1. Як місцеві вибори вплинули на ситуацію з безпекою в Харкові? 2. Чи вплинуть результати місцевих виборів на риторику місцевих можновладців направлену центральній владі стосовно ситуації на Донбасі? 3. Яку роль відіграли заходи, спрямовані на запобігання COVID-19, у формуванні місцевих політичних дебатів та процесів? | Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

1. Як місцеві вибори вплинули на ситуацію з безпекою в Харкові? 2. Чи вплинуть результати місцевих виборів на риторику місцевих можновладців направлену центральній владі стосовно ситуації на Донбасі? 3. Яку роль відіграли заходи, спрямовані на запобігання COVID-19, у формуванні місцевих політичних дебатів та процесів?

1. Якщо розглядати безпеку в інституційно-політичному контексті, то події, пов’язані із місцевими виборами, зробили ситуацію в Харкові менш збалансованою, а, відповідно, і менш безпечною.

Це обумовлено цілим рядом факторів:

a) Різкий, і не завжди збалансований, перетік впливу (формалізованого та неформального) від центру на місця. Актуальний політичний баланс між центральною владою та місцевим самоврядуванням після виборів ще більше змістився в бік останнього. Це пов’язано одночасно як з об’єктивними, так і із суб’єктивними причинами. По-перше, суб’єктність «місцевих еліт» зростає паралельно із перерозподілом ресурсів, обумовленим процесом децентралізації. По-друге, різноманітні регіональні групи впливу активно заповнюють «вакуум влади», спровокований тим, що президентська команда на цей момент не змогла побудувати ані ефективно діючу адміністративно-управлінську, ані партійно-політичну вертикаль.

В результаті поглиблюються ризики подальшого розвитку міста за сценарієм «удільного князівства» з усіма відповідними втратами для громадян, громади та держави.

b) Зниження легітимності. Низька електоральна явка на цих виборах об’єктивно сприяє зниженню легітимності місцевої влади у тій конфігурації, яка зараз формується. Звуження соціально-електоральної бази підтримки міської влади на тлі викликів, пов’язаних із COVID-19, поглибленням соціально-економічної та інфраструктурної кризи у місті, може вже найближчим часом створити серйозні загрози.

c) Управлінська криза в місті. Фізична відсутність Геннадія Кернеса в Харкові відчутно розбалансовує систему управління, яка була вибудована ним «під себе» та потребує «ручного» керівництва. Ситуації не додає сталості й очікування можливої масштабної «війни за спадок» міського голови, якщо він не зможе приступити до повноцінного виконання своїх обов’язків.

d) Загроза суверенітету. Значну кількість депутатських мандатів у Харківській міській раді отримали політичні сили, які задля мобілізації свого електорату використовують риторику, близьку до риторики країни-агресора. І навіть той факт, що місцеві «політичні підприємці» у реальній діяльності більш орієнтовані на ресурсний, аніж на ідеологічний вимір, не може знівелювати цю загрозу.

2. В питанні можливого впливу результатів місцевих виборів на риторику місцевих можновладців, направлену центральній владі стосовно ситуації на Донбасі ситуація контроверсійна, адже на неї одночасно впливають різноспрямовані фактори.

З одного боку, на фоні масштабної соціально-економічної і гуманітарної кризи, що стрімко розгортається в Україні, питання війни на Донбасі для значної кількості громадян буде менш електорально значущим. Відповідно, за таких умов, для «місцевих правлячих груп» педалювати цю тему буде малорентабельно з політичної точки зору. Це, звісно, якщо не відбудеться суттєвого військового загострення.

З іншого боку, не варто забувати, що для ряду партій/внутріпартійних груп, електоральний вимір не є пріоритетним, оскільки їх фінансування та статусні перспективи далеко не завжди замикаються на Україні. З огляду на це, особливо у разі поглиблення негативного сценарію розвитку соціально-економічної ситуації в країні, «мир на Донбасі за будь-яку ціну» і «налагодження зв’язків із РФ» можуть подаватися ними як єдиний шанс країни на порятунок. Ефект від цієї риторики багато в чому залежатиме від того, чи вдастся реально змінити ситуацію на краще. Крім того, велике значення буде мати те, кого саме мешканці регіону будуть сприймати в якості стратегічного партнера, здатного надати реальну економічну допомогу: РФ або європейські та атлантичні структури.

3. Заходи, спрямовані на боротьбу із COVID-19, мали багаторівневий вплив на перебіг політичного процесу на Харківщині. У передвиборний період мали місце декілька «коронавірусних кейсів», пов’язаних із намаганням основних гравців зайняти максимально вигідні стартові позиції та мобілізувати власну електоральну підтримку. Їх змістовний діапазон коливався від розповсюдження потенційними кандидатами засобів захисту серед виборців до публічної фронди міського голови проти вимог Київа ввести карантин у школах та припинити роботу харківського метрополітену на час локдауну.

Ключовою політичною подією цього етапу став березневий конфлікт між мером Геннадієм Кернесом та одним з найзаможніших харківян Олександром Ярославським, з одного боку, та діючим головою облдержадміністрації Олексієм Кучером, з іншого. Його публічною причиною стали різні погляди на роботу харківського антикризового штабу, створенного для боротьби із коронавірусом та акумуляції коштів на переобладнання лікарень.

На етапі виборчої кампанії, яка традиційно передбачала велику щільність масових заходів та безпосередньої роботи із виборцями, основний практичний вплив «ковідного» фактору змістився з публічно-політичного поля до технологічного виміру. Зрозуміло, що за умов антиепідеміологічних заходів переваги отримали ті проекти, які контролювали зовнішню рекламу, мали розгалужене інтернет-представництво та достатній доступ до ЗМІ. Але, при усіх намаганнях максимально використовувати диджитал-інструменти, цифрові засоби не змогли повністю замінити традиційної «польової» роботи. Тому, попри загрозливі темпи поширення хвороби, у місті здійснювалося розповсюдженя друкованої агітаційної продукції, працювали агітаційні намети, відбувалися концерти (організацію яких пов’язували із місцевою владою) тощо.

Безумовно центральною подією кампанії, пов’язаною із вірусом, стали хвороба та госпіталізація у берлінську клінику «Шаріте» на той час фавориту перегонів, а зараз новообраного міського голови, Геннадія  Кернеса. Якщо б мер зміг особисто активно «відпрацювати» кампанію, а у виборців та «місцевих еліт» не виникали питання щодо його спроможності й надалі діяти у звичному режимі,  «Блок Кернеса-Успішний Харків!» отримав би ще кращі результати у міській та обласній радах.

Окремо потрібно відмітити вплив коронавірусу на роботу власне виборчіх штабів. Майже ніхто з них не зміг у необхідному обсязі застосувати дистанційні форми керування компанією, забезпечення внутрішньої комунікації, проведення тренінгів тощо. Як наслідок, захворюваність співробітників та активістів реально знизила ефективність роботи цілої низки організаційно-виборчих структур учасників перегонів.

Підсумовуючи, можна констатувати, що процеси, пов’язані із COVID-19, стали за попередні дев’ять місяців одним з центральних елементів політичного процесу у Харкові, причому як у змістовному, так й у технологічному плані.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду в підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».