Система освіти Ізюмщини: стан і можливості для розвитку | Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Система освіти Ізюмщини: стан і можливості для розвитку

У минулому році розпочалося поетапне реформування системи освіти. Ключові напрямки реформи спрямовані на перетворення навчального закладу на відкритий для громадськості інститут, який би готував молодь до життя у сучасному цивілізованому демократичному суспільстві. Новий Закон України «Про освіту» забезпечує можливості для впровадження низки демократичних новацій у процес навчання й управління закладами освіти. Досліджуючи стан освіти м. Ізюм та району, ми проаналізували динаміку змін у напрямку демократизації навчальних закладів, виокремили чинники гальмування і прискорення цього процесу.

Життя шкіл: про що інформують сайти

В Ізюмському районі функціонує 16 загальноосвітніх навчальних закладів: 1 загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, 6 загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів, 9 навчально-виховних комплексів. В Ізюмі – 9 шкіл. Для з’ясування основних напрямків діяльності шкіл по впровадженню освітньої реформи ми дослідили інформацію на сайтах всіх навчальних закладів. Найбільше нас цікавили зміни у сфері формування громадянської компетентності учнів, зокрема у впровадженні громадянської і правової освіти, становленні самоврядування як середовища практичного застосування громадянських знань.  Також провели моніторинг виконання статті 30 Закону України «Про освіту», пункт 3 якої передбачає необхідність оприлюднення на веб-сайтах кошторису і фінансового звіту про надходження та використання всіх отриманих коштів.

Представлена на веб-сайтах інформація свідчить про суто формальний підхід навчальних закладів до питання інформування громадськості про свою діяльність. Сайти 5-ти закладів виявились недоступними через помилку в адресах, вказаних на офіційному сайті Департаменту освіти та науки Харківської обласної державної адміністрації. Інформація з 20-ти сайтів за трьома складовими – громадянська і правова освіта, шкільне самоврядування, фінансові звіти – виглядає так:

Детальний аналіз змісту інформації дає можливість не лише скласти уявлення про бачення адміністрацією закладу шляхів вирішення зазначених проблем, а й виявити деякі анекдотичні підходи до питань інформування громадськості.

Стан громадянської та правової освіти у школах міста і району, вочевидь, можна порівняти лише з чистим аркушем. Перелік шкільних предметів не змінився у бік доповнення громадянознавчими дисциплінами.  Представлені плани виховної роботи фактично не відображають громадянську і правову тематику. У кращому випадку, школи інформують про заходи з національно-патріотичного виховання. Однак зміст і спосіб проведення цих заходів представляють дивну суміш радянського військово-патріотичного та українського національно-козацького виховання. Ідеологи і організатори заходів не вбачають зв’язку між громадянським, правовим і патріотичним вихованням, що, власне, відображає ситуацію на рівні всієї системи освіти і держави. Оголошення в Україні 2018 року Роком реалізації правопросвітницького проекту «Я маю право!» поки не знайшло відображення у навчальній і виховній роботі закладів освіти міста і району.

Цікаву й вельми доречну інформацію не лише для роздумів, а й для прийняття відповідних рішень, дають результати загальнонаціонального дослідження «Права людини в Україні», яке було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва за підтримки Програми розвитку ООН в Україні та за ініціативою Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і ГО «Центр інформації про права людини» з 22 жовтня по 6 листопада 2017 року. Заклади освіти вийшли на шосте «почесне» місце у переліку джерел інформації про права людини.

14,7% на школу і ВНЗ, разом узяті – показник ганебний. Навряд чи варто сподіватись, що на регіональному і місцевому рівні він буде вищим. Тож інститут освіти не виконує функції правової освіти і виховання. Рік реалізації правопросвітницького проекту – добра нагода для впровадження системної правової освіти. Однак поки що жодних зрушень у цьому напрямку в школах м. Ізюм і району не простежується.

Навчальні заклади не мають системи дієвих органів самоврядування. Робота по розробці моделі шкільного самоврядування, судячи із наданої інформації, не розпочалася. У більшості випадків у розділах «Самоврядування» представлені положення про учнівське самоврядування і структура учнівського самоврядування. Складається враження, що здобувачі освіти – єдині, хто здійснює самоуправління в навчальному закладі. Однак порівняння змісту положень, схем, які відображають структуру органів учнівського самоврядування та планів їх роботи викликає навіть деяке «роздвоєння свідомості». Прописані ідейні засади, принципи організації, завдання вказують на демократичність засад самоврядування. Проте конкретні завдання по виконанню планів роботи школи, забезпеченню участі у проведенні шкільних та позашкільних заходів свідчать про виконавчий статус «органів самоврядування».  Багато запитань викликають також принципи формування органів самоврядування та механізми ротації представників. Наприклад, до «шкільного парламенту» учні потрапляють не через вибори, а, фактично, шляхом призначення адміністрацією чи класними керівниками.

Уявлення про самоврядування, хоч певною мірою наближене до дійсного самоврядування, знаходимо на сайті Іванчуківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ізюмського району. До складу Ради школи входять представники вчителів, батьків і учнів, сільський голова.  Зміст питань, включених до плану роботи Ради школи, стосується організації навчального процесу та позанавчальної роботи. Хоча перелік і зміст питань досить віддалений від тих, які вирішують органи самоврядування у демократичній школі, однак, свідчить про те, що деякі питання, можливо таки вирішуються на засадах самоврядування. Однак для підтвердження цього не вистачає інформації про прийняті Радою школи рішення.

В цілому, стан справ із організацією самоврядування у навчальних закладах міста і району вказує на нерозуміння суті самоврядування і його викривлене сприйняття як виконавчої діяльності, «приправленої демократичними прянощами» у вигляді задекларованих у положеннях принципів. Органи самоврядування здебільшого використовуються для легітимізації рішень адміністрації школи, владних інституцій міста чи району. Окрім планів роботи органів самоврядування, що дублюють шкільні плани виховної роботи, можна знайти ще низку підтверджень.

«Ізюминки» в Ізюмі

На сайті Ізюмської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Ізюмської міської ради представлена «класика жанру» – як волю чиновників перетворити на рішення формально існуючих органів самоврядування. Відділ освіти Ізюмської міської ради видав Наказ № 463 від 24.10.2016 року, згідно якого у загальноосвітніх навчальних закладах м. Ізюм має бути запроваджена шкільна форма. Наказ спрямований на виконання Указу Президента України № 417/96 від 12.06.1996 року «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти» та постанови Кабінету міністрів України № 1004 від 22.08.1996 року «Про запровадження шкільної форми для учнів середніх закладів освіти». Таким чином, через 20 років освітянські чиновники вирішили у жорстко авторитарний спосіб запровадити шкільну форму як свідчення «указослухняності» та власної відданості цінностям рівності. Останнє чітко підтверджує мотивація рішення, викладена в Наказі. Запровадження обов’язкового носіння шкільної форми учнями 1-11 класів необхідне, зокрема, для «зміцнення організаційної культури, покращення дисципліни, зменшення рівня соціальної напруги серед учнівської молоді». Для більшої вагомості варто було б додати результати соціологічного дослідження, які б вказували на високий рівень соціальної напруженості в учнівському середовищі саме внаслідок відсутності шкільної форми. Звісно, не обійшлося і без згадки про «виховання естетичних смаків та культури одягу».

Відділ освіти також зобов’язав керівників навчальних закладів розробити та затвердити Положення про шкільну форму. При цьому, до Наказу додається зразок Положення про шкільну форму учнів. Отже, рішення прийняте, положення є. Залишається легітимізувати все це через «органи самоврядування». Згідно протоколу засідання Ради школи, всі присутні проголосували «за» шість пунктів рішення, що передбачають впровадження форми, розробку вже розробленого положення, роз’яснювальну роботу, контроль. Про результати виконання Наказу (рішення «органу самоврядування») сайт не інформує.

На сайтах інших шкіл варто відмітити деякі цікаві інформативні розділи. Іванчуківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Ізюмської районної ради, мабуть, вирішила взяти «пальму першості» у боротьбі з корупцією. Цьому присвячений окремий розділ на сайті, у якому солідний перелік із близько сорока нормативних актів з питань запобігання та протидії корупції. Однак не доповнювався цей перелік із 2013 року.  Проте є план роботи з питань запобігання та виявлення корупції на 2018 рік.

Приклади більш лаконічного викладу інформації знаходимо на інших сайтах. Так, у Ізюмській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 5, вочевидь вважають, що найбільш цінна інформація для батьків міститься у Наказі МОН України від 01.04.2005 року за підписом міністра С.М. Ніколаєнка. Принаймні, інші документи чи посилання відсутні. Доволі скромна й офіційна інформація про навчальний заклад: герб школи, адреса, 3 абзаци історії школи з 1938 року та список медалістів 2005-2015 років.

Розвиток освіти: плани й пріоритети

27 грудня 2017 року колегія управління освіти Ізюмської міської ради Харківської області схвалила План роботи управління освіти Ізюмської міської ради Харківської області на 2018 рік. Із 12-ти розділів, що займають 239 сторінок документа, безпосередньо стосуються пріоритетних напрямків розвитку освіти 2 розділи: «Пріоритетні напрямки розвитку освітньої галузі управління освіти у 2018 році» (Розділ 2, стор. 101), «Організаційно-масові заходи з учнями та вихованцями закладів освіти» (Розділ 7, стор. 111-112).  Розділ 1, стор. 3-100, присвячений аналізу роботи управління та закладів освіти у 2017 році.  Логічним виглядає припущення, що такий детальний аналіз має бути підґрунтям для визначення пріоритетних напрямків розвитку освіти на наступний період. Порівняння змісту Розділу 1 і Розділу 2 показує наявність такого зв’язку в частині забезпечення моніторингу, впровадження державних стандартів освіти, забезпечення підготовки до участі у різноманітних учнівських конкурсах і змаганнях.  Однак у частині стратегічно-ідеологічного наповнення аналізу і плану такі зв’язки фактично відсутні.

Зокрема, пункт 2 Розділу 2 передбачає створення умов для втілення у життя Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа». Але у Розділі 1 не йдеться про те, які конкретно умови створені. Адже освітня реформа вже стартувала. Пункт 17 Розділу 2 передбачає активізацію роботи органів державно-громадського управління. Тож, вочевидь, доречно було б проаналізувати, на якому етапі перебуває становлення чи які системні зміни відбуваються у діяльності цих органів, якщо такі вже функціонують.

Загалом, всі 20 пунктів Розділу 2 прописані вкрай поверхнево. В той же час, саме цей розділ мав би бути найбільш детально розписаний. Адже план розвитку освіти, вочевидь, передусім, має акцентувати увагу на стратегічних, а не на бюрократичних складових. Наприклад, якщо йдеться про створення умов для втілення Концепції «Нова українська школа», то мабуть, варто визначитися, які саме умови будуть створені у 2018 році. Якщо йдеться про підготовку педагогічних працівників до роботи в умовах прийняття нових Державних стандартів та інклюзивної освіти (п. 10), то не зайвим було б визначити, за якими напрямками буде здійснюватись підготовка. Звісно, виходячи із потреб, кількості і складу дітей, що потребують особливих умов навчання.

Тематика і зміст організаційно-масових заходів з учнями також, мабуть, мають відповідати стратегічним напрямкам розвитку освіти. У Розділі 7 перші із заходів – «Засідання Харківської обласної ради старшокласників та Ізюмської міської асоціації учнівського самоврядування «Нове покоління», новорічний бал для лідерів учнівського самоврядування». При цьому, у Розділі 1 стан учнівського самоврядування не аналізується. У Розділі 2 не згадується про самоврядування як про пріоритетний напрямок розвитку освіти. Інформація з сайтів шкіл не дає підстав для висновків про дієве самоврядування. Однак новорічний бал, мабуть, є формою заохочення до «подальшої активної самоврядної діяльності».

Третій у переліку заходів – «Презентація проекту міської організації учнівського самоврядування «Нове покоління» з національно-патріотичного виховання «Соборна Україна – одна на всіх як оберіг» по створенню куточків національної символіки». Він, дійсно, дуже яскраво ілюструє завдання і принципи роботи «учнівського самоврядування».  Національно-патріотичне виховання у його неорадянському розумінні стає трендовим напрямком на державному і регіональному рівнях.  Тож «учнівське самоврядування» долучається до його впровадження з ініціативи владних інститутів. Міський етап Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» доповнює виховний вектор у тому ж руслі.

Привертає увагу участь у Всеукраїнському конкурсі творів «Я європеєць».  Цікаво, про що напишуть учні. Про які європейські цінності згадають? Чи стають вони носіями цих цінностей у стінах навчальних закладів міста? Представлений План роботи управління освіти Ізюмської міської ради на 2018 рік не дає ствердної відповіді на це запитання. Вельми сумнівно, що передбаченого круглого столу «Роль правоохоронних органів в житті суспільства» (міський захід для учнів 9-11 класів у межах Тижня права на базі ІЗОШ № 4), як і цілого «тижня права» буде достатньо учням для відчуття себе європейцями.

Сайт відділу освіти Ізюмської районної державної адміністрації інформує про проведення методичної студії вчителів історії 11 листопада 2017 року та методичного об’єднання вчителів історії 20 лютого 2018 року. Заходи були присвячені зміні пріоритетів у викладанні предметів соціально-гуманітарного спрямування. Той факт, що вчителі піднімають проблему зміни акцентів і формування історичних та правових компетентностей, свідчить про усвідомлення необхідності розширення компетентностей, які мають формуватись у процесі вивчення історії. Однак не згадують про громадянську компетентність. В той же час, саме на вивчення історії в європейських державах покладається важлива місія у формуванні громадянської компетентності, що цілком обґрунтовано. Тож, вочевидь, варто й українським учням пояснювати суть інституту громадянства та принципи його функціонування ще на прикладах Античної цивілізації і наступних епох, показувати особливості боротьби за громадянські права, акцентувати увагу на відмінностях громадянської і підданської культури.

Освіта у довгостроковій перспективі: можливості для розвитку і чинники гальмування

Впровадження Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» потребує активізації зусиль за кількома напрямками – створення мережі навчальних закладів і необхідної матеріально-технічної бази закладів, кадрового забезпечення, кардинального підвищення якості навчання. Детальний аналіз Розділу 1 «Аналіз роботи управління та закладів освіти Ізюмської міської ради в 2017 році» Плану роботи управління освіти Ізюмської міської ради Харківської області на 2018 рік дає можливість відмітити певні зрушення у вирішенні цих проблем та визначити деякі чинники гальмування впровадження освітньої реформи.

У місті і районі достатня кількість навчальних закладів. Однак, при цьому відчувається вплив складної демографічної ситуації. Є кілька шкіл із малою кількістю учнів. Оптимізація навчальних закладів проводиться повільно. Суттєвою проблемою для Ізюму є відсутність нормативної бази для створення опорних шкіл у містах. Зменшується чисельність учнів у 10-11-х класах. Багато з цих класів залишаються із універсальним профілем навчання. Не використовуються у повному обсязі можливості варіативної складової. Відповідно, це не стимулює вчителів до підвищення рівня педагогічної майстерності.

Матеріально-технічна база закладів освіти поступово оновлюється. Проводяться заходи з енергозбереження: заміна віконних та дверних блоків, перекриття даху з утепленням горища, заміна систем опалення. Школи отримують комп’ютерну техніку. Всі освітні заклади підключені до мережі Інтернет, хоча не всі вчителі вміють ним користуватися. Відчутною є фінансова підтримка громади. При цьому, поточні ремонти класних кімнат досі проводяться за кошти батьків. Не обладнані належним чином кабінети природничих наук. Станом на сьогодні відсутня програма зміцнення матеріально-технічної бази освітніх закладів на довготривалий період, хоча її необхідність виглядає очевидною.

Фінансування закладів освіти – одне із найактуальніших питань. Його варто розглядати у двох аспектах: джерела надходження коштів та їх достатність/недостатність для задоволення поточних і майбутніх потреб, а також, ефективність використання коштів. Головні джерела надходження коштів – державний і місцеві бюджети, батьківські внески. Деякі школи налагоджують співпрацю із міжнародними організаціями для залучення їх до участі у фінансуванні проектів, що мають на меті покращення матеріально-технічної бази. Поряд із збільшенням обсягів фінансування із цих джерел, зростають і розміри батьківських внесків. Звісно, можна назвати низку об’єктивних причин – накопичені незадоволені потреби, здорожчання матеріалів і робіт та інші. Однак є ще й інший бік проблеми – розподіл коштів та контроль за ефективним і цільовим використанням.

Лише 5 шкіл міста і району розмістили на сайтах фінансові звіти. Однак, й вони не забезпечують прозорості фінансової діяльності. По-перше, у звітах вказані лише ті кошти, що надійшли від батьків. По-друге, відсутні будь-які підтвердження достовірності інформації про суму, оскільки гроші збираються готівкою. По-третє, відсутні підтвердження і сум витрат. Тож відсутні будь-які можливості перевірити достовірність інформації. Раніше такі ж звіти вивішувались на дошках оголошень суто з практичних міркувань: щоб просити у батьків гроші на наступні потреби, потрібно якось відзвітувати за витрати зібраних раніше. Розміщення таких же звітів на сайтах не змінило нічого по суті. Тому очевидною стає необхідність кардинальної зміни не лише фінансової звітності, але й принципів розподілу коштів, що надходять із усіх джерел.

Кадрове забезпечення і якість навчання – проблеми, які не вирішуються кожна окремо. Біля 50% педагогічних працівників – віком до 40 років. Це означає, що вони мають значний потенціал для розвитку. Чинний Закон України «Про освіту» забезпечує достатньо високий ступінь академічної свободи вчителя, розширює можливості для самоосвіти. В сукупності – це хороша мотивація для самовдосконалення. Підвищення престижності професії педагога, ефективне впровадження освітньої реформи, що має включати, зокрема, і масштабну роз’яснювальну роботу може значно прискорити вирішення низки проблем – забезпечення фахового викладання дисциплін, впровадження нових методик викладання, якісного оновлення педагогічного складу. Відповідно, підвищиться і якість знань здобувачів освіти.

Корені проблеми рівня якості знань перебувають у кількох площинах: відповідності тих знань, які дає сьогодні школа потребам ХХІ століття; цікавості/не цікавості процесу навчання; відповідності оцінювання рівня знань встановленим критеріям та інших. У згаданому Розділі 1 відмічаються наявність висококваліфікованих педагогічних кадрів, результативність участі в обласних етапах Всеукраїнських предметних олімпіад, факт підтвердження значною кількістю учнів річного балу результатами ЗНО та інші досягнення. Поряд з цим щорічно простежується стійка тенденція до зниження якісного рівня знань випускників школи. Ключ до вирішення проблеми якості освіти – швидке впровадження компетентнісного підходу не лише в рамках реалізації Концепції «Нової української школи», а й для учнів, що вже навчаються.

Висновки

У сучасних умовах сайт – це головний засіб інформування зацікавлених осіб та громадськості про діяльність закладу освіти. Водночас, він забезпечує гарну можливість ефективно рекламувати навчальний заклад, що надто важливо в умовах конкурентного освітнього середовища. Однак заклади освіти не приділяють належної уваги питанням інформування громадськості та створення змістовних сайтів.

Проблема формування громадянської компетентності в учнів шкіл поки перебуває на етапі актуалізації, здебільшого, у теоретичній площині.  Неодноразові обговорення питань зміни підходів і акцентів у викладанні історії, правознавства вказують на усвідомлення вчителями необхідності розширювати коло компетентностей, що мають формуватись при вивченні дисциплін. У практичній площині – формування середовища для застосування громадянських знань, – зрушення поки не відбуваються. Управління освіти Ізюмської міської ради не приділяє належної уваги питанням впровадження громадянської освіти та децентралізації управління закладами освіти.

У місті Ізюм та Ізюмському районі створені доволі непогані стартові умови для впровадження освітньої реформи. Однак в силу низки об’єктивних і суб’єктивних чинників процес реформування не демонструє швидких темпів. Факторами прискорення можуть стати швидке розгортання реформи на державному і регіональному рівнях, стимулюючий вплив місцевої влади.

Питання фінансування і нестачі коштів для задоволення потреб навчальних закладів залишається одним із найгостріших. Його вирішення потребує не лише збільшення надходжень, але й нових принципів їх розподілу та удосконалення контролю за використанням.

Рекомендації

Робота над створенням сайту навчального закладу не має вестись за «залишковим принципом». Інформування – це один із стратегічних напрямків розвитку закладу. Тому воно потребує фахового підходу. Доцільним виглядає закріплення відповідних посадових обов’язків за працівниками із обов’язковим попереднім навчанням і оплатою праці.

Управлінню освіти Ізюмської міської ради варто доопрацювати План роботи управління освіти Ізюмської міської ради Харківської області на 2018 рік у напрямку посилення стратегічної складової. Пункти Розділу 2 доцільно суттєво конкретизувати, визначити заходи з їх реалізації. Також необхідними виглядають доповнення стосовно децентралізації управління навчальними закладами, створення системи органів самоврядування та впровадження громадянської освіти.

Школам з наступного навчального року варто приділити головну увагу впровадженню компетентнісного підходу не лише в рамках реалізації Концепції «Нової української школи», а й для учнів 2-11 класів. Зокрема, йдеться про «громадянознавчу переорієнтацію» у викладанні предметів соціально-гуманітарної спрямованості.

У фінансових звітах навчальних закладів має бути представлена інформація про надходження коштів із усіх джерел. Суми надходжень і витрат мають бути підтверджені відповідними документами. Органам управління освіти необхідно розробити стандартну форму фінансового звіту.

Питання про розподіл фінансових ресурсів, що надходять із усіх джерел має вирішуватись колегіальним органом самоуправління навчального закладу за участі усіх зацікавлених сторін.

Світлана Топалова, Віталій Носачов

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Матеріал підготовлений за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору EED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії»