Вибори у 179 окрузі: тренди зимової частини кампанії | АНАЛИТИЧЕСКИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРИЯ ДЕМОКРАТИИ»

Вибори у 179 окрузі: тренди зимової частини кампанії

У моніторинговому огляді Аналітичний центр «Обсерваторія демократії» дослідив хід кампанії проміжних виборів-2020 у 179 окрузі Харківщини і з’ясував в чому полягають її основні тренди, як проявляється активність різних політичних сил та кандидатів в агітаційному процесі, а також – наскільки кампанія в окрузі відповідає принципам демократичності і врахування інтересів електорату.

Після призначення Олексія Кучера головою Харківської облдержадміністрації та складання ним депутатських повноважень у мажоритарному окрузі № 179, від якого він пройшов до Верховної Ради, були оголошені проміжні вибори. Рішення ЦВК про їх проведення було прийнято на засіданні 13 грудня. Від цього ж числа  на сайті установи оприлюднено Постанову №1983 «Про призначення проміжних виборів народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі № 179 (Харківська область)», згідно якої вибори відбудуться 15 березня. Документ було опубліковано у загальнодержавних друкованих ЗМІ 15 січня, а виборчий процес розпочався наступного дня.

До 3 лютого тривало висування кандидатів, до 13 лютого кандидати подавали документи до ЦВК, після чого комісія їх реєструвала. Всього виявилося 43 бажаючих взяти участь у виборчих перегонах, але трьом з них ЦВК відмовила в реєстрації. Таким чином, було зареєстровано 40 кандидатів. Такий кількісний показник є рекордним для Харківської області у порівнянні з минулими парламентськими виборами. Однак, якщо порівнювати з проміжними виборами в окремих округах України, спостерігалися й вищі показники. Так, у 2015 році у 205 окрузі Чернігівщини брав участь 91 кандидат.

До 2 березня кандидати мали право відмовитися від балотування, а їх остаточний список сформовано 4 березня. 27 лютого один з кандидатів, самовисуванець Михайло Соколов написав заяву про відмову балотуватися і ЦВК прийняла рішення про скасування його реєстрації (Постанова №62 від 27.02.2020 р.). А в останній день кандидатка від «Слуги народу» Вікторія Алєксєйчук та самовисуванець (який є членом партії «Опозиційна платформа-За життя») Олександр Діденко вирішили відмовитися від подальшої участі у перегонах. 3 березня відбулося засідання ЦВК, на якому з цього приводу прийнято відповідне рішення. Таким чином, кандидатів на отримання мандата народного депутата від округу налічується 37.

Характеристика та проблеми округу

179 округ включає великі міста Лозову та Красноград (центр округу), а також 5 районів  Харківської області: Лозівський, Зачепилівський, Кегичівський, Красноградський та Сахновщинський. Окружна виборча комісія розташована в Краснограді за адресою вулиця Бєльовська, 88 (приміщення районної бібліотеки). Станом на 31 січня в окрузі налічується 150 422 виборців і 189 виборчих дільниць (це – найбільша кількість з усіх округів Харківщини). З них: 74 малих дільниць (до 500 виборців), 87 середніх (500-1500 виборців) і 28 великих (більше 1500 виборців).

Найбільше місто округу – Лозова, з однойменною залізничною вузловою станцією. Тут налічується й найбільша кількість виборців серед усіх районів округу, а разом з виборцями Лозівського району показник складає майже половину усього місцевого електорату (72 418 у Лозовій та Лозівському районі проти 78 004 у всіх інших районах).

В окрузі багато віддалених населених пунктів із погано розвинутою інфраструктурою та незадовільним транспортним сполученням. В цілому, округ переважно аграрний, хоча у деяких районних центрах є великі підприємства, в тому числі — газовидобувні. Окрім залізничного вузла, у Лозовій є містоутворюючий Лозівський ковальсько-механічний завод (ЛКМЗ). Тут працюють близько півтори тисячі робітників. Значення заводу ще й у тому, що він забезпечує теплом більшість районів Лозової.

Проблеми округу, які потребують вирішення, й про розв’язання яких роздають обіцянки кандидати в нардепи, в цілому, типові для усіх районів Харківщини: поганий стан доріг та забезпечення приміським транспортом, потреби капітальних ремонтів соціальних та культурних об’єктів, незадоволеність медичною реформою, а також зношеність комунікацій та житлового фонду, високі тарифи та неоднозначне ставлення до законопроекту про зняття мораторію на продаж землі.

Видимою в ході передвиборної кампанії стала проблема зношеності будівлі КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Красноградського району». Акцентована необхідність розбудови спортивної інфраструктури міст. Кандидатка Юлія Світлична вже включила цей аспект роботи в окрузі до своєї піар-кампанії, відвідавши побудований за часів її губернаторства басейн у Лозовій та 2 спортивних комплекси у Краснограді і презентувавши їх як власні досягнення. У Краснограді гостро стоїть проблема утилізації сміття, адже полігон побутових відходів переповнений. Це негативно впливає й на екологічну обстановку в місті. Тому деякі кандидати у своїх програмах обіцяють вибити кошти на будівництво сміттєпереробного заводу в разі їх обрання депутатами. Актуальною проблемою, що має соціальне значення, є нестача робочих місць. А індивідуальний вимір для електорату має проблема високих тарифів за комунальні послуги. У Лозовій навіть відбувалися мітинги з цього приводу.

В Лозовій також гостро стоїть місцевий варіант конфлікту «дороги через ринок» на зразок харківської «проблеми «Барабашово»: міська влада планує побудувати дорогу через авторинок, а підприємці проти, адже магістраль проходитиме по території, де зараз стоять їх торгові точки. З цього приводу торговці навіть перекривали територію бетонним барикадами і неодноразово зустрічалися із представниками мерії для розв’язання конфлікту.

І актуальною проблемою, на якій деякі кандидати в нардепи не оминули пропіаритись, є затримки зарплати працівникам Панютинського вагоноремонтного заводу через простій цехів та підрозділів, який обумовлений відсутністю матеріалів, а в цілому – неефективним керівництвом заводу. Робітники неодноразово писали листи з цього приводу до різних інстанцій, але проблема не вирішувалася, а 12 лютого провели збори з запрошенням очільників міськради і навіть пообіцяли перекривати залізничні колії та автодороги, якщо влада не зверне увагу на завод. Проблема була жваво підхоплена усіма активними кандидатами і використана в якості агітаційного кейсу, так само, як і проблема ворожого ставлення електорату до законопроекту про продаж землі.

Виборчий бекграунд округу

На позачергових парламентських виборах 2019 року в окрузі проголосували 74 976 виборців, що становило 51,01 %  місцевого електорату. Переможцем став Олексій Кучер, висуванець від партії «Слуга Народу», із результатом 50,61 % (37 127 голосів). На другому місці опинився голова харківської облради Сергій Чернов, який також балотувався тут (17,25%), на третьому — діючий на той час нардеп від округу Анатолій Гіршфельд (11,26% ). Всього у парламентських перегонах 2019 року балотувалися 10 кандидатів: 2 самовисуванці (один з них Гіршфельд), а 8 від різних партій (серед них – Кучер від «Слуги народу» та Чернов – від «Опозиційного блоку»).

179 округ: вибори за мажоритарною системою
рік виборів  трійка переможців висування результат %
2012 1 Анатолій Гіршфельд Партія регіонів 45,16
2 Сергій Петренко Удар 13,56
3 Михайло Ярещенко Комуністична партія України 12,4
2014 1 Анатолій Гіршфельд самовисування 24,23
2 Василь Грицак самовисування 18,36
3 Сергій Сліпченко Блок Петра Порошенка 8,51
2019 1 Олексій Кучер Слуга народу 50,61
2 Сергій Чернов Опозиційний блок 17,25
3 Анатолій Гіршфельд самовисування 11,26

Результат голосування у 2019 році став досить неочікуваним. Адже протягом попередніх електоральних циклів територія округу фактично була «вотчиною» Анатолія Гіршфельда. До Верховної Ради Гіршфельд проходив тричі: на виборах 2002 року (тоді «нарізка» округів була іншою) він переміг із результатом 30,65% голосів, у 2012 р. – 45,16%, а у 2014 р. – 24,23%.

179 округ: вибори за партійними списками
рік виборів трійка партій — переможниць результат %
2012 1 Партія регіонів 40,97
2 Комуністична партія України 25,19
3 УДАР 12,77
2014 1 Опозиційний блок 26,37
2 Блок Петра Порошенка 14,75
3 Комуністична партія України 11,27
2019 1 Слуга народу 50,84
2 Опозиційна платформа – За життя 25,41
3 Опозиційний блок 4,93

Перемога «Слуги народу» за партійними списками у 2019 році так само вибивається із загальної картини електорального бекграунду округу. Адже в попередні електоральні цикли в районах, які у 2012 році увійшли до 179 округу, за партійними списками з суттєвою перевагою постійно перемагала «Партія регіонів» (2006 р. – 51,39%, 2007 р. – 53,58%, 2012 р. – 40,97%). А у 2014 році перемогла її спадкоємиця – партія  «Опозиційний блок», хоча уже не з такою вагомою перевагою (26,37% у «Опоблока» проти 14,75% — у «Блока Петра Порошенка», який посів друге місце).

Отже, зазвичай лідируючі позиції у виборчих перегонах в окрузі займали партії проросійської орієнтації, а в голосуванні виборців за мажоритарників переважав місцевий патріотизм і орієнтир на особистість кандидата. Анатолій Гіршфельд, який вигравав декілька виборів підряд, має безпосереднє відношення до життєдіяльності округу: він –власник Лозівського ковальсько-механічного заводу (ЛКМЗ), потужності якого до того ж забезпечують 80% теплопостачання міста.

Вибори 2019 року в окрузі стали виключенням з загальної електоральної картини останнього десятиліття. Виграш Кучера та «Слуги народу», очевидно, був зумовлений протестними настроями електорату. А з огляду на закономірне падіння рейтингу цієї політсили зараз і слабкість політичної фігури Кучера, можна очікувати, що симпатії електорату поступово повертатимуться в традиційне русло.

Чи це дійсно так, можна буде в певній мірі відстежити на проміжних виборах 2020 року. Але «ОПЗЖ» не висунула на них свого кандидата. Тому «партійні» орієнтири електорату проаналізувати за їх результатами не вдасться. А ось чи повернувся електорат в русло місцевого патріотизму і наскільки важливу роль зіграє впізнаваність кандидата та його участь (принаймні, активно демонстрована) у життєдіяльності округу, проміжні вибори покажуть. Якщо, звичайно, вони пройдуть відповідно до законодавства та демократичних стандартів. Фактично, ці вибори стануть своєрідною репетицією майбутніх місцевих.

Спектр кандидатів

З повним переліком кандидатів та їх стислим «дос’є» можна ознайомитися у спеціальному розділі на порталі ЦВК. Проаналізувавши представлену інформацію, можемо констатувати, що, окрім великої кількості учасників перегонів, спектр бажаючих здобути мандат відрізняється різноманіттям вікового, професійного, територіального та партійного представництва, а у гендерному співвідношенні, на відміну від літніх парламентських виборів в окрузі, представлено багато жінок.

Хоча Законом «Про вибори народних депутатів України» 2012 року (за яким проходять вибори у 179 окрузі) не запроваджено офіційних гендерних квот для виборчого процесу, а розроблений для цього ще у 2014 році спеціальний законопроект так і не був проголосований (у 2019 році його відкликали), в самому процесі законотворчості за цією проблематикою пропонувалися 30% або 40%-ні гендерні квоти для жінок. Як бачимо, гендерне співвідношення кандидатів на виборах у 179 окрузі навіть перевищує ці показники: жінок зареєструвалося 43,2 %.

За віковим показником — найбільше кандидатів 30-40 років, а найменше – до 30 років, що в цілому характерно для виборчого процесу. А за професією більше всього кандидатів, які працюють у бізнесі: від приватного підприємництва – до різних посад у великих компаніях. На другому місці – тимчасово непрацюючі. Навряд чи вони мають реальні плани працевлаштуватися шляхом отримання мандата, адже більшість з них балотуються від маловідомих партій. Трохи менше кандидатів, які мають професію юриста, і тих, хто в діаграмі потрапив до категорії «інше» (зайняті в громадському секторі, політиці, військовій службі тощо).

Пояснити високу активність кандидатів у висуванні в округузі досить просто – 27  претендентів на депутатський мандат з 37-ми йдуть від політичних партій, а серед них переважають дрібні партії на зразок «Нові Рубежі», «Добрий Самарянин», «Власна Сила», «Захист» і тому подібні. Деякі з них висунули кандидатів, щоб не втратити реєстрацію через свою неучасть у виборах протягом останніх 10 років, а інші (створені нещодавно)  – щоб якимось чином «відмітитися» і забезпечити собі показник активності на майбутній десятилітній період (адже наступні вибори будуть проведені за пропорційною системою і партії взяти участь у виборах в одному окрузі не вдасться). Сумнівно, що кандидати від них мають серйозні амбіції щодо здобуття мандату.

Переважаюча більшість кандидатів проживають поза межами округу: в сукупності таких 36. Серед них є як ті, що, скоріше за все, обізнані з проблемами округу і він для них  – у зручній транспортній доступності, адже вони мешкають у Харкові або області (13 осіб). Але переважають так звані «парашутисти» – ті, хто взагалі живе у Києві або інших регіонах, і, очевидно, про проблеми округу навряд щось змістовне знає. Таких – 23. І лише 1 кандидат мешкає  в окрузі, безпосередньо кожного дня має можливість спілкуватися з електоратом і знає усі нюанси життя округу «зсередини».

Серед партій-лідерів, які пройшли влітку до парламенту, своїх кандидатів спочатку висунули «Слуга народу» та «Європейська Солідарність», а після зняття з реєстрації «Зе-кандидатки» Вікторії Алєксєйчук (яка влітку балотувалася від цієї ж партії по  174 округу, але програла Фельдману) залишилась лише одна Вікторія Пташник від «Європейської Солідарності». Ця кандидатка з Києва, була нардепом 8 скликання Верховної Ради (пройшла на виборах 2014 року від «Самопомочі», але у 2015 була виключена з фракції через голосування за законопроект по децентралізації), влітку 2019 р. балотувалася по 223 округу від «Голосу», але не пройшла.

Інші 3 партії, які мають свої фракції у Верховній Раді, своїх кандидатів не запропонували. Якщо для «Голосу» такий крок виглядає зрозумілим (участь у цих виборах навряд чи мала б перспективу), а ВО «Батьківщина», скоріше за все, вирішила не витрачати зайві ресурси, то відсутність кандидата від «Опозиційної платформи-За життя» викликає питання. Адже подібні проросійські партії, як свідчить виборчий бекграунд 179 округу, досить популярні у місцевого електорату і були лідерами перегонів майже в усі минулі виборчі кампанії, за виключенням 2019 року.

Але з огляду на те, що головою обласного осередку «ОПЗЖ» було обрано Ігоря Райніна, а в окрузі балотується Юлія Світлична (яку навряд чи можна вважати окремим від Райніна політичним суб’єктом), позиція «ОПЗЖ» стає логічною. Хоча Світлична йде як самовисуванка, але загальний розклад наводить на певну думку щодо того, кого саме підтримає обласний осередок партії у виборчій кампанії. До того ж, партія отримала 2 місця у складі окружної виборчої комісії, одне з них – посада заступника голови. Це дає місцевому керівництву політсили бачення ходу виборчої кампанії «зсередини» та в деталях, і в певній мірі – контроль над процесом. Виглядає так, що Світлична та Райнін вирішили використати усі можливі шанси для здобуття політичної влади, і не факт, що в разі отримання депутатського мандату, вони на ньому зупиняться.

Асоційованим з «ОПЗЖ» кандидатом виступав й Олександр Діденко, який йшов на вибори шляхом самовисування, але є членом партії. З огляду на це, керованість дій цього претендента з боку місцевого керівництва «ОПЗЖ» одразу приходила на думку. А те, що він в останній можливий термін — 3 березня — зняв свою кандидатуру (хоча й не заявляв, що на користь Світличної), було прогнозованим і очікуваним.

Заміна половини ОВК та усіх голів РДА округу: підозрілі кроки влади

За Постановою ЦВК № 14 від 24 січня 2020 року був затверджений склад окружної виборчої комісії. До неї увійшло 12 осіб: від політичної партії «Слуга народу» – 2 представники (один з них – голова комісії), від «Опозиційної платформи-За життя» – також 2 (в тому числі – заступник голови), 2 – від «Європейської солідарності» (з них один – секретар комісії), по одному – від «Партії Шарія» та «Радикальної партії Олега Ляшка», і четверо – від Голови Центральної виборчої комісії. Отже, керівні посади ОВК отримали представники трьох топових українських партій, які пройшли влітку до парламенту.

Але затверджений склад окружної комісії не утримався й місяця. Протягом цього періоду ЦВК 3 рази вносила до нього зміни: згідно Постанови №21 від 03.02.2020 р. члени комісії від Голови ЦВК Іхненко та Кривонос були замінені на Медведєву та Цуканову, Постановою №46 від 19.02.2020 р. представниця «Партії Шария» В’язовська поступилася місцем Бойко. Але найбільш епічні заміни сталися згідно Постанови №57 від 24.02.2020 р., коли рівно через місяць після первинного затвердження складу комісії половину її членів (6 осіб) — усіх представників від «Слуги народу» та від Голови Центральної виборчої комісії (в тому числі – очільника ОВК) — було повністю замінено на інших представників.

До того ж, 28 лютого розпорядженнями Президента (№ 164/2020-рп, 166/2020-рп, 167/2020-рп, 168/2020-рп, 169/2020-рп) було замінено голів райдержадміністрацій в усіх пяти районах округу. Новопризначеними посадовцями стали: у Сахновщинському районі – Максим Карплюк, у Лозівському – Андрій Зассеєв, у Красноградському – Олександр Кайдаш, у Кегичівському – Джамал Стаценко, у Зачепилівському – Олена Петренко.

З них Зассеєв та Кайдаш добре відомі як друзі губернатора Кучера. А Кайдаш, до того ж, – тим, що очолював передвиборчий штаб Кучера в літню парламентську кампанію, а під час його депутатства був помічником на громадських засадах. У січні він навіть заявляв намір балотуватися по 179 округу і розпочав агітацію, але невдовзі відмовився від цієї ідеї. Пояснив тим, що отримав від Кучера пропозицію стати головою Красноградської РДА і вже подав декларацію.

В цілому, заміна половини ОВК у 179 окрузі від правлячої політсили разом із терміновим призначенням нових голів РДА в усіх його районах є досить підозрілими кроками влади, адже можуть бути свідченням підготовки до застосування адмінресурсу в ході виборчої кампанії. Політологи вже застерігають ЗеКоманду від такого недалекоглядного маневру. Його вірогідність зберігається навіть після зняття Алєксєйчук з реєстрації. Вибори у 179 окрузі стануть тестом для правлячої політсили, перш за все, на здатність дотримуватися принципів демократичності та законності у виборчому процесі.

Агітаційна активність кандидатів в соцмережах

Соцмережі хоча і не є обов’язковим майданчиком для передвиборної агітації, але аналіз активності кандидатів тут дає уявлення про ступінь комунікації з електоратом у онлайн-режимі. А їхні акаунти можуть розглядатися в якості своєрідного «звіту про діяльність» у вигляді фото- відео- та текстових доказів участі претендентів у виборчій кампанії. Звичайно, не усі кандидати висвітлюють свою діяльність у соцмережах, але ті, хто всерйоз претендують на мандат і кому є що сказати та показати, це зазвичай роблять. А по співвідношенню активності у соцмережах можна зробити умовну екстраполяцію і на реальну активність претендентів.

Юлія Світлична розпочала «виборчу» тему у своєму акаунті постом від 12 лютого з заявою про намір взяти участь у виборах в 179 окрузі, акцентувавши увагу, що людям необхідний захист, увага, розвиток громади та вирішення конкретних проблем. Таким чином, одразу був взятий курс на комунікацію з електоратом. Подальший контент повністю присвячувався активності претендентки у виборчій кампанії. З 16 по 29 лютого тут було розміщено 8 змістовних постів з фото і відео про зустрічі з виборцями, відвідання різних населених пунктів округу, культурних заходів, соціальних та промислових об’єктів, виявлення нагальних проблем, а також про свої досягнення часів губернаторства в окрузі (зокрема, піар на лозівському басейні та спорткомплексі в Краснограді, які було відкрито за часів її каденції і тепер презентуються в якості особистої заслуги). Активізація в акаунті відчутна, особливо з огляду на те, що за попередні півтора місяця з початку 2020 року Світлична опублікувала всього 11 дописів.

Особливу увагу було приділено проблемам Панютинського вагоноремонтного заводу, обговоренню з виборцями негараздів медичної галузі, високих тарифів за «комуналку», несприйняття земельної реформи. Втім, через втрату посади голови облдержадміністрації і відсутність дієвих важелів впливу для розв’язання виявлених проблем, Світлична зосередилася на критиці діючої влади з формулюванням вимог та рекомендацій. В агітаційній кампанії Світличної використовується як багатий «губернаторський» бекграунд, та здобуті в ті часи організаційні ресурси й навички, знання нюансів округу, так і активна робота з виборцями та демонстрація готовності докладати зусилля для вирішенні проблем.

Ігор Швайка, який балотується від ВО «Свобода», розпочав писати в своєму акаунті у Facebook про намір взяти участь у виборах по 179 округу ще 24 січня, а з початком виборчої кампанії присвятив агітаційній темі більшу частину (хоча і не весь обсяг) згенерованого контенту – загалом 22 пости. Але далеко не усі з них  –  про комунікацію з виборцями в окрузі. Навпаки, таких постів — меншість. А більшість складають «навколовиборні» дописи: звітування, як партія висунула його у кандидати, як він подав документи до ЦВК, як отримав реєстрацію, кого призначено довіреними особами тощо. І «фішкою» його акаунту є висвітлення однієї агітаційної події у декількох постах. Так, одному візиту до Лозової з письменником Сергієм Жаданом було присвячено аж 5 постів: перший – запрошення лозівчан на зустріч, потім – дорога до міста, фото біля банеру міста, відео з Жаданом з машини, нарешті — фото з учасниками заходу. Тобто, контент генерується далеко не за рахунок різноманіття подій комунікації з електоратом. Судячи з акаунту, він відвідував тільки Лозову, Кегичівку та Красноград на Масляну, адже виїзди в інші населені пункти округу якщо і були, у соцмережі не висвітлювались.

В чому дійсно Швайка переважає інших кандидатів – так це в жорсткості критики діючої влади, зокрема, з питань запровадження ринку землі та з приводу проблем Панютинського заводу. Риторика цього кандидата взагалі будується на критиці влади, а також культивуванні місцевого патріотизму, просуванні ідеї національного розвитку та демонстрації близькості до сільського населення.

Тетяна Єгорова-Луценко, колишня очільниця Головного територіального управління юстиції в Харківській області, як і попередні кандидати, підтверджує свою активність в окрузі дописами та світлинами у Facebook-профілі. З 26 січня, коли вона опублікувала перше повідомлення про намір балотуватися, до кінця лютого вийшло 23 пости виборчої тематики. Лозова – її «мала батьківщина», і, в основному, пости присвячені агітаційним заходам в цьому місті. Хоча кандидатка відвідувала й Красноград, Сахновщину та Кегичівку, а також окремі села. Риторика дописів концентрується на місцевому патріотизмі, кандидатка демонструє негативне ставлення до «парашутистів», а переважна кількість постів висвітлюють її зустрічі з мешканцями округу. З ними вона обговорює традиційні проблеми: тарифи, ринок землі, медреформу, дороги.

Єгорова-Луценко бере участь у культурних заходах округу, зустрічається з виборцями та представниками місцевих громадських об’єднань, відвідує соціальні об’єкти та органи влади. Оригінальним виглядає її неодноразове відвідання міського ринку Краснограду та спілкування з підприємцями. А 15 лютого вона опублікувала світлину з мітингу вшанування воїнів-інтернаціоналістів в Лозовій, де зображена в парі кроків позаду від харківського губернатора Олексія Кучера (нібито в його компанії, але не зовсім). При цьому, офіційної кандидатки від «Слуги народу» Вікторії Алєксєйчук на фото не спостерігалося. Хоча насправді вона на заході була, і на сайті Лозівської РДА опубліковано фото Кучера саме в компанії Алєксєйчук.

Сама ж Вікторія Алєксєйчук у своєму профілі в Facebook дописів про агітаційну кампанію не публікувала, — для цього  було створено спеціальну сторінку. Хоча в харківських Telegram-каналах та пабліках ширилися чутки, що керівництвом «Слуги народу» була поставлена задача забезпечити її перемогу будь-якою ціною, і для цього нібито до Харкова «виписані» київські політтехнологи,  призначено серйозного куратора в особі Павла Сушка, а Кучер може поплатитися посадою в разі невдачі. Але оригінальністю передвиборча активність Алєксєйчук не відрізнялася.

Відмінність її контенту полягала у великій насиченості: з 7 лютого (коли з’їзд партії прийняв рішення про її висування і у неї на сторінці з’явився перший «виборчий» пост) до кінця місяця вийшло 24 дописи агітаційного характеру. Інша відмінність колишньої Зе-кандидатки – залучення до передвиборчої кампанії губернатора Олексія Кучера: Алєксєйчук часто відвідувала в його компанії округ та публікувала «звіти» про кроки з розв’язання місцевих проблем за участі Кучера. Так, кандидатка похвалилася, що за сприяння губернатора вже вдалося призначити нове керівництво Панютинського заводу і таким чином зрушити проблему з місця.

В іншому, Алєксєйчук працювала в тому ж форматі, що й конкуренти: розміщувала світлини зустрічей із виборцями, відвідання культурних заходів та органів місцевої влади, акцентувала характерні проблеми округу інфраструктурного та фінансового характеру, і навіть (що дивно для кандидата від правлячої партії) – на проблемах запланованого розпродажу землі та закриття медичних закладів окрузі в ході медреформи. Звичайно, дії влади вона не критикувала і висловлювалась обережно: «ми з’ясуємо», «розберемося», «будемо опрацьовувати». В якому напрямку працювали «київські політтехнологи», нібито залучені для Алєксєйчук, – наразі незрозуміло. Кампанія кандидатки виглядала неоригінальною у порівнянні з конкурентами.

Вікторія Пташник (балотується від «Європейської солідарності») демонструє у своїй сторінці «анти-ЗеКомандну» риторику, використовуючи її, навіть, у своєму агітаційному банері на обкладинці. Вона називає себе єдиним опозиційним кандидатом, досить різко критикує діючу українську владу, підкреслює заслуги попередньої і використовує патріотичну риторику часів президентства Порошенка.

Схожість з форматами передвиборчих кампаній інших кандидатів проявляється у акцентуванні типових для округу проблем та видах агітаційної діяльності – зустрічі з мешканцями, відвідання культурних заходів, ринків, агропідприємств, а також висвітлення проблем округу на доступних телеканалах і «відеозвіти» про це у акаунті.

Відмінність контенту кандидатки – у акцентуванні «українськості» в зустрічах з електоратом і рекордній насиченості контенту: почавши «агітаційні» пости 15 лютого, до кінця місяця вона опублікувала їх цілих 50! Втім, як і у Швайки, часто зустрічаються «різноракурсні» пости з приводу однієї проблеми, заходу або зустрічі з електоратом. Так, кількість постів щодо проблеми Панютинського заводу на сторінці Пташник дорівнює 10.

Є і оригінальні кроки: Пташник проявила ініціативу і викликала своїх «конкуренток» на відкриті дебати (а після їх ігнорування розмістила декілька критичних постів про те, що опоненти «ховаються»). А також демонстрацією відкритості та оригінальності виглядає відео «знайомства» з Юлією Світличною під час їх одночасного перебування в окрузі (інші кандидати уникають подібного формату постів). В цілому, судячи з насиченості та різноманіття контенту, можна констатувати, що піар-команда Пташник, відповідальна за соцмережі, «відпрацьовує» на сто відсотків. Втім, є і сумнівний з точки зору ефективності та демократичності крок: нещодавно було опубліковано анонс безкоштовного концерту в Лозовій на підтримку Вікторії Пташник.

Інші кандидати суттєво поступаються вищезгаданим активністю у Facebook. Так, Кирило Оксень (самовисуванець) хоча і має профіль в цій соцмережі, але він містить всього 3 пости на агітаційну тему, та й ті – світлина кандидата біля будівлі ЦВК, оновлення фото профілю та фото обкладинки в палітрі агітаційних зелено-червоних кольорів з лозунгом «захищати інтереси людей».

Профіль Олександра Діденка до його відмови балотуватися був не дуже насичений передвиборчим контентом, хоча і більше, ніж у Оксеня. Цей колишній кандидат «відзвітував» у соцмережі про свою агітаційну кампанію в окрузі чотирма постами: з відвідання ринку в Краснограді, роздачу агітаційних листівок в Сахновщині, такої самої діяльності в Зачепилівці і святкування Масляної в цьому ж райцентрі. Висновків про риторику його передвиборчої кампанії за цими постами зробити не вийде, крім того, що «люди категорично не задоволені владою». Втім, інші пости, які присвячені його співпраці з «ОПЗЖ» та відвіданню заходів вшанування воїнів-афганців, свідчать, що він підтримує ідеологічну «лінію партії», а також переймається проблемою пільг для колишніх воїнів-інтернаціоналістів.

Отже, публікація в соцмережах своєрідних «звітів» у вигляді дописів, фото та відео про свою роботу з виборцями в ході агітаційної кампанії для претендентів на мандат стало звичним явищем. Серед них найбільшою активністю відрізнилися Вікторія Пташник, Юлія Світлична, Вікторія Алєксєйчук, Тетяна Єгорова-Луценко, Ігор Швайка, і меншою – Олександр Діденко та Кирило Оксень.

«Брудні» технології в агітаційній кампанії

Зимова частина виборчої кампанії в окрузі характеризується наявністю чисельних скандалів, пов’язаних з незаконною та недемократичною агітацією, а також різноманітними чутками, домислами, та дискредитаційними дописами щодо конкурентів, якими наповнені афілійовані з тими чи іншими політсилами Telegram-канали та ЗМІ. За деякими фактами незаконної агітації подано заяви до правоохоронних органів та відкрито провадження.

«Першою ластівкою» недемократичних технологій у виборчій кампанії стала поява «клону» Юлії Світличної у списку кандидатів. Одразу після повідомлення колишньої губернаторки про намір балотуватися в окрузі, з’явився цей «клон» — Яна Світлична, яку пізніше було зареєстровано ЦВК.

Про неї відомо, що мешкає у Харкові, фізична особа-підприємець і балотується шляхом самовисування. Інформація про появу «клону» одразу була розповсюджена медіа-каналами, зокрема, афілійовані з Юлією Світличною інформаційні майданчики оцінили такий крок як «переляк» конкурентів. А сама ситуація скоріше зіграла «на руку» колишній очільниці області, адже одразу підвищила рівень цікавості та напруги щодо її передвиборчої кампанії. А під час голосування навряд чи «клон» перетягне на себе суттєву кількість голосів виборців, адже особа Юлії Світличної – дуже впізнавана в регіоні, і сумнівно, що виборці настільки необізнані, що сплутають її з іншим кандидатом. До того ж, в бюлетені кандидати йдуть за алфавітом і сплутати вірогідніше, коли «клон» стоїть першим. А у випадку зі Світличною такого немає – першою йде саме Юлія, а не Яна.

18 лютого кандидатка Єгорова-Луценко опублікувала відео про використання в окрузі адмінресурсу у вигляді створення «сіток» та підкупу виборців за 300 гривень з боку її опонентів. Відео закінчувалося зверненням до Президента України, правоохоронців та обласної влади з закликом забезпечити законність виборчої кампанії в окрузі і супроводжувалося посиланням на офіційні сторінки Офісу Президента та Олексія Кучера.

Підкуп виборців – незаконний метод ведення кампанії. Він підпадає під ч.2. ст. 160 Кримінального кодексу України («Підкуп виборця, учасника референдуму») і карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 3-х років. При цьому, відповідальність передбачена і для виборця, який взяв гроші (ч. 1. ст. 160) – така дія карається штрафом або виправними роботами (варіант – обмеженням волі) на строк до 2-х років.

Про наступний факт незаконної агітації стало відомо 23 лютого: Telegram-канал «Слобожанский лифтер» повідомив, що у Краснограді були затримані агітатори, які розповсюджували фейкові плакати з дискредитаційним змістом щодо кандидатки Юлії Світличної. Вона була зображена поряд з Уляною Супрун і написом «Продовжимо втілювати медреформу Супрун», до якої, як відомо, ставлення на місцях в основному негативне.

Інформація про інцидент масово поширилася через ЗМІ, а «Слобожанский лифтер», який, за нашим припущенням, афілійований з Ігорем Райніним, висунув версію, що «фейки» виготовлені за сприяння діючої обласної влади, яка, до того ж, організувала стеження за Світличною з боку СБУ та тисне за допомогою цієї структури на місцевих чиновників з метою забезпечення перемоги кандидатки від «Слуги народу».

Також фіксувалися пошкодження агітаційної продукції кандидатів: 24 та 25 лютого такі факти було виявлено щодо сітілайтів Вікторії Алєксєйчук. Подібні діяння підпадають під порушення одразу декількох законодавчих актів: Закону «Про вибори народних депутатів» (ч. 25 ст. 74: Перешкоджання здійсненню права на проведення передвиборної агітації, а також порушення встановленого законом порядку проведення такої агітації), Кримінального кодексу України (ч. 2 ст. 157: Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права…, поєднані із застосуванням насильства, знищенням чи пошкодженням майна), а також можуть бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 цього ж Кодексу (Хуліганство), так як це – пошкодження майна.

Тетяна Єгрова-Луценко 20 лютого також повідомляла про подібні випадки «брудної гри» проти неї – порчу її агітаційних білбордів. У дописі в Facebook-профілі вона звернулася до «дівчаток» з закликом грати по-чесному, висловивши сумнів, що плакати пошкодив Ігор Швайка. А 24 лютого опублікувала повідомлення, що її оголошення про зустрічі з виборцями хтось активно зриває та заклеює, а газети з інформацією про неї витягують з поштових скриньок. Допис супроводжувався фото, де її оголошення було заклеєно оголошенням іншої кандидатки – Юлії Світличної.

В цю кампанію дискредитаційними статтями та постами щодо різних кандидатів наповнені спеціально створені групи, сторінки та деякі анонімні Telegram-канали. Приклад однієї з таких «знищувальних» сторінок у Facebook оприлюднила кандидатка Вікторія Алєксєйчук, зазначивши, що ця сторінка – фейк і «Слуга народу» не має до неї жодного відношення. А на самій фейковій сторінці поряд із позитивними або нейтральними постами щодо цієї політсили розміщуються і ті, що спрямовані на її дискредитацію в очах електорату. А найбільш зухвалим став пост від 20 лютого, у якому кандидатці  Тетяні Єгоровій-Луценко пропонується зняти свою кандидатуру на користь Алєксєйчук, з зауваженням, що в такому випадку вона зможе продовжити роботу в органах юстиції, а «слуги народу» їй у цьому посприяють.

Соціологічні заміри, реакція «Слуги народу» та «нервові» питання

Соціологічна група «Рейтинг» 26 лютого опублікувала результати дослідження електоральних настроїв виборців 179 округу, які швидко були поширені як місцевими харківськими ЗМІ, так і загальнонаціональними.

Звичайно, це опитування не може розглядатися в якості «остаточного вердикту» у виборчій кампанії – до голосування ще два тижні.

Варто звернути увагу на досить дивний показник відповідей за позицією «Не брали б участь у виборах» — 5,2%. Виходить, що явка в такому випадку склала б 94,8%. Навряд чи в реальності так і буде. Взагалі, в ракурсі удосконалення виборчого процесу та формування об’єктивної оцінки соціологічних досліджень доцільним було б інформування аудиторії про їх замовників (до речі, така вимога вже прописана у новому Виборчому кодексі, отже на майбутніх виборах буде застосована).

Серед кандидатів, які фігурують  в опитуванні, виділялася трійка лідерів – Світлична, Алєксєйчук та Діденко. Колишня губернаторка суттєво випереджала навіть «другий номер»  майже в 4 рази серед усіх опитаних (а серед тих, хто точно має намір голосувати і уже визначився – у 6 разів). А коли ці конкуренти «зійшли з дистанції» лідерство Світличної стало виглядати абсолютним. Звичайно, «звільнені» голоси розподіляться між тим кандидатами, що залишилися (не факт, що усі – на користь Світличної). Але навіть якщо уявити, що усі голоси Соколова, Діденка та Алєксєйчук перейшли б одному з теперішніх конкурентів Світличної, все одно досягти б переваги над її показниками не вдалося.

Наскільки результати цього опитування відображають реальну картину симпатій електорату округу і чи не вдасться влада до застосування адмінресурсу та тиску в процесі подальшої виборчої кампанії, самого голосування та підрахунку голосів – ці питання були одразу після публікації опитування і залишаються зараз найбільш обговорюваними та «нервовими» у місцевому медіа-просторі. Зняття з перегонів Алєксєйчук їх не знімає.

Резюме

Виборча кампанія у 179 окрузі характеризується великою кількістю учасників та використанням «брудних технологій». Чисельність кандидатів пояснюється масовою участю «дрібних» партій, які намагаються таким чином нагадати про себе або використовують вибори як засіб уникнути ліквідації внаслідок своєї пасивності протягом останнього десятиліття.

Недемократичні та незаконні методи агітації в ході кампанії носять різноманітний характер, а найбільше використовуються: «фейкова» агітаційна продукція, дискредитаційні листівки, дописи у соцмережах та в афілійованих з окремими кандидатами інформаційних каналах, створення «фейкових» сторінок і розповсюдження чуток; псування рекламних щитів та оголошень кандидатів, «клонування». А від окремих кандидатів навіть надходили повідомлення про підкуп виборців, застосування адмінресурсу та тиск на місцеву владу в окрузі. Усе це свідчить, що виборчий процес далекий від досконалості, а зацікавлені політсили продовжують, як і в деякі минулі виборчі кампанії, використовувати «брудні» технології, заперечуючи тим самим принцип рівноправної конкуренції кандидатів і заважаючи неупередженому волевиявленню громадян.

Підозрілими є кроки правлячої політсили з термінової заміни половини складу ОВК та усіх голів РДА районів округу. Це може бути свідченням підготовки до маніпуляцій виборчим процесом і застосування адмінресурсу, від чого вже зараз ЗеКоманду застерігають політологи. Адже в разі подібного розгортання подій, репутація як «Слуги народу», так і діючої центральної української влади, може бути суттєво зіпсована.

Виведення Вікторії Алєксєйчук з виборчої кампанії, якою б «риторикою відкритості» воно не прикривалося, не позбавляє ЗеКоманду пильної уваги спостерігачів в подальшому ході виборів у 179 окрузі. А в разі виправдання підозр і реалізації будь-якого «плану Б» з недемократичного втручання у виборчу кампанію це, безумовно, набуде розголосу і стане «жирним мінусом», а можливо і «точкою неповернення» в оцінці правлячої політсили з боку громадськості та міжнародних спостерігачів.

Хід виборчої кампанії (а особливо результати соціологічних замірів) вже зараз демонструють певні електоральні тренди: перша – це повернення до орієнтирів на особистість кандидата та його впізнаваність, а друга те, що електорат вже не схильний обирати «ноунейма» лише за ознакою приналежності до «бренду» «Слуги народу». І важливим аспектом є те, що вибори у 179 окрузі – локальні: в них немає партійного бюлетеня, який посилює ототожнення  з «брендом», а також відсутнє «включення» ЗеКоманди через центральні медіа-канали (як це було  на парламентських). Вибори у 179 окрузі більше схожі на місцеві, отже результат соціологічних замірів і сходження Алєксєйчук з перегонів виступає відображенням тенденцій, які проявляться на майбутніх місцевих виборах.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».