Нові контури харківської влади (за підсумками перших сесій міської та обласної рад) | Center for Political Analysis “Observatory of Democracy”

Нові контури харківської влади (за підсумками перших сесій міської та обласної рад)

9 грудня у Харкові пройшла перша сесія новообраної міськради, а 11 грудня – сесія обласної ради. Про передумови та зміст прийнятих на сесіях рішень та новий політичний розклад, який сформувався в регіоні і буде визначати динаміку харківської політики найближчим часом – у матеріалі Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».

У Харківській обласній раді зараз – 120 депутатів. В результаті місцевих виборів до ради пройшли 5 партій: «Блок Кернеса-Успішний Харків!» отримав 46 мандатів, «Опозиційна платформа-За життя» – 29, «Слуга народу» – 17, «Блок Світличної «Разом!» – 17, «Європейська солідарність» – 11 мандатів.

У міській раді Харкова – 84 депутата. Мандати розподілилися між 6 партіями: від «Блоку Кернеса-Успішний Харків!» пройшло 34 депутата, від «Опозиційної платформи-За життя» – 19, «Слуга народу» отримала 9 місць, «Європейська солідарність» – також 9, «Партія Шарія» – 7, «Блок Світличної «Разом!» – 6.

Після оголошення результатів виборів у регіональному та всеукраїнському медіа-просторі розгорнулися жваві обговорення можливих домовленостей і коаліцій між харківськими політсилами, що зайшли до рад. Робилися численні прогнози та припущення щодо кандидатур на керівні посади та нову конфігурацію влади у регіоні.

Пильний інтерес до цих тем викликаний, перш за все, фактором «відсутнього Геннадія Кернеса», якого, тим не менш, було обрано міським головою. Іншими факторами стало те, що іменній партії мера «Блок Кернеса-Успішний Харків!» вдалося отримати більше за інших (хоча і не абсолютну більшість) депутатських мандатів у обласній та міській радах, а пропрезидентська «Слуга народу» показала на виборах низькі результати.

Поширювалася інформація, що Офіс Президента вкрай невдоволений результатом «Слуги народу» у стратегічно важливих регіонах, в тому числі – на Харківщині. А заступник керівника Офісу Кирило Тимошенко, який опікується регіональною політикою, поставив завдання укріплення вертикалі влади та посилення впливу пропрезидентської політсили на місцях.

«Кейс Кернеса» на сесії міськради: «сумнівне» рішення

Геннадій Кернес, попри перебування на лікуванні у Німеччині з вересня, виграв мерські вибори у Харкові з результатом 60,34%. До першої сесії новообраної міськради він так і не одужав, не з’явилося навіть відеозвернень від нього. Інформацію про стан здоров’я Кернеса громадськість отримувала в соцмережах від його друга бізнесмена Павла Фукса, родичів або на сайті міськради.

На першій сесії міської ради 9 грудня голова Харківського міського тервиборчкому Ольга Мозгова оголосила Кернеса обраним міським головою, хоча присягу він не приймав і на сесії був відсутній. Таке рішення Мозгова обгрунтувала, посилаючись на ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» та ч. 6 ст. 11 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування». В останньому, за її словами, йдеться про те, що особи, які вперше обрані на посаду міського голови, складають присягу на сесії відповідної ради. А Кернеса обрано мером не вперше, присягу він вже складав у 2010-му році, отже, зараз може це не робити.

Експерти-юристи пояснили, що таке рішення ТВК стало можливим внаслідок законодавчої колізії. З одного боку, в ст. 42 Закону «Про місцеве самоврядування» сказано, що повноваження новообраного міського голови починаються з моменту складання ним присяги, відповідно до Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування», на пленарному засіданні першої сесії ради, де ТВК оголошує результати виборів. З іншого – у ч. 6 ст. 11 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» вимога виглядає дещо по-іншому: зазначається, що особи, які вперше обрані на посади міських голів, складають присягу на сесії відповідної ради. Отже, перший закон встановлює вимогу прийняття присяги міським головою в якості обов’язкової умови початку його повноважень, а другий –  вимагає прийняття присяги від «вперше обраних» міських голів. Рішення Харківської ТВК в результаті виглядає якимось неоднозначним, «напівзаконним».

До того ж, голова Харківської ТВК у своїй промові опустила той факт, що у 2015-му році, коли Кернеса було вдруге обрано міським головою, на першій сесії міськради  18 листопада він присягу приймав. Хоча запис у трудовій книжці про прийняття присяги у 2010-му у нього і тоді вже був. Взагалі, складання присяги міським головою, незалежно від того, вперше він обирається чи повторно, – це загальноприйнята у діяльності органів місцевого самоврядування практика.

Це сумнівне, «напівзаконне» рішення ТВК цілком могло стати приводом подання судових позовів, зокрема, з боку голови Харківської ОДА, чия посада передбачає контроль за законністю рішень, що стосуються діяльності органів місцевої влади. Однак цього зроблено не було.

Головним вигодоотримувачем рішень ТВК у «кейсі Кернеса», вірогідно, стала його політична команда, для якої важливо було не втратити контроль над містом і не допустити перевиборів мера. З іншого боку, для правлячої Зе-команді ці рішення дали ефективний інструмент тиску на керівництво «Блоку Кернеса», яким вона не зволікла скористатися.

Результати голосувань на сесіях рад

11-го грудня, після сесії облради, місцева Зе-команда вже не приховувала укладання домовленостей з «Блоком Кернеса» щодо розподілу впливу в регіоні, маркером яких стало голосування за керівництво міської та обласної рад. Про ці домовленості відверто розповів у великому інтерв’ю екс-губернатор (а нині – депутат міськради від «Слуги народу») Олексій Кучер. Рішення сесій показали, що «Блок Кернеса» зберіг контроль над містом, а Зе-команда посилила вплив в області.

Сесія Харківської міськради 9 грудня пройшла бурхливо, з критичними виступами депутатів і навіть блокуванням трибуни фракцією «ОПЗЖ» з приводу незаконності постановки на голосування питання про обрання головуючого (з другої спроби головуючим обрали депутата від «Блоку Кернеса», секретаря міськради попереднього скликання Олександра Новака).

Єдиним кандидатом на посаду секретаря міськради (ключова за відсутності мера) став Ігор Терехов (перший заступник Кернеса в минулу каденцію). Його кандидатуру вніс головуючий Новак, посилаючись на нібито отриманий від Кернеса електоронний лист (цей лист, за словами депутата Анатолія Родзинського, ніхто з депутатів не бачив). Шляхом таємного голосування Терехова обрали на цю посаду. З 83-х присутніх депутатів голосували 75. 73 проголосували «за», 1 – «проти», 1 – «утримався».

Фракція «Блоку Світличної «Разом!» не взяла участь у голосуванні, оголосивши його незаконним. Усі ж інші фракції проголосували. Доречі, для «Європейської солідарності» факт голосування за Терехова став скандальним у публічному просторі: виглядало так, що підтримали кандидата від «ідеологічно ворожої» політсили.

Більшістю голосів депутати обрали і заступників міського голови (їх кандидатури, як і кандидатуру секретаря, нібито запропонував Кернес у електронному листі). Заступників  у мера тепер 12 (в основному, – ті самі особи, які виконували подібні обов’язки за минулої каденції Кернеса), за них голосували «пакетом».

Що стосується 11-ти постійних комісій міськради, то керівні посади 6-ти з них (найбільш важливих, серед яких – комісія з питань планування, бюджету і фінансів) дісталися представникам «Блоку Кернеса-Успішний Харків!». Депутати «Євросолідарності» очолили 3 комісії. Представники «Слуги народу» та «Опозиційної платформи-За життя» – по одній комісії. Привертає увагу диспропорція у розподілі комісій: «Партії Шарія» та «Блоку Світличної «Разом!» не дісталося керівних посад в жодній комісії.

Таким чином, за підсумками сесії міськради, «команда Кернеса» зберегла контроль над ключовими посадами міста: отримала «свого» секретаря міськради, заступників мера та керівництво у більшості ключових постійних комісій. У ЗМІ почали ширитися припущення, що вона боротиметься і за контроль над областю, а сесія облради стане «гарячою». Але реальність виявилася іншою.

Сесія обласної ради 11 грудня пройшла спокійно, навіть нагадувала депутатські з’їзди часів брежневського застою, за відсутності політичних дискусій, з єдиними «правильними» кандидатурами на виборні посади і загальним схваленням висунутих президією рішень. Публічної політики на сесії не вийшло. А посада голови облради в результаті голосування дісталася представнику «Слуги народу» Артуру Товмасяну.

Артуру Товмасяну 39 років. Народився у селищі Мангуш Маріупольского району Донецької області. Має 3 вищі освіти: закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, Харківську Національну академію міського господарства та Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

До обрання депутатом Харківської облради працював головою Харківської районної держадміністрації (з квітня по грудень 2020-го року). А до цього – на різних посадах (в тому числі, керівних) у юридичних установах Маріуполя, Запоріжжя та Харкова. Зокрема, у 2018-2019 роках був заступником начальника головного територіального управління юстиції у Харківській області. У вересні 2014 року був радником голови Харківської облдержадміністрації із забезпечення діяльності голови та заступників голови (головою ХОДА тоді був Ігор Балута).

За інформацією харківських Телеграм-каналів та ЗМІ, Товмасян має дружні стосунки із сином Арсена Авакова Олександром та Володимиром Литвином (також другом Авакова-молодшого та єдиним засудженим у «справі про рюкзаки»: він взяв відповідальність на себе, а одним з адвокатів у справі був Олексій Кучер).

Повідомлялося, що в лобіюванні кандидатури Товмасяна в Офісі Президента брав активну участь Ігор Котвіцький – український бізнесмен та політик з Харкова, який входить до найближчого оточення Арсена Авакова, нардеп Верховної ради VIII скликання від «Народного фронту» (2014-2019 роки), а раніше, з 2006-го по 2014-й – депутат Харківської облради.

Зі 120-ти депутатів новообраної облради на першій сесії зареєструвалися 119. Окрім того, були присутні новопризначена голова Харківської облдержадміністрації Айна Тимчук (займала місце за столом президії на початку сесії, а під час перерви провела перший з часу свого призначення брифінг для журналістів), секретар Харківської міськради Ігор Терехов та Ігор Котвіцький  (сидів поряд з Тереховим і жваво з ним спілкувався у перервах). Також на сесії був Павло Фукс, найближчий друг Геннадія Кернеса. Виглядало так, що від «Блоку Кернеса» та Зе-команди здійснювався спільний нагляд за роботою облради.

Кандидатура Товмасяна стала єдиною, яку висунули на посаду голови облради. 90 депутатів отримали бюлетені і взяли участь у голосуванні, 73 з них проголосували «за», 15 – «проти», і 2 бюлетені були визнані недійсними.

Голосування було таємним, отже, відкритої інформації по фракціям не оприлюднювалося. Однак після сесії Олексій Кучер в інтерв’ю повідомив, що з 17-ти депутатів фракції «Слуги народу» за Товмасяна проголосували лише 11, а 6 – проти. А фракція «Європейської солідарності», за повідомленням ЗМІ, зовсім не голосувала. У фракції це нібито пояснили тим, що голосувати за нього збиралися напередодні, маючи домовленість отримати крісло одного з заступників голови, але під час сесії замість цього крісла «Євросолідарності» запропонували головування в декількох комісіях. В результаті, вирішили голосувати хто як хоче, але потім надійшло розпорядження керівництва підтримати Товмасяна. Голова фракції Олександр Скорик сказав депутатам, що голосування продовжили на 20 хвилин. Але коли всі вирішили йти голосувати, виявилося, що воно вже завершено.

Тим не менш, «Європейська солідарність» отримала керівні посади у 3-х з 14-ти постійних депутатських комісіях облради, хоча і не ключових. З урахуванням того, що голосування за керівництво та склад комісій відбувалося пізніше, ніж за голову облради і супроводжувалось тривалими консультаціями «в кулуарах», не виключено, що  «Євросолідарність», попри своє «неголосування» за Товмасяна, досягла якихось інших домовленостей щодо співпраці з ключовими політсилами облради.

4 постійні комісії, досить значущі, очолили депутати від «Опозиційної платформи-За життя». Цей факт може вказувати, що фракція «ОПЗЖ» стала  ситуативним або навіть постійним членом «коаліції більшості» облради. Однак, у випадку «ОПЗЖ» мова скоріше йде не про всю фракцію, а про деякі групи депутатів, які зайшли під її «брендом» і орієнтуються на різних бенефіціарів. «Блок Кернеса» отримав під свій контроль найбільше число комісій – цілих 7, тобто – половину. Серед них – ключова комісія з питань бюджету.

До того ж, в результаті голосування за пропозицію, внесену Товмасяном, «ОПЗЖ» та «Блоку Кернеса» дісталися посади заступників голови облради. Від «Блоку Кернеса» було обрано трьох: першого заступника (Альберт Кононенко) та заступників (Валерія Мураєва  і Тетяна Біловол), а від «ОПЗЖ» замом голови став Андрій Малиш.

Контури політичних домовленостей

Рівень медійної активності навколо «харківського кейсу» після оголошення результатів місцевих виборів був досить високим. І особливо посилився між 9 та 11 січня, коли сесія міськради вже пройшла, а облради – наближалася. Саме цей період виглядав піковим у процесі перемовин і торгів за перерозподіл політичного впливу в регіоні. А остаточні рішення і формат домовленостей були визначені в останній день перед сесією облради, 10-го числа.

Хоча «ОПЗЖ» та «Євросолідарність» виглядали досить суб’єктними у цьому процесі (особливо ця суб’єктність проявилася за результатами розподілу посад у радах), але найактивнішими фігурантами боротьби за владу у радах стали «Блок Кернеса» та «Слуга народу», не дивлячись на скромний результат виборів у останньої. Правляча Зе-команда використала «кейс відсутнього Кернеса» для тиску на його політсилу, а та, в свою чергу, змушена була йти на компроміси та  бути поступливою. Проявився й ще один фактор: у Зе-команді відбувся внутрішній розкол, приводом для якого стало висування кандидатури на посаду голови облради, а причиною – внутрішньо командна боротьба за вплив у регіоні.

Взагалі, протиборство усіх зацікавлених політсил проявилося саме у  боротьбі за посаду голови облради. Головними фігурантами в ній стали три політгрупи. Перша – це «команда Кернеса» на чолі з щойно обраним секретарем міськради Тереховим. Судячи з усього, від цієї групи впливу планувалося висунути і провести на посаду голови Сергія Чернова, який вже дві каденції поспіль очолював облраду і мав міцні зв’язки із місцевою «правлячою групою».

Дві інші конкуруючі групи сформувалися всередині Зе-команди. Одна, афілійована з Павлом Сушком (головою регіональної організації «Слуги народу») та Вадимом Слюсарєвим (якого називають тіньовим куратором «зелених»), проявила активність одразу після місцевих виборів. Судячи з усього, від цієї групи кандидатом на голову облради від «Слуги народу» було визначено Тетяну Єгорову-Луценко, першу заступницю голови Харківської ОДА, яка отримала посаду у серпні цього року.

Але після призначення 27 листопада головою Харківської облдержадміністрації Айни Тимчук (яка до того працювала головою апарату Дніпропетровської ОДА, а раніше, з 2010-го по 2014-й була заступницею міського голови Харкова), у медіапросторі заговорили про просування іншого кандидата на голову Харківської облради – Артура Товмасяна. Його називаєть афілійованим з міністром МВС Арсеном Аваковим, який має давню історію конкурентної боротьби з Геннадієм Кернесом за вплив у Харківському регіоні. Фігурує інформація, що кандидатуру Товмасяна в Офісі Президента підтримує відповідальний за регіональну політику заступник керівника Офісу Кирило Тимошенко. А Айна Тимчук, як провідник політики Офісу у регіоні, нібито проводить відповідну організаційну роботу з новообраними Зе-депутатами Харківської облради, схиляючи їх до підтримки в якості кандидата Товмасяна, а не Єгорової-Луценко.

Врешті, на сесії облради ситуація розв’язалася на користь групи, афілійованої з Офісом Президента. Єгорова-Луценко, яку обрали до тимчасової президії на початку сесії, сама запропонувала кандидатуру Товмасяна на посаду голови облради і закликала депутатів її підтримати. Показовим стало те, що Товмасян став єдиним претендентом на посаду: інших кандидатур від жодної фракції запропоновано не було.

А це вже свідчить, що центральному керівництву Зе-команди вдалося схилити до компромісу не лише амбітних членів своєї політсили, а й реальних конкурентів у боротьбі за вплив в регіоні – команду Кернеса. Відбулося це буквально в останній день перед сесією облради: попри численні заяви (які озвучувалися до того) про висування «Блоком Кернеса» Сергія Чернова на посаду голови облради, 10-го грудня Ігор Терехов в ефірі «Суспільного» повідомив, що відбулося засідання фракції і Чернов зняв свою кандидатуру, а фракція прийняла рішення голосувати на сесії за Зе-кандидата Товмасяна.

Висновки

В цілому, на поточний момент, завдання укріплення вертикалі влади у стратегічно важливій Харківській області, поставлене Офісом Президента, виглядає виконаною. Результати голосувань у радах показали, що «Блоку Кернеса» вдалося зберегти контроль над містом але Зе-команда «виборола» область. В той же час, всередині правлячої політсили на регіональному рівні посилилася група, афілійована з Арсеном Аваковим, а група Слюсарєва-Сушка, скоріше за все, втрачає позиції.

Фактор «відсутнього Кернеса», в сукупності із сумнівними з точки зору законнності рішеннями міського тервиборчкому про визнання його чинним головою, зробили «команду Кернеса» вразливою для політичного впливу, а значить – набагато більш поступливою щодо компромісів.

Важливим фактором політичних домовленостей та формування нової конфігурації сил на рівні Харківських міської та обласної рад стало й те, що «Блок Кернеса-Успішний Харків!» не отримав монобільшості у цих органах влади за результатами виборів. Він змушений домовлятися не лише з Зе-командою, а й з «ОПЗЖ» та «Євросолідарністю», які зайшли до рад і є досить амбітними. А «ОПЗЖ» в обох радах – ще й конкурентна, адже її фракції – на другому місці за чисельністю після фракцій «Блоку Кернеса».

Питання укладання домовленостей та коаліцій було відкритим до останніх днів перед сесіями рад, і, судячи з усього, залишиться актуальним та динамічним у найближчому майбутньому. Адже основні політсили – фігуранти місцевої політики мають ресурси для переформатування сьогоднішніх політичних розкладів. Не виключено, що динаміку цього процесу спостерігатимемо вже найближчим часом.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED).  Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».