«Зима близько»: тренди харківської політики (листопад 2019) | АНАЛИТИЧЕСКИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРИЯ ДЕМОКРАТИИ»

«Зима близько»: тренди харківської політики (листопад 2019)

Візит Президента до Харкова та призначення нового голови обладміністрації

Ключовою подією, яка визначила політичні тренди місяця, став візит до Харкова 6 листопада Володимира Зеленського і представлення нового голови Харківської ОДА. Зеленський прибув не один. Його супроводжували гендиректор «Укроборонпрому» Айварас Абромавичус, міністр МВС Арсен Аваков, 1-й замголови Офісу Президента Сергій Трофімов та народний депутат Олексій Кучер. Зеленський з командою відвідали заводи «Укроборонпрому» – державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» та Харківське державне авіаційне виробниче підприємство. Саме на авіазаводі в ході робочої наради з проблемних питань діяльності концерну «Укроборонпром» відбулася довгоочікувана подія харківського політичного життя – представлення нового голови Харківської облдержадміністрації, яким став Олексій Кучер.

На нараді, крім делегації, що прибула з Президентом, були присутні колишня губернаторка Юлія Світлична (яка займалася організацією заходу), голова облради Сергій Чернов, голова УВС області Валерій Сокуренко, п’ять харківських нардепів-мажоритарників від «Слуги народу», керівництво силових структур області, а також впливові бізнесмени Олександр Ярославський та Всеволод Кожемяко. Журналісти одразу помітили, що ані харківського міського голови Геннадія Кернеса, ані наближених до нього чиновників міськради, ані місцевих депутатів (крім Олексія Навроцького) на зустрічі не було, так само, як і голів райдержадміністрацій області та районів Харкова, ректорів харківських ЗВО та більшості директорів великих підприємств. Варто зазначити, що така ситуація досить нетипова для подібних заходів. На минулих представленнях губернаторів місцева владна «еліта» була присутня широким спектром, незважаючи на ідеологічні розбіжності.

Під час візиту риторика Володимира Зеленського була досить критичною як по відношенню до харківської міської влади, так і обласної. Президент обурився проблемами з опаленням та гарячою водою в Харкові та області, зробив зауваження про холод у приміщенні заводу, а також нагадав, що прекрасно знає про плани мерії щодо будівництва дороги через ринок «Барабашово» та протести підприємців з цього приводу. Тим самим Зеленський надіслав недоброзичливий меседж як в бік діючої міської влади, так і колишньої обласної. Втім, після представлення Кучера він подякував Юлії Світличній за роботу, дав зрозуміти, що розглядає її як чиновника зі «своєї орбіти» і висловив надію на її допомогу новопризначеному губернатору. Щодо Геннадія Кернеса Зеленський продемонстрував хоча й недоброзичливу, але не агресивну позицію. Під час спілкування з пікетувальниками, які під стінами авіазаводу вимагали створити тимчасову парламентську комісію для розслідування діяльності Кернеса, Зеленський їх вислухав, однак нічого конкретного не пообіцяв. Таким чином, Президент окреслив дистанцію між своєю командою та міським головою Харкова, але без відкритої конфронтації.

Більша частина наради на авіазаводі була присвячена не призначенню губернатора, а проблемам харківських підприємств «Укроборонпрому». Зеленський обурився, що на заводі імені Малишева з 2009 року побудований лише один танк, а у авіазаводу 3,5 млрд. грн. боргу, затримка зарплати, персонал масово звільняється, погані умови праці і навіть немає спецодягу. До вирішення останньої проблеми підключився один з відомих харківських підприємців Олександр Ярославський. Після його скарги на переслідування директора ХТЗ з боку СБУ Зеленський запропонував Ярославському профінансувати спецодяг для персоналу і додав, що тим підприємцям, які це зроблять, переслідування від СБУ не буде. На що Ярославський пообіцяв виділити кошти та вдягти робітників.

Присутність Олександра Ярославського та Арсена Авакова на нараді не залишилась непоміченою з боку харківських журналістів. Деякі з них зробили висновки, що саме завдяки Авакову Кучера було призначено на посаду голови ХОДА. А Ярославський своєю присутністю продемонстрував досягнення певних домовленостей з командою Зеленського. Як би не було, присутність на нараді Ярославського та Авакова, які є впливовими суб’єктами політичної та економічної боротьби за Харківську область – поганий сигнал для команди Геннадія Кернеса та інших регіональних політичних кланів.

Перші кроки Олексія Кучера на посаді голови ХОДА

З огляду на проголошений ЗеКомандою курс на оновлення влади, вірогідну підтримку Олексія Кучера з боку Арсена Авакова, а також ситуацію, яка склалася навколо губернатора в перші тижні після його призначення логічними виглядають і перші кроки нового очільника ХОДА на своєму посту. Він розгорнув діяльність за декількома напрямками: активна робота з ліквідації «недопрацювань» попередньої обласної влади в господарському секторі, певні кроки щодо заміни владної команди обладміністрації, заходи з запобігання можливого явного чи прихованого протистояння йому з боку місцевих політичних кланів, а також демонстрації наміру налагодити комунікацію з депутатським корпусом обласної ради.

У господарській сфері попередня влада залишила для Олексія Кучера низку невирішених проблем, суттєвих для місцевого електорату і пов’язаних зі стартом опалювального сезону. На початку місяця в деяких населених пунктах ситуація виявилася катастрофічною. Мова йде про відсутність опалення у школах та інших соціальних об’єктах, а також квартирах мешканців Роганської ОТГ, смт. Борки, м. Краснограду, м. Барвінкове, м. Куп’янська, Чкалівської ОТГ. Особливо скрутна ситуація склалася у трьох останніх. Причина – борги перед НАК «Нафтогаз» (119 млн. грн.), а у Чкалівській ОТГ – до того ж недобудована котельня, в якій передбачалось використовувати тверде паливо.

Олексій Кучер одразу взявся за вирішення цих проблем. 12 листопада він викликав до себе голову Чкалівської ОТГ Віктора Соловйова та обговорив з ним план дій. Скоріше за все, відбулися переговори і з чиновниками інших проблемних пунктів, а також по лінії «Нафтогазу». Результатом стало те, що 16 листопада до Чкалівської ОТГ, Куп’янську та Барвінкового подали тепло. А 18 листопада новий губернатор особисто відвідав Чкалівське, щоб пересвідчитися у результаті. Новий очільник області продемонстрував активність в ліквідації проблеми, а його прес-служба – грамотний піар. Таким чином, Кучеру вдалося не лише презентувати свої досягнення у вигідному в порівнянні з попередньою владою світлі, а й здобути певні передвиборчі дивіденди, адже для місцевого електорату проблеми опалення та гарячої води є досить чутливими.

Окрім того, Кучеру прийшлося вирішувати й інші питання організаційно-управлінського характеру. Так, після двадцяти вибухів боєприпасів у Балаклійському районі на території артилерійської бази він 15 листопада виїхав на місце та проконтролював ситуацію з ліквідацією наслідків ЧП. А 21 листопада відвідав аварійний міст на окружній дорозі біля Пісочину з метою моніторингу ходу ремонтних робіт. Рішення за результатами було оригінальним. Кучер доручив встановити онлайн-відеокамеру, щоб можна було спостерігати за ходом ремонтних робіт. Також протягом перших тижнів каденції новий голова ОДА брав участь у зустрічах та обговореннях різних питань з членами уряду, науковцями, іноземними дипломатами, а 21 листопада провів особистий прийом громадян. Усі заходи докладно висвітлювались на сайті облдержадміністрації та в ЗМІ.

Однак по відношенню до патріотично налаштованої частини місцевого електорату були і певні прорахунки нового голови області. Так, 21 листопада у День Гідності участі у урочистому мітингу біля палатки «Все для перемоги» Кучер не взяв (був його заступник Михайло Черняк). А 23 листопада, у День вшанування жертв Голодомору, у вікнах облдержадміністрації не було помічено скорботних свічок, що викликало обурення активістів, які вшановували пам’ять жертв на майдані Свободи. На відміну від губернатора, Юлія Світлична, тепер у статусі депутата облради та голови постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку у кампанії першого заступника голови облради Віктора Коваленка поклала квіти до Меморіального комплексу та відвідала музей пам’яті жертв Голодомору. Це зробив і Сергій Чернов, голова облради разом з депутатами та чиновниками Харкова та області, а також представниками релігійних організацій та дипломатами іноземних держав. Замість губернатора на цьому заході знову був Черняк.

Гучні справи проти місцевих чиновників

Тренд відкриття низки адміністративних та кримінальних розслідувань, фігурантами яких стали місцеві чиновники, набув актуальності саме у листопаді, хоча ознаки його формування спостерігалися ще наприкінці жовтня. Тоді колишньому заступнику Юлії Світличної Євгену Шахненку прокуратура оголосила підозру у службовій недбалості під час погодження документації на ремонт очисних споруд у Малій Данилівці, в результаті чого фірма-підрядник закупила матеріали за завищеними цінами за кошти бюджету і нанесла збиток державі. Шахненка взяли під частковий домашній арешт, який триватиме до 26 грудня.

У листопаді, після призначення Олексія Кучера губернатором подібні заходи впливу були застосовані як по відношенню до найближчого оточення Світличної, так і міського голови Геннадія Кернеса. Правоохоронні органи особливо активізувались, коли на 5 грудня було анонсовано чергове пленарне засідання облради і почала з’являтися інформація про можливі негативні рішення депутатів щодо новопризначеного губернатора. Зокрема, з’явилися повідомлення, що на депутатів облради та її голову Сергія Чернова чиниться тиск як з боку політичного клану Райніна/Світличної, так і Геннадія Кернеса з метою схилити їх до висловлення недовіри новому губернатору на майбутній сесії.

18 листопада СБУ провела обшуки у Департаменті будівництва та дорожнього господарства Харківської міськради, який очолює Володимир Чумаков, а також у помешканнях керівників департаменту. Обшуки відбулися в рамках розслідування злочинної схеми присвоєння бюджетних коштів на суму 1 млн. грн. В ході ремонтів доріг протягом 2016-2018 років залишки асфальтного грануляту продавалися підконтрольній чиновникам фірмі за заниженими у 5 разів у порівнянні з ринковими цінами, потім перепродавалися за реальною ціною. Двом керівникам Департаменту прокуратурою одразу було оголошено підозру. А 21 листопада підозру за ч. 5 ст. 191 Карного кодексу (розтрата державного майна в особливо великих розмірах) було оголошено вже шести чиновникам міськради. Сума розтрати зросла до 6 млн. грн. Заступнику Чумакова Ігорю Київському обрали запобіжний захід у вигляді арешту, але невдовзі випустили під заставу у 602 100 грн.

Іншим об’єктом силового впливу з боку правоохоронних органів стало найближче оточення голови харківської облради Сергія Чернова. 19 листопада з’явилася інформація, що у одного з його заступників провели обшук. У кого саме, не уточнювалось. Заступників у Чернова два – Віктор Коваленко та Володимир Скоробогач. Першого називають людиною Світличної, а другий – тесть нардепа від «Слуги народу» Олександра Бакумова. Приводом для обшуку стало відкриття справи про тендери за участі «кишенькових» фірм чиновника. Обшук проводили структури МВС – Головне слідче управління та Департамент стратегічних розслідувань. Заступник Чернова нібито був учасником злочинної групи і лобіював інтереси підконтрольних фірм у 2018-2019 роках. Використовувались комунальні підприємства облради та підрозділів ХОДА. Сам Чернов на питання журналістів про обшуки у його зама відповів, що нічого про це не знає і жодних документів з цього приводу від структур МВС не отримував. Цікаво, що першу інформацію про обшуки опублікував голова ХОДА Олексій Кучер на своїй сторінці у Facebook.

Оточення Юлії Світличної зазнало чергового удару у листопаді. 21 числа радниці Світличної Марії Андреас вручили підозру у підробці документів (ч. 4 ст. 358 КК України). Мова йшла про те, що її диплом про вищу освіту, який вона нібито отримала у НТУ «ХПІ», виявився підробленим, а в університеті підтвердили, що вона була виключена ще у 2000 році і диплому не отримала. Хоча за цією статтею передбачене невелике покарання (штраф або арешт до 6 місяців), але це явний сигнал для Світличної та її політичної групи, що можуть бути і більш серйозні справи.

Отже, така активність правоохоронних органів може розглядатися в якості превентивного заходу по відношенню до місцевих політичних кланів, зокрема групи Райніна/Світличної, Геннадія Кернеса і Сергія Чернова. Її вірогідна мета – запобігання саботажу діяльності новопризначеного губернатора Олексія Кучера та нейтралізація можливих або реальних намірів організувати якийсь демарш проти нього на майбутній сесії облради. Особливо скрутною виглядає ситуація для Сергія Чернова з огляду на велику вірогідність, що на нього тиснуть ще й групи Райніна та Кернеса. Спроби впливу на місцеві клани за допомогою силових структур можуть бути підтвердженням підтримки Кучера з боку Арсена Авакова і серйозності намірів чинного губернатора боротися за вплив в регіоні усіма можливими засобами.

Організаційні зусилля Олексія Кучера

Сам Олексій Кучер перебуває ніби осторонь означених корупційних скандалів, хоча активно й оперативно висвітлює кроки силовиків на своїй сторінці у Facebook. Очевидно, що його організаційна задача в світлі майбутньої сесії облради, а також майбутніх місцевих виборів полягає у здобутті лояльності з боку депутатів та формуванні у обладміністрації власної команди.

За першим напрямком у листопаді він докладав певні зусилля. 19 числа на своїй сторінці він повідомив, що знає про тиск на депутатів та голову облради з боку колишніх чиновників, і на 20 листопада анонсував зустріч з ними з цього приводу. До того ж пригрозив «колишнім», що прекрасно інформований про їхні інтриги, що Харківська область – не їхня приватна власність, і щодо них вже ведуться слідчі дії з боку правоохоронців, отже «на все буде адекватна відповідь». 20 листопада Кучер дійсно зібрав керівників депутатських фракцій та голів комісій облради і провів з ними бесіду. Участь у спілкуванні брав і Сергій Чернов. Але результат зустрічі губернатором не озвучувався. Можливо, бажаного ефекту він не отримав або не захотів давати інформацію опонентам. Показово, що людей з найближчого оточення Світличної, як і самої колишньої губернаторки, на зустрічі не було. На чию користь схилиться більшість облради, наразі неясно. Але деякі журналісти натякнули, що на майбутній сесії 5 грудня Юлію Світличну може чекати сюрприз.

Щодо формування власної команди в обладміністрації у листопаді Олексій Кучер поки не розгортав масштабної активності. Скоріше за все, її слід очікувати пізніше. 8 числа губернатор оголосив, що шукає нових голів райдержадміністрацій через соціальний проект перезавантаження влади Lift і запрошує взяти участь у конкурсі усіх бажаючих. Втім, деякі чиновники, що працювали з Юлією Світличною звільнилися самостійно, не очікуючи ініціативи з боку нового губернатора. Ще 6 листопада звільнився Анатолій Бабічев, заступник Світличної з гуманітарних питань, а також Вікторія Белявцева, керівник апарату обладміністрації. 8 числа пішов у відставку Вадим Данієлян, якого одразу взяли на посаду радника секретаря РНБО. На своїх посадах залишились три заступника голови ОДА: Марк Беккер, Олександр Скакун та Михайло Черняк. Однак, скоріше за все, Кучер невдовзі сформує власну команду, і в обладміністрації слід очікувати масових звільнень. На це вказують як певні управлінські традиції (новий губернатор приводить нову команду), так і проголошення гасла ЗеКоманди про повне перезавантаження влади, а також корупційний слід у діяльності окремих чиновників облдержадміністрації, від якого нова влада, скоріше за все, намагатиметься позбавитися.

Отже, найбільші організаційні зміни після приходу нового губернатора спостерігалися у тактиці його комунікації з депутатами облради. Тоді як у перезавантаженні апарату ХОДА особливих зрушень поки не відбулося. В плані організаційної активності у згуртуванні навколо себе депутатів Олексій Кучер змінив звичну для харківських губернаторів тактику комунікації з ними. Якщо за часів каденції попередніх голів ХОДА Райніна та Світличної депутатам досить важко було потрапити на особистий прийом до них, то Кучер демонструє відкритість і намагається активно контактувати з депутатами особисто. А плани його суперників зі швидкої дискредитації новопризначеного губернатора та налаштування проти нього більшості обласних депутатів виглядають все більш примарними.

Вектори активності Геннадія Кернеса

Вже наступного дня після візиту Володимира Зеленського до Харкова та представлення нового губернатора послідувала реакція від діючого міського голови. У своєму Телеграм-каналі Геннадій Кернес обурено висловився про ситуацію з ігноруванням його з боку Президента. Він перерахував усі верстви місцевої «еліти», яких не запросили на нараду за участі Зеленського і зауважив, що натомість там були присутні ті, «хто вміє присмоктуватися до влади». Окремо зазначив, що такий склад не вписується в реформу децентралізації. А щодо Кучера та його висловлення під час наради про Харків як окрему державу, мер у своєму стилі порадив «зняти з голови корону». Така бурхлива реакція з боку міського голови, скоріше за все, є наслідком усвідомлення погіршення передвиборного розкладу для нього, пов’язаного з призначенням нового голови ХОДА за підтримки найвпливовішої української політсили, перебування на боці ЗеКоманди давніх конкурентів Кернеса — Арсена Авакова та Олександра Ярославського, а також ігнорування харківського мера з боку Президента і очевидне зменшення перспектив не те що укласти якійсь таємні угоди з центральною владою, а й навіть отримати від неї нейтралітет на майбутніх виборах.

Листопад не був вдалим для Геннадія Кернеса і в господарській галузі, де зазвичай він набирає високі бали популярності, демонструючи імідж «міцного господарника». Схоже, міський голова у вкрай важливому для місцевого електорату питанні про старт опалювального сезону у листопаді програв новопризначеному губернатору.

В багатьох населених пунктах області ситуація з опаленням на початку місяця була напруженою, а в деяких – катастрофічною. Однак Олексій Кучер досить швидко відреагував, і вже за два тижні найбільш проблемні Куп’янськ, Чкалівське, Борки та Барвінкове були з теплом. В той же час у Харкові проблеми з запуском в будинках опалення не були остаточно вирішені протягом усього листопада. Особливо поганою виявилася ситуація в районах Центру, Павлового Поля, місцями – Олексіївського та Салтівського житлових масивів. На 12 листопада 181 будинок залишався без опалення. Поступово проблема ліквідовувалася, але й 18 числа у деякі будинки тепло не подали. В числі постраждалих також були об’єкти соціальної інфраструктури. Так, північний корпус університету ім. В.Н. Каразіна залишався без опалення й 21 числа, внаслідок чого у ньому призупинили заняття.

Ситуація у місті викликала масштабну хвилю обурення в соцмережах та місцевій пресі: критичні статті щодо міської влади з’являлися майже щодня. Особливо розкручувалася теза про те, що при бюджеті Харкова у 18 млрд. грн. у мерії є кошти на фонтани з мавпами та реконструкцію зоопарку, але немає на підтримку теплових мереж. У відповідальному за опалення КП «ХТС» – нестача робочих рук, борги з зарплатні, через що воно неспроможне якісно виконувати ремонтні роботи на теплопроводах та забезпечувати оперативну реакцію на аварійні ситуації. А від мешканців міста надходили постійні скарги до цього комунального підприємства та мерії. Втім, реакція міської влади була досить млявою.

Геннадій Кернес, на відміну від Олексія Кучера в аналогічній ситуації обласного масштабу, публічних заяв не робив, а його участь в управлінських заходах з ліквідації проблем з опаленням можливо і мала місце, але широкого висвітлення у підконтрольних медіа не отримала. Тактика відстороненості міського голови від актуальної для харків’ян проблеми в гарячій фазі її розгортання з подальшим визначенням «винних» підлеглих та їх публічним пресингом в принципі характерна для Геннадія Кернеса і неодноразово демонструвалася в минулому. Але у випадку з проблемою початку опалювального сезону етап «відстороненості» мера дещо затягнувся. На «винних» він так і не вказав і заходів щодо них не продемонстрував. У публічному висвітленні зусиль з нейтралізації невдалого початку опалювального сезону Кернес значно відставав у листопаді від свого потенційного суперника на майбутніх виборах Олексія Кучера.

Інший напрямок діяльності Геннадія Кернеса, який може впливати на майбутні місцеві вибори, не відрізнявся новизною та оригінальністю. Мова йде про роботу з ідеологічного розділення електорату і позначення «свого» електорального поля, а саме – проросійської більшості. Зокрема, з цією метою у листопаді Кернес знову взявся за перейменування проспекту імені Григоренка на маршала Жукова. Незважаючи на те, що апеляцію на рішення суду про незаконність перейменування проспекту мерія програла, 20 листопада, за ініціативи ветеранських організацій, вона знову підняла це питання. Міськрада ініціювала електронне голосування щодо перейменування проспекту, а також запропонувала в якості громадського обговорення надсилати пропозиції на свою пошту.

23 листопада харківська мерія подала черговий позов, але тепер до окружного адміністративного суду Києва, а об’єктом претензій став Український інститут національної пам’яті. Мерія вимагала заборонити Інституту втручатися у її діяльність та надсилати листи з вказівками щодо перейменувань об’єктів топоніміки та вшанування пам’яті окремих особистостей. Такі листи дійсно надходили до міськради. І в них йшлося не лише про перейменування проспекту, а й про інший напрямок активності міської влади щодо експлуатації образів історичних діячів.

Справа у тому, що ще 28 серпня на засіданні виконкому міськради було прийнято рішення про вшанування пам’яті почесного громадянина Харкова, генерал-майора Юрія Шрамка. З цією метою вирішили встановити меморіальну дошку на будинку, у якому він жив, і 4 листопада це рішення було виконане. Але такий крок викликав обурення місцевих націонал-патріотичних організацій. Адже, Шрамко з 1963 по 1991 роки працював у КДБ і обіймав у цій структурі високі посади. Відповідно, увіковічення пам’яті такої особи суперечить прийнятому в Україні закону про декомунізацію. Вже 5 листопада меморіальну дошку демонтували представники «Нацдружини» і віднесли її до мерії. Невдовзі робітники комунальної служби повернули дошку на будинок. А активісти її пошкодили, обливши зеленкою та червоною фарбою.

Тяганина з дошкою хоча зовні і виглядає новим напрямком активності міської влади і в деякому сенсі може вважатися одним із трендів листопада. Але її тактична сутність та спрямованість не відрізняються оригінальністю. Скоріше це «варіація на тему» електорального розколу від міської влади. А Геннадій Кернес грає у ній звичну роль «захисника» ідеологічних інтересів більшої частини харківського електорату у протистоянні з «поганими» націоналістами.

Примітною ініціативою в розрізі завоювання симпатій електорату стало прийняття та затвердження міською радою 27 листопада звернення до голови Верховної Ради Дмитра Розумкова та прем’єр-міністра Олексія Гончарука з приводу надання переселенцям з Луганської та Донецької областей можливості голосувати на місцевих виборах за місцем фактичного проживання. Справа, скоріше за все, у тому, що у Харкові та області таких осіб дуже багато (тільки у місті на обліку перебувають 86 937 переселенців, з яких більше 75 000 – виборців). А з огляду на ідеологічні орієнтири більшості з них, прийняття запропонованого харківською мерією рішення та його закріплення на законодавчому рівні може додати суттєвої електоральної підтримки кандидатурі Геннадія Кернеса на виборах мера. На це, вочевидь, і розрахована ініціатива міської влади.

Перемога Ігоря Райніна  у боротьбі за обласну франшизу «Опозиційної платформи-За життя»

Вірогідність отримання Ігорем Райніним обласної франшизи партії «Опозиційна платформа-За життя», про яку ми писали в одному з попередніх матеріалів, у листопаді стала реальністю. 27 числа у харківському офісі партії відбулося обрання Ігоря Райніна головою її обласного осередку. На захід приїхав один з лідерів партії Юрій Бойко, а присутні члени обласної організації проголосували за Райніна майже одноголосно (двоє утримались). У своїй промові перед голосуванням Бойко відкрив «таємницю» і повідомив, що Ігор Львович був з партією вже давно, але про це не можна було говорити. І додав, що на посаді голови Адміністрації Президента часів Порошенка Райнін неухильно відстоював інтереси Сходу України, не даючи принизити цей регіон націоналістичній владі, і на цьому ґрунті ще тоді об’єднався з лідерами «ОПЗЖ».

Те, що саме Райніну вдалося укласти союз з «ОПЗЖ» залишалося прихованим для спостерігачів до останнього. Протягом листопада чіткої інформації про це у медіа-простір не надходило. Як з боку команди Райніна, так і «Опозиційної платформи» трималася інтрига. Лише 24 листопада Ігор Райнін дав інтерв’ю одному з українських інтернет-видань, у якому можна було помітити певні ознаки, що боротьба за франшизу «ОПЗЖ» можливо скоро завершиться на його користь. У цьому інтерв’ю Райнін у нетиповій для нього  прямій формі повідомив про свої ідеологічні розходження з Петром Порошенком з питань політики щодо південно-східних регіонів під час перебування на посаді голови Адміністрації Президента і категорично відмежувався від теперішньої позиції «Євросолідарності». А також схвально відгукнувся про «Опозиційну платформу-За життя» та кроки її лідерів по ситуації на Сході, зазначивши, що вони багато роблять для встановлення миру, а їх позиція найбільш зрозуміла та послідовна.

Інтерв’ю досить швидко було розтиражовано іншими ЗМІ. А персона Райніна зазнала критики у соцмережах з боку прихильників колишнього президента Порошенка і була позначена маркером «зрадник».

До речі, інтерв’ю більш-менш визначило й інші позиції Ігоря Райніна. Так, по ситуації з візитом Володимира Зеленського до Харкова 6 листопада він майже дослівно повторив пасаж Геннадія Кернеса про неправильну позицію ігнорування мера міста та інших представників місцевої «політеліти». До того ж назвав свої стосунки з Кернесом нормальними і робочими, а також підтвердив, що співпрацював та зустрічався з ним. Щодо Олексія Кучера, його компетентності та передвиборних перспектив Райнін висловився скептично і, навіть, дещо глузливо. А щодо політичного майбутнього Юлії Світличної – оптимістично. Нарешті, висловив підтримку політиці Володимира Зеленського та повагу його зусиллям по мирному врегулюванню ситуації на Донбасі.

Отже, листопад для клану Райніна/Світличної виявився не таким вже й невдалим в плані політичної боротьби, як це виглядало на початку – в середині місяця. Попри те, що Світлична втратила посаду голови облдержадміністрації, в кінці місяця Ігор Райнін виграв тривалу боротьбу за франшизу «Опозиційної платформи-За життя» і став головою обласного осередку партії. А високий рейтинг цієї політсили в харківському регіоні та наявність впізнаваної й досить популярної у місцевого електорату кандидатури Юлії Світличної суттєво посилюють позиції групи Райніна у майбутній передвиборній боротьбі у порівнянні з іншими потенційними претендентами на місцеву владу.

Резюме

Дослідницький центр «Соціальний моніторинг» в період з 6 по 11 листопада провів опитування харківського електорату щодо підтримки партій та кандидатів на майбутніх місцевих виборах. За результатами виявилося, що на першому місці за симпатіями знаходиться партія «Слуга народу» (26%), «Довіряй ділам» – на другому (25%), а на третьому – «Опозиційна платформа-За життя» (13%). Опитування того ж Центру щодо кандидатів на посаду мера Харкова дало такі результати: за Геннадія Кернеса готові віддати голоси 50% опитаних, за Юлію Світличну – 14%, за Олександра Фельдмана – 8%. Рейтинг Олексія Кучера значно нижчий – всього 1%.

Результати досить показові і не оптимістичні для новопризначеного голови Харківської ОДА. Очевидно, що Олексію Кучеру доведеться будувати свій рейтинг майже з нуля, а використати популярність президентської партії і самого Зеленського вже не вдасться – їх рейтинги за цим та іншими опитуваннями неухильно знижуються. Цей процес виглядає закономірним з огляду на тенденцію зниження рейтингів новообраної влади через 3-5 місяців від початку правління, що характерно для усіх електоральних циклів. Отже, Кучеру доведеться докласти титанічних зусиль та задіяти усі можливі механізми, якщо він має намір балотуватися на посаду мера Харкова. Скоріше за все, саме Олексій Кучер стане суперником Геннадія Кернеса та інших можливих претендентів у майбутній боротьбі за мерське крісло. Принаймні, наразі інших кандидатур від ЗеКоманди не спостерігається.

Події та тенденції листопадового політичного процесу дозволяють виділити фактори, які, скоріше за все, стануть визначальними у майбутній динаміці рейтингу Олексія Кучера. Серед позитивних можна відмітити: активність нового губернатора у налагоджуванні комунікації з депутатами облради та у підконтрольних йому сферах господарської діяльності, інституційну підтримку з боку команди діючого Президента, силову підтримку з боку обласних структур МВС, а можливо – і Арсена Авакова, який давно має амбіції щодо контролю Харкова та області. Серед негативних факторів виділяються: суттєвий спротив з боку місцевих політичних кланів Райніна/Світличної та Геннадія Кернеса, відсутність популярності серед місцевого електорату (більшість просто нічого не знає про Кучера), обмежені інформаційні ресурси у його розпорядженні, а також стислий час для розгортання кампанії з підвищення власного рейтингу.

Для політичних груп Райніна/Світличної та Геннадія Кернеса ситуація з популярністю серед місцевого електорату поки що виглядає кращою, ніж у Олексія Кучера. Особливо це стосується рейтингу Геннадія Кернеса щодо посади мера міста.

Позитивними чинниками для цих кланів можна вважати: їх досвідченість у політичній боротьбі, вміння застосовувати в ній усі доступні механізми, можливість ситуативної співпраці між ними для боротьби з іншими конкурентами (що було неодноразово продемонстровано, зокрема, на серпневій сесії облради для зниження впливу Олександра Фельдмана), порівняно високу популярність серед місцевого електорату, доступність місцевих ЗМІ.

Для Райніна/Світличної додатковим і досить вагомим фактором стало у листопаді отримання регіональної франшизи «Опозиційної платформи-За життя», що значно посилює їх передвиборчі позиції. А Геннадій Кернес, скоріше за все, тепер орієнтуватиметься на самостійну участь у виборах, що для нього є досить реальним з огляду на високий рейтинг. Можливо навіть, що він піде на вибори не з партією «Довіряй ділам», а з іншою, створеною ним нещодавно партією «Блок Кернеса-Успішний Харків».

Серед негативних факторів для цих двох кланів можна відзначити: відсутність підтримки з боку президентської команди та силових структур, розпочатий у кінці жовтня – листопаді тиск з боку правоохоронних органів, невдалий початок опалювального сезону. Остання обставина може зіграти злий жарт з рейтингами претендентів на майбутніх виборах, адже місцевий електорат досить чутливий до подібних життєвих питань. Особливо це стосується Геннадія Кернеса, адже виглядає так, що у листопаді він програв Олексію Кучеру перший раунд протистояння за «опалювальною» лінією впливу на електорат. У Харкові вибухнув скандал через невдалий початок опалювального сезону, і Кернес на нього публічно не зреагував. А ситуація в області була висвітлена у медіа-просторі так, ніби Олексію Кучеру вдалося оперативно ліквідувати наслідки недбалої діяльності попередньої губернаторки і організувати подачу тепла у проблемні населені пункти.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».