Топ-5 незаконної та недемократичної агітації на місцевих виборах-2020 | АНАЛИТИЧЕСКИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРИЯ ДЕМОКРАТИИ»

Топ-5 незаконної та недемократичної агітації на місцевих виборах-2020

Передвиборний процес місцевих виборів-2020 добігає фіналу. Аналіз його протікання у Харківській області показує, що, як і у попередніх електоральних циклах, суб’єкти виборчого процесу широко застосовують агітаційні методи та технології, які прямо суперечать законодавству та не відповідають демократичним принципам. «Топова п’ятірка» з них – у матеріалі Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».

№ 1. Агітація діючих посадовців-кандидатів за бюджетний кошт.

Ця група порушень агітації проявилася у вигляді використання офіційних сайтів органів місцевої влади та ЗМІ, фінансованих з місцевих бюджетів, для розміщення повідомлень про поточну посадову діяльність чинних посадовців-кандидатів. Такі повідомлення акцентують особисту патронажну функцію діючих посадовців-кандидатів щодо тих чи інших заходів, проектів, видів робіт, які проводяться органами місцевої влади або комунальними підприємствами і також фінансуються за бюджетний кошт.

За визначенням ч.1. ст.51 Виборчого кодексу України, «Передвиборна агітація — це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного кандидата, партію (організацію партії) — суб’єктів виборчого процесу». А подібні повідомлення, де застосовуються характерні мовні звороти «за патронату», «при підтримці», «зусиллями» кандидата-посадовця, в ході передвиборного процесу, в сукупності з докладним висвітленням проведених заходів, ремонтних робіт, нагороджень, явно спрямовані на спонукання виборців віддати свій голос саме за нього.

Отже, в сукупності, висвітлення діяльності чиновника-кандидата у фінансованих з бюджету ЗМІ та використання самої цієї діяльності в якості приводу підкреслити свої переваги над іншими кандидатами є порушенням ч.12 ст.57 Виборчого Кодексу, який забороняє кандидатам-посадовцям «залучати для передвиборної агітації або використовувати для будь-якої роботи, пов’язаної з проведенням передвиборної агітації, підлеглих їм осіб, службовий транспорт, зв’язок, устаткування, приміщення, інші об’єкти та ресурси за місцем роботи». До того ж є недемократичним методом агітації, адже інші кандидати, які не займають посад, такої можливості не мають. А місцевий бюджет, за використанням у агітації адмінресурсу, de facto перетворюється на додатковий «виборчий фонд» кандидата-посадовця.

Показовий приклад – повідомлення на офіційному сайті Харківської міськради. 3 жовтня на ньому було розміщено допис про проведену на базі школи №143 першість з таеквондо та кікбоксингу серед школярів на призи Харківського міського голови та 20 жовтня —  про змагання з таеквондо на кубок міського голови.

В обох повідомленнях підкреслюється участь у заходах посадовців мерії, перелічуються проведені нею роботи і докладені зусилля. Фото з обох заходів містять присутність символіки партії «Блок Кернеса – «Успішний Харків!».

Обидва дописи були продубльовано у «Харьковских известиях» — виданні, що є комунальною власністю, належить комунальному підприємству Харківської міської ради та теж фінансується з міського бюджету.

Джерело зображення: Офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету.

Інший приклад використання адмінресурсу в агітаційному процесі — повідомлення в онлайн-огляді «Харьковские известия» від 10 жовтня про зустріч батьківських комітетів Харкова з заступником мера Харкова Ігорем Тереховим. Мова на зустрічі йшла, зокрема, про ремонти шкіл, прибудинкових територій, внутрішньоквартальних доріг тощо. Допис містить не лише озвучені Тереховим плани мерії щодо цих ремонтів, а й неодноразові подяки меру Кернесу за розвиток міста з боку присутніх там представників батьківських комітетів.

Висвітлення діяльності кандидатів-посадовців в якості передвиборної агітації за бюджетний кошт використовується у поточній виборчій кампанії масово — як з боку діючих мерів міст, які повторно балотуються на посаду, так і з боку голів районних держадміністрацій і районних рад. Докладний аналіз цього методу впливу на електорат містить попередній матеріал Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».

Джерела зображень: Online-обозрение «Харьковские известия»,  сайт Ізюмської міської ради, сайт Красноградської районної державної адміністрації, сайт Чугуївської міської ради, YouTube-канал «Олексій Кучер».

№ 2. Передвиборна «благодійність».

В минулі виборчі цикли першу сходинку в підкупі (в тому числі, під виглядом «благодійності») займали продовольчі набори. Зараз, під час пандемії, пріоритети змінилися: на перше місці висунулися невеликі послуги та товари незначної вартості медичного характеру, які кандидати надають виборцям.

Згідно ч.6 ст. 57 Виборчого кодексу, «передвиборна агітація або надання виборцям, закладам, установам, організаціям незалежно від їх підпорядкування та форми власності грошей, продуктів харчування та спиртних напоїв, товарів (крім матеріалів передвиборної агітації, виготовлених за рахунок виборчого фонду, що містять візуальні зображення партійної символіки та брендування виборчої кампанії, згадування імені або зображення кандидата, який балотується на виборах, такі як плакати, листівки, календарі, блокноти, ручки, запальнички, сірники, значки, бейджі, USB-флешки, вимпели, прапори, книги, пакети, футболки, кепки, шарфи, парасолі та інші матеріали передвиборної агітації, вартість яких не перевищує 6 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), пільг, переваг, послуг, робіт, цінних паперів, кредитів, лотерейних білетів, інших матеріальних та нематеріальних активів, що супроводжується закликами або пропозиціями голосувати чи не голосувати за певного кандидата (кандидатів), згадуванням імені такого кандидата (кандидатів) або партійної символіки, вважається підкупом виборців», заборонена і тягне за собою відповідальність згідно  ч.2 ст.212.10 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст.160 Кримінального кодексу України.

Отже, зміст цієї статті прямо вказує, що вартість одиниці матеріалів передвиборної агітації для надання «у руки виборця» обмежена 6-ма відсотками неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто складає 1,02 грн. В той же час, ЦВК власним роз’ясненням, наданим у Додатку до Постанови № 258 від 14.09.2020 р. скоректувала цю чинну пряму норму Виборчого кодексу и збільшила граничну суму до 63,06 грн.

Описана правова колізія створила для кандидатів очевидні ризики, а, з другого боку, знецінила поняття передвиборчого «підкупу» та відповідну практику правозастосування.

У поточній кампанії найбільш відомий приклад Харківської області з «медичної благодійності» від кандидата – це безкоштовне тестування на Covid-19, запропоноване мешканцям населених пунктів Дергачівського району кандидатом на посаду Дергачівського міського голови Костянтином Жидковим (балотується від «Слуги народу»). Під час тестування на автомобілі, який супроводжував акцію, була присутня символіка партії та прізвище кандидата Жидкова. А іноді процес тестування «інспектував» і сам кандидат, що зафіксовано на фото.

Джерело: Facebook-акаунт Дмитрий Дончак, Facebook-акаунт Ирина Позднякова.

Ще один висуванець «Слуги народу» — кандидатка в депутати Харківської обласної ради Марія Красова на початку жовтня разом із діючим народним депутатом України Олексіем Красовим передали медикам партію спеціальних захисних костюмів.

Джерело: Facebook-сторінка «Слуга Народу — Харківщина».

№ 3. Прихована передвиборна реклама.

На слензі — «джинса». Це «замовні» статті, відео-сюжети у ЗМІ та дописи, у яких про конкретного кандидата (партію) пишуть явно в комплементарному стилі, але, те, що це політична реклама або агітація при цьому не зазначено.

Іншими ознаками «джинси» є те, що один і той самий матеріал про кандидата (партію) може дублюватися у декількох ЗМІ, може розміщуватися ціла серія матеріалів про одного суб’єкта. При цьому їхній зміст не несе суспільної значущості, наповнений передвиборними обіцянками або підкресленням «досягнень» політика.

Приклад «джинси» у харківських ЗМІ в поточному виборчому процесі — свіжа серія статей, які розміщено на порталі «StatusQuo» 10-го, 12-го, 14-го, 16-го жовтня і присвячені діяльності активістів партії «Блок Кернеса-Успішний Харків!». Зокрема, в усіх цих матеріалах в позитивному ракурсі згадується кандидатка в депутати Харківської міськради по Московському району Наталія Погорєлова, яка балотується від однойменної партії.

Джерело: портал «StatusQuo».

17-го, 18-го і 21-го жовтня з’явилися ще 3 матеріали, де в позитивному ключі висвітлюється діяльність тих самих «активістів Блоку Кернеса» і кандидатки Погорєлової.

Джерело: портал «StatusQuo».

Інший кейс «джинси» з цього ж медіа-ресурсу — матеріали від 8-го та 9-го жовтня, у яких позитивно висвітлюється діяльність партії «Опозиційна платформа-За життя». Без жодного належного маркування як політичної або передвиборної реклами.

Джерело: портал «StatusQuo».

Головне порушення у випадках оприлюднення «джинси» в цей період – те, що матеріали носять виражену агітаційну спрямованість, але про цьому не мають законодавчо встановленого маркування, як і не вказуються замовники і джерела фінансування публікації (таким джерелом для агітаційних матеріалів має бути виборчий фонд кандидата / місцевої організації партії).

4. «Чорний піар».

Недемократичні і незаконні форми агітації у виборчому процесі знайшли своє відображення й в технології «чорного піару». Чим ближче до дня голосування, тим сміливішими стають його прояви.

Поширений вид «чорного піару» — це спроба дискредитувати ім’я кандидата шляхом розповсюдження друкованих та інших інформаційних матеріалів, які містять непідтверджену інформацію щодо кандидатів, перекручування фактів, презентацію їх у негативному ключі. Конструктивної критики у таких матеріалах не спостерігається, а вихідних даних про їх замовника, виконавця та джерело фінансування не розміщується.

Характерний кейс «чорного піару» в поточному виборчому процесі — низка дискредитуючих матеріалів у вигляді газет із змістом, спрямованим проти нардепа Юлії Світличної та її партії, яка є суб’єктом виборчого процесу. Зокрема, 21 жовтня у Харкові по поштовим скринькам мешканців Холодної Гори була розповсюджена газета з дискредитуючими статтями щодо Юлії Світличної.

Інший різновид «чорного піару»  — виготовлення і розміщення в публічних містах агітаційної продукції провокативного та неоднозначного характеру. «Креативний» приклад цієї кампанії —  передвиборні сіті-лайти з «агітацією за Олексія Кучера» у стилістиці «Блоку Кернеса-Успішний Харків», які з’явилися в центрі Харкова в середині жовтня. На дискредитацію кого саме з кандидатів був спрямований цей «креатив» і ким був виготовлений, досі не з’ясовано. Але від обох політичних «таборів» надійшли заяви про непричетність до нього.

Джерело: Телеграм-канал «Типичный Харьков».

№ 5. Неналежні джерела фінансування агітації в соціальних мережах.

Під час поточної виборчої кампанії просування в соціальних мережах агітаційних сторінок, відеороликів, акаунтів кандидатів та партійних організацій набуло масового характеру. Поширюються вони шляхом таргетованого рекламування у інформаційних «стрічках» користувачів.

Передвиборна кампанія у соцмережах регламентується тими ж нормами законодавства, що і подібна офлайн-діяльність, — зокрема, на неї розповсюджуються загальні правила щодо передвиборної агітації, встановлені Виборчим кодексом України. П.4. ч.1 ст.51 Виборчого кодексу одною із форм передвиборної агітації визначає оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв’ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень. А фінансування передвиборної агітації, згідно ч.4. ст.51 Виборчого кодексу, має здійснюватися за рахунок коштів виборчих фондів кандидатів, партій (організацій партій) — суб’єктів виборчого процесу.

Протягом поточної передвиборної кампанії матеріали агітаційного характеру від кандидатів та партійних організацій зустрічалися у соцмережах, зокрема на Facebook, дуже часто. Ті з них, які рекламуються у «стрічках» користувачів, містять відомості про джерела фінансування реклами, як вимагає політика  Facebook. Втім, далеко не в кожному з них джерелом фінансування вказаний виборчий фонд кандидата або партійної організації. Часто — це фізичні особи або сторонні організації.

 

 

Джерело зображень: Facebook

Подібні випадки оплати агітаційних сторінок, відеороликів, дописів або зазначення неналежних джерел фінансування вказують на порушення вимог Виборчого кодексу (ч.4. ст.51).

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED).  Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».