Підсумки виборів в ОТГ Харківської області: «Солідарність» і порожнеча | Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Підсумки виборів в ОТГ Харківської області: «Солідарність» і порожнеча

Незважаючи на велику кількість резонансних інформаційних приводів, тема виборів в об’єднаних територіальних громадах і досі залишається однією з найбільш обговорюваних у ЗМІ та соціальних мережах. Про свою перемогу на виборах в ОТГ у розрізі всієї країни встигли заявити як представники «БПП-Солідарності», так і лідер «Батьківщини». Щодо результатів в Харківській області подібних різночитань не виникло, але з їх оцінками і інтерпретаціями – не все так однозначно. Аналітичний центр «Обсерваторія демократії», який проводив в ході виборчої кампанії дослідження «Електоральний ракурс децентралізації на Харківщині» пропонує свій незаангажований погляд на підсумки виборів в ОТГ Харківської області.

Результати виборів

Про те, що у всіх 7 громадах Харківської області перемогли представники «БПП-Солідарності», в президентській силі заявили вже на наступний день після виборів (до речі, озвучені цифри дещо відрізнялися від офіційних даних ТВК – не кардинально, але місцями істотно). Достатньо очікувано перемогли діючі селищні та сільські голови, «добровільно-примусово» кооптовані в місцеву президентську команду.

Тільки голові Золочівської районної ради, Леоніду Канівцю перемога на виборах дісталася в дійсно важкій конкурентній боротьбі з мінімальним відривом від опонента – кандидат від адміністрації набрав 4450 голосів, а діюча селищна голова Золочева Тетяна Бондаренко 4094 голосів.

Діаграма 1. Результати виборів голови та депутатів Золочівської ОТГ

Джерело: дані Золочівської ТВК

В опублікованому напередодні виборів матеріалі ми прогнозували, що основна боротьба розгортатиметься саме між Тетяною Бондаренко і Леонідом Канівцем. Вже постфактум можна констатувати парадоксальний факт: якби ініціатор об’єднання, діюча селищна голова Золочева Тетяна Бондаренко була менш активною в переговорному процесі з селами району та питома вага золочівських виборців була би більша, то, імовірно, вона стала би головою ОТГ.

На прес-конференції, присвяченій перемозі президентської сили, було сказано, що в 20-ти округах із 34-ти перемогли кандидати від «БПП-Солідарності». Разом із тим, відповідно до протоколів ТВК висуванці від президентської партії перемогли в 17-ти округах, ще в 16-ти – самовисуванці (більшість з них – «команда Тетяни Бондаренко»), а в окрузі № 28 пенсіонерка від «Батьківщини» обійшла бухгалтера агрофірми від «БПП-Солідарності». Утім, імовірність розростання депутатської більшості з базових 17-ти до 20-25-ти за рахунок самовисуванців досить висока.

Цікаво, що в двох округах представники «БПП-Солідарності» перемогли на безальтернативних виборах: у бюлетені був представлений всього один кандидат. Яскравим прикладом тут може послужити округ № 30, де висуванцю президентської партії повинна була опонувати завідуюча Удянським дитячим садком від «Батьківщини», але в кінцевому рахунку в бюлетені її прізвища не виявилося, що проілюструвало тезу: «бюджетник-опозиціонер» – це політичний оксюморон для української політичної системи.

Окрім Золочівської ОТГ, ми прогнозували реальну конкуренцію та інтригу на виборах в Коломацькій громаді, де «БПП-Солідарність» також вирішила знайти альтернативу діючому голові райцентру.

Діаграма 2. Результати виборів голови та депутатів Коломацької ОТГ

Джерело: дані Коломацької ТВК

Однак сільський голова Шелестова Володимир Гуртовий за підтримки районної адміністрації зумів набрати практично в два рази більше голосів, ніж селищний голова Коломака Володимир Бабець. У цьому випадку також можемо констатувати, що якби Володимир Бабець не прагнув об’єднати в громаду весь район і уникав співпраці з населеними пунктами, сумірними з райцентром за кількістю виборців (йдеться про село Шелестово), то його шанси на переобрання вже в новому амплуа були б набагато вище. Більшість в новій раді також буде мати «БПП-Солідарність» (14 з 26-ти).

Зі схожим результатом на рівні 60%, але з набагато більшим відривом від найближчого опонента, перемогла Віолетта Боровська, яка вже 13 років керує селом Наталине. У випадку з Наталинською ОТГ команді «БПП-Солідарності» вдалося здобути перемогу практично у всіх округах – лише в одному переміг кандидат від «Батьківщини».

Діаграма 3. Результати виборів голови та депутатів Наталинської ОТГ

Джерело: дані Наталинської ТВК

У Зачепилівській ОТГ кандидат від «БПП-Солідарності», чинний голова райцентру Юрій Кривенко розглядався як беззаперечний фаворит , і свій статус виправдав, набравши 77% голосів. Завдяки висуненню голови місцевої організації ветеранів АТО Анатолія Омельченка ці вибори не стали де-юре безальтернативними.

Що стосується їх фактичної конкурентності, то після того, як Юрій Кривенко погодився змінити «Батьківщину» на «БПП-Солідарність», і утворився ситуативний альянс чинного голови і обласної адміністрації, реальна інтрига на цих виборах зникла.

Діаграма 4. Результати виборів голови та депутатів Зачепилівської ОТГ

Джерело: дані Зачепилівської ТВК

Схожа ситуація з необхідністю надати виборам хоча би формально альтернативного статусу для запобігання іміджевих витрат виникла в Оскільській ОТГ. Якщо на виборах в 2015 році беззмінний голова Оскола з 2002 року Геннадій Загоруйко балотувався безальтернативно, то в 2017 році функцію його конкурента виконувала маловідома в громаді самовисуванка Тетяна Майборода.

Геннадій Загоруйко, формально висунутий вже далеко не першою в його політичній кар’єрі партією влади, прогнозовано переміг, набравши 81 % голосів. Більшість у раді також залишилася за президентською силою (13 мандатів з 22-х).

Діаграма 5. Результати виборів голови та депутатів Оскільської ОТГ

Джерело: дані Оскільської ТВК

Аналогічного результату на рівні 81% голосів за умов одного опонента в бюлетені домігся чинний голова Малої Данилівки Олександр Гололобов. Хоча, на відміну від Оскола, на виборах у Малоданилівській ОТГ альтернативні сценарії були більш можливі: спочатку свої кандидатури на посаду голови подали 5 претендентів, серед яких – член президентської партії, депутат Дергачівської районної ради Сергій Золотарьов.

Однак у підсумку в «БПП-Солідарності» вирішили зробити ставку на чинного главу Малої Данилівки, а Сергій Золотарьов разом із ще двома кандидатами зняли свої кандидатури. Агітаційна продукція Олександра Гололобова є показовим прикладом тієї ролі, яку відіграє суб’єкт висування на локальних виборах в ОТГ при мажоритарній системі: діючий Малоданилівській голова намагався ні в текстах, ні у візуально-колірних рішеннях не ототожнюватися з президентською партією.

Діаграма 6. Результати виборів голови та депутатів Малоданилівської ОТГ

Джерело: дані Малоданилівської ТВК

А найбільш переконливої перемоги домігся чинний Малиновський селищний голова, обраний у шостий раз, але вже в новому амплуа голови ОТГ. За Миколу Семерьянова, формальним суб’єктом висування якого також була «БПП-Солідарність», свої голоси віддали 87 % виборців Вільшанки та Старої Гнилиці.

Діаграма 7. Результати виборів голови та депутатів Малинівської ОТГ

Джерело: дані Малиновської ТВК

Висновки за підсумками виборів

  1. Дискурс про підсумки виборів в ОТГ, який виник у соціальних мережах і регіональних ЗМІ, носить, переважно, заангажовано-маніпулятивний характер. Наприклад, оглядовий матеріал від представників «БПП-Солідарності» з промовистим заголовком «Чому Харків вибрав Солідарність» (при тому, що жоден виборець в Харкові не голосував) доносить відразу кілька програмуючих тез, які можна узагальнено представити таким чином: соціологи нав’язують суспільству думку, що рейтинги Президента і його партії падають, а насправді в традиційно несприятливому для «проукраїнських сил» Харківському регіоні цей рейтинг місцями доходить до 92 %. Опозиційно налаштовані блогери, у свою чергу, по-перше, маніпулювали явкою, за замовчуванням припускаючи, що 60 % тих, хто не прийшли на вибори, не підтримали б кандидатів від влади, по-друге, втягувалися в той же апріорі хибний партійно-ідеологічний дискурс, оскаржуючи статус «БПП-Солідарності» і її кандидатів екс-регіоналів як «проукраїнської сили».
  2. У першу чергу, абсолютно некоректним є використання поняття «рейтинг» із його проекцією на майбутні реально конкурентні вибори 2019-2020 років або навіть на їх соціологічне моделювання. Деякі представники партії влади керуються такою логікою, що могли б навіть посилити свою тезу: «в деяких округах рейтинг Президента і його партії досягає 100 %» – зокрема, у тих округах, де висувався тільки 1 кандидат (а такі випадки були практично у всіх ОТГ). Проведемо уявний експеримент: якщо на вибори мера Харкова буде подано лише дві кандидатури – чинного міського голови і ще одного зовсім маловідомого його конкурента, то останній цілком міг би розраховувати на 20-25 % голосів. Однак якщо кандидатур буде подано 100, то очікуваний результат маловідомого кандидата знизиться в десятки разів. Відносно «рейтингу» президентської сили і очікуваного результату на виборах 2019 року ситуація аналогічна.
  3. Відповідно, ні про який «проукраїнський зсув» у Харківській області та окремо згаданому автором того матеріалу Чугуївському районі ми говорити не можемо хоча б тому, що минулі вибори в сільських і селищних ОТГ взагалі не описуються партійно-ідеологічними категоріями «промайданних» і «контрмайданних» сил. Основний мотив виборців – особистісно орієнтоване голосування. Діючі сільські та селищні голови з великою часткою ймовірності перемогли б, балотуючись хоч від «Правого Сектора», хоч від «Опозиційного Блоку» – у виборах такого рівня для виборців партійний чинник відіграє мінімальну роль, тому робити висновки про зміну стійких закономірностей електоральної географії некоректно.
  4. Місцева команда «БПП-Солідарності» зуміла грамотно використати наявні у неї як президентської сили ресурси, щоб кооптувати в систему всіх потенційних переможців (виняток – Золочівська і Коломацька ОТГ, де ставка робилася нема на діючих селищних голів) і відстояти принципову вимогу щодо партійного суб’єкта висунення. Заяви опозиційних політиків про численні порушення і фальсифікації, що вплинули на результат виборів, розходяться з висновками спостерігачів. Насправді, результат виборів, як мінімум, в 5-ти з 7-ми ОТГ був вирішений наперед на етапі реєстрації, і ніякі фальсифікації тут ні до чого. Опозиційні сили, як і офіційні спостерігачі, фокусуються лише на формальній відповідності елементів виборчої кампанії чинному закону і тому можуть виявити лише так званий «жорсткий адміністративний ресурс». Тоді як ключову, що зумовлює результати виборів, роль відіграють неконкурентні умови і адміністративні чинники, які прямо не суперечать букві закону.
  5. Ідеологія прийнятого закону «Про державну службу» була покликана вивести президентську вертикаль, чиновників і взагалі всіх державних службовців з площини партійно-політичної боротьби, однак де-факто ситуація залишилася тією ж, незважаючи на формальну відповідність букві закону в питанні безпартійності для деяких осіб. Якщо говорити про неконкурентні переваги для партії влади, активне залучення у виборчий процес чиновників і підконтрольних бюджетників, то слід визнати значну роль подібних адміністративних чинників. «Бюджетник-опозиціонер» – це свого роду політичний оксюморон, внаслідок чого найбільш залежні від держави категорії разом з бюрократією місцевого самоврядування регулярно використовуються (у різних амплуа) президентськими партіями на виборах, і ця система знову продемонструвала свою стійкість.
  6. Окрім того, сам механізм створення ОТГ і отримання громадами подальших фінансових преференцій передбачає необхідність постійної взаємодії з обласною держадміністрацією, причому на будь-якому етапі адміністрація може виступати вето-гравцем. Саме тому у сільського/селищного голови, який ініціює створення ОТГ, по суті, немає іншої альтернативи, крім як погодитися на умови районної та обласної держадміністрацій. А державні адміністрації, у свою чергу, не виведені за рамки партійної боротьби і не просто працюють, а ще й несуть відповідальність за результат президентської партії на виборах, що і зумовлює початкову асиметрію стартових умов для електоральних суб’єктів. Можливо, саме через такі «правила гри», із якими згодні далеко не всі обрані (які внаслідок цього претендують на автономію від президентської вертикалі) сільські та селищні голови, у Харківській області створено так мало ОТГ в порівнянні з іншими регіонами.
  7. У той же час, розвиваючи контекст порівняння з іншими регіонами, слід визнати максимальну ефективність роботи місцевої команди «БПП-Солідарності», яка домоглася для себе таких результатів. Президентська сила у всіх областях має неконкурентні переваги, важелі тиску на місцевих голів, можливість заповнювати списки вчителями і лікарями, однак не у всіх регіонах «БПП-Солідарність», так би мовити, граючи білими і маючи вдвічі більше фігур, довела партію до перемоги. Стовідсотковий переможний результат у Харківській області, імовірно, був вкрай важливий для голови Адміністрації Президента Ігоря Райніна, який продемонстрував досить актуальне в контексті майбутніх виборів 2019 року вміння ефективно налагоджувати роботу «машин зі збору голосів» в рідному для себе регіоні.
  8. Підсумковому результату багато в чому сприяло не тільки те, що місцева команда «БПП-Солідарності» прагматично використовувала всі переваги, які традиційно має президентська партія в українській політичній системі, а й те, що інші партії на цих виборах зайняли досить дивну позицію. З 354-х зареєстрованих в Україні партій, у виборах в ОТГ Харківської області так чи інакше взяли участь тільки 10 політичних сил. Є, як мінімум, два об’єктивних чинника низької активності – по-перше, не було виборів в «міських» ОТГ з пропорційною системою і забороною на самовисування, по-друге, не так багато партій мають настільки розгалужену структуру місцевих організацій (суб’єктом висування на виборах в цих 7 ОТГ були районні організації). Разом із тим, «половинчаста» стратегія локально-формальної участі – це, можливо, саме абсурдне, що могли зробити партії. Який був сенс висувати завідомо програшних кандидатів, які проживають не на території ОТГ? Який був сенс висувати кандидатів в 2-3 округах ОТГ з 24-34-х? Ймовірна мотивація – відзвітувати перед партійним керівництвом «про активну участь, незважаючи на протидію влади». А де-факто своєю участю ці партії тільки легітимізували вибори і перемогу «БПП-Солідарності».
  9. Аргументи опозиції щодо «рекордно низької явки» як індикатора невдоволення владою також не витримують критики. На відміну від явки на виборах в Нововодолазькій ОТГ, де в квітні 2017 року на виборчі дільниці прийшло менше 30 % громадян, середня явка на цих виборах перевищила 40 %. Середня явка, що перевищує 40 %, є нормальним показником для Харківської області, яка завжди (починаючи з виборів 1991 року) демонструє більш низьку активність виборців, ніж в середньому по Україні. На місцевих виборах 2010 року явка в Харківській області склала 43 %, в 2015 році – 44 %, при цьому контекст масових місцевих виборів по всій країні з відповідною інформаційно-мобілізаційної кампанією апріорі передбачає більш високий рівень активності виборців, ніж точкові локальні вибори в ряді ОТГ. А сама по собі арифметична маніпуляція, при якій відсоток відданих за переможця голосів намагаються звести, множачи на відсоток явки, є просто некоректною.
  10. Показово, що в списку з 49-ти ОТГ, в яких перші вибори пройдуть 24 грудня, немає жодної об’єднаної громади з Харківської області. На минулих виборах було створено два прецеденти, які можуть демотивувати інших голів населених пунктів, що замислюються про створення ОТГ. Коломацький селищний голова Володимир Бабець і Золочівська селищна голова Тетяна Бондаренко були ініціаторами об’єднання, але з тих чи інших причин партія влади зробила ставку на інших кандидатів і використовувала весь свій ресурс, для того щоб діючі глави програли вибори. У результаті так і сталося, хоча та ж Тетяна Бондаренко на виборах 2015 року представляла саме президентську партію і активно допомагала кандидатам в обласну раду від «БПП-Солідарності» (зокрема, і Віктору Коваленко, який став згодом першим заступником голови ради).

Антон Авксентьєв, кандидат політичних наук

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

Опубліковано на сайті «Newsroom»

Матеріал підготовлений в рамках проекту, що реалізується за фінансової підтримки Європейського фонду демократії (EED) і Уряду Канади