороги через «Барабашово» з традиційними меседжами щодо концерну «АВЕК» про його арендні борги перед містом, перешкоджання роботі мерії з благоустрою міста, ініціювання самим же концерном будівництва дороги, незаконність забудови ринку та створення там некомфортних умов для підприємців. І додав до своїх звичних аргументів актуальний зараз «коронавірусний» тренд, зазначивши, що «Барабашово» може бути осередком розповсюдження вірусу, адже там працює багато китайців, які постійно «їздять туди-сюди». А ввечері того ж дня на сайті міськради з’явилася петиція з проханням до міської влади «у зв’язку з коронавірусом в Європі» тимчасово закрити «Барабашово» або обмежити час роботи, адже «товар на ринку з Китаю і більшість працівників з Китаю».

До речі, на цій же сесії було вдруге, після червневого рішення міськради, проголосовано за перейменування проспекту Григоренка на маршала Жукова. Цього разу з боку Кернеса необхідність голосування була аргументована зверненням до міськради ветеранських організацій, а також результатами громадського обговорення та голосування, що проводилися у січні на сайті мерії.

Отже, Кернес демонструє стабільність по двом важливим для нього іміджевим питанням – будівництва дороги через ринок та «захисту» маршала Жукова. На своїй сторінці у Facebook він зазначив, що в разі потреби міськрада буде відстоювати своє рішення по Жукову у судах.

Фельдман, схоже, також не має наміру поступатися опоненту в конфлікті навколо дороги через «Барабашово». Зокрема, на сесії міськради свідченням цьому став демарш депутатської фракції «Наш край», афілійованої з ним, проти підконтрольності більшості міських депутатів Кернесу. Член «Нашого краю» Віктор Ларченко заявив, що відтепер фракція бойкотуватиме сесії Харківської міськради у відповідь на «неприпустиму практику» прийняття рішень не на захист інтересів харків’ян та розвитку міста, а за бажанням і на користь однієї людини, тобто Кернеса. Критиці було піддано й діяльність мерії: витрачання зайвих коштів на іміджеві проекти та нікому непотрібну «дорогу смерті» через «Барабашово», ігнорування аварійного стану ЖКГ, завищені ціни на тендерах, невідповідність рішень міськради по перейменуванню проспекту законодавству, популістські та шкідливі кроки міського керівництва, які будуть тільки множитися з наближенням місцевих виборів.

А до та після сесії, протягом лютого, на ринку «Барабашово» відбувалися справжні «бойові дії» із застосуванням протитанкових загороджень та бійками активістів Фельдмана з комунальниками Кернеса. 13 лютого, після появи на сайті мерії приписів про демонтаж перших об’єктів ринку для будівництва дороги, активісти АВЕКу почали зводити на території торгівельних майданчиків барикади – власноруч виготовлені півтораметрові протитанкові «їжаки», скріплені ланцюгами, та автомобільні шини, а також ставити бочки з вогнищами для обігріву, щоб цілодобово чергувати на об’єкті й не дати міським комунальним службам почати демонтаж торгових палаток. У приписах міськради було сказано, що підприємці повинні демонтувати свої магазини самостійно, інакше це зроблять комунальні служби. Прес-центр «Барабашово» зробив низку заяв про загрози підприємцям зруйнувати їх торгові точки бульдозерами, провокації, залякування та розклеювання на ринку приписів про демонтаж магазинів. Масовості «оборони» ринку не спостерігалося – у ній взяли участь близько 50-ти чоловік. Осередком захисту інтересів АВЕКу стала спеціально створена організація «STOP – дорога!». Її представниця Ірина Денісова заявила, що обіцяні Кернесом павільйони для переміщення магазинів, які підпадають під демонтаж, так і не були побудовані, Кернес обдурив підприємців, а сама дорога – лише полігон для боротьби Кернеса зі своїм опонентом на майбутніх виборах, до того ж, бюджет її будівництва досі не затверджений, а план не узгоджений з усіма необхідними службами.

Пізніше на вхідній арці ринку з’явився банер з лозунгом «Кернес! Руки геть від Барабашово!» 21 лютого у відповідь комунальники підігнали до ринку техніку з наміром демонтувати арку. З ними прибули співробітники муніципальної охорони. Мерія пояснила цей намір нібито незаконністю існування цієї конструкції, хоча вона стояла там роками і до цього часу жодних питань не викликала. Активісти АВЕКу заблокували комунальну техніку, між опонентами сталися незначні сутички, і арка залишилася на місці. За підсумком, зі сторони АВЕКу було зроблено заяви про «бєспрєдєл лакеїв Кернеса», переляк комунальників, неухильність відстоювання АВЕКом інтересів підприємців та неминучу перемогу над мерією. В даному випадку «речником» виступив місцевий активіст, голова ГО «Всеукраїнська антикорупційна палата» Андрій Ільгов.

26 числа, в день сесії міськради, активність комунальників на ринку відновилася. КП «Міськелектротранссервіс» підігнало важку техніку на територію біля рекламної арки, де стоять барикади, і показово почало демонтаж трамвайних рейок. Нечисельні представники ГО «STOP – дорога!» з прапорами своєї організації чергували на місці, пильнуючи «протикернесівський» банер на арці.

А 27 лютого, коли проходила сесія облради, на території ринку сталися бійки сторін за участі близько 100-а осіб з використанням зброї, світлошумових гранат та підпалом рекламної арки. В результаті п’ятеро чоловік постраждало. Наводити порядок та розбиратися в ситуації прибули наряди патрульної поліції, слідчо-оперативні групи та спецпризначенці. На ринок приїхав і мер Геннадій Кернес, як він сам повідомив, для особистого спілкування з підприємцями та роз’яснення їм необхідності будівництва дороги та демонтажу арки. Під час онлайн-трансляції у Facebook Кернес «пройшовся» й по місцевим правоохоронцям, повідомивши, що начальник Київського райвідділу отримав квартиру від Фельдмана, а також зазначив, що підприємці перебувають у Фельдмана в рабстві. А Олексій Кучер, перебуваючи в цей час в облраді, закликав Кернеса та Фельдмана припинити «розборки» і пригрозив, що наступного дня поїде до Президента і доповість йому усю ситуацію навколо ринку. Кілька десятків учасників бійки було затримано та доставлено до Київського райвідділу. Відкрито кримінальну справу за статею 249 (масові заворушення).

Резюме

Виборча кампанія в 179 окрузі відрізняється рекордною кількістю учасників та використанням «брудних технологій» щодо кандидатів. Чисельність кандидатів пояснюється масовою участю «дрібних» партій, які намагаються таким чином нагадати про себе або використовують вибори як засіб уникнути ліквідації внаслідок своєї пасивності протягом останнього десятиліття.

Ці вибори стануть своєрідним тестом на спроможність працювати з місцевим електоратом для партії «Слуга народу» та правлячої ЗеКоманди як обласного, так і всеукраїнського масштабу. А їх результати покажуть, чи здатна ця політсила вигравати не лише на «протестних» настроях, а й в умовах справжньої жорсткої конкуренції. Адже її рейтинг закономірно «просідає» і зараз однією лише популярністю фігури Президента симпатії електорату схилити на свій бік навряд чи вдасться. Результати соціологічних досліджень показують, що у порівнянні з вереснем, рівень довіри до Президента знизився з 79% до 51,5%. Можлива підтримка партії «Слуга народу», якщо б вибори відбулися у лютому, у порівнянні з січневими показниками, знизилась з 45,4% до 36,4%, а по відношенню до червневих показників падіння набагато більше. З огляду на такі тенденції, а також на неоригінальність агітаційної кампанії кандидатки від «Слуги народу», шанси «виїхати» лише на бренді та підтримці з боку Кучера  виглядають невеликими.

Результати сесії облради наводять на певні висновки. Схоже, що Геннадій Кернес зіграв спланований раунд передвиборчої гри, в цілому, на свою користь, створивши власну найчисельнішу депутатську групу «Слобожанщина». Але максимального очікуваного ним  результату не досяг – кількість депутатів групи не дотягує до абсолютної більшості, з деякими фракціями та окремими депутатами домовитися про підтримку не вдалося. В результаті – план усунення діючого першого заступника голови облради Віктора Коваленка і перегрупування посад в комісіях провалився.

Що стосується Коваленка, то його часто називають афілійованим з Ігорем Райніним. Скоробагач, судячи з усього, уклав ситуативний альянс з патроном Коваленка, тому і не виступив проти нього на сесії. Але «золоту акцію» розіграла фракція «Самопоміч» (за якою стоїть великий місцевий бізнесмен Всеволод Кожемяко), відмовившись давати голоси за відставку Коваленка. В цілому, збереження посади Коваленком свідчить, що Райнін все ще зберігає (а з огляду на голосування «Самопомочі», можливо і примножує) свій вплив в облраді.

Губернатор Кучер у спробах перегрупування політичних сил облради проявив пасивність. Важко сказати, з чим це пов’язано – з його недосвідченістю у кулуарних інтригах, небажанням брати у цьому участь або відсутністю перспектив підтримки з боку якоїсь частини депутатського корпусу. В будь-якому випадку, відсутність видимих зусиль з посилення його впливу в облраді і вибудовування таким чином іміджу сильного політика навряд чи підвищить впевненість електорату у спроможності партії «Слуга народу», з якою ототожнюється Кучер, ефективно протистояти «старим» місцевим елітам.

У протистоянні навколо «Барабашово» на кінець місяця опоненти не висловили намірів в чомусь поступитися своїми позиціями. З огляду на наближення місцевих виборів, можна передбачити, що конфлікт буде лише розпалюватися. А ініціатива Олексія Кучера стати арбітром між Фельдманом та Кернесом і схилити їх до компромісу, схоже, зазнала нищівного краху.

Хоча на сесії міськради 26 лютого Геннадій Кернес аргументував необхідність побудови дороги через «Барабашово», в тому числі, проведеним соціологічним опитуванням з результатом «лише 7% – проти», масової громадської активності цей конфлікт у Харкові не викликає. А його обговорення у соцмережах носить, скоріше, скептичний характер з частими коментарями про те, що це – всього лише зазіхання Кернеса на активи Фельдмана та бажання мера «віджати» черговий ринок. А малочисельність акцій на захист АВЕКу демонструє, що й серед самих підприємців «Барабашово» масової підтримки політики концерну не спостерігається – надто кабальними є фінансові умови, на яких торговці змушені співпрацювати з ним. Фігуранти конфлікту з кожним його етапом лише в черговий раз демонструють, що інтересами електорату вони навряд чи переймаються – скоріше, їх турбують лише власні інтереси та амбіції.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».