Тервиборчкоми Харківщини: розбір складу | Center for Political Analysis «Observatory of Democracy»

Тервиборчкоми Харківщини: розбір складу

В рамках підготовки до майбутніх місцевих виборів, які призначені на 25 жовтня, Центральна виборча комісія 10 серпня сформувала 532 обласних, районних, міських та районних у Києві територіальних виборчих комісій у 24-х областях України. Їх створювали за нормами новоприйнятого Виборчого кодексу, з урахуванням внесених до нього липневим Законом № 805-IX змін. Про те, яким виявився склад тервиборчкомів Харківщини  – у матеріалі Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».

Як формувались територіальні виборчі комісії за новим Виборчим кодексом

Виборчий кодекс України та Закон № 805-IX від 16 липня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення виборчого законодавства» встановили нові правила формування територіальних виборчих комісій (ТВК). Вони викладаються у 203-й статті Кодексу. Після внесення до неї Законом № 805-IX змін експерти звернули увагу на ризик переважання у майбутніх ТВК представників «парламентських» та «навколопарламентських» партій, як наслідок нового механізму формування комісій.

Частину 2 ст. 203-ї Виборчого кодексу було доповнено пунктом 2, за яким подавати кандидатури до ЦВК для формування складу ТВК можуть місцеві осередки політичних партій, які уклали договір про співпрацю на місцевих виборах з депутатськими групами Верховної Ради (таких груп зараз дві – «За майбутнє» та «Довіра», а договори з ними уклали партії «За майбутнє» та «Солідарність жінок України» відповідно).  Це означає, що до складу кожної ТВК по одному представнику від цих партій повинні увійти обов’язково.

Новацією стало і те, що кількість можливих кандидатур до кожної ТВК від кожної партії, що має парламентську фракцію (таких партій 5), збільшилася до двох (у старій редакції було по одній).  Їх проходження, як і в першому випадку, гарантовано.

А від партій, які йдуть за п.3 ч.2 ст.203 ВКУ (місцеві організації партій, зареєстровані в установленому порядку), може подаватися тільки по одній кандидатурі до кожної ТВК.  При цьому, без гарантії, що ці кандидати отримають місця в комісії: проходження визначається результатом жеребкування.

Таким чином, від 5-ти «фракційних» партій в кожну ТВК гарантовано проходять по 2 кандидати (якщо подавалися), від 2-х партій, які уклали договір з депутатськими групами – по одному, а загальна чисельність кожної ТВК – від 9 до 18 членів. В результаті, від «сімки» цих партій в кожній комісії може виявитися по 12 представників.

Експерти прогнозували, що для кандидатів від інших партій у кожній ТВК може залишитися не більше 6 місць з 18-ти, оскільки навряд чи партії «сімки» відмовляться від гарантованої можливості зайняти місця в комісіях і масово висунуть менше число кандидатур, ніж дозволено законом. Мати своїх представників у ТВК важливо, оскільки саме тервиборчкоми будуть встановлювати результати місцевих виборів.

У підсумку, у Виборчому кодексі після внесених в липні змін зафіксувалися не відповідні принципу рівної конкуренції умови участі місцевих осередків партій в боротьбі за представництво у територіальних виборчих комісіях. Це створює ситуацію підконтрольності діяльності ТВК «парламентським» партіям та депутатським групам, збільшує ризики зловживань в роботі комісій та політичної корупції.

Ще один сумнівний момент: депутатські групи парламенту, згідно ч.1 ст.22 Виборчого кодексу, не входять до переліку суб’єктів виборчого процесу, їх юридичний статус в ході виборів не визначений. До того ж, вони – нестабільні формування, не мають своїх структур в регіонах.  Проте, через обов’язкове входження до складу ТВК представників партій, які уклали з цими групами договори, вони фактично беруть участь у виборчому процесі і можуть впливати на нього.

Зараз, коли ТВК вже сформовані та приступили до роботи, можна скласти більш чітке уявлення, як проявляються спровоковані положеннями Виборчого кодексу ризики на практиці, а також – які нові проблеми виявилися.

Партійний спектр територіальних виборчих комісій Харківщини

На Харківщині ЦВК сформувала 25 територіальних виборчих комісій: одну обласну, 17 міських та 7 районних. Районні комісії створювалися вже для укрупнених районів, яких тепер буде 7, згідно з Постановою Верховної Ради № 807-IX від 17 липня 2020 року «Про створення та ліквідацію районів».

Слідуючи ч.13 ст.203 Виборчого кодексу, одночасно з формуванням складів ТВК Центрвиборчком призначив у кожній з них голову комісії, його заступника та секретаря.  За умовою, встановленою ч.14 ст.203 Кодексу, на ці посади призначаються представники від різних суб’єктів, які подавали кандидатури. Тобто, посади могли зайняти як представники партій, які мають фракції в парламенті, так і партій, які уклали договори з парламентськими депутатськими групами, а також – які пройшли за п.3 ч.2 ст.203, – ті, які проходили жеребкування.

Однак, як показав аналіз партійного складу ТВК Харківщини, на ключові посади в комісіях були призначені виключно представники тих місцевих партосередків, які пройшли за п.1 та п.2 ч.2 ст.203 Виборчого кодексу: від партій, які мають фракції у Верховній Раді ( «Голос», «Слуга народу», ВО «Батьківщина», «Опозиційна платформа – За життя», «Європейська солідарність»), і партій, які підписали договори з депутатськими групами парламенту  («За майбутнє» та «Солідарність жінок України»). Що стосується кандидатів, які пройшли від місцевих партосередків шляхом жеребкування (п.3 ч.2 ст.203), то вони не отримали жодної ключової посади в жодній ТВК Харківщини, хоча мали на це таке ж право, як і представники партій «сімки». Таким чином, норма про необхідність призначення на керівні посади у ТВК представників різних партій, прописана в ч.14 ст.203 Виборчого кодексу, була дотримана лише формально, як мінімум, в урізаному вигляді.

В сумі, у всіх ТВК Харківщини посади голів комісій отримали: «Голос» – 5, «Слуга народу», «Євросолідарність», «Батьківщина» та «ОПЗЖ» – по 4, «За майбутнє» та «Солідарність жінок України» – по 2. А в цілому, ключові посади (голова, заступник, секретар) у всіх комісіях розподілилися наступним чином: у «Голосу» та «ОПЗЖ» – по 13, у «Євросолідарності», «Слуги народу» та «Батьківщини» – по 12, у «За майбутнє» – 7, у «Солідарності жінок України» – 6.

Переважної більшості посад не отримала жодна партія, що слід оцінити позитивно: монополізації комісій з боку якої-небудь однієї політсили не відбулося. Однак проблемним виглядає факт розподілу посад виключно між партіями «сімки».

Аналіз загального партскладу ТВК Харківщини підтверджує тенденцію, яка проявилася на рівні керівництва ТВК: більшість місць в комісіях отримали представники партій «сімки»: від 10-ти (якщо з якоїсь причини подавали менше дозволеної законом кількості кандидатур) – до 12 місць (якщо подавали максимально дозволену кількість) в кожній комісії.

Крім того, що кандидати від цих партій пройшли на гарантовані місця за п.1 і п.2 ч.2 ст.203, вони збільшили своє представництво в комісіях за рахунок того, що подали кандидатури також за п.3 ч.2 ст.203 (від зареєстрованих місцевих осередків партій, з подальшою жеребкуванням).  Це законом не заборонено: умовою подачі кандидатур за п. 3 виступає тільки наявність у місцевого партосередку реєстрації в установленому законом порядку. Але участь в жеребкуванні 7-ми партій, які й крім цього отримали гарантовані місця в ТВК, значно знизила і так невеликі шанси для інших партій завести своїх представників до виборчкомів.

Місця за жеребом партії «сімки» отримали в 15-ти комісіях з 25-ти: найбільше в міській ТВК Первомайського (3 місця); по 2 місця – у Красноградській районній ТВК та міських ТВК Богодухова, Ізюма, Мерефи; по 1-му місцю – у Харківській обласній ТВК та міських комісіях Валок, Краснограда, Куп’янська, Люботина, Південного, Чугуєва.

Відповідно, решта партій, які не відносяться до «сімки», отримали ще менше місць, ніж могли б, якби «фракційні» та «договірні» не брали участі в жеребкуванні. Найменше місць у таких партій у міській комісії Первомайського – всього 3. В більшості комісій – по 4-6 місць. А найбільша кількість місць (по 7) – у міських ТВК Лозової та Південного. І то, тільки за рахунок того, що від «фракційних» партій було подано мало кандидатур на гарантовані місця (в Лозовій за цією квотою пройшло 9 кандидатур з 12-ти можливих, а в Південному – 8).

У підсумку, співвідношення кількості місць, що дісталися партіям з «сімки» до місць, отриманим іншими партіями, у ТВК Харківщини виглядає наступним чином.

Проте, ймовірно, не слід оцінювати отримання представниками партій «сімки» більшості місць в ТВК однозначно негативно. З огляду на наявність в сучасній Україні 349-ти зареєстрованих партій, більшість з яких нефункціональні на рівні регіонів, переважання представників «сімки» в комісіях породжує на даний момент менші ризики в порівнянні з тим, що могло б статися, якби всім існуючим партіям було надано однакові умови участі у відборі до виборчкомів (скажімо, для всіх партій проводилося жеребкування і ні для кого – гарантованого проходження). У такому випадку склад ТВК представляв би собою хаотичний партійний калейдоскоп і слугував би вкрай сприятливим грунтом для політичної корупції.

Зараз у виборчкоми Харківщини пройшли представники 54-х партій, крім партій «сімки».  Більшість з них шляхом жеребкування отримали в середньому по 1-2 місця у ТВК (наприклад, «Блок Світличної – Разом» отримав 2 місця в різних ТВК). Деякі – по 3 місця (серед них – «Блок Кернеса – Успішний Харків»). У деякі комісії пройшли представники інших відомих в регіоні партій: «Самопоміч», «Наш край», ВО «Свобода», «Партія Шарія», «Партія Зелених України», «Довіряй ділам», «Радикальна партія Олега Ляшка», «Сила і честь».

Також в більшість ТВК пройшли представники маловідомих партій, в тому числі, такі, назви яких явно говорять про те, що до Харківського регіону вони не мають відношення: «Рівне разом», «Команда Симчишина» (названа за прізвищем мера Хмельницького), «Наш дім – Одеса». А також – партії з екзотичними назвами: «Піратська партія України», «Партія національного егоїзму», «Порядок», «Рідне місто», «Народ», «Країна», «Велика країна», «Наші», «Партія конкретних справ», «Час змін» і тому подібні. Сегмент ТВК, сформований з представників таких партій викликає певні сумніви в плані стабільності його подальшої роботи.

Склад Харківської обласної та міської ТВК

Загальні особливості, виявлені у партскладі комісій Харківщини, проявилися також в обласній ТВК та міській ТВК Харкова: всі ключові посади у них дісталися представникам партій «сімки», як і більшість місць в цілому.

А поіменний аналіз на предмет наявності досвіду роботи у виборчих комісіях за останні 10 років, проведений за даними ЦВК та статистичного порталу «Електоральна пам’ять», показав, що рівно половина складу міської ТВК Харкова (9 з 18-ти) і майже половина обласної ТВК (8 з 18-ти) раніше у виборчкомах не працювали.  Це – дестабілізуючий фактор для ТВК, передумова ймовірних замін у складі, ризиків відсутності чіткості та злагодженості в роботі.

Обласну ТВК очолила представниця «Слуги народу» Валерія Коропуліна, її заступником стала Інна Нурмагомедова від «Євросолідарності», а секретарем – Владислав Токарев від «Голосу». Секретар досвіду роботи у виборчкомах не має. А голова та заступник – мають: Коропуліна на президентських виборах-2010 була членом окружної виборчої комісії 179-го округу, на президентських у 2014-му – 171-го округу, на парламентських у 2019-му – 169-го округу; а Нурмагомедова працювала секретарем Харківської обласної комісії на місцевих виборах у 2015-му.

Загалом представники партій «сімки» зайняли 13 місць в обласній комісії (одне місце шляхом участі в жеребкуванні отримала партія «За майбутнє»).  Іншим партіям дісталося всього 5 місць.  Їх отримали «Молодіжна партія України», «Громада і закон», «Партія українського народу», «Єдина країна», «Зелена планета». Примітно, що з представників цих 5-ти партій тільки один має досвід роботи у виборчкомах (Софія Савченко від «Зеленої планети», на парламентських виборах у 2019-му була членом ОВК 172 округу Харківщини).

У міській ТВК Харкова ключові посади також розподілилися між партіями «сімки», і, в цілому, в комісії їм дісталося більшість місць: 12 з 18-ти. Всі 12 представників пройшли за квотами, а за жеребкуванням цим партіям місць не дісталося. Решта партій отримали 6 місць.

Головою ТВК призначено Ольгу Мозгову від «Голосу», заступником – Ганну Теплову від «Батьківщини», секретарем – Ніну Салтикову від «Слуги народу». З них тільки секретар має досвід роботи у виборчкомах – на парламентських виборах 2019-го була членом окружної комісії 173-го округу Харківщини.

6 місць у міській ТВК Харкова, що дісталися партіям не з «сімки», розподілилися по одному на кожну.  Їх за жеребом отримали: «Віче», «Нова політика», ВО «Громадський контроль», «Національно-демократичне об’єднання «Україна», «Нові обличчя», «Блок Кернеса – Успішний Харків». Партія Кернеса виглядає в цьому списку особливо удачливою: шляхом жеребкування (яке передбачає випадковий результат) їй дісталося місце у супер-значущій для неї міській ТВК Харкова.

З досвідом роботи у представників цих 6-ти партій справа краща, ніж в аналогічному сегменті обласної ТВК: троє з шести працювали у виборчкомах. Це: Владислава Носова від НДО «Україна» (на президентських виборах-2019 двічі, у 1-му і 2-му турах, була членом ОВК 172-го округу), Тетяна Паньок від партії «Нові обличчя» (накопичила найбільший досвід: за останні 10 років 10 разів працювала у виборчкомах Харківщини, в тому числі – на місцевих виборах), Олександра Селезньова від «Блоку Кернеса – Успішний Харків» (5 разів за 10 років працювала у виборчкомах на президентських і парламентських виборах). Однак, члени ТВК від трьох інших партій («Віче», «Нова політика», ВО «Громадський контроль») досвіду роботи у виборчих комісіях не мають.

Якщо у питанні співвідношення досвідчених та недосвідчених співробітників в обласній та Харківської міській ТВК ситуація приблизно однакова (в обласній – 10 досвідчених, а в міській – 9), то з гендерних балансом – різна. В обласній він дотриманий (10 чоловіків і 8 жінок), а в міській – нехарактерно, але грунтовно порушений (16 жінок і всього 2 чоловіки).

В цілому, можна припускати, що члени ТВК, які не мають досвіду, – можливі кандидати на заміну, а їх наявність створює ризик нестабільної роботи комісій та проявів політкорупції у вигляді подальших «торгів» за членство у ТВК. Показова наявність великої кількості недосвідчених кандидатів серед представників маловідомих партій, що може слугувати аргументом на користь необхідності запровадження у законодавство певних обмежень або вимог для таких партій на участь в подачі кандидатур до ТВК, особливо, якщо ці партії не показують ефективної роботи в регіоні або були створені (перейменовані) безпосередньо «під вибори».

Неоднозначний факт формування складу обласної та міської ТВК Харкова – наявність трьох пар членів комісій з однаковими прізвищами. Інна та Вадим Нурмагомедови з обласної ТВК – подружжя, пройшли від однієї партії («Європейська солідарність»). Інна отримала посаду заступника голови ТВК, має досвід роботи у виборчкомах, а її чоловік – член ТВК, досвіду роботи в комісіях не має.

Євген і Тарас Пархоменки, члени обласної ТВК, мають однакові по батькові. Євген, до речі, наймолодший член ТВК, йому всього 18 років, досвіду роботи у виборчкомах у нього немає. А у Тараса – є, він працював у складі обласного виборчкому на місцевих виборах у 2015-му. Вони пройшли від різних партій з «сімки» за квотами: Євген – від «ОПЗЖ», Тарас – від «За майбутнє».

Іван Сухорученко з обласної ТВК і Олексій Сухорученко з Харківської міської також мають однакові по батькові. Обидва пройшли в комісії від партії «Солідарність жінок України». Олексій має досвід роботи у виборчкомах: на президентських виборах-2010 у 2-му турі був секретарем комісії 172-го округу, на президентських у 2014-му – членом комісії цього ж округу, на парламентських виборах 2014-го і 2019-го був уповноваженою особою від партій. У Івана досвіду менше, але також є: на парламентських виборах у 2019-му працював членом окружної комісії 170-го округу.

Проходження до складу ТВК осіб, що мають родинні зв’язки, законом не заборонено.  Проте, потрапляння родичів до ТВК може служити показником архаїчних механізмів відбору кандидатур на рівні місцевих осередків партій. Подання родичів на гарантовані для партій з «сімки» місця в ТВК містить ознаки непотизму.

Викликає питання про відповідальність та архаїчність партій також проходження на місця в обласній та Харківській міській ТВК занадто юних осіб: 18 та 19 років відповідно.  Молоді люди мають на це право, оскільки вони повнолітні, і, можливо, у них є бажання вчитися та вдосконалюватися у виборчій сфері. Однак, робота в обласному виборчкомі та комісії міста-«мільйонника» – вельми складна і відповідальна задача, особливо в умовах нового законодавства. Сумнівно, що настільки юні члени комісій зможуть бути максимально ефективними та корисними для функціонування цих ТВК.

Висновки

Аналіз процесу та результатів формування ТВК Харківщини виявив певні суперечливі та проблемні моменти:

  • у тервиборчкомах переважну більшість місць отримали представники п’яти партій, які мають фракції в парламенті, і двох, які уклали договори з депутатськими групами парламенту;
  • представники цієї «сімки» партій отримали також абсолютно всі ключові посади в усіх ТВК Харківщини;
  • ці партії подавали кандидатури не тільки в рамках п.1 і п.2. ч.2 ст.203 Виборчого кодексу (гарантоване проходження), але й за п.3 (від місцевих осередків, проходження – по жеребкуванню), чим розширили свою присутність в деяких ТВК та обмежили шанси інших партій отримати представництво в комісіях;
  • в рамках п. 3 ч. 2 ст.203 у харківські ТВК пройшли представники від 54-х партій (що не належать до «сімки»). Багато з цих партій існують формально, невідомі у Харківському регіоні, не проводили тут активної діяльності, створені кілька місяців тому, фактично «під вибори»;
  • майже половина складу Харківської міської та обласної ТВК не мають досвіду роботи у виборчкомах, в тому числі, такі особи виявлені серед тих, що зайняли ключові посади в комісіях.

Рекомендації

Мінімізація виявлених проблем та ризиків потребує доопрацювання статті 203 Виборчого кодексу України «Порядок формування складу територіальних виборчих комісій».  Зокрема:

  • п.2 ч.2 (який дозволяє подавати кандидатури до складу ТВК від партій, які уклали договір з депутатською групою парламенту), а також абзаци 1-й та 3-й ч.3 цієї статті (визначають кількість кандидатур від «договірних» партій та гарантують їх проходження) доцільно видалити, оскільки депутатські групи не є суб’єктами виборчого процесу, вони нестабільні, не мають структур в регіонах, а їх вплив на роботу ТВК загрожує юридичними казусами та зловживаннями;
  • кількість кандидатур до ТВК від партій, які мають фракції в парламенті, можливо, скоротити з двох до одної, для цього – внести відповідні зміни в абзаци 1-й та 2-й ч.3 ст. 203 ВКУ;
  • у п.3 ч.2 ст.203 ВКУ (який дозволяє подавати кандидатури до складу ТВК від місцевих партосередків, зареєстрованих в установленому законом порядку) – ввести додаткові умови, що обмежують можливості подавати кандидатури до складу тервиборчкомів партіям, які існують формально і не працюють в регіоні систематично, а також партіям, створеним напередодні виборів;
  • ч.14 ст.203 (умови призначення на посади голови, заступника голови та секретаря ТВК) необхідно доповнити умовою наявності досвіду роботи у виборчих комісіях у осіб, що призначаються на ключові посади ТВК. Це сприятиме мінімізації ризиків нестабільності функціонування ТВК, помилок в роботі та замін у керівному складі комісій.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED).  Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».