Дослідження «Парламентська кампанія-2019 у Харківському регіоні: ключові проблеми та підсумки» | Center for Political Analysis “Observatory of Democracy”

Дослідження «Парламентська кампанія-2019 у Харківському регіоні: ключові проблеми та підсумки»

Протягом липня 2019 року Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» проводив експертно-аналітичний моніторинг парламентської кампанії у Харківському регіоні у рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine». Основний дослідницький фокус моніторингу був спрямований на такі проблемні питання:

1) відповідність агітаційної кампанії електоральних суб’єктів законодавству та демократичним стандартам;

2) популістичність передвиборчих програм кандидатів у мажоритарних округах;

3) результати голосування у Харківському регіоні.

Дослідження також мало на меті привернути увагу до проблем «відповідального голосування» виборців та підвищити рівень експертної дискусії щодо якості електорального процесу на Харківщині.

Координатор дослідження – Олександр Фісун, доктор політичних наук.

Дослідницька група – Антон Авксентьєв (кандидат політичних наук), Вікторія Шевчук (кандидат політичних наук), Світлана Топалова (кандидат політичних наук), Максим Фоломєєв (кандидат політичних наук), Марія Ступіна, Олена Українець.

 

Проведене дослідження парламентської кампанії у Харківській області дозволило розробити низку рекомендацій, кінцевою метою яких є підвищення рівня демократичності електорального процесу як у регіоні, так і у всій країні. Більшість з них стосуються змін у правовому полі, тому одразу потрібно зазначити, що без ефективної судової реформи вкрай важко розраховувати на справжнє поліпшення якості виборів. У той же час саме зараз, на нашу думку, відкривається «вікно можливостей» для проведення таких змін – з одного боку, через «електоральну революцію» і кардинальне перезавантаження влади, з іншого боку, через провідне місце питання виборчого кодексу в порядку денному.

1. Моніторинг кампанії засвідчив, що як і раніше, адмінресурс у найрізноманітніших способах працює в інтересах одних електоральних суб’єктів (партій, кандидатів) та заважає іншим. Особливо гострою ця проблема видається в контексті майбутніх місцевих виборів. Ще 2015 року, зокрема, й задля боротьби з проявами адмінресурсу було прийнято Закон України «Про державну службу», стаття 10 якого («Політична неупередженість») жорстко обмежувала вплив державних службовців на електоральний процес у відповідності до принципів безстороннього ставлення органів державної влади до виборів, сформульованих у «Кодексі належних практик у виборчих справах». Однак у 2017 році за ініціативи Петра Порошенка з під дії цього закону були виведені голови та заступники місцевих адміністрацій – де-факто відбулася легітимізація адмінресурсу, яка відчутно вплинула на результати виборів в ОТГ. Вважаємо, що Верховна Рада IX скликання має повернути голів державних адміністрацій та їхніх заступників під дію цього закону, а також уточнити механізми санкцій для держслужбовців та представників місцевого самоврядування за використання адмінресурсу у виборчих кампаніях. Ініціатором цього процесу має стати Президент, який також міг би показати приклад «політичної неупередженості» на місцевих виборах, змусивши кандидатів від пропрезидентської партії запропонувати виборцям щось змістовніше за універсальну стратегію ототожнення з портретом Президента.

2. Моніторинг агітаційної кампанії також виявив відчутну невідповідність електорального процесу на Харківщині принципу рівності можливостей – одному з базових стандартів демократичності виборів, сформульованому в «Кодексі належних практик у виборчих справах». Задля ровз’язання цієї проблеми рекомендуємо, по-перше, знизити граничний розмір виборчого фонду кандидатів у депутати, який на цих виборах становив 16 мільйонів 696 тисяч гривень. Ймовірно, в такому випадку електоральний процес наблизиться до конкуренції ідей, а не концертів чи інших коштовних розважальних заходів для виборців. По-друге, потрібно забезпечити рівність умов у наглядній агітації та представництві кандидатів у регіональних ЗМІ, зокрема, й приватної власності. В Харкові агітаційна кампанія пройшла під знаком монопольного права вето на рекламу певних кандидатів чи партій з боку мера. Ймовірно, в законі про вибори потрібно прописати відсоткові обмеження щодо реклами партій та кандидатів (наприклад, не більше 20% реклами представників однієї політичної сили на каналі, і так для різних форм агітації).

3. У разі «здешевлення» виборів є реальний шанс того, що електоральний процес стане змаганням ідей та програм суб’єктів. Разом з тим аналіз програм 154-х кандидатів у 14-ти одномандатних округах Харківщини засвідчив вкрай низький рівень цих програмних документів та високий ступінь їхньої популістичності. Вважаємо за доцільне змінити вимоги ЦВК до офіційних програм кандидатів наступним чином (рекомендація зберігає свою актуальність і за умови запровадження пропорційної системи з відкритими регіональними списками):

  • заборона на ідентичні програми, прирівняння до плагіату таких універсальних партійних програм, під однаковим загальним текстом яких підписуються 199 кандидатів-мажоритарників;
  • обов’язкова умова включення до програм способів вирішення актуальних місцевих проблем округу, які входять до компетенції депутата ВР (тобто, принаймні 30% тексту програми повинно бути присвячено округу);

Втім, дійсно відповідальне ставлення до своїх програм у депутатів почнеться тоді, коли вони розумітимуть, що виборці знайомляться з цими програмами. Саме тому доцільною виглядає рекомендація внесення до закону пункту щодо обов’язкової участі в дебатах кандидатів-мажоритарників із максимальним висвітленням цього в ЗМІ (наразі, ініційований суспільним мовником UA:Харків дебатний проект був проігнорований майже всіма кандидатами).

4. Аналіз результатів виборів на Харківщині засвідчив, що як мінімум кількісно наш регіон представлений менше, ніж мав би у відповідності до кількості виборців. Доречи, така ж ситуація була й в VIII скликанні ВР – 22 депутати при пропорційній «нормі» в 28. Наразі до 14 мажоритарників додається лише 9 депутатів, які проходять по списках. А серед 14-ти мажоритарників, як і раніше, є так звані «парашутисти» – депутати, які не мають жодного стосунку до свого округу (а деякі – й до Харківщини взагалі). Відповідно вважаємо за доцільне дати наступні рекомендації для корегування виборчого законодавства:

  • якщо наступні вибори проходитимуть за діючої системи, то варто розглянути можливість запровадження додаткових «фільтрів», які б унеможливлювали «парашутизм» (декілька опцій, однієї з якої буде достатньо для реєстрації – на кшталт, народження в цьому місті, або проживання протягом певної кількості років, що підтверджується пропискою, або доведення факту основного місця роботи в цьому місті тощо);
  • також для боротьби з великою кількістю «технічних кандидатів» варто розглянути можливість введення «фільтра» зі збором підписів на підтримку кандидата при його реєстрації;
  • якщо наступні вибори проходитимуть за пропорційною системою з відкритими регіональними списками, то, по-перше, варто закріпити право саме місцевих, а не центральної, організацій партій формувати ці списки, а по-друге, також запровадити механізм-фільтр, який би визначав умови прив’язки кандидатів до відповідного регіону.

5. Результати виборів також показали, що проблема з контрольованим голосуванням на спеціальних дільницях з обранням нового Президента нікуди не зникла. Щоправда, в цей період «перезавантаження» політичного режиму контрольоване голосування стало більш децентралізованим – різні колонії та інші виправні заходи надали електоральні бонуси кандидатам від різних сил, але аномальні показники-індикатори примусового голосування (на кшталт явки в 90+% і результату ~60+% для одного кандидата чи партії) залишились. Наприклад, в ТОП-десятці виборчих дільниць з максимальними відсотками голосування за партію «Батьківщина» 6 спеціальних дільниць (лідер – №630883, Хролівський виправний центр, з підтримкою понад 60% при середньому результаті 3,5% в області). А ще більш яскравий кейс «децентралізованого примусу» – дільниця №631071, Первомайська виправна колонія. Активність виборців на ній склала понад 99%, при цьому 93% голосів отримала пропрезидентська партія «Слуга Народу», у той же час 89% голосів у другому бюлетені було подано за самовисуванця Анатолія Русецького, який був найбільшим конкурентом висуванця від «Слуги Народу». Доречи, у першому турі президентських виборів колонія також майже із 100%-ю явкою дала 85% голосів Петру Порошенку. Таким чином, хоч рекомендації різних правозахисних організації і зводяться до максимального розширення громадянських та політичних прав засуджених, наразі було б доцільно обмежити викривлення реального волевиявлення українців цими результатами зі спецдільниць. Волевиявлення позбавлених волі – політичний оксюморон, що цілком підтверджуються в Україні, незважаючи на зміни постатей у владі.

Повний текст дослідження у форматі pdfПарламентська кампанія-2019 у Харківському регіоні. АЦ Обсерваторія демократії.

Дослідження проведене в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».

© 2017 АНАЛIТИЧНИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ» Все права защищены. Цитирование информации с этого сайта разрешается при условии обязательной ссылки