Арифметика «псевдо-відкритих списків»: чи реально обійти волю партій | Center for Political Analysis «Observatory of Democracy»

Арифметика «псевдо-відкритих списків»: чи реально обійти волю партій

Вибори місцевих депутатів 25 жовтня 2020 року в громадах від 10 тисяч виборців повинні були пройти по так званій системі «відкритих списків». На ділі, прийнята версія Виборчого кодексу передбачає якийсь гібридний варіант «напіввідкритих списків», зберігаючи за партіями визначальний вплив на «прохідність» кандидатів і посиливши його нормами про імперативний мандат.

Чи залишаються шанси у кандидатів, які не домовляться зі своєю партією про високі номера в списках? Чи можна хоча б орієнтовно розрахувати горезвісні «25% від виборчої квоти», що відкривають кандидату шлях нагору територіального списку? Чи є різниця в аспекті «відкритих списків» для великих міст і маленьких ОТГ? Як територіальна комісія може вплинути на «відкритість списків»?

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» продовжує моделювання електоральних процесів і розбирається з тим, наскільки вагомі виявляться голоси виборців, подані за конкретних кандидатів у списках.

«Кешева» раціональність партій

Ще на початку лютого в статті «Напіввідкриті списки на місцевих виборах: маніпуляції Виборчого кодексу» нами було проведено аналіз Кодексу і розвінчаний міф про впровадження ним дійсно «відкритих списків». Моделювання розподілу мандатів для Харківської міськради показало, що 24 мандати з 84-х розподілиться серед єдиних, а не територіальних (окружних) списків – тобто виключно відповідно до тієї черговості, яку визначить партія.

Що стосується інших 60-ти мандатів, то блокуванням «системи відкритих окружних списків» служить 259-я стаття, яка вводить бар’єр в розмірі 25% від виборчої квоти для просування вгору по внутріпартійного рейтингу. Іншими словами, за кандидата може бути подано більше голосів, ніж за всіх його конкурентів-однопартійців, але якщо ніхто з них не набере умовні півтори тисячі голосів – то за замовчуванням, зберігається черговість, запропонована партією.

Що змінилося в цьому аспекті за півроку дискусій і редагування Кодексу? За великим рахунком, нічого – хіба що додався (або повернувся, якщо зіставляти з законом, за яким проходили виборах-2015) «перший закріплений номер списку». Свого роду «флагман» партії, який очолює єдиний список, гарантовано проходить у випадку подолання партією 5% бар’єру, і при цьому не закріплюється ні за одним з округів.

Хоча шанси на «відкриття» територіальних списків були. Одна з поправок, яка передбачала зниження бар’єру з 25% від виборчої квоти до 5%, була близька до прийняття, але в останній момент депутати вирішили залишити все як є. За великим рахунком, на шальках терезів було два аргументи, і переважив той, який стосувався контролю за «прохідністю» з супутньою йому торгівлею високими номерами.

Неврахованим залишився раціональний аргумент на користь «відкритих списків». А раціональність відкриття списків для партій полягає в тому, що це могло б принести додаткові голоси, а значить і мандати. Повноцінна «система відкритих списків» поміщає кандидатів у рівне конкурентне середовище і створює мотивацію для активного пошуку «персональних голосів» за себе, які автоматично йдуть в скарбничку партії. Грубо кажучи, якщо кожен такий кандидат знайде в окрузі 100 знайомих / сусідів, які готові підтримати особисто його, хоча з самого початку не були базовими виборцями його партії, то партія розширить свій електорат і отримає додаткові 500-1200 голосів у окрузі. Кандидат, розуміючи, що все в його руках і проходження в раду залежить від його роботи з виборцями в окрузі, буде набагато кориснішим для партії.

А замість цього – модель, коли «і верхи, і низи не хочуть». Володарі умовно прохідних номерів не бачать сенсу вкладатися в кампанію і розгортати якусь бурхливу діяльність, оскільки вони вже вгорі рейтингу і шансів їх потіснити – вкрай мало; а «непрохідні номери», бачучи цей високий бар’єр у вигляді «25% від квоти» і тверезо оцінюючи свої шанси, теж демотивовані вести активну кампанію і допомагати партії. На жаль, цей раціональний аргумент корисності «відкритих списків» для партій був проігнорований.

Просвіта в «турборежимі»

З позитивних (хоча і не найзначніших) змін слід зазначити «переміщення» графи, в яку виборець може вписати номер обраного кандидата: замість самого низу бюлетеня, як було в попередній редакції Кодексу, ця вільна клітина буде перебувати на одній висоті з назвою обраної партії і її територіальним списком кандидатів. Теоретично це підвищує ймовірність, що виборець скористається своїм правом проголосувати ще й за кандидата.

З іншого боку, експерти сходяться на думці, що плутанини з заповненням бюлетенів все ж буде багато. Частина виборців можуть помилково вписати у вільну клітину номер партії, а не кандидата. Інші – не розберуться з «трафаретним» (за аналогією зі старими поштовими індексами) вписуванням цифр.

Вже зрозуміло, що величезна кількість суперечливих ситуацій доведеться на місці вирішувати дільничним комісіям. Самим же комісіям роботи додасться багатократно, у зв’язку з необхідністю підраховувати число голосів, поданих за кожного кандидата з територіальних списків. І ось цей обсяг множиться на три, оскільки вибори до ради ОТГ, районної та обласної ради – це абсолютно різні списки партій, кандидатів і різні результати.

На тлі таких очікуваних труднощів для комісій, місія виборця, якому належить розібратися з коректним заповненням 4-х бюлетенів, виглядає цілком посильною. А з точки зору нашої дослідницької мети увага до таких технічних деталей виправдано – ступінь «відкритості списків» і шанси кандидатів змінити визначену партією черговість безпосередньо залежать від відсотка виборців, які захочуть і зможуть правильно скористатися своїм голосом за конкретного кандидата.

Цей відсоток – саме нестійке і варіативне місце моделювання. Скористається цією опцією багато виборців – списки «трохи відкриються», розберуться одиниці – значить, парламентська маніпуляція з «псевдо-відкритими списками» спрацює. При цьому робота на зростання цього відсотка – об’єднуючий мотив для всіх кандидатів, які не домовилися про умовно прохідні місця в територіальних списках, але не полишили надію на обрання.

По суті, на просвітницьку кампанію з роз’яснення виборцям «системи відкритих списків» і правил заповнення бюлетенів залишилося два з половиною місяці – парламент і тут досяг «успіху», дотягнувши зміни законодавства про вибори до своєрідного антирекорду (президентський підпис на законопроекті №3485 зі змінами у виборчому законодавстві з’явився 22 липня – тобто, за три місяці до дня голосування). Тепер же доведеться в «турборежимі» проводити ту роботу з виборцями, на яку в інших країнах відводять роки.

Чверть квоти – багато чи мало?

Перейдемо безпосередньо до моделювання, беручи до уваги його деяку умовність. Для початку нам потрібно орієнтовно розрахувати «виборчу квоту» – і саме це неможливо зробити точно, оскільки всі змінні в її формулі стануть відомі за підсумками голосування. Саме тому наведені нижче розрахунки слід розцінювати виключно як моделювання, що дозволяє оцінити порядок величин і виявити деякі закономірності, а не точний розрахунок абсолютних значень.

Поява «перших номерів» єдиних списків трохи змінило формулу виборчої квоти: в її чисельнику як і раніше сума всіх голосів, поданих за партії, що подолали 5% бар’єр, а ось у знаменнику – невелике корегування: тепер тут не загальне число мандатів ради, а число вакантних мандатів. Тобто, із загального числа (26, 34, 84 або 120) необхідно відняти гарантовані мандати для перших номерів списків партій, які пройшли. Як неважко помітити, це коригування трохи збільшує квоту і ускладнює завдання по набору голосів в розмірі 25% від цієї квоти для просування вгору за списком.

Візьмемо для розрахунку квот наступні дані: нехай явка становить 50%, а за партії, які подолали 5%-й бар’єр, сумарно буде віддано 85% голосів. При цьому нехай до ради проходить 5 партій – тобто, в знаменнику з числа мандатів ради (26, 34 тощо) будемо вираховувати 5 гарантованих «першим номерам» списків мандатів. Складемо графік для ілюстрації зв’язку між кількістю виборців, числом мандатів в обласній раді й розміром виборчої квоти.

Звертає на себе увагу те, як квота поводиться в точках переходу від одного типу рад (наприклад, з числом мандатів 64) до сусіднього типу. У цих точках квота знижується, після чого знову йде поступове зростання. Розглянемо для прикладу два ОТГ з 999 999 і 1 000 000 виборців – у першому розмір ради становить ще 64, а у другому вже 84 мандати. Через це в більшій раді в формулі квоти збільшується знаменник при практично незмінному чисельнику, і квота зменшується. Так, у нашому прикладі для першої ОТГ квота складе 7196 голосів, а для другої – 5380.

Відповідно зменшуються і «четвертинки квот», які потрібно набрати кандидату в своєму окрузі. Однак формула кількості округів прив’язана до числа мандатів ради – а значить, для розуміння, в яких ОТГ, при інших рівних, списки будуть «більш відкриті», нам недостатньо графіка квоти, але потрібно ще і число округів. Воно розраховується як число мандатів ради, поділене на 10 (округлене до найближчого меншого цілого числа і з допустимим відхиленням ± 2). У нашому моделюванні ОТГ ділиться на рівні округи, але в реальності це буде не так – розміри округів можуть відрізнятися.

Також слід звернути увагу, що в чинній редакції Кодексу була дещо змінена «вилка», яка прив’язує число мандатів ради до чисельності виборців. Це корегування торкнулося, зокрема, багатьох громад Харківської області, які замість 34-х депутатів отримають 26. Актуальний варіант – наведено нижче.

1) до 10 тисяч виборців – 22 депутати;

2) від 10 тисяч до 30 тисяч виборців – 26 депутатів;

3) від 30 тисяч до 50 тисяч виборців – 34 депутати;

4) від 50 тисяч до 100 тисяч виборців – 38 депутатів;

5) від 100 тисяч до 250 тисяч виборців – 42 депутати;

6) від 250 тисяч до 500 тисяч виборців – 54 депутати;

7) від 500 тисяч до 1 мільйона виборців – 64 депутати;

8) від 1 мільйона до 2 мільйонів виборців – 84 депутати;

9) понад 2 мільйони виборців – 120 депутатів.

Розглянемо кілька типових прикладів для ОТГ з різною кількістю виборців, а також для Харківської міської та обласної рад.

 

Виборців

 

Мандатів

 

Округів

 

Квота

25% квоты Виборців у «середньому» окрузі Очікувана явка в «середньому» окрузі
15000 26 2 304 76 7500 3750
15000 26 3 304 76 5000 2500
15000 26 4 304 76 3750 1875
25000 26 2 506 126 12500 6250
25000 26 3 506 126 8333 4167
25000 26 4 506 126 6250 3125
35000 34 2 513 128 17500 8750
35000 34 3 513 128 11667 5833
35000 34 4 513 128 8750 4375
35000 34 5 513 128 7000 3500
45000 34 2 659 165 22500 11250
45000 34 3 659 165 15000 7500
45000 34 4 659 165 11250 5625
45000 34 5 659 165 9000 4500
55000 42 2 632 158 27500 13750
55000 42 3 632 158 18333 9167
55000 42 4 632 158 13750 6875
55000 42 5 632 158 11000 5500
55000 42 6 632 158 9167 4583
65000 42 2 747 187 32500 16250
65000 42 3 747 187 21667 10833
65000 42 4 747 187 16250 8125
65000 42 5 747 187 13000 6500
65000 42 6 747 187 10833 5417
75000 42 2 861 215 37500 18750
75000 42 3 861 215 25000 12500
75000 42 4 861 215 18750 9375
75000 42 5 861 215 15000 7500
75000 42 6 861 215 12500 6250
1088944 84 6 5858 1465 181491 90745
1088944 84 7 5858 1465 155563 77782
1088944 84 8 5858 1465 136118 68059
1088944 84 9 5858 1465 120994 60497
1088944 84 10 5858 1465 108894 54447
2096116 120 10 7747 1937 209612 104806
2096116 120 11 7747 1937 190556 95278
2096116 120 12 7747 1937 174676 87338
2096116 120 13 7747 1937 161240 80620
2096116 120 14 7747 1937 149723 74861

Тобто, при розподілі ОТГ з 15-ма тисячами виборців на 2 округи кандидату для просування вгору за списком необхідно знайти 76 голосів в окрузі з 7500 виборців (з яких очікувано прийдуть 3750 осіб). Якщо ту ж громаду комісія розділить на 4 округи – 76 голосів (константа) доведеться шукати вже у вдвічі менших округах, що ускладнює завдання.

Для Харківської міськради чверть квоти складе 1465 голосів, і при розподілі на мінімально можливі 6 округів списки стануть «трохи більш відкритими», а «нарізка» на 10 округів – відповідно, знизить шанси кандидатів змінити черговість. При цьому рекомендація «по можливості» (в законі так і сказано) дотримуватися кордону районів при розподілі на округу залишає більше шансів на «часткове відкриття списків» у великих районах і навпаки – консервує встановлену черговість в найменш населених.

Резюме

Замість висновків резюмуємо відповіді на заявлені в перших абзацах статті питання, за підсумками проведеного моделювання.

Чи залишаються шанси у кандидатів, які не домовляться зі своєю партією про високі номери в списках?

Так, шанси залишаються, хоча і невеликі (судячи з досвіду інших країн, де вводилася аналогічна система). Переважній більшості кандидатів, яким не дістануться високі місця в складених партіями списках, не залишається ніякого іншого вибору, окрім як шукати «персональні голоси» за себе, пояснювати виборцям правила заповнення бюлетеня і «штурмувати» «четвертинку» виборчої квоти.

Чи можна хоча б орієнтовно розрахувати горезвісні «25% від виборчої квоти», що відкривають кандидату шлях наверх територіального списку?

Виборча квота розраховується як сума голосів, поданих за всі партії, що подолали бар’єр, поділена на різницю загального числа мандатів ради та кількості «прохідних» партій. Розрахувати її точно заздалегідь не можна, оскільки всі параметри визначаються безпосередньо в день голосування. Однак її можна приблизно спрогнозувати, як це було зроблено в нашому моделюванні. Для цього необхідно вибрати дані – скільки голосів сумарно буде подано за партії, що пройшли до ради (тобто, потрібно спрогнозувати явку і відсоток голосів, що залишилися «під бар’єром»), а також число цих партій (воно впливає несуттєво, так що тут точність прогнозу менш важлива).

Чи є різниця в аспекті «відкритих списків» для великих міст і маленьких ОТГ?

Можна припустити, що різниця є, і вона досить істотна. У маленькій ОТГ 25% від квоти може скласти 50-100 голосів, які треба знайти в багатотисячному окрузі. При цьому традиційно місцеві вибори в селах, селищах, невеликих містах набагато більше особистісно-орієнтовані – це, грубо кажучи, голосування за когось із особисто знайомих сусідів, а не «котів у мішку» з партійним брендом. Гіпотеза, справедливість якої підтвердять тільки самі вибори, полягає в тому, що статистично самими «закритими» з 56-ти ОТГ Харківської області будуть списки на виборах до Харківської міської ради (де 25% від квоти складе близько 1500 голосів). І навпаки, на виборах в невеликих ОТГ (яких в області – переважна більшість) у кандидатів буде більше шансів змінити підсумкову черговість в територіальному списку. Хоча, якщо спочатку найбільш відомих кандидатів партії будуть ставити на високі місця, то, можливо, тенденція таких підсумкових коригувань і не проявиться відчутно.

Як територіальна комісія може вплинути на «відкритість списків»?

Оскільки 201-я стаття Виборчого кодексу допускає відхилення ± 2 від орієнтовної кількості округів, територіальні комісії мають досить великий простір для маневру, який безпосередньо може вплинути на «відкритість списків». Загальна закономірність така: чим менше буде створено округів на території ОТГ – тим більш імовірним стає зміна запропонованих партіями черговостей списків. І навпаки, підкорити 25% квоти кандидатам буде тим складніше, чим сильніше комісії роздрібнять територію на максимально допустиму кількість округів.

Антон Авксентьєв, кандидат політичних наук,

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Опубліковано на інформаційно-аналітичному порталі «Хвиля».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».