Вибори в Харкові: фаворити і тренди кампанії в округах | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

Вибори в Харкові: фаворити і тренди кампанії в округах

Виборча кампанія в Харкові увійшла в завершальну стадію. З 97 кандидатів, які балотуються в 7 округах міста, чітко виділилися лідери та аутсайдери. Аналіз електоральних розкладів за тиждень до закінчення кампанії – в новому матеріалі від Аналітичного Центру «Обсерваторія Демократії».

 

Округ №168 (центр – Шевченківський район)

 

Рік виборів Переможець Висування Результат
1998 Володимир Семиноженко самовисування 24,04%  (25 550)
2002 Леонід Ісаєв «За Єдину Україну» 23,43%  (24 541)
2012 Валерій Писаренко «Партія Регіонів» 43,44%  (37 364)
2014 Валерій Писаренко самовисування 30,98%  (23 175)

 

Головним фаворитом кампанії в 168-му окрузі є діючий нардеп-мажоритарник – Валерій Писаренко. На виборах 2012 року, після повернення змішаної електоральної системи, Писаренко здобув перемогу в де-факто чужому для себе місті і окрузі, головним чином, завдяки ефекту ототожнення з «Партією Регіонів» і особисто Геннадієм Кернесом.

 

При цьому в жовтні 2014 року народний депутат зумів переобратися при куди як більш несприятливих умовах. Баланс підтримки «промайданних» і «контрмайданних» партій в окрузі складав 53% на 41% (залишок – на «нейтральних»), тим не менш, роздробленість «промайданного» поля зіграла екс-регіоналу (балотувався в статусі самовисуванця) на руку. Нардеп переміг, незважаючи на присутність в бюлетені двох технічних кандидатів-двійників (Анатолія Писаренка і Людмили Александровської), які сумарно відібрали у нього більше 6% голосів. А цього разу двійник по типу Александровської працює вже проти головного опонента Писаренка від партії «Слуга Народу».  Йдеться про висунення Максима Зеленського.

 

В цілому, в кампанії-2019 з дюжини опонентів виділяються троє –  висуванка «Слуги народу», депутат міськради від «Самопомочі» Марія Мезенцева, самовисуванець академік Володимир Семиноженко і кандидат від «Європейської Солідарності», доктор політичних наук Галина Куц. Останній буде вкрай важко вийти за рамки партійного ототожнення, і хоч Шевченківський за підсумками президентських виборів для Порошенко став найсприятливішим серед районів міста, будь-який двозначний результат Куц вже перевершить очікування.

 

До слова, як і у випадку з Мезенцевою, тут також простежується тінь «Самопомочі» – в 2015-му Куц намагалася обратися до міської ради від цієї партії, але вибір округу (№44, Холодногірський район) разом з особливостями виборчої системи зробили цю спробу явно програшною (набрала 11% і стала 41-ю в «рейтингу» кандидатів від «Самопомочі»).

 

Марія Мезенцева, маючи істотний стартовий бонус партійного рейтингу, веде досить активну кампанію, заполонивши округ своїми наметами. Як і у більшості висуванців від «Слуги Народу», тут обрана стратегія ототожнення із президентом. Не факт, що будь-які кроки в бік від «лінії партії» допомагають: наприклад, у своїй програмі Мезенцева пропонує ввести заробітну плату для депутатів місцевих рад всіх рівнів (це близько 50-100 млрд. грн. навантаження на бюджет щорічно). Навряд чи така ініціатива, що йде врозріз із загальним «Зе-трендом», популярна серед виборців …

 

Володимир Семиноженко обирався по «мажоритарці» на території Шевченківського (тоді Дзержинського) району в 1994 і 1998 роках. Він у своїй кампанії робить ставку на міську інтелігенцію і всіх виборців, професійно пов’язаних з наукою і освітою. На додаток до традиційних форм «агітки», Семиноженко на зустрічі презентує свою нову книгу «Україна: шанс є!». Цілком ймовірно, що в старшій віковій групі «60+» він відбере вагому частину голосів у Писаренка, чим побічно допоможе Мезенцевій.

 

Особливо з тим урахуванням, що сам Писаренко настільки впевнений у виборцях старшої категорії, що в своїй кампанії вирішив зосередитися саме на молоді (характерні зелені кольори, бігборди з текстом «Молодь за Писаренко» та інше). В цілому, у нардепа також обрана стратегія ототожнення, але не стільки з Володимиром Зеленським, скільки з Геннадієм Кернесом. Агітаційне позиціонування Писаренко – «Відповідальний за район»  – залишає опонентам широке поле для «ЖКГ-критики», але цього чомусь поки не відбувається.

 

Округ №169 (центр – Київський район)

 

Рік виборів Переможець Висування Результат
1998 Інна Богословська самовисування 30,14%  (27 342)
2002 Станислав Косінов «За Єдину Україну!» 27,24%  (23 924)
2012 Ірина Бережна «Партія Регіонів» 41,82%  (33 419)
2014 Олександр Кірш «Народний Фронт» 24,71%  (18 574)

 

Одне з найяскравіших протистоянь в Харкові розгорнулося в 169-му окрузі. Головна характерна риса округу – його крайня внутрішня неоднорідність («промайданний» центр міста, більш «контрмайданний» приватний сектор, наукове селище П’ятихатки, частина Салтівки, специфічне селище Жуковського). До кожної території кандидатам доводиться шукати свій підхід і наповнювати кампанію ексклюзивними темами.

 

Цікаво, що переможцями всіх 4-х мажоритарних кампаній в окрузі ставали різні кандидати – тобто нікому ще не вдавалося переобратися. З огляду на високу фрагментацію і велику кількість претендентів на мандат від округу, досить імовірно, що для перемоги знову (як і на виборах 2014 року) вистачить досить невеликого числа голосів (близько 20 тисяч).

 

Із 14 зареєстрованих кандидатів шанси на перемогу були у трьох Олександрів – нардепів Кірша і Грановського, а також висуванця від «Слуги народу» Куницького, більш відомого в інтернеті як ZpSanek. Блогер з мільйоном передплатників на YouTube, який прославився своїми відео перепалок з дорожньою поліцією, Олександр Куницький, в останні тижні став фігурантом скандалу з подвійним громадянством. Кандидат визнав наявність ізраїльського паспорта, і тепер його опоненти розганяють цю тему паралельно з докорами в «парашутизмі» (висуванець «Слуги Народу» проживає в Запоріжжі). У підсумку, увечері 11 липня ЦВК скасувала реєстрацію Куницького (9 членів комісії проголосували за це рішення, 7 – проти).

 

Судячи з усього, чимало зусиль до дискредитації Куницького доклали в штабі нардепа Олександра Грановського, який саме у висуванці від «Слуги народу» бачив головного конкурента. Сам Грановський проводить традиційну для кандидатів з пулу Кернеса кампанію «на ототожненні» плюс «добрі справи» – багато зустрічей з жителями, на яких присутній мер, портрети міського голови в наочній агітації, щоденні «новинні» сюжети з непрямою рекламою на 7 каналі в «харківських вістях», «добрі справи» іменного благодійного фонду.

 

Дві смислові проблеми, які штаб Грановського вирішував протягом кампанії – як зняти з клієнта шлейф негативного ототожнення з Порошенком і образ київського «парашутиста», що не має відношення до Харкова. Для другого було вибрано специфічне позиціонування «Адвокат Харкова» – бігборди з таким текстом і портретом кандидата з’явилися задовго до формального старту кампанії – і всебічно просувний меседж «Харків’янин – не прописка».

 

За підтримки Кернеса Грановському вдалося «зачистити» округ від двох серйозних опонентів – Володимира Скоробагача (набрав 22,5% в 2014-му, зараз отримав №18 в списку «Опозиційного Блоку») і Олександра Доровського (18,5% в 2014-му ). Можливо, саме Доровський (голова наглядової ради фармкомпанії «Здоров’я») підказав Грановському ідею з адресною роздачею аптечок – адже в 2014 році саме він першим перетворив горезвісну «гречку» на «аптечку», а зараз на подарунках виборцям красувався напис «Я вибираю здоров’я!» в стилістиці Доровського.

 

А ось кого Грановський не зміг зняти, так це чинного «мажоритарника» від округу Олександра Кірша. У 2014-му він став єдиним переможцем в Харківському регіоні з умовно «промайданного» табору, вигравши з досить невеликим результатом 24,7%, багато в чому завдяки впливу Арсена Авакова на зняття конкурентів по електоральній ніші – в кінцевому бюлетені не виявилося висуванців від БПП, «Батьківщини», «Самопомочі», і представник «Народного Фронту» Кірш зібрав голоси здебільшого «промайданного табору».

 

Саме 4,5 років перебування у фракції «Народного Фронту» і голосування за непопулярні серед харків’ян закони зараз стали найбільшою смисловою проблемою кампанії Кірша. В іншому ж штаб нардепа робить ставку на особисті зустрічі з виборцями і намагається капіталізувати високу (щодо опонентів) впізнаваність кандидата в голоси?

 

Округ №170 (центр – Московський район)

 

Рік виборів Переможець Висування Результат
1998 Сергій Потімков СПУ 38,11% (37,9 тис.)
2002 Дмитро Святаш НДП 22,86% (21,4 тис.)
2012 Дмитро Святаш «Партія Регіонів» 38,39% (29,5 тис.)
2014 Дмитро Святаш самовисування 34,01% (23,3 тис.)

 

17 років тому Дмитро Святаш вперше став представником Салтівки у Верховній Раді, і з тих пір нікому не вдавалося розлучити депутата з його електоральною вотчиною. Напередодні старту кампанії багатьом здалося, що позиції нардепа як ніколи ослабли –  перш за все, через конфлікт з Олександром Ярославським. Можливо, і сам Святаш відчув, що особистого рейтингу може не вистачити і вирішив підстрахуватися партійним брендом (як він вже робив з НДП і ПР).

 

Спочатку нардеп «загравав» із Зе-Командою, випустивши напередодні другого туру президентських виборів агітаційну листівку від свого імені на підтримку Володимира Зеленського. Однак заручитися партійною франшизою президентської сили народному депутату IV-VIII скликань прогнозовано не вдалося. Тоді він виступає на з’їзді іншої «зеленої» партії – «Довіряй Справам» Кернеса-Труханова – однак після рішення про об’єднання «партії мерів» з «Опозиційним блоком» Святаш вибирає більш рейтингову на той момент франшизу їх конкурентів – «ВП – За Життя».

 

Ймовірно, Святаш розраховує отримати голоси за рахунок трьох складових, що роблять його фаворитом:

  • особистий рейтинг депутата в своїй «електоральній вотчині»;
  • ототожнення з популярною в місті партією;
  • ототожнення з ще більш популярним мером, який, нехай, і представляє іншу партію (тим більше, що дуже багато виборців плутаються в брендах «Опозиційного Блоку» і «Опозиційною Платформи – За Життя»).

 

Головний конкурент чинного депутата – висуванець від «Слуги народу», Андрій Одарченко. Як і більшість його колег по Зе-Команді, Одарченко не має особистого рейтингу і впізнаваності в окрузі, але автоматично акумулює з деяким ККД (0,6-0,7) рейтинг «Слуги Народу». Чи вдасться за ті дні, що залишилися, додати до партійної підтримки особисту – велике питання.

 

Ще один кандидат з переможними амбіціями, але більш ймовірними перспективами «боротьби за бронзу» – Костянтин Немічев. Немічев – глава харківської організації «Національного Корпусу» (резонно вибрав статус самовисуванця) і єдиний кандидат від цієї сили на «мажоритарці» в регіоні. Топ-тема кампанії – захист прав підприємців ТЦ «Барабашово» в конфлікті з адміністрацією АВЕКу (з приводу чого бенефіціар концерну Олександр Фельдман звинуватив «НацКорпус» в рекеті та здирництві 1 мільйона доларів). Паралельно націоналісти фізично пресингують Дмитра Святаша.

 

Парадокс ситуації в тому, що в електоральному плані присутність Нємічєва в бюлетені вигідна Святашу – в структурі підтримки голови харківського «НацКорпусу» превалюють виборці до 40 років, в результаті чого голосів недоотримує кандидат від «Слуги народу» (а ось зі Святашем у Нємічєва жодних електоральних перетинів немає).

 

Округ №171 (центр – Немишлянський район)

 

Рік виборів Переможець Висування Результат
1998 Василь Салигін самовисування 16,19% (15 тис.)
2002 Василь Салигін самовисування 27,81% (25 тис.)
2012 Ірина Горіна «Партія Регіонів» 46,31% (32,6 тис.)
2014 Віталій Хомутиннік самовисування 30,34% (19,6 тис.)

 

Досить несподівано 171-й округ виявився вакантним після того, як чинний нардеп-мажоритарник Віталій Хомутиннік виявився 11-м номером списку «Опозиційного Блоку». Сам депутат в інтерв’ю одному з видань повідомив, що взагалі не збирався балотуватися, але в останній момент замінив в об’єднаному списку главу політради партії «Відродження» Володимира Пилипенка, який передумав йти в парламент.

 

У зв’язку з цим, в «команді Кернеса» відбулася «заміна», і мер публічно оголосив про свою підтримку Володимира Золотарьова (висунутий «Опозиційним блоком»). Золотарьов – депутат обласної ради від «Відродження» та син досить відомого в окрузі директора заводу «Південкабель». У 2014 році Золотарьов-молодший вже брав участь в кампанії в цьому окрузі і зайняв 3-е місце з результатом 12,5% (балотувався від «Сильної України»).

 

Головний конкурент по електоральній ніші кандидата від «Опозиційного Блоку» –  висуванець «ВП – За Життя» Андрій Лесик. Екс-депутат міськради і давній соратник Віктора Медведчука (ще з часів «Українського вибору»), на відміну від Золотарьова, має доступ до каналів «NewsOne» і «112» (став частим гостем політичних ток-шоу), що дає йому суттєву перевагу на медійному фронті. У той же час, на стороні Золотарьова перевага в наочній агітації – Геннадій Кернес, як і раніше особисто контролює ситуацію з бігбордами і сітілайти у місті, тому реальні конкуренти «команди мера» там практично не представлені.

 

Лесик намагається більш яскраво грати на «контрмайданному дискурсі», і в іміджевому плані постійні атаки на нього з боку націоналістів (розгроми наметів, обливання зеленкою та інше) тільки допомагають йому у «внутрішньовидовій боротьбі» з Золотарьовим. Можна сказати, що символом кампанії в 171-му окрузі став образ Георгія Жукова – фактичний старт передвиборних перегонів у Харкові ознаменувався ініціативою Кернеса по поверненню імені маршала проспекту, а також знесенням пам’ятника Жукову активістами «НацКорпусу» і «Фрайкора». І ось ця актуалізація «контрмайданного дискурсу» з прив’язкою конкретно до округу, безумовно, на руку і Лесику, і Золотарьову, які змагаються за максимальне ототожнення з «контрмайданними» цінностями.

 

Десь в цій же ніші позиціонується і Сергій Кушнарьов, брат покійного Євгена Кушнарьова. Знакове для регіону прізвище може принести кандидату якісь відсотки, але, ймовірно, в перемогу він і сам не вірить –  принаймні, про це може свідчити нуль поданих членів дільничних комісій. Ще одне знакове прізвище, яке виборці виявлять в бюлетені – це Ярославський: однак балотується не колишній президент «Металіста» Олександр Ярославський, а його однофамілець Денис Ярославський. До слова, на листівках і плакатах кандидата ім’я не вказано, зате обігруються асоціації з футболом: «Ярославський – віримо в команду!».

 

З урахуванням високої фрагментації контрмайданної ніші і очікувано низького порогу проходження (для перемоги має вистачити 20-25 тисяч голосів), непогані шанси з’являються у маловідомої в окрузі висуванки від «Слуги Народу» Вікторії Кінзбурської. Відносно Кінзбурської цікаве спостереження зробив харківський активіст-антикорупційник Дмитро Булах: офіційна довірена особа кандидата – Віталій Соломаха – на цей час є помічником віце-мера Андрія Руденка, а сама Кінзбурська до 2017 року була співробітницею міськради. Можна припустити, що для Геннадія Кернеса обрання Кінзбурської, а не Золотарьова, також стане прийнятним варіантом.

Округ №172 (центр – Індустріальний район)

Рік виборів Переможець Висування Результат
1998 Володимир Алексєєв самовисування 23,49% (25,1 тис.)
2002 Володимир Гошовський самовисування 17,25% (16,1 тис.)
2012 Володимир Мисик «Партія Регіонів» 51,97% (36,6 тис.)
2014 Володимир Мисик самовисування 54,34% (36,1 тис.)

 

У першому наближенні 172-й округ – найпростіший і безальтернативний. Чинний народний депутат від округу, Володимир Мисик, двічі перемагав з результатом близько 36 тисяч голосів –  стільки ж у першому турі президентських виборів-2019 в окрузі набрав і Володимир Зеленський. Однак підтримка маловідомих кандидатів від «Слуги Народу» десь на третину нижче партійного рейтингу, а партійний – нижче персонального рейтингу президента.

 

У підсумку на руках у Мисика практично всі козирі – особистий рейтинг, дві переможні кампанії в окрузі, ототожнення з мером Кернесом, який публічно підтримує кандидата, можливості адміністративного ресурсу, відсутність висуванця від «ВП – За Життя». Важко сказати, за рахунок чого висуванець «Слуги Народу» Юрій Здебський, про якого мало що знають і в харківських політичних колах, не кажучи вже про простих виборців, може вийти за рамки партійних 15-20%.

 

Серед інших 6 кандидатів будь-яких знакових і впізнаваних в окрузі персоналій немає, так само як і немає висуванців від рейтингових в Харкові партій – «Опозиційного Блоку» (квота Мисика, який вважав за краще самовисування) та «ВП – За Життя».

 

Округ №173 (центр –  Слобідської район)

 

Рік виборів Переможець Висування Результат
1998 Валерій Шмаров самовисування 31,43% (33,2 тис.)
2002 Михайло Добкін самовисування 28,9% (29,2 тис.)
2012 Анатолій Денисенко «Партія Регіонів» 50,6% (36,4 тис.)
2014 Анатолій Денисенко самовисування 42,05% (25,6 тис.)

 

У 173-му окрузі зареєструвалося 9 кандидатів, проте основна боротьба розгортається між чинним нардепом-мажоритарником з команди мера Кернеса і висуванцем від партії «Слуга Народу». Як і на останніх двох парламентських кампаніях, Геннадій Кернес публічно підтримує «забудовника», Анатолія Денисенка (саме його фірма «Авантаж» проходила в справі про «корпоративну схему», по якій іде судовий процес проти екс-мера і екс-губернатора Михайла Добкіна) .

 

У Денисенка ситуація чимось схожа на випадок Мисика, з тією різницею, що в усіх напрямках позиції трохи слабші: в 2014-му нардеп обирався з результатом близько 42%, у нього в окрузі є опонент від «За Життя» Павло Онищенко, який хоч і критикує кандидата від президентської партії, але голоси забирає саме у Денисенка.

 

Однак найбільш обговорюваним кандидатом, принаймні, на просторах харківського інтернету, став висуванець від «Слуги Народу», 30-річний проректор Харківського національного університету внутрішніх справ Олександр Бакумов. Батько Олександра – Сергій Бакумов – зробив кар’єру в системі МВС, і свого часу був заступником начальника обласного ДАІ в Харкові. Бакумова в мережі пов’язують із міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим, хоча ще більш очевидний інший зв’язок: Олександр Бакумов – зять заступника голови Харківської облради Володимира Скоробагача.

 

Два тижні тому на території округу з’явилося багато контрагітаційних листівок і плакатів проти Олександра Бакумова, на яких він був зображений з клоунським носом (супровідний текст: Олександр Бакумов – клоун). З огляду на кольорову гаму і стилістику матеріалів, а також прогнозований ефект, не можна однозначно стверджувати, чи була це технологія від штабу Денисенка або «щеплення» (з метою підвищити впізнаваність прізвища, закріпити ототожнення із Зеленським і налаштувати до кандидата) від самого «потерпілого». Але ось що можна стверджувати з великою часткою ймовірності: саме протистояння Денисенка і Бакумова – це боротьба за перше місце.

 

Округ №174 (центр – Холодногірський район)

 

Рік виборів Переможець Висування Результат
1998 Олександр Тищенко КПУ 19,17% (18 469)
2002 Олександр Фельдман Самовисування 38,14% (36 506)
2012 Олександр Фельдман «Партія Регіонів» 59,28% (49 828)
2014 Олександр Фельдман Самовисування 64,94% (47 728)

 

Мабуть, головна особливість округу, що відрізняє його від аналогічних «синіх заводських» районів – це приватний сектор. 51% всіх житлових масивів приватного сектора Харкова зосереджено в трьох районах – Новобаварському, Холодногірському, а також Київському. І як раз в Новобаварському і Холодногірському районах найбільш розвинута сітка ОСНів (органи самоорганізації населення – вуличні, квартальні, районні комітети), які фінансуються з міського бюджету і традиційно виступають «польовим» ресурсом на виборах. Саме в безперервній польовій роботі «бабусь Фельдмана», багато з яких становили актив ОСНів, багато хто знаходить одне з пояснень стабільно високої популярності нардепа в окрузі.

 

Останні дві кампанії народний депутат IV-VIII скликань, власник ТЦ «Барабашово» Олександр Фельдман виграв досить легко, в 2014 році навіть наростивши підтримку в порівнянні з 2012-м (65% і 59% відповідно). Електорат Фельдмана мультипартійний –  особистісно-орієнтоване голосування за нього практично нівелює роль партійно-ідеологічного виміру. Однак обидві ці кампанії депутат проводив в умовах сприяння з боку мера Харкова Геннадія Кернеса – йдеться як про іміджеве сприйняття «єдиної команди», так і про адміністративні фактори. Набагато складніше домогтися перемоги в ситуації, коли районна влада і ОСНи на боці опонента, в школах і садках агітують за іншого, а округ заповнений «чорнухою» проти нардепа.

 

Цього разу Кернес чітко вирішив позбавити Фельдмана мандата, що, ймовірно, стало б вдалим плацдармом для нової атаки на «Барабашово». «Кандидат мера» – депутат обласної ради від «Відродження» Олександр Ткаченко, який позначив свої амбіції практично за 3 (!) роки до парламентських виборов. Єдиний із опонентів Фельдмана, хто володіє високою впізнаваністю і особистим рейтингом, Ткаченко не зумів домовитися про партійну франшизу «Слуги Народу», а мерському «Опозиційного Блоку» він віддав перевагу самовисуванню.

 

Свою кампанію Ткаченко будує на ототожненні з мером, регулярних зустрічах з виборцями і тактиці «добрих справ». У наочній агітації кандидат настільки інтенсивно використовує стилістику Зе-Команди, що справжній (правда, практично невідомий в окрузі) кандидат від «Слуги Народу» Вікторія Алексійчук подала на Ткаченко заяву в поліцію. У самої Алексійчук є й інша проблема з «плагіатом»: вище неї в бюлетені стоятиме Анастасія Акімова, 21-річна мешканка Луганська, менеджер в ТДВ «СЛУГА НАРОДУ» (популярна на цих виборах технологія проти Зе-команди, але рідкісна в Харкові).

 

Саме 174-й округ став рекордсменом регіону за кількістю зареєстрованих кандидатів – спочатку їх було 25, але в останній момент заяви про зняття подали одіозний бізнесмен Владислав Безрук і висуванець «ВП – За Життя» Ігор Шрам (хороша новина для Фельдмана і погана для Алексійчук). Ймовірно, левова частка технічних кандидатів зареєстровані для використання їх квот в дільничних виборчих комісіях, тож на цьому окрузі можливі сюрпризи не стільки в день голосування, скільки в ніч підрахунку.

 

Висновки

 

  1. В цілому, типова картина харківського округу на цих виборах – це протистояння чинного нардепа, підтримуваного мером Кернесом, і слабо впізнаваного кандидата від президентської сили, що акумулює (з деяким ККД) партійний рейтинг «Слуги Народу» без володіння особистим. Стратегічно діючі нардепи роблять ставку на «добрі справи», працюють у зв’язці з районними адміністраціями та в наочній агітації всіляко підкреслюють зв’язок з Геннадієм Кернесом. З іншого боку, в таборі Зе-команди опрацьовується типова стратегія ототожнення з Володимиром Зеленським та підкреслення того, що кандидати представляють собою абсолютно нові обличчя не з системи (а ось кадровий підбір «мажоритарників» від «Слуги Народу» якраз, почасти, послабив цю тезу, що є однією з причин зниження рейтингів).

 

  1. Виняток становлять округи №169 і №174, де чинні нардепи-мажоритарники конфліктують з мером, і в результаті за мандат борються три конкурентоспроможних кандидати. Незважаючи на стабільно високий особистий рейтинг мера, механіка трансляції цього рейтингу іншим суб’єктам поки дає збій – «Опозиційний Блок» на цей час на 3-му місці партійних уподобань харків’ян (хоч і має всі шанси зрівнятися з «За Життя» до 21 липня). Кампанії Олександра Грановського і Олександра Ткаченка в 169-му і 174-му округах також стають серйозним випробуванням і своєрідним індикатором, чи може Кернес робити переможцем будь-якого кандидата.

 

  1. При уніфікованості підходів Зе-Команди, пул кандидатів, підтримуваних Геннадієм Кернесом, навпаки обрав досить різні тактики. Наприклад, п’ятеро вважало за краще самовисування, а ще по одному – франшизи «Опозиційного Блоку» і «За Життя». Двоє кандидатів ведуть свої кампанії в стилістиці «Слуги Народу», зелених кольорах та зі ставкою на молодь, але інші залишилися вірними більш традиційним візуальним рішенням.

 

  1. Висуванці від так званих «промайданних» партій мають істотно менші шанси на перемогу, і, ймовірно, з цих міркувань єдиний «мажоритарник» Харкова з цього табору, Олександр Кірш, вважає за краще балотуватися як самовисуванець. Парадокс, але фонові кандидати від цих політичних сил побічно допомагають екс-регіоналам, з якими не перетинаються в плані електоральних сегментів, але трохи перетинаються з їхніми опонентами зі «Слуги Народу».

 

  1. Результати виборів складно піддаються прогнозуванню, але на цей час усереднений діючий мажоритарник виглядає фаворитом у порівнянні з висуванцем «Слуги Народу». Традиційно для регіональних політичних режимів України, результати виборів можуть стати одним з чинників прийняття рішення щодо зняття / призначенням голови обласної адміністрації.

 

Антон Авксентьєв, кандидат політичних наук

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Опубліковано на інформаційно-аналітичному порталі «Хвиля».

Матеріал підготовлений у рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».