Проміжні вибори народного депутата у 179 окрузі: загальносистемні аспекти та підсумки | АНАЛИТИЧЕСКИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРИЯ ДЕМОКРАТИИ»

Проміжні вибори народного депутата у 179 окрузі: загальносистемні аспекти та підсумки

17 березня 2020 року ЦВК прийняла протокол окружної виборчої комісії про підсумки проміжних виборів народного депутата України у 179 одномандатному виборчому окрузі з центром у місті Красноград Харківській області.

Ця кампанія, результат якої аж ніяк не мав відчутно вплинути на внутрішньопарламентський баланс сил, тим не менш, стала надзвичайно важливою для діагностики системних дисфункцій у політичній системі України та виявлення внутрішньої логіки її поточної трансформації.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» у рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine» здійснював моніторингове дослідження цієї виборчої кампанії, в межах якого виокремив деякі системні закономірності та тренди, визначив специфічні риси та підбив підсумки.

Переможець: є рекорд.

За результатами підрахунку голосів виборців в 179 одномандатному виборчому окрузі  у Харківській області на проміжних виборах народного депутата перемогла екс-голова Харківської ОДА Юлія Світлична. Вона отримала рекордні для цього округа 77,54% голосів.

З іншого боку, якщо розглядати не відсотки, а кількість реально отриманих голосів, картина для переможниці цієї кампанії виглядає не так феєрично. Вона отримала лише третій результат з чотирьох, які зафіксовані після формування 179 одномандатного виборчого округа у його сучасному вигляді.

Тим не менш, в межах проміжних виборів 15 березня 2020 року результат Юлії Світличної — це беззаперечне домінування. Системні фактори, які визначили такий стан речей, будуть розглянуті нижче.

Явка: є антирекорд.

Якщо говорити про рекорди цієї кампанії, то серед них є принаймні один зі знаком мінус — це явка. На момент закриття виборчих дільниць активність виборців склала лише 27,47 %.

Це найнижчий показник у 179 окрузі з 2012 року.

У той же час, для проміжних виборів, в цілому, це не самий низкий рівень активності виборців. Наприклад, на довиборах у 183 ОВО у 2016 році цей показник був ще гіршим і склав 16,39%.

Насправді, низький рівень явки виборців був цілком очікуваним. Адже на «зниження» грав відразу цілий комплекс факторів: політичних, епідеміологічних, метеорологічних тощо. Серед них — і розчарування виборців «Слуги народу», пов’язане зі зняттям кандидата від партії, і фактична відсутність інтриги в кампанії, і ситуація навколо розповсюдження вірусу COVID-19, і різке погіршення погодних умов, і цілеспрямована діяльність штабів частини кандидатів.

Перегони, яких не було

Однією з найбільш характерних рис цих виборів стала відсутність реальної змагальності всередині кампанії. Усі ключові процеси, що обумовили її малюнок і кінцевий результат, були детерміновані зовнішніми щодо самої кампанії чинниками. Їх декілька.

Перший. Участь абсолютної більшості партій, які висунули своїх кандидатів в окрузі, була заходом із рятування реєстрації на тлі дій Мінюста й не мала жодного відношення до реального змагання за депутатський мандат.

Другий. Висування кандидата від партії «Слуга народу» виглядає як наслідок узгодження інтересів різних неформальних груп впливу, як всередині партії, так і за її межами. При цьому, складається враження, що електоральна перемога партії в окрузі не була для цих груп домінуючою мотивацією.

Третій. Рішення щодо зняття кандидата від «Слуги народу» та способу, в який це було зроблено, були прийняті досить непрозоро і стали несподіванкою для виборців партії в окрузі.

Четвертий. Відмова балотуватися Олександра Діденка. Він, хоча і був зареєстрований як самовисуванець, асоціювався у виборців із партією «Опозиційна платформа-за життя», членом якої є. Його звернення із заявою на початковому етапі кампанії викликає певні сумніви щодо самостійності цього рішення. Вони повязані зі співпадінням наступних двох факторів:

  • по-перше, з огляду на уподобання виборців округу (згідно із соціологічним опитуванням, які цілком підтверджуються електоральною історією округу) Олександр Діденко міг відібрати відчутний відсоток голосів у екс-голови ОДА;
  • по-друге, головою обласної організації партії «Опозиційна платформа-за життя» є Ігор Райнін, фактичний партнер Юлії Світличної.

Таким чином, через акумуляцію зазначених вище чинників склалася ситуація, за якої один з кандидатів мав беззаперечну перевагу вже на старті кампанії. А, враховуючи, що Юлія Світлична свій стаж роботи в ОДА змогла максимально ефективно конвертувати у найбільший серед конкурентів рівень упізнаваємості, цих факторів вистачило для того, щоб визначити результат виборів 15 березня.

Схід з дистанції партії «Слуга народу»

Перше місце у номінації «найбільш неоднозначний крок» з великим відривом виборює партія «Слуга народу» зі своїм рішенням щодо зняття власного кандидата та з пов’язаною з цим публічною активністю.

Навколо цього рішення вже вирує велика кількість інтерпретацій. Їхні автори намагаються реконструювати логіку такої дії: від побоювання отримати принизливу офіційну поразку, яка б могла обвалити акції пропрезидентської політичної сили, принаймні в регіоні, до внутрішньопартійних та зовнішніх інтриг. Однак, не зважаючи на те, який з цих сценаріїв більш відповідає дійсності, для партії такий крок може стати серйозною стратегічною помилкою.

Менеджмент партії «Слуга народу», вочевидь, розраховує на те, що функціонування одномандатних округів для обрання народних депутатів — це «пройдений етап». Що результат у 179 окрузі навряд чи спричинить вагомі наслідки для наступних чергових виборів до парламенту, які пройдуть за принципово іншими правилами. Втім, ефект «обнуління» системної помилки у зв’язку із перезавантаженням виборчої моделі в цьому випадку є маловірогідним.

Справа в тому, що «злив» власного кандидата на користь конкурента є одним з найбільш шкідливих факторів для електоральної «кредитної історії» будь-якої партії (а враховуючи озвучені заяви, виборці сприйняли цей крок саме як «злиття під опонента»). Виборці на інтуітивному рівні розуміють, що структура, яка зрадила члена своєї команди, із ще більшою легкістю знехтує інтересами пересічних громадян, віддавших за неї свій голос.

Ще більш посилює негатив ситуації обраний «мазохічно-принизливий» формат зняття свого кандидата. Якщо б Вікторія Алєксєйчук заявила, що відмовляється від балотування через: стан здоровя/зміну життєвих пріоритетів/бажання присвятити себе власній справі (необхідне підкреслити), а партія у своїй заяві з цього приводу обмежилась констатацією факта і загальними словами, то іміджеві втрати і для екс-кандидата особисто, і для партії, в цілому, були б дещо нижчі.

Враховуючи усі ці фактори, варто очікувати, що ця помилка негативно позначиться на результатах партії «Слуга народу» як на наступних місцевих виборах, так і під час голосування за партійними списками.

Можна спрогнозувати, що в якості «втішного призу» для власних фанатів інфлюенсери «Слуги народу» будуть педалювати у медійному просторі той факт, що за кандидата від їх партії на минулих виборах у цьому окрузі проголосувала фактично більша кількість виборців, ніж за «рекордсменку» нинішніх проміжних виборів.

Це дійсно так. Втім те, що, за результатами кампанії керівництво та технологи «Слуги народу» зосередять увагу на минулих досягненнях, а не на невтішних підсумках саме цих проміжних виборів, зашкодить, передусім, їм.

Симптоми захворювання партійної системи

Фактичне визнання поразки від кандидата-самовисуванця та достроковий зхід з дистанції пропрезидентської партії стали не єдиним індикатором наявності кризових явищ у вітчизняній партійній системі.

Декілька ілюстрацій. Максимальний результат кандидата від партії (підкреслимо – парламентської партії), який у загальному заліку зайняв друге місце, майже на порядок нижчий за результат переможниці (7,91% до 77,54%).

Другий за показниками результат кандидата, висунутого партією, який у загальному заліку посів п’яте місце, поступається результату кандидата-клона переможниці (2,19% до 2,46%).

Усі кандидати від 27-ми партій (що за Законом позиціонують себе як загальнонаціональні), які висунули своїх кандидатів та пройшли кампанію, набрали сукупно 13,61% голосів виборців, що отримали бюлетені (5411 голосів із 146064 виборців, внесених до списку).

Навіть, зважаючи на те, що виборці в одномандатному окрузі, як правило, більше орієнтуються на персону кандидата, ніж на партійний лейбл, а ступінь упізнаваності у Юлії Світличної був максимальним серед учасників, такі результати можна вважати для партійних гравців все одно принизливими.

Ще одна невелика ілюстрація патологічних процесів у партійному полі. Дві партії, кандидати від яких 15 березня 2020 року спромоглися потрапити до символічного пулу тих, чий результат дорівнює (або може бути округленим до) 1% або більше, є партіями-клонами, паразитуючими на співзвучності більш відомим партійним лейблам.

Пов’язаною з кризою партій є і криза реалізації програмно-ідейної функції у суспільстві. Безумовно, програматика є атрибутом не лише політичних партій. Однак, у представницьких демократіях саме партії є провідними центрами вироблення програмного бачення загальнонаціонального і регіонального розвитку. Зважаючи на це, зниження концептуальної потенції політичних партій об’єктивно обумовлює загальну суспільну девальвацію програматики і як механізму розвитку, і як засобу контролю влади. У межах цих проміжних виборів така тенденція чітко відслідковується у зниженні якості передвиборних програм, які відіграють роль суто юридично-формальних атрибутів.

Стисле резюме

Перебіг і результати проміжних виборів у 179 окрузі 15 березня 2020 року свідчать про наявність системних збоїв у функціонуванні електорально-політичної матриці.

Обговорювати та пропонувати конкретні напрямки оптимізації виборчого законодавства щодо обрання народних депутатів у ОВО наразі немає сенсу, адже наступні чергові парламентські вибори відбуватимуться вже за новим Виборчим кодексом.

Існує ризик того, що трансформація виборчої системи, яка втілилась у нововведеному Виборчому кодексі та акцентується саме на партійній складовій, може випереджати реальні можливості українських партійних проектів щодо реалізації модельних переваг, які ця трансформація апріорі має на увазі.

Результат проміжних виборів у 179 окрузі для партії «Слуга народу» обумовлений, зокрема, такими внутрішніми причинами:

  • відсутність реальної партійної діяльності (організаційної, ідейно-програмної, кадрової тощо) на місцях;
  • множинність публічних і непублічних центрів впливу всередині команди Президента як на Харківщині, так і на центральному рівні;
  • конфлікт між різними партійними групами.

Подальше зростання популізму свідчить про неможливість захистити виборця від маніпуляцій без розуміння ним принципів та логіки функціонування політичної системи. Тому одним з найважливіших напрямків роботи держави та громадських інституцій у цьому сенсі є освітній. Вивчення необхідного «громадянського пакету» має бути обов’язковим у старших класах середньої школи. Доцільно впроваджувати його в межах інтегрованого курсу на перетині політичних наук, навичок роботи з інформацією та нормативно-правової освіти.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».