Вибори-2020 до Харківської міської ради: наскільки відкрилися «відкриті» списки | АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ»

Вибори-2020 до Харківської міської ради: наскільки відкрилися «відкриті» списки

В Україні відбулися перші вибори за системою, яку автори нововведеного Виборчого кодексу номінували як «відкриті списки». Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» розглядає питання того, наскільки на практиці виборці змогли порушити монополію партійного керівництва на визначення черговості кандидатів у виборчих списках, на матеріалах виборчої кампанії до Харківської міської ради.

Наведені у матеріалі цифри та розрахунки базуються на даних Харківської міської територіальної виборчої комісії та сайту ЦВК. Необхідно зауважити, що у зв’язку із судовими рішеннями щодо скасування протоколів Харківської міської ТВК, використані дані є юридично не підтвердженими. Однак, рішення судів не передбачають проведення повторних виборів (а, відповідно й параметральних змін). Враховуючи це, використання зазначеної інформації для аналізу загальних тенденцій та закономірностей представляється цілком коректним.

Загальний тест користувача пройдено

Попри очікування, громадяни, які прийшли 25 жовтня на виборчі дільниці, продемонстрували досить високий рівень розуміння нового, хоча й дещо громіздкого, алгоритму волевиявлення. При кількості виборців, що взяли участь у виборах депутатів Харківської міської ради (більше 323-х тисяч), недійсних бюлетенів нараховано біля 13,5 тисяч, тобто – лише 4,2%.

Можна припустити, що такий результат обумовлений, зокрема, досить потужною кампанією, яка була проведена громадськими організаціями, ЗМІ, самими учасниками виборчого процесу.

Апробація механізму підтримки кандидата у виборчому списку

77,77% виборців, з тих, що підтримали територіальні виборчі списки, крім голосування за ті чи інші партії, розібралися з незвичним інтерфейсом бюлетеню та віддали голоси за конкретних кандидатів.

Кількість (відсоток) виборців у розрізі не голосування/голосування за конкретних кандидатів у територіальних виборчих списка

п/п

Партія Загальна кількість виборців, що підтримали виборчі списки партій в усіх ТВО (100%) Загальна кількість виборців, що підтримали виборчі списки партій, але не підтримали конкретного кандидата Загальна кількість виборців, що підтримали виборчі списки партій та конкретного кандидата
Кількість Відсоток Кількість Відсоток
1 «Блок Кернеса-Успішний Харків!» 117470 29227 24,88% 88243 75,12%
2 «Опозиційна платформа-За життя» 64892 13216 20,37% 51676 79,63%
3 «Європейська солідарність» 27843 5032 18,07% 22811 81,93%
4 «Слуга народу» 27107 5273 19,45% 21834 80,55%
5 «Партія Шарія» 20266 3922 19,35% 16344 80,65%
6 «Блок Світличної «Разом!»» 19016 3846 20,23% 15170 79,77%
7 «Голос» 6659 1333 20,02% 5326 79,98%
8 «Наш край» 5936 1628 27,43% 4308 72,57%
9 ВО «Батьківщина» 3911 776 19,84% 3135 80,16%
10 «Демократична сокира» 3647 760 20,84% 2887 79,16%
11 «За майбутнє» 2985 601 20,13% 2384 79,87%
12 «Перемога Пальчевського» 2813 740 26,31% 2073 73,69%
13 «Свобода» 2380 484 20,34% 1896 79,66%
14 «Партія пенсіонерів України» 2095 1448 69,12% 647 30,88%
15 «Сила і честь» 1500 311 20,73% 1189 79,27%
16 «Акцент» 574 138 24,04% 436 75,96%
17 «УДАР Віталія Кличка» 485 109 22,47% 376 77,53%
Разом 309579 68844 22,23% 240735 77,77%

Такий результат дозволяє говорити про значний ступінь «технічної» готовності виборців до застосування пропорційної системи із відкритими списками. До проведення цих виборів це було зовсім не очевидно.

У той же час можна припустити, що відсоток громадян, потенційно налаштованих на використання електорально-технологічних нововведень, буде відчутно коливатися між різними соціально-демографічними групами. Індикатором цього може виступати наступна деталь. При загальній безумовній (у діапазоні від 72,57% до 81,93%) перевазі серед виборців усіх партій тих, хто поставив у бюлетені позначку біля фамілії конкретного кандидата, виняток, з майже дзеркальним результатом, склала «Партія пенсіонерів України». Лише близько 31% її електорату скористалися новаторською формою підтримки конкретного кандидата.

Перші номери: яскраві лідери vs «віслюкове голосування»

Однак, звернемо увагу на ще один параметр, який ставить під сумнів електоральну обізнаність виборців. Мова йде про виражений статистичний зв¢язок кількості кандидатів, які набрали чверть та більше від виборчої квоти, з їх номером у територіальному виборчому списку.

Кількість кандидатів, що набрали ≥25% від виборчої квоти (партійний розріз) 

Партія Кандидати, що йшли під першим номером у територіальних списках Кандидати, що йшли під іншими номерами у територіальних списках
«Блок Кернеса-Успішний Харків!» 7 (21,2%) 26
«Опозиційна платформа-За життя» 7 (63,6%) 4
«Партія Шарія» 6 (85%) 1
«Європейська солідарність» 5 (100%) 0
«Слуга народу» 2 (100%) 0
«Блок Світличної «Разом!»» 2 (100%) 0

Наведено дані лише шести партій, що пройшли до міськради, оскільки жоден кандидат від інших політичних сил не набрав чверть від виборчої квоти.

Серед шести партій-переможниць у пятьох чітко прослідковується зазначена закономірність. Неочевидний з цієї точки зору результат лише у лідера перегонів – «Блоку Кернеса-Успішний Харків!». Але досить просто переконатися, що «магія перших номерів» діє й на нього. Достатньо співставити середню кількість персональних голосів, яку отримали кандидати, що йшли під першими номерами у округах, та їх соратниками з іншими порядковими номерами у територіальних списках.

Середня кількість голосів, отриманих першими та іншими номерами у округах (серед тих, хто подолав 25% квотний бар’єр)

Партія №1 №№ 2-12
«Блок Кернеса-Успішний Харків!» 3244,9 1673
«Опозиційна платформа-За життя» 3388 1360,8
«Партія Шарія» 1493,2 899
«Європейська солідарність» 1650
«Слуга народу» 1500,5
«Блок Світличної «Разом!»» 1106,5

Можна припустити, як мінімум, дві можливі причини зазначеної закономірності.

Перша. Партії могли розміщати під першим номером у територіальних списках найбільш потенційно «потужних» кандидатів, чиї призвища – рейтинги – популярність здатні стати додатковим аргументом для голосуваня саме за цю політичну силу.

Друга. Ця можлива причина пов’язана із механічним проставленням виборцями відмітки про голосування в закріпленому в самому бюлетені порядку. Виборці іноді зменшують власні зусилля, необхідні для аналізу альтернатив та свідомого вибору. Як наслідок, маючи один голос для голосування за конкретного кандидата, виборець ставить позначку навколо першої запропонованої кандидатури. Схожий ефект, що зафіксований у преференціальних виборчих системах, дістав у політології назву «віслюкове голосування».

Якщо друга причина більше відповідає дійсності, то зазначений ефект може у подальшому використовуватися партійним керівництвом задля певної маніпуляції виборцями. Використовуючи перші номери територіальних списків в якості своєрідних «концентраторів голосів», лідери партійних проектів можуть резервувати їх для «потрібних» кандидатів, відчутно збільшуючи їх шанси на проходження.

Квотний бар’єр

Норма, зафіксована у частині 2 статті 259 Виборчого кодексу, розглядалася експертами як один з ключових «блокираторів» відкритості списків. Вона передбачає, що умовою для зміни встановленої партією черговості у середині територіального виборчого списку є отримання кандидатом 25% і вище від виборчої квоти. Наскільки важко було подолати цей бар’єр на цьогорічних виборах до Харківської міської ради?

Із 826-ти претендентів, які були включені до територіальних списків від усіх партій-учасниць, набрали чверть і більше від квоти лише 60 кандидатів, тобто 7,3% від загальної кількості. Якщо розглянути лише списки партій, які потрапили за результатами виборів до міськради, відсоток буде дещо більш оптимістичний: 16,1% із 372-х  кандидатів.

Оцінюючи різницю у відсотках, варто пам’ятати, що загальна кількість кандидатів, які подолали «квотний бар’єр», дорівнює 60-ти, і є однаковою в обох випадках. Адже усі кандидати, що подолали цей бар’єр, йшли за списками партій, які пройшли до міськради. Ще раз згадаємо, що жоден з кандидатів інших 11-ти партій не зміг набрати ≥25% від виборчої квоти.

Таким чином, чверть від виборчої квоти є серйозною перепоною. Навіть достатньо високий показник подолання квотного бар’єру серед кандидатів партій-лідерів, наприклад, «Блоку Кернеса», не нівелює цього факту.

«Обсерваторія демократії» ще на етапі довиборчого моделювання звертала увагу на те, що для кандидатів від партій-лідерів виборювання 25% голосів від виборчої квоти є цілком реальним завданням, особливо за умови низької явки. Найбільш складно брати цю планку кандидатам від проектів, які долають прохідний 5% бар’єр з близьким до граничного порогом. Нагадаємо, що отримання чверті від прохідної квоти є лише умовою, а не гарантією просування конкретного кандидата всередині територіального виборчого списку.

Крім того, потрібно пам’ятати, що вимога щодо набрання 25% від виборчої квоти – це лише один з існуючих запобіжників від «відкритості списків». Закритими для впливу виборців є також конфігурація єдиних списків та черговість кандидатів, які не набрали чверть від квоти, у територіальних округах.

Підсумковий коефіцієнт «відкритості» списків

Якщо спробувати порахувати умовний коефіцієнт «відкритості» прохідної частини списків партій-переможниць, то він може дорівнювати відсотку кандидатів, на черговість яких у виборчих списках виборці потенційно могли вплинути. Власне, єдина категорія, яка, за чинним Виборчим кодексом, є доступною для такого впливу – це кандидати, обрані у територіальних округах, які набрали ≥25% від виборчої квоти. Таким чином, чим вище коефіцієнт (більший відсоток цих кандидатів серед обраних депутатів) – тим вище ступінь підсумкової «відкритості» відповідного партійного списку.

Підсумковий коефіцієнт «відкритості» 

Партія Кількість обраних депутатів Кількість депутатів, обраних у округах, які набрали ≥25% від квоти Коефіцієнт відкритості
«Блок Кернеса-Успішний Харків!» 34 28 82,4%
«Опозиційна платформа-За життя» 19 11 57,9%
«Європейська солідарність» 9 4 44,4%
«Слуга народу» 9 2 22,2%
«Партія Шарія» 7 1 14,3%
«Блок Світличної Разом!» 6 1 16,7%

Коефіцієнт розраховувався за підсумками голосування виборців. Наслідки застосування позаелекторальних інструментів корекції прохідної частини списків, на зразок відмови від депутатського мандату, не враховувалися.

Не важко помітити, що чим більша кількість набраних партією голосів, тим більший потенційний вплив мали виборці на її виборчий список у теріторіальному окрузі. Адже, чим більша кількість голосів віддається за кандидатів певного теріторіального списку, тим більша вірогідність того, що вони наберуть чверть від виборчої квоти.

Отримані при розрахунку коефіцієнта відсотки свідчать, що, в цілому, показники відкритості партійних виборчих списків в Україні на сьогодні – низькі.

Висновки

Виборці продемонстрували досить високий рівень технічної готовності до застосування нових алгоритмів і протоколів голосування.

Новий Виборчий кодекс надає інструмент певного електорального впливу на черговість кандидатів всередині партійних виборчих списків. Але реальний підсумковий ступень такого впливу є очевидно далеким від того, щоб вважати запропоновану модель системою з «відкритими списками».

Задля забзпечення реального «відкриття» партійних виборчих списків доцільно:

  • скасувати єдині виборчі списки, які є повністю закритими для виборців;
  • відмовитись від норми щодо необхідності отримання 25% від виборчої квоти для зміни черговості всередині списку. Підсумкове місце кандидата у виборчому списку має прямо та безпосередньо залежати лише від кількості отриманих голосів.

При подальшій корекції виборчої системи необхідно, зокрема, моделювати її функціонування у форс-мажорних обставинах, на зразок епідемії COVID-19, яка значно вплинула на явку в ході цьогорічних місцевих виборів.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду в підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».