Передноворічні тренди харківської політики (грудень 2019) | Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Передноворічні тренди харківської політики (грудень 2019)

У грудневому моніторинговому огляді від Аналітичного центру «Обсерваторія демократії» – про результати сесії облради, еволюцію відносин харківського мера та голови облдержадміністрації, тріумф одних місцевих політиків та поразку інших, конфронтацію навколо планів будівництва дороги через ринок «Барабашово», підсумки виборів 22 грудня в чотирьох ОТГ Харківщини, а також визначення впливу цих трендів на політичний процес в регіоні в перспективі майбутніх місцевих виборів.

Сесія облради та перемога нового голови ХОДА

Вектори та динаміка розгортання політичного процесу у Харкові протягом грудня великою мірою були обумовлені результатами пленарного засідання сесії обласної ради, яке відбулося 5 числа.

Наприкінці листопада місцевий медіапростір був наповнений чутками про те, що деякі політичні групи, зокрема Ігор Райнін та Юлія Світлична готують демарш проти новопризначеного голови облдержадміністрації Олексія Кучера і ведуть переговори з обласними депутатами з метою організації висловлення йому недовіри на сесії. Але ближче до сесії стали говорити про інші плани – що готується провал голосування за бюджет області. Активність означеної групи у цьому напрямку була помітна і в публічному просторі: в останніх числах листопада Юлія Світлична на своїй сторінці у Facebook опублікувала пост із критикою, спрямованою на нового губернатора. А Ігор Райнін в інтерв’ю одному із видань саркастично висловився щодо компетентності Олексія Кучера в управлінських питаннях та його низького рейтингу.

Однак організувати обласних депутатів проти Кучера не вдалося. На сесії 5 грудня вони не тільки не висловили недовіри або критики в бік новопризначеного очільника області, а й навпаки – абсолютною більшістю підтримали запропоновані ним проекти: «Програму економічного та соціального розвитку» та бюджет області у захищених статтях на 2020-й рік. За Програму проголосували 96 депутатів, а за бюджет – 99 із 101-го, зареєстрованих на сесії. В цілому, сесія пройшла спокійно, без особливих дискусій, і, в результаті, було прийнято позитивні рішення по 84-м питанням порядку денного. А в місцевих телеграм-каналах з’явилася інформація, що після сесії Ігор Райнін та Юлія Світлична намагалися донести до Офісу Президента тезу про те, що саме вони сприяли позитивному голосуванню за бюджет.

У своєму першому виступі під час засідання облради Олексій Кучер досить комплиментарно по відношенню до місцевих депутатів поскаржився на перебування у комунікативному «вакуумі», запросив їх до широкого спілкування та «скорочення відстані», попросив підтримати Програму та бюджет, а також озвучив свої кроки у пріоритетних напрямках діяльності.

Окрім позитивних рішень по Програмі та бюджету області, які виглядали свідченням лояльності депутатського корпусу до новопризначеного губернатора, депутати на сесії зробили деякі кроки для демонстрації небажання асоціюватися із колишньою владою – як обласною, так і загальнодержавною. Голова облради Сергій Чернов оголосив про самоліквідацію фракції БПП «Солідарність», до якої входило 16 депутатів на чолі із заступником Чернова Віктором Коваленком. Членом цієї фракції був і Ігор Райнін. До того ж, з депутатської групи «Єдність і розвиток Харківщини», створеної Юлією Світличною в грудні 2018 року, вийшли 7 осіб (в основному, члени фракції «Наш край»). Серед тих, хто покинув групу –  Володимир Святаш та Андрій Стронов. Це – логічні процеси з огляду на втрату партією Петра Порошенка політичного впливу в регіоні, а Юлією Світличною – своєї посади.

Ані Юлія Світлична, ані Ігор Райнін, які є депутатами облради, на сесію не з’явилися. Скоріше за все, вирішальним фактором їх поразки стала позиція мера міста Геннадія Кернеса та голови облради Сергія Чернова. Виглядає так, що означені чиновники в останній момент змінили точку зору на питання щодо Кучера, не пішли на домовленості із групою Райніна і вигіднішим для себе визначили зберігати нейтралітет.

Навряд чи програш на сесії облради став для Райніна та Світличної непоправним ударом. Втім, після сесії протягом грудня особливої публічної активності від них не спостерігалося, окрім, хіба що, масової появи на вулицях міста білбордів із рекламою Юлії Світличної та її видатних досягнень на посаді голови ХОДА. Обидва перебували у політичній тіні. Якихось гучних заяв, виступів у пресі або дописів із критикою Кучера від них не надходило.

Політичне мовчання Юлії Світличної, скоріше за все, пов’язано із тиском зовнішніх обставин, зокрема, увагою до близьких до неї колишніх чиновників ХОДА з боку правоохоронних структур, а також відсутністю явної підтримки з боку інших місцевих політиків через ту саме причину – відкриття кримінальних справ проти найближчого оточення їх лідерів. Про ці справи ми докладно писали в попередньому огляді. А для Ігоря Райніна непублічність навіть характерна: зазвичай він веде політичну гру «за лаштунками», а поява його інтерв’ю та заяв із критикою Кучера наприкінці листопада виглядає виключенням. У грудні Райнін повернувся до звичного стилю поведінки.

Не дуже сприятливо для Ігоря Райніна складалася у грудні й ситуація в «Опозиційній платформі-За життя», очільником обласного представництва якої він став минулого місяця. 9 грудня на зборах партії у Харкові за участі Віктора Медведчука та Вадима Рабіновича головою міського осередку було обрано Андрія Лесика. Ігор Райнін на збори не з’явився, в президії область представляв його заступник Василь Россіхін. Скоріше за все, призначення Лесика Райніна не дуже влаштовує. Виглядає так, що йому не вдалося отримати повний контроль над регіональною франшизою партії, і очільник міського осередку навряд чи буде йому стовідсотково підконтрольним. За однією із версій, Лесик отримав міський осередок партії за протекцією Віктора Медведчука, а Ігор Райнін – домовлявся про представництво в області з Юрієм Бойком.

Незважаючи на несприятливі обставини грудня, навряд чи Райнін та Світлична в майбутньому полишать спроби підвищити свій політичний вплив в Харкові та області, а також дискредитувати діючого губернатора і зіграти на пониження його репутації. Як тільки з’явиться зручний привід і послабиться силовий тиск, будь-яка найменша можливість буде використана. Втім, після ініціювання конфронтації з Кучером та чіткого окреслення своєї ворожої позиції зробити це буде важко, адже до обох фігурантів, скоріше за все, буде прикута пильна увага діючої влади.

Поточна діяльність Олексія Кучера і призначення виборів у 179-му окрузі

У грудні новий голова ХОДА продовжив розгортати активність, спрямовану на реалізацію декількох окреслених ним стратегічних завдань: налагодження комунікації з місцевою управлінською групою, пошук джерел інвестицій для області та вирішення поточних господарських проблем.

Протягом місяця він відвідав ключові підприємства регіону: заводи «Турбоатом», «Світло шахтаря», «FED», стадіон «Металіст», проінспектував Харківську обласну дитячу інфекційну лікарню, а також провів зустрічі із керівництвом «Харківобленерго», «Шебелінкагазвидобування», провідних медичних, освітніх та наукових установ Харкова. Рефреном цих заходів були критичні зауваження нового губернатора щодо діяльності «попередників» та озвучення розпоряджень негайно розібратися з виявленими проблемами. В цілому виглядає так, що цей напрямок активності був більше спрямований на налагодження контактів з місцевим топ-менеджментом, ніж на розв’язання реальних проблем підприємств.

Але не лише управлінці вищої ланки стали об’єктами комунікації для Олексія Кучера. Ще 27 листопада він провів нараду з 19-ма головами об’єднаних територіальних громад області. Предметами обговорення стали проблеми децентралізації, зокрема, взаємовідносини між очільниками ОТГ та райдержадміністрацій, стану житлово-комунальної сфери та розподілу субвенцій. У відповідь на скаргу голови Олексіївської ОТГ на відсутність порозуміння із районною владою вже наступного дня Кучер провів спільну зустріч із головами цієї ОТГ та Первомайської РДА для з’ясування та вирішення ситуації.

Окрім того, губернатор взявся за пошук інвестицій для області. З цією метою спілкувався з представниками дипкорпусу іноземних держав та іноземними делегаціями. Результатами зустрічей стали домовленості про наміри, про вагомі ефекти говорити – поки що рано.

Серед зусиль по розв’язанню поточних завдань господарського характеру у грудні Кучер відзначився участю у перевірці пожежної безпеки соціальних об’єктів області, превентивним опікуванням проблемою газопостачання Вовчанського району та відкриттям відремонтованого мосту на окружній дорозі, який обвалився у серпні. З мостом вийшла казусна ситуація. В кінці листопада Кучер змусив начальника обласної служби автодоріг Євгена Зражевця пообіцяти здати відремонтований міст в строк – 22 грудня, інакше пригрозив звільненням. Міст було відремонтовано вчасно, однак Зражевця все одно звільнили з посади. Кучер сказав, що про це не знав і претензій до нього не має. Скоріше за все, так і є, адже останнім часом під лозунгом боротьби з корупцією новим керівництвом «Укравтодору» було звільнено більше десяти очільників структурних підрозділів установи по всій Україні. Тим не менш, ситуація виглядає неоднозначною для харківського губернатора. Пікантності додає те, що після пафосного відкриття міст невдовзі був знову частково закритий на  додатковий ремонт, а камера спостереження, встановлена на мосту за ініціативою Кучера, перестала працювати.

В цілому, видимими наслідками грудневої активності Олексія Кучера виглядають критика попередньої влади та розпорядження підлеглим розібратися з проблемами в різних галузях. Про вагомі результати говорити рано, адже новий губернатор працює менше двох місяців. Втім, напрямки його активності, в основному, відповідають озвученим в перші дні каденції завданням. Окрім, хіба що, обіцяного аудиту діяльності попередньої обласної влади, про початок якого досі не повідомлялося. Найбільшим завоюванням Кучера наразі залишається позитивний результат сесії облради і демонстрація спроможності протистояти ворожості місцевих правлячих груп.

Після складання депутатських повноважень Олексієм Кучером внаслідок його призначення головою Харківської ОДА, у мажоритарному окрузі № 179 (від якого він пройшов у Верховну Раду) були оголошені проміжні вибори. Рішення ЦВК про їх проведення було прийнято на засіданні 13 грудня. Від цього ж числа  на сайті ЦВК оприлюднено постанову № 1983, згідно якої вибори відбудуться 15 березня, публікація постанови у загальнодержавних друкованих ЗМІ призначена на 15 січня 2020 року, а старт виборчого процесу починається з дня, наступного після її опублікування.

Мер та губернатор: комунікативна еволюція

Геннадій Кернес у своїй демонстрації ставлення до нового голови ХОДА протягом грудня помітно еволюціонував. Його публічні висловлення на адресу Олексія Кучера змінилися з явно ворожого меседжу у листопаді з порадою новому губернатору «зняти з голови корону» – до заяв в другій половині грудня про те, що між ним та губернатором стосунки нормальні, і він постійно інформує Кучера про ситуацію у місті.

Скоріше за все, Кернес змінив ворожу позицію напередодні сесії облради. Про причини можна лише здогадуватися. Можливо, свою роль зіграла увага правоохоронних органів до чиновників мерії. Проти керівництва департаменту будівництва та дорожнього господарства міськради у листопаді будо розпочато розслідування у справі про продаж через підставні фірми залишків асфальтного грануляту, декілька співробітників департаменту отримали підозри у розтраті держмайна за цією справою.

Але не виключено, що зміна позиції щодо Кучера була частиною продуманої гри харківського мера з метою виставити Райніна та Світличну у невигідному світлі, а для себе отримати певний профіт у можливих або потенційних стосунках з новим губернатором та афілійованою з ним політичною силою. Остання версія виглядає вельми реальною з огляду на те, що Кернес – досвідчений, хитрий та далекоглядний політик, схильний продумувати усі варіанти розгортання подій та реалізовувати найвигідніші для себе комбінації.

Як би не було, Геннадій Кернес після сесії записався на прийом до губернатора і 11 грудня особисто зустрівся з ним. За інформацією в пресі, вони обговорили питання житлово-комунального господарства, соціально-економічного розвитку регіону, хід медреформи та доцільність будівництва дороги через ринок «Барабашово». До речі, Кернес повідомив, що в якості аргументу «за» дорогу надав губернатору заяви керівництва концерну «АВЕК» до міськради, які надходили ще 1997 року і в яких концерн сам виявляв ініціативу побудувати дорогу. А 18 числа після сесії міськради Кернес заявив журналістам, що регулярно спілкується з губернатором та доповідає йому обстановку в місті, а стосунки між ними – нормальні та робочі.

Щодо позиції Олексія Кучера в грудні стало помітно, що його риторика по відношенню до харківського мера також змінилася. Еволюція відбувалася від позиції ігнорування Кернеса напередодні та одразу після призначення Кучера головою облдержадміністрації і різких критичних зауважень про роботу міської влади – до заяви губернатора після сесії облради, що він не проти зустрітися з Кернесом (адже у них спільні завдання), проведення самої зустрічі 11 грудня з висвітленням на сайті ХОДА і подальшої констатації співпраці.

Окрім того, 23 грудня у обласній раді оголосили про створення нової депутатської групи –  «Довіряй ділам» на чолі з Олегом Каратумановим, яка, скоріше за все, стане найбільшою за чисельністю. ЗМІ повідомляли, що її склад – не менше 50-ти депутатів. До неї увійшли представники фракцій «Опозиційний блок», «Відродження» та «Наш край». Щодо останньої, то це виглядає на перший погляд дивним, адже фракція у громадській думці асоціюється із Олександром Фельдманом. Але справа у тому, що, на відміну від фракції з такою ж назвою в міськраді, обласна  досить різнорідна, і Фельдманом не контролюється (за виключенням хіба що Андрія Стронова та Максима Водки, які заявили, що не планують входити до новоутвореного депутатського об’єднання). Офіційно нова депутатська група почне роботу після чергової сесії облради. Судячи з усього, Геннадій Кернес, активно демонструючи на публіку лояльність новому губернатору, у грудні встиг успішно «попрацювати» з депутатами облради. І якщо новостворена депутатська група дійсно буде такою чисельною, як про це говорять, то саме вона стане «рушійною силою» облради, а якійсь рішення «в обхід» інтересів міського голови провести через обласних депутатів навряд чи вдасться.

Дорога через «Барабашово»: «зуб» проти «гангрени»

Конфлікт навколо дороги через ринок «Барабашово» у грудні набрав нових обертів, протистояння між Геннадієм Кернесом та Олександром Фельдманом посилилось, а трендами цього процесу стали відкрита конфронтація фігурантів у публічній площині: заява Фельдмана про намір балотуватися на посаду мера Харкова та взаємний обмін погрозами, який виглядав дещо кумедно і демонстрував роздратування обох сторін. На сесії міськради 18 числа Кернес на адресу концерну «АВЕК» та Фельдмана заявив, що якщо вони будуть заперечувати та заважати будівництву дороги, їх видалять, як зуб, у стоматолога. А наступного дня Фельдман у такій же принизливій манері відповів, що це Кернеса з його методами роботи «майже по закону» Харків повинен видалити, як гангрену.

Неодноразове звернення Кернеса в ході сесії міськради до теми дороги через «Барабашово» та його роздратовані репліки на адресу опонента, очевидно, були підігріті заявою Олександра Фельдмана про намір балотуватися на посаду мера Харкова, яку він зробив напередодні, під час брифінгу у Верховній Раді. Окрім того, різко негативно «пройшовся» по діяльності Кернеса, звинувативши його у спробах рейдерського захоплення ринку та роздмухуванні конфлікту навколо нього. Також звинуватив мерію в десятилітньому ігноруванні намірів концерну «АВЕК» побудувати дорогу через ринок власним коштом, намаганні Кернеса будь-якою ціною зберегти мерське крісло, і, нарешті, наголосив на необхідності аудиту діяльності міськради за останні роки, який має провести новий мер Харкова.

Після сесії міськради, протягом другої половини місяця Олександр Фельдман також неодноразово виступав в пресі та публікував дописи у соцмережах з негативними меседжами щодо Кернеса та методів його діяльності. Така активність не була характерна для Фельдмана у попередні місяці протистояння з мером, і, скоріше за все, є свідченням роздратування несприятливим розкладом навколо ринку, який все ясніше вимальовувався у грудні.

Ще в жовтні сесія міськради прийняла рішення про дозвіл будівництва дороги через «Барабашово», а в грудні за результатами сесії були внесені зміни до Генплану міста і потім виділено ділянку землі під управління КП «Міський торгівельний ринок», де будуть розміщуватися підприємці, переселені з території будівництва дороги. Депутати дали дозвіл означеному КП на розробку документації з землевпорядкування.

Окрім того, Геннадій Кернес ще 5 листопада подав заяву до правоохоронних органів на концерн «АВЕК» з приводу незаконної забудови комунальної землі на території «Барабашово». Було відкрито кримінальне провадження за ч. 3 ст. 197-1 КК України (самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці). У грудні Київським райсудом Харкова було задоволено ходатайство прокурора про доступ до документації міськради щодо забудови «Барабашово». В результаті, начебто з’ясувалося, що самовільне будівництво мало місце. Також мерія звинуватила «АВЕК» у несплаті податків до міського бюджету за листопад в обсязі 10,6 млн. грн. за користування землею «Барабашово», а на зустрічі із Олексієм Кучером Геннадій Кернес повідомив, що, в цілому, «АВЕК» має 56 млн. грн. заборгованості за аренду землі.

Отже, для Олександра Фельдмана та його комерційної структури ситуація навколо ринку складається несприятливо. Очевидно, що якщо Кернес виграє майбутні вибори і залишиться мером, дорога буде побудована, а Фельдман в черговий раз втратить частину активів. Тобто, для нього актуальним завданням наразі є докладання максимальних зусиль, щоб завадити Кернесу посісти крісло мера. Яким чином Фельдман буде реалізовувати це завдання – наразі не зовсім зрозуміло. Його заяву про намір балотуватися на посаду мера поки що не можна розглядати як реальний план. Адже в минулі електоральні цикли він теж робив подібні заяви, але на виборах свою кандидатуру не висував, обмежуючись заведенням «своїх людей» до місцевого депутатського корпусу.

На майбутніх виборах можливі два варіанти: або він підтримає рейтингового оппонента Кернеса (досить вірогідно), або все-таки буде балотуватися сам (з огляду на його колишню стратегію, виглядає менш реальним). У будь-якому випадку, відправити Кернеса у відставку для Фельдмана є не лише політичним питанням, а й питанням збереження своїх активів. До речі, Фельдман 13 грудня зустрічався з Олексієм Кучером, і за результатами заявив про підтримку від губернатора в ситуації з дорогою через «Барабашово», а також повідомив, що зараз – «початок кінця епохи страху у нашому місті», яка пов’язана із правлінням Кернеса.

Перші вибори в чотирьох ОТГ та їх результати

22 грудня пройшли перші вибори у чотирьох новоутворених об’єднаних територіальних громадах Харківської області: Донецькій, Курилівській, Кіндрашівській та Петропавлівській. Обирали голів ОТГ та депутатів до місцевих рад. Перша громада територіально належить до Балаклійського району, а три інші – до Куп’янського. Донецька ОТГ є селищною, і утворилася шляхом об’єднання СМТ Донець з прилеглими невеликими селами та СМТ Андріївка. Інші ОТГ – сільські. До Курилівської увійшли села Глушківської, Кругляківської та Курилівської сільрад. До Кіндрашівської – Вишнівської, Гусинської, Кіндрашівської, Моначинівської, Нечволодівської, Просянської та Смородьківської сільрад. А У Петропавлівську ОТГ об’єдналися населені пункти Кислівської, Петропавлівської, Піщанської та Ягіднянської сільських рад. Донецька ОТГ промислово розвинута (у Донці знаходиться підприємство «Шебелинкагазвидобування»), а в трьох інших – переважають аграрні господарства.

Передвиборча кампанія, як і самі вибори, у всіх громадах пройшли досить безпроблемно, без ексцесів або скандалів. Найбільшу активність у висуванні кандидатів до місцевих рад та на посади голів ОТГ проявили партії «Слуга народу», ВО «Батьківщина», «Довіряй ділам», «Опозиційна платформа-За життя», а також балотувалося багато кандидатів-самовисуванців.

У визначений законом строк, 27 листопада було завершено висування кандидатів. У Кіндрашівській ОТГ зареєструвалися 5 кандидатів на посаду голови ОТГ та 62 – у депутати до місцевої ради (на 22 вакантних місця). У Курилівській ОТГ на посаду голови – 4 кандидати, до депутатської ради – 72 (на 26 місць). В Петропавлівській – 4 – на голову ОТГ і 66 – до ради (22 місця). І найбільша кількість кандидатів спостерігалася у Донецькій ОТГ: 7 – претендували на місце голови ОТГ і 157 – на 26 депутатських місць.

Явка на виборах була невисокою – всього 38,6% від загальної кількості виборців чотирьох громад. Фаворитами серед кандидатів на посади голів ОТГ, а потім і переможцями виборів стали колишні або діючі представники місцевої влади, «обличчя» яких добре відомі електорату. У Донецькій ОТГ вибори виграв Анатолій Наздрачов, який обіймав посаду селищного голови у 2006-2010 роках. Тоді він представляв «Партію регіонів», а зараз балотувався як самовисуванець. У Курилівській громаді перемогу здобув Микола Ситник, діючий голова Куп’янської райдержадміністрації, який у 2015 році пройшов до Купянської райради від БПП «Солідарність», а зараз – як безпартійний висувався від «Слуги народу». У Кіндрашівській ОТГ переміг Сергій Коньшин, гусинський сільський голова, безпартійний, балотувався від «Слуги народу» (а в 2015 – від БПП «Солідарність»). У Петропавлівській громаді лідером перегонів стала Ольга Козирєва, діюча голова Петропавлівської сільради, яка пройшла такий самий шлях політичного «перевзування»: у 2015 висувалася від БПП «Солідарність», а зараз – як безпартійна, від «Слуги народу». Таким чином, у трьох сільських ОТГ перемогли кандидати від пропрезидентської партії «Слуга народу», а в Донецькій селищній громаді – самовисуванець. Відрив лідерів виборчих змагань від конкурентів (якими були підприємці, водії, пенсіонери, завскладом, бібліотекар, інженер тощо) виявися значним.

Подібна ситуація спостерігалася і в процесі виборів депутатів до рад ОТГ: у трьох сільських громадах перемогла «Слуга народу», а в Донецькій – пропрезидентська партія з тріском програла. У Петропавлівській з 22-х мандатів 20 здобули кандидати від «Слуги народу», 2 – від ВО «Батьківщина». У Кіндрашівській «Слуга народу» отримав 15 мандатів з 22-х, «Довіряй ділам» – 2, «Батьківщина» – 3, «ОПЗЖ» – 1 і самовисуванець – 1. У Курилівській ОТГ 20 мандатів з 26-ти дісталося «Слузі народу», 3 – самовисуванцям, по 1 – «ОПЗЖ» та «Батьківщині» і в одному окрузі переможця не визначили через те, що два кандидати набрали однакову кількість голосів (буде переголосування). У Донецькій ОТГ пропрезидентська партія зазнала електорального краху: 23 мандати з 26-ти опинилися в руках самовисуванців і лише 2 – у «Слуги народу», а 1 – здобула «Батьківщина».

В усіх громадах головами стали діючі або колишні місцеві чиновники. Троє з них продемонстрували характерну здатність швидко «перевзуватися» і примикати до тої політичної партії, яка зараз при владі. А в Донецькій ОТГ місцевий переможець йшов як самовисуванець. Щодо місцевого електорату, вибори показали, що він скоріше схильний обирати за принципом «авторитетності» кандидата та територіальної ідентичності з ним, а не за якимись іншими якостями. А перемогу «Слуги народу» в більшості ОГТ навряд чи можна вважати результатом наполегливої роботи з місцевими виборцями.

Резюме

Груднева сесія облради продемонструвала, що Олексію Кучеру вдалося переломити початково несприятливу ситуацію з місцевою правлячою групою на свою користь. Для цього були задіяні усі можливі механізми – від наполегливого налагодження комунікації із депутатським корпусом облради, демонстрації відкритості та намірів співпрацювати – до використання адміністративних та силових важелів впливу. Протягом грудня голова ХОДА працював на закріплення своїх здобутків за цими напрямками.

Ігор Райнін та Юлія Світлична на сесії облради зазнали невдачі у своїх намірах швидкоруч дискредитувати нового губернатора та організувати проти нього відкритий демарш з боку місцевого депутатського корпусу. Спроба Світличної зіграти на критиці Програми соціально-економічного розвитку та бюджету області, представлених Кучером, не дала очікуваних результатів.

Очевидно, досягти навіть ситуативної коаліції проти Кучера та залучити в союзники впливових місцевих політиків цій групі не вдалося. Скоріше за все, вирішальним чинником стала позиція Геннадія Кернеса, який в останній момент відмовився від союзу із Райніним, а асоційовані з мером чиновники та депутати облради не стали вступати у конфронтацію із Кучером під час сесії.

Взаємні комунікативні позиції Кернеса та Кучера еволюціонували від демонстрації ворожості та неповаги один до одного – до пошуку контактів, проведення особистої зустрічі і, нарешті – заяв про налагодження робочих стосунків та спілкування. Скоріше за все, така еволюція пов’язана, по-перше, із усвідомленням мером можливостей застосування з боку губернатора важелів тиску у разі потреби, по-друге – з намаганням будь-якою ціною зберегти свій політичний вплив у Харкові та посаду, і, по-третє – не виключено, що Кернес все ще прагне налагодити контакт із командою Зеленського, принаймні, отримати нейтралітет у майбутній виборчій кампанії. До Олексія Кучера, вірогідно, у свою чергу дійшло усвідомлення, як мінімум, ситуативної  вразливості позиції публічної конфронтації з харківським мером та наявності у Кернеса своїх ефективних важелів впливу на місцевих політиків, які, в разі їх застосування, здатні паралізувати роботу голови ХОДА. Отже, наразі між губернатором та мером зовнішнє спостерігається поліпшення стосунків. Паралельно Геннадій Кернес спрацював на посилення свого впливу в облраді, для чого було створено нову депутатську групу «Довіряй ділам».

У грудні протистояння між давніми опонентами – Геннадієм Кернесом та Олександром Фельдманом – вийшло на рівень агресивної публічної конфронтації у ЗМІ та соцмережах. Фельдман виступав з критикою Кернеса більше, ніж в усі попередні місяці розгортання конфлікту. А кульмінацією стала його заява про намір балотуватися на посаду мера Харкова на майбутніх місцевих виборах. Очевидно, що головним фактором такої активізації Фельдмана стала наростаюча зацикленість Кернеса на намірі побудувати дорогу через «Барабашово».

Передбачити, чи дійсно Олександр Фельдман реалізує свій намір боротися за крісло мера, зараз досить важко. Адже такі саме плани озвучувалися ним і в ході минулих передвиборчих кампаній, але закінчувалися нічим. Поки протистояння Фельдмана з Кернесом розгортається в рамках звичного для них сценарію з попередніх електоральних циклів: Кернес зазіхає на бізнес-активи Фельдмана, а той відбивається та заявляє про намір посісти крісло мера. Втім, теперішній передвиборчий розклад для Кернеса виглядає не таким сприятливим, як в минулому, а ситуація може повернутися зовсім в іншому, незвичному для нього напрямку.

Що стосується попередніх результатів перших виборів у чотирьох ОТГ області, то перемогу кандидатів від «Слуги народу» у трьох із них не варто розглядати як наслідок ефективної роботи партійних осередків цієї політсили на місцях. Головним тут є те, що в усіх ОТГ перемогли впізнавані представники місцевої влади, які знаходяться на керівних посадах роками, переживаючи по декілька електоральних циклів завдяки своєму вмінню швидко міняти свою партійну приналежність у відповідності до політичної кон’юнктури.

Вибори в ОТГ – це вагомий привід для лідерів «Слуги народу» замислитися, якими є їхні стратегічні цілі – здобути ситуативну перемогу, відбути строк при владі, а потім піти в небуття чи закласти міцні підвалини популярності у місцевих виборців на декілька електоральних циклів вперед. У першому випадку достатньо буде обмежитися залученням місцевих «босів» за допомогою «кнута та пряника» до свого складу, а широку роботу з місцевим електоратом навіть не розпочинати. Але тоді треба бути готовими, що у випадку втрати влади у Центрі партія швидко втратить і вплив в регіонах, як це сталося з політсилою попереднього президента Порошенка. В цьому плані вибори в чотирьох ОТГ Харківщини дуже показові – від  БПП «Солідарність» спостерігалося не більше, ніж «ноль» кандидатів, адже місцеві «політики» швидко покинули цю партію, яка втратила владу. В другому ж випадку для «Слуги народу» невідкладним завданням є розбудова своїх осередків на місцях – в містах та районах області, налагодження їх діяльності та спрямування зусиль на масштабну роботу з місцевими виборцями.

Поки схоже, що «Слуга народу» обирає перший варіант і починає тяжіти до перетворення на партію адміністративно-патронажного типу, що власне й було продемонстровано на виборах 22 грудня в ОТГ, коли від неї балотувалися майже усі діючи місцеві чиновники. А робота з електоратом на місцях практично не ведеться. Якщо подібна тенденція збережеться, пропрезидентській партії, скоріше за все, вдасться отримати більш-менш пристойний результат на майбутніх місцевих виборах. Але її життєвий цикл буде недовговічним, і як тільки Володимир Зеленський піде з посади, вона перейде у статус фактично маргінальної, як й усі правлячі в Україні партії до неї.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».