Епідеміологія місцевих виборів | Center for Political Analysis «Observatory of Democracy»

Епідеміологія місцевих виборів

Не встигла Україна остаточно вийти з поточного карантину, а зі сторони ВОЗ вже лунають заяви про надзвичайно руйнівні перспективи другої хвилі поширення коронавірусу. Наразі достеменно невідомо чи зіштовхнеться людство із другою «навалою» COVID-19. Однак науковці та лікарі з великим ступенем вірогідності припускають, що восени людство чекає новий спалах пандемії.

Окрім очевидних гуманітарних та соціально-економічних загроз такий розвиток подій може викликати проблеми електорального спектру. 25 жовтня 2020 року в Україні за Конституцією мають відбутися місцеві вибори. На цю ж дату ЦВК призначила проміжні вибори народного депутата у 208-му виборчому окрузі.

Поєднання вірусу та виборів – це вибухонебезпечна суміш. Виборча кампанія, зазвичай, стимулює значне підвищення градусу суспільно-політичних процесів, які й так досить напружені на фоні людських, економічних та соціальних втрат, обумовлених пандемією. Не додає ситуації сталості й черговий перегляд виборчого законодавства, який за давньою поганою українською традицією відбувається напередодні виборів.

Проведення місцевих виборів в умовах карантину широко обговорюється в медіа. При цьому, увага зосереджується, як правило, на питаннях організації та проведення самого дня голосування, на змінах у Виборчому кодексі та завершенні адміністративно-територіальної реформи. Однак, цей перелік питань не є вичерпним.

Нагальними й важливими є серед іншого наступні аспекти:

  • як розповсюдження вірусу впливатиме на електорально-політичний ландшафт в цілому, а також на конфігурацію власне самої кампанії, зокрема;
  • які рамкові обмеження та тренди будуть обумовлені карантином у стратегічному та тактичному вимірі;
  • як вони вплинуть на позиції та диспозиції учасників виборів.

Враховуючи масштабність питань, обмежимося у нашому огляді загальнопараметральними віхами, зауваживши, що мова йде про потенційні можливості та ризики, а не жорстко детерміновані схеми.

Наголосимо, що метою аналітики є визначення специфічних рис кампанії, що можуть бути спровоковані безпосередньо введенням карантинних обмежень. Крім того, необхідно враховувати, що такі риси можуть бути нівельовані або, навпаки, посилені іншими стратегічними і тактичними складовими виборчої кампанії.

Центральна виборча комісія вже наголошувала, що карантин не є юридичною перешкодою для проведення виборів. Більш того, Україна має відповідний прецедент – голосування у 179-му окрузі в березні цього року відбувалася в умовах початкових карантинних заходів. Таким чином, юридично виборча кампанія відбудеться. Але залишається питання: наскільки постраждає її політична повноцінність та конкурентність?

Додаткову «родзинку» цьому сценарію додає те, що 4 червня до Конституційного Суду надійшло подання Верховного Суду щодо конституційності встановлення обмежень на час карантину, передбачених положеннями окремих нормативно-правових актів, ухвалених урядом та парламентом. Якщо Конституційний Суд визнає такими, що не відповідають Конституції, ключові пункти відповідних документів, чи створить це прецедент для визнання результатів виборів недійсними через обмеження при проведенні агітаційної кампанії?

Розглянемо деякі загальні особливості кампанії, пов¢язані із реалізацією карантинного сценарію.

Політичний ландшафт

Публічний контекст

Підвищення рівня захворюваності та чергове введення карантину задасть мінорний суспільний фон та тональність виборчої кампанії.

Цьому сприятимуть відразу декілька комплексних причин.

Економічні: об¢єктивне погіршення соціально-економічного становища основної частини громадян.

Психологічні: накопичення втоми від соціальної ізоляції та невпевненості у майбутньому.

Безпекові: загроза зараження та низька довіра до інститутів охорони здоров¢я.

Крім цього, перебіг першої хвилі коронавірусу продемонстрував наявність додаткового інформаційного пресінгу в суспільстві через нагнітання ситуації та «розгін» фейків щодо короновірусу й ситуацій, з ним пов¢язаних.

Такий негативний інформаційно-публічний контекст кампанії провокуватиме  додаткові витрати для «Слуги народу» як для партії влади, що несе відповідальність за ситуацію в країні. Саме ця політична сила об¢єктивно опиниться у фокусі консолідованої критики політичних конкурентів. Як у випадку введення надзвичайного стану, так і за «карантинним» сценарієм. Зауважимо, що ВРУ, яка згідно ст. 83 Конституції не може бути розпущена під час дії надзвичайного стану, стає головним інституційним майданчиком для критики. Як демонструє перебіг першої хвилі COVID-19, опоненти, зокрема, будуть апелювати до неефективності надзвичайного стану/карантину, звинувачувати діючу владу у політично-кон’юнктурному обмеженні прав та свобод громадян, а також дорікати неспроможністю ефективно демпферувати соціально-економічні витрати українців.

Розрахунок на те, що яскраві заходи у стилістиці «твердої руки» у боротьбі із вірусом дозволять виступити партії «Слуга народу» в якості «рятівника Вітчизни», практично не має шансу на реалізацію.

З більшою вірогідністю партії влади доведеться абсорбувати більшу частину суспільного негативу з відповідними електоральними наслідками. Адже негаразди та втрати асоціюватимуться у виборців саме з нею. В якості історичної паралелі можна навести ситуацію з Вінстоном Черчиллем, який незважаючи на видатний вклад у перемогу над нацистською Німеччиною і свій величезний рейтинг, що тримався майже усю війну, програв вибори у липні 1945 року. Бо саме діючий прем¢єр асоціювався у британців із лихом війни, а також з тим, що він не запропонував переконливої програми для нових умов.

Явка

Подібний алармізм порядку денного, хоч він у контекстуальному сенсі й вигідний опозиційним партіям, створює проблеми також і для них, а саме – неабиякі складності із мобілізацією виборців. В умовах карантину, за наявності реальної загрози здоров¢ю, й потенційно – життю, для забезпечення явки необхідно буде досягти значно вищого ступеня політичної вмотивованості виборців. Зробити це буде непросто, особливо для певних електоральних сегментів. Враховуючи зазначене, а також прецедент проміжних виборів у 179-му окрузі 15 березня 2020 року, можна прогнозувати, що за умов карантинного сценарію рівень абсентеїзму буде відчутно вище середніх показників.

Державна вертикаль VS місцеве самоврядування: жонглювання відповідальністю

Єдиний владний вимір, який на цей час не контролюється пропрезидентською партією, це місцеве самоврядування. Цей факт, особливо в контексті розширення можливостей місцевих громад, робить «ставки» на майбутніх виборах надзвичайно високими.

Унікальність сучасної ситуації для України, коли одній політичній силі (у широкому розумінні) одночасно належать посада Президента, парламентська більшість та контроль над Урядом, призводить до того, що діючій владі надзвичайно складно розмивати власну відповідальність за ті чи інші кризові явища в країні. За таких умов, місцеве самоврядування, яке не контролюється командою Президента, стає для неї очевидним напрямком, в якому можна спробувати каналізувати невдоволення громадян.

В умовному «першому раунді» центральна влада, запровадивши досить жорсткі заходи, пов¢язані із вірусом, через деякий час зіштовхнулася із публічною опозицією значної частини лідерів місцевих громад. Вони, значно краще відчуваючи реальну ситуацію на своїх територіях, почали критикувати її помилки та «надмірні дії». Так, наприклад, міський голова Харкова Генадій Кернес використав в якості інформаційного приводу для «фронди» питання зупинки роботи метрополітену, що дійсно було надзвичайно чутливим питанням для півторамільйонного міста. За рахунок цього він не лише актуалізував підтримку своїх традиційних прихільників та вирогідно отримав додаткові електоральні бонуси, але й одночасно дещо «приспустив» рейтинги партії влади у Харкові.

У подальшому центральна влада зробила спробу «перегорнути картинку». У публічній площині уряд намагається більше виступати «генератором позитивних новин», поетапно послаблюючи карантинні обмеження. А сумнівну честь актуалізувати питання про повернення до більш жорстких заходів передали на місця.

Зважаючи на такий перебіг подій, з майже стовідсотковою вірогідністю можна стверджувати, що одним із центральних сюжетів майбутньої кампанії (якщо вона відбуватиметься в умовах карантину) стане протистояння двох наративів про відповідальність і заслуги у справі боротьби із вірусом та його наслідками. Вони будуть артикульовані з диаметральних точок зору – центральної влади (і відповідної політичної сили) та місцевих груп, які на сьогодні контролюють ті чи інші органи місцевого самоврядування.

Влада як ресурс

Ті суб¢єкти, що в умовах карантину матимуть доступ до владно-адміністративного ресурсу, отримають суттєві додаткові преференції на фоні конкурентів.

По-перше, це дозволяє вести активну кампанію (вільно пересуватися в умовах обмежень, проводити наради з їх подальшою ретрансляцією та таке інше).

По-друге, в умовах карантину та економічної рецесії ще більш чутливою стає перевага тих, хто зможе залучати до власних передвиборчих проектів бюджетні ресурси, в той час, коли опоненти будуть вимушені обмежитися лише своїми приватними.

По-третє, «близкість» до контролюючих та силових органів в такий ситуації потенційно дозволить через реалізацію формули «своїм все, іншим – закон» впливати на бізнес конкурентів для розмивання їх організаційних та фінансових можливостей. А інший бізнес зробити більш чутливим до пропозицій щодо допомоги відповідним політичним проектам.

З очевидних причин у Харківській області проектами з «VIP-доступом» до адмін-можливостей будуть, перш за все, «Слуга народу» та проект/проекти Геннадія Кернеса (яку б остаточну назву на цих виборах він/вони не мали). Такий стан речей зовсім не означатиме, що обов¢язково складеться певний дуумвірат в ций площині. Своєрідне співуправління адміністративним ресурсом теоретично може скластися в результаті політичних домовленостей в межах виборчої кампанії. Але не виключена і зворотня ситуація: «боротьби за монополію всередині монополії». Якщо «Слуга народу» з очевидних причин спиратиметься на державні органи, то Кернес, перш за все, – на контроль міської ради та виконкому. Тобто можливості цих двох ключових на Харківщині адмін-гравців має різну природу і різні канали реалізації. Це, в свою чергу, може спровокувати війну компетенцій.

У той же час варто зауважити, що створити герметичну монополію на доступ до адмінресурсу на Харківщині цим двом силам навряд чи вдасться. По-перше, – з огляду на наявність фігури Арсена Авакова, який на сьогодні має достатній рівень незалежності від «Слуги народу» і політичні ставки якого на цих виборах можуть не співпадати із пріоритетами в оточенні Президента. По-друге, свою роль відіграватимуть вибудовані всередині виконавчої вертикалі неформалізовані патронажно-клієнтелістські піраміди, часто більш дієві, ніж офіційна ієрархія, і коло бенефіціарів яких більш широке, ніж діюча влада.

Партії, квазівиборчі структури та виборчі штаби

Введення карантину позначиться на функціональних можливостях партій та кандидатів-самовисуванців проводити виборчу кампанію.

Контроверсивність вуличної демократії в умовах карантину

Карантин з різним ступенем впливатиме на проекти, які працюють у різних політичних форматах. Так, політичні «проекти безпосередньої дії» або «вуличної демократії» технічно втратять в разі введення карантину найбільше, адже пріоритетною формою публічної політичної діяльності для них є масові заходи та вуличні перформанси. На сьогодні цей політичний жанр в Харкові та області презентований, перш за все, організаціями націонал-патріотичного спектру. Такими, наприклад, як «Національний корпус», «Демократична Сокира». Частково сюди можна віднести і партію «Свобода» через схожу політичну стилістику та засоби мобілізації.

В той же час, необхідно мати на увазі, що поєднання карантину та виборів (заходи обмежувального характеру разом із психологічним тиском, соціально-економічною кризою та політичною біполярізацією, притаманною виборчому періоду), потенційно можуть створювати живильне середовище для радикальних вуличних протестів. Тим більше, що зацікавлені в такому розвитку подій є й в середині країни, і за її межами.

Тригером для запуску подібного сценарію може стати надзвичайно широкий спектр подій: сумніви у чесності виборчого процесу; поліцейське насильство; неправове рішення суду; прийняття непопулярного закону або урядового рішення тощо. При такому радикальному варіанті розвитку подій, саме партії «прямої дії» стануть ключовими акторами вітчизняного політичного процесу. Але чи можна буде в такому випадку вести мову про виборчий процес – це велике питання.

Комунікації із виборцями

Соціальне дистанціювання та заборона на масові заходи на порядок знизять ефективність «живої» роботи із електоратом. Через це фактично нівелюватиметься та перевага агітаційної роботи, яку надає деяким партіям розгалужена мережа місцевих осередків.

Як наслідок, якщо місцеві вибори 2020 року будуть відбуватися в умовах карантину, в Харківській області партії, що роками вкладалися у партійне будівництво (наприклад, «Батьківщина»), отримають від цього не так багато електоральних дивидендів, на фоні «молодих» конкурентів (таких як «Слуга народу» або «Партія Шарія»), як це могло б бути за інших обставин.

З іншого боку, за умови, коли безпосередня робота із виборцями вкрай обмежена, проекти, що мають власні медіа і достатнє мережеве представництво, отримують величезний гандикап. Власне, вони його матимуть і за умови штатного розгортання виборчої кампанії. Однак, коли конкуренти не можуть компенсувати своє відставання за рахунок організаційно-масової роботи, перевага стає набагато більш відчутною.

Комунальники та супермаркети замість партій

Карантинні обмеження роблять виборчу інфраструктуру досить уразливою. Теоретично достатнім буде спрямувати інформацію про порушення карантину, що відбуваються за адресою, де перебуває виборчий штаб конкурента, щоб паралізувати його работу, або принаймні, значно її ускладнити. Адже в умовах виборів складно переоцінити наявність ефективно організованого доступу до зв¢язку, оргтехніки, інтернету тощо. Така загроза робить практично неможливим проведення необхідного обсягу зустрічей, збір прихільників, розповсюдження агітаційних матеріалов, проведення навчання, просування меседжів кампанії у живому спілкуванні та таке інше, що значною мірою знецінить роботу виборчого штабу як такого.

В якості «обхідних» технологій виникає запит на «співпрацю» зі структурами, які під час карантину будуть легально працювати з достатньо великою кількістю споживачів та матимуть відповідний охват території або право вільного пересування. Тобто структурами, які дозволять партіям/кандидатам легалізувати свою безпосередню роботу із громадянами в умовах карантину і можуть стати організаційно-структурним (а, можливо, й кадровим) екзо-скелетом для виборчого штабу.

Таким чином, важливим стає «доступ» до комунальних служб та підприємств (на зразок Міськелектротрансу). До закладів охорони здоров¢я та аптек. До маркетів (перш за все продуктових). Актуальність такої квазі-виборчої інфраструктури ілюструє приклад «карантинного» розповсюдження «гуманітарки» від імені Генадія Кернеса та Олександра Ярославського, яке відбувалося, зокрема, через комунальні підприємства, соціальних робітників, водіїв міського електротранспорту.

Карантин у внутрішньо-партійному житті

Проведення виборчої кампанії потребує цілої низки внутрішньопартійних рішень. В умовах карантину (з його обмеженнями на пересування та масові заходи), додержання процедур, необхідних для їх прийняття, може стати складним завданням. Або взагалі ризикує перетворитися на камінь спотикання, що може заблокувати участь партії у виборах, через, наприклад, неможливість провести з¢їзд партії з цього питання.

З огляду на це, можливо керівництву партій варто звернути увагу на статутну можливість вирішення питання про участь у виборах, висування кандидатів та деяких інших питань дистанційно, в онлайн-режимі.

Висновки

Перше. Введення карантину здатне суттєво змінити малюнок виборчої кампанії, стратегію і тактику її учасників, та в результаті – значно вплинути на підсумок виборів.

Друге. Загальні особливості «карантинної кампанії» за певних обставин можуть поставити під сумнів наявність рівних умов для всіх учасників виборчих змагань.

Третє. З великою вірогідністю коронавірус призведе до подальших змін у технологіях партійного будівництва, посилюючи наявні тренди маргіналізації класичної моделі партійної розбудови та панування переважно партійно-політичних медіа-проектів.

Четверте. Протистояння між центральною владою і мерами багатьох міст України, яке загострилося під час першої хвилі коронавірусу, за умови введення/подовження карантинних обмежень під час місцевих виборів, може набути ще більш високого градусу. А за певних умов і отримати повноцінний політичний характер.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».