Впровадження громадянської освіти в українській школі: про компетентного виборця забули | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

Впровадження громадянської освіти в українській школі: про компетентного виборця забули

Початок 2018/19 навчального року ознаменувався стартом повномасштабної освітньої реформи. Закон України «Про освіту» визначає мету освіти, що стосується, зокрема, «виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству». У Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» передбачається на другому етапі її реалізації (2019-2022 роки) розробити, затвердити (2019 рік) та запровадити (2022 рік) новий державний стандарт базової середньої освіти з урахуванням компетентностей, необхідних для успішної самореалізації особистості. Зазначені стандарти мають ґрунтуватися на Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу «Про основні компетентності для навчання протягом усього життя» від 18 грудня 2006 року. Відповідно, на їх підґрунті державам рекомендується розробити систему компетенцій як частину стратегій навчання протягом усього життя.

Європейські еталонні рамки, викладені у Додатку до вказаної Рекомендації, визначають вісім основних компетенцій, серед яких соціальні і громадянські. Згідно визначення, вміння громадянського характеру мають допомагати «бути  учасником  громадського життя, заснованого на знанні соціальних та політичних  концепцій та структур, що зобов’язує брати активну участь у демократичному процесі». Демократичний процес у європейських країнах відбувається на усіх рівнях – навчального закладу, бізнес-структури чи установи, місцевої громади, регіону, держави. Відповідно, громадянин повинен мати знання, здатність і готовність до активної участі у громадському житті на всіх рівнях.

Однією із головних форм участі у демократичному процесі є участь у виборах. Вибори – один з головних інститутів демократії. Без компетентного виборця не може бути ефективної демократії. Тому виховання демократичної електоральної культури, вироблення громадянських вмінь, необхідних для компетентної і відповідальної участі у виборах має бути одним із ключових векторів громадянської освіти протягом усього життя. Оскільки по досягненню 18-ти років людина має можливість реалізувати активне виборче право, а в деяких європейських країнах для участі у муніципальних виборах встановлено нижній віковий поріг у 16 років, основну місію по формуванню виборчих навичок і знань має виконувати школа. У країнах ЄС простежується чітка тенденція до посилення саме цього вектора громадянської освіти у шкільних курсах.

Однією із новацій цього року в Україні стало впровадження у шкільну освітню програму в 10-му класі курсу «Громадянська освіта». Розроблена програма курсу, підготовлено кілька навчальних посібників. Логічно припустити, що потреби заново «винаходити велосипед» немає.  Зміст програми мав би спиратись на 2 основні складові:

  1. компетенції та знання, на яких вони базуються, що визначені у Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу «Про основні компетентності для навчання протягом усього життя»;
  2. Концепцію і Стратегію розвитку громадянської освіти в Україні, які також мають спиратися на положення вищезгаданого документа, доповнювати і конкретизувати їх з урахуванням фактичної відсутності громадянської освіти в Україні та нагальних потреб трансформації громадянської свідомості суспільства у визначених напрямках.

Але Стратегія розвитку громадянської освіти в Україні відсутня, а її Проект, який згідно Наказу Міністерства освіти і науки України № 430 від 25 квітня 2018 року мав бути представлений до 31 травня 2018 року і пройти громадське обговорення до 20 червня 2018 року, досі не представлений. За відсутності Стратегії, проаналізуємо зміст наявної Концепції розвитку громадянської освіти в Україні та програми курсу «Громадянська освіта» з точки зору спрямованості на реалізацію електорального вектора громадянської освіти відповідно до змісту соціальної і громадянської компетентності, визначеного у Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу.

Рекомендації європейських інститутів щодо вмінь і знань, які формують соціальну і громадянську компетентність

Аналіз змісту пункту 6 підрозділу «Основні компетенції» Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу «Про основні компетентності для навчання протягом усього життя» дає можливість чітко виділити головні складові соціальної і громадянської компетентності та встановити взаємозв’язок між знаннями і вміннями.

 Вміння громадянського характеру:

  • взаємодіяти з іншими у державній сфері;
  • демонструвати солідарність та зацікавленість у вирішенні проблем місцевого та ширшого значення;
  • критично і творчо осмислювати та брати конструктивну участь у діяльності Співтовариства (Співтовариство розуміється широко);
  • брати участь у демократичному прийнятті рішень на всіх рівнях, від регіонального до державного та європейського;
  • брати конструктивну участь у виборах;
  • цілковито дотримуватись на усіх рівнях прав людини як основи демократії;
  • розуміти та оцінювати різницю між різними системами цінностей, релігійних, етнічних та інших;
  • поважати цінності і приватне життя інших;
  • розуміти і поважати загальні цінності, важливі для єдності суспільства, передусім, принципи демократії;
  • демонструвати громадську активність, підтримку соціального розмаїття, сприяти єдності та стабільному розвитку суспільства.

Вміння громадянського характеру базуються на знаннях:

  • громадянства та громадянських прав;
  • Хартій основоположних прав Європейського Союзу та міжнародних декларацій про права людини;
  • практик застосування міжнародних документів у різних закладах на різних рівнях – від районного до європейського та міжнародного;
  • концепцій демократії, справедливості, рівності;
  • структури Європейського Союзу, його основних цілей та цінностей;
  • знання у сфері європейської інтеграції;
  • знання різноманіття та культурне усвідомлення країн Європи;
  • обізнаність у державній, європейській та всесвітній історії (громадянський та правовий аспект);
  • обізнаність у подіях сьогодення та тенденціях соціального і політичного розвитку;
  • обізнаність у цілях, цінностях та політиках соціальних і політичних рухів.

Громадянські і соціальні вміння та знання, що стосуються усіх форм соціальної поведінки, є взаємно доповнюючими. Адже участь у соціальному та трудовому житті також базується на цінностях і нормах, важливих для суспільства. Участь у політичному демократичному процесі, в свою чергу, потребує знання і розуміння сучасних принципів організації життя суспільства. Зокрема, принцип гендерної рівності та недискримінації, знання культурних та соціально-економічних особливостей європейських країн, розуміння специфіки взаємодії національного та загальноєвропейського мають безпосереднє відношення до електоральної культури і компетентності.

Як бачимо, серед вмінь громадянського характеру окремо зазначається вміння брати конструктивну участь у виборах. З одного боку, це вміння тісно пов’язане із іншими. Не може вважатися компетентним виборець, який не знає суті існуючих систем цінностей та не бачить різниці між ними, не поважає загальних суспільно значимих цінностей, не знає базових принципів демократії і не усвідомлює, де і як вони можуть застосовуватись у реальному житті. Деякі знання, як основа для вироблення громадянських вмінь, також можна вважати універсальними. Безумовно, знання концепцій демократії, цілей та цінностей ЄС, цінностей і політик сучасних політичних рухів і партій певною мірою формують вміння брати конструктивну участь у виборах. Однак здебільшого це стосується західноєвропейських країн, у яких вибори відіграють роль засобу формування влади і контролю за її діяльністю.  Оскільки навчальні заклади функціонують як модель міні-республіки, з усіма виборчими процедурами і конкуренцією за голоси шкільного електорату на виборах до органів самоврядування між різними «партіями» зі своїми програмами, для учнів деякі речі є цілком зрозумілими із досвіду. І навіть в таких умовах, з огляду на загострення кризи демократії і виборів, як її головного інституту, уряди і заклади освіти посилюють електоральний вектор громадянської освіти. В Україні, де вибори ще надто далекі від ролі засобу формування влади, а в навчальних закладах відтворюються жорсткі авторитарні  традиції, дещо прикрашені формально існуючими демократичними процедурами, цей вектор має стати ключовим і наскрізним – від початкової школи до освіти дорослих.

Концепція розвитку громадянської освіти в Україні ігнорує головну проблему демократії

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 710-р від 3 жовтня 2018 року затверджена Концепція розвитку громадянської освіти в Україні, яка визначає основні напрямки громадянської освіти. Згідно п. 2 цього Розпорядження Міністерство освіти і науки України разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади має розробити та подати Кабінетові Міністрів України у шестимісячний термін проекти Стратегії розвитку громадянської освіти в Україні на період до 2022 року та плану заходів щодо її реалізації. Як бачимо, представлення Проекту Стратегії, що мало відбутися, згідно Наказу Міністерства освіти і науки України ще наприкінці травня 2018 року, відкладене фактично на рік. За оптимістичного сценарію він має з’явитися наприкінці квітня 2019 року. Відразу привертають увагу дві обставини: Стратегія, яка на етапі проектування орієнтована на 2,5 років виглядає не надто «стратегічно». Зважаючи на активну фазу виборчого процесу, що припадатиме на цей період і на вірогідне активне пряме чи непряме включення політичних суб’єктів, зокрема і «заінтересованих центральних органів виконавчої влади» у виборчу кампанію, період переходу від Проекту до Стратегії збільшиться. Подальші зміни у системі влади також матимуть наслідком, як мінімум, подовження процесу у часі. Відповідно, «стратегічність» має шанси бути зведеною нанівець.

Аналіз змісту Концепції свідчить про достатньо поверхневе відображення в ній суті сучасної громадянської освіти і її напрямків. Другий абзац Вступу дає вкрай обмежене розуміння громадянської освіти: «Громадянська освіта в цій Концепції розуміється як навчання та громадянське виховання на основі національних та загальнолюдських цінностей». Як бачимо, про демократичні цінності і принципи не згадується. Це при тому, що у європейських країнах сучасне громадянське виховання все більше спрямовується на ціннісне підґрунтя демократії, а для українського суспільства демократичні цінності взагалі залишаються далекими від життєвих реалій. Про виховання компетентного і відповідального виборця, як один із напрямків громадянської освіти і одне із її ключових завдань, як у нормативних актах, перелічених у Вступі, так і в самій Концепції не йдеться. Формулювання стратегічних напрямків громадянської освіти потребує значної конкретизації. Зокрема, про вибори згадується лише у контексті забезпечення вільних виборів до органів влади. Уточнення, що для цього потрібні «компетентності громадян, які дозволяють їм користуватися наданими можливостями участі та прийняття рішень» не дає уявлення про ті групи компетентностей, які мають бути сформовані для ефективної участі у прийнятті рішень. А саме тут вони мають бути визначені, зокрема, і електоральна компетентність. Відповідно, наступні розділи мають деталізувати стратегічні цілі і мету, визначати шляхи їх реалізації.

У переліку завдань громадянської освіти про таке завдання, як формування електоральної компетентності та підготовку відповідального виборця не йдеться. Можливо, автори Концепції «замаскували» це завдання під «формування громадянської відповідальності за суспільно-політичні процеси, набуття навичок здійснювати демократичне управління на місцевому рівні та навичок участі громадян у веденні державних справ». Однак подальший аналіз змісту Концепції на це не вказує. Серед визначених громадянських компетентностей вміння брати конструктивну участь у виборах також відсутнє. Відповідно, електоральна компетентність залишається поза межами системи громадянської освіти. Формальна освіта, яка згідно Концепції має відображати зміст громадянської освіти у стандартах освіти, також абсолютно ігнорує електоральну складову громадянської освіти. Наочним свідченням цього є зміст програми шкільного курсу «Громадянська освіта».

Випускник школи – виборець із нульовою компетентністю

Аналіз програми інтегрованого курсу «Громадянська освіта» для 10-х класів загальноосвітніх шкіл, що впроваджується з цього навчального року, з урахуванням особливостей його викладання в українських школах, дає вагомі підстави прогнозувати  фактично нульову виборчу компетентність майбутніх випускників. Жоден із розділів Програми не містить окремих положень, що стосуються компетентності майбутнього громадянина-виборця і знань, на базі яких вона має формуватись. Низка положень і формулювань, як мінімум, викликають запитання про відношення їх змісту до громадянської освіти як такої. Зокрема, в частині «Актуальність та основоположні засади курсу» дивує перелік практичних навичок. Звісно, співпереживання, гнучкість і адаптація, вміння слухати і лінгвістичні здатності важливі. Однак, мабуть, це не є головні і безпосередні результати громадянської освіти. Логічно припустити, що соціально-політичні реалії українського суспільства, які, зумовлюють актуальність громадянської освіти, на чому акцентують увагу розробники Програми, вимагають формування, в першу чергу, дещо інших навичок. Особливо, якщо врахувати зміст складових соціальної і громадянської компетентності, визначених у Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу «Про основні компетентності для навчання протягом усього життя».

У Програмі сформульовано шість пунктів, що розкривають мету шкільного курсу громадянської освіти. У жодному з них не згадується про електоральну грамотність і електоральну культуру. Однак внесена економічна грамотність. У деяких європейських країнах громадянська освіта, дійсно, розуміється сьогодні досить широко і включає окремі аспекти економічної грамотності. Однак це не означає відсутності чи нівелювання базових  складових громадянської освіти і її головних завдань. Особливо це стосується компетентності виборців.

Як зазначається у Програмі, «В основу курсу громадянської освіти покладений компетентнісний підхід, що корелюється з ключовими компетентностями, визначеними основами стандарту Нової української школи». Хоча зміст таблиці «Компетентнісний потенціал курсу» викликає багато запитань, зосередимося лише на аналізі соціальної та громадянської компетентності. Виявляється, вміння включають активно слухати і спостерігати, брати на себе відповідальність (за що, не уточнюється). В той же час, значна частина вмінь, визначених у Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу «Про основні компетентності для навчання протягом усього життя», зокрема, і вміння брати конструктивну участь у виборах знову залишається «за дужками». Відповідального ставлення до участі у виборах, очікувано, також немає. Відповідно, визначені шість напрямків курсу не включають електорального, спрямованого на виховання електоральної культури і формування електоральної компетентності. Політико-правовий напрямок, в рамках якого можливе виділення електорального, також його не містить.

Програма курсу включає 7 розділів. Окремого розділу, присвяченого формуванню виборчої грамотності і культури, немає. Тому доцільно проаналізувати зміст  програмних розділів з точки зору наявності окремих тем чи питань, хоча б опосередковано спрямованих на вирішення цього завдання. Відразу варто виключити Розділ 6 «Взаємодія громадян і держави в досягненні суспільного добробуту». Виключити не тому, що тут не може бути місця для формування електоральної компетентності. Воно є, адже вибори – один із шляхів такої взаємодії. Підтримуючи програми політичних суб’єктів, громадяни дають згоду на реалізацію відповідної стратегії забезпечення суспільного добробуту і уповноважуть на це конкретних суб’єктів виборчого процесу. Однак частина тем цього розділу – теми з курсу економічної теорії, які фактично взагалі не стосуються громадянської освіти. Інші, лише за умови суттєвого доопрацювання і подання матеріалу саме у громадянському контексті, можуть бути включені до курсу з громадянської освіти.

Аналіз змісту інших шести розділів показує, що єдина епізодична згадка про інститут виборів є у Розділі 4  «Демократичне суспільство та його цінності». У першій темі є 2 питання: «Принципи виборчого права». «Етапи виборчого процесу». При цьому, у вимогах до знань «вибори» згадуються лише у переліку понять. Одна з орієнтовних тем практичних занять – «Вибори до органів місцевого самоврядування». Однак Програма не передбачає засвоєння теоретичних знань, які б забезпечували ефективність цього практичного заняття. З огляду на визначальну роль медіа у електоральних маніпуляціях, у темах 3, 4  Розділу 5 «Світ інформації та мас-медіа», як мінімум, мало б бути хоча б по одному окремому питанню, присвяченому цій проблемі. Немає. А в Розділ 7 «Україна, Європа, світ» аж «проситься» хоча б порівняння ролі виборів і особливостей виборчого процесу у демократичних та недемократичних країнах з акцентуванням уваги на проблемах компетентності виборців.

Таким чином, програма курсу «Громадянська освіта» навіть найменшою мірою не орієнтована на формування електоральної компетентності майбутніх випускників, які, фактично, разом із атестатом отримають можливість реалізувати виборче право. Хоча формально вчителі мають можливість коригувати і доповнювати програму, це не вирішує проблему внаслідок, як мінімум, двох причин:

  1. коригування цієї програми може бути зроблене лише шляхом дуже суттєвої переробки;
  2. в українських школах відсутнє належне кадрове забезпечення для викладання громадянської освіти, відповідно, шанси на ефективне коригування програми – фактично нульові.

Висновки і рекомендації

Усвідомлення західними ідеологами освітніх реформ та урядами міри загострення головної проблеми демократії – некомпетентності виборців і перетворення найгострішого інструменту демократії – виборів, на надто тупий, має наслідком збільшення питомої ваги електоральної складової у системах громадянської освіти західних країн. В Україні, де вибори ще надто далекі від ролі реального інституту демократії, зокрема, і через некомпетентність виборців, електоральний вектор громадянської освіти тотально ігнорується на усіх рівнях – від нормативних актів, що формують нормативну базу громадянської освіти, до конкретних програм навчальних дисциплін.

Абсолютна відсутність електорального вектора громадянської освіти у Концепції розвитку громадянської освіти в Україні та в Програмі інтегрованого курсу «Громадянська освіта» для 10-х класів загальноосвітніх шкіл змушує до з’ясування причин цього. Або в Україні немає виборів, тому проблеми компетентної і відповідальної електоральної участі для нас неактуальні? Або у нас, на відміну від західних демократій, все в порядку із електоральною культурою і компетентністю суспільства, тому ці проблеми, знову таки, не актуальні? Або ж влада та ідеологи освітніх реформ настільки некомпетентні в питаннях громадянської освіти чи не зацікавлені у тому, щоб український виборець хоч у віддаленій перспективі став компетентним, що просто ігнорують відповідну складову громадянської освіти?

Результати проведеного аналізу вказують на необхідність суттєвого доопрацювання нормативної бази громадянської освіти в Україні. При розробці Стратегії громадянської освіти та плану її реалізації необхідно передбачити реалізацію електорального вектора громадянської освіти як ключового і наскрізного, що охоплює шкільну, середню професійну та вищу освіту із визначенням компетенцій на кожному рівні.

Оскільки Програма курсу «Громадянська освіта» для 10-х класів загальноосвітніх шкіл не дає можливості не лише для формування електоральної компетенції майбутніх випускників, але і для здобуття ними хоча б мінімальних знань про вибори і виборчий процес у демократичних країнах, вона має бути кардинально доопрацьована у трьох напрямках:

  1. розширення формулювання мети і завдань, знань і вмінь за рахунок включення електоральної складової;
  2. доповнення окремим розділом змісту програми;
  3. включення до тем інших розділів питань, спрямованих на розширення знань про вибори і виборчий процес, вироблення навичок конструктивної і відповідальної участі у виборах.

Світлана Топалова

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Опубліковано на інформаційно-аналітичному порталі «Хвиля»