«Безсмертним полком» з балконів: про що Кернес сигналить ЗеКоманді | Аналітичний центр «Обсерваторія демократії»

«Безсмертним полком» з балконів: про що Кернес сигналить ЗеКоманді

На 9 травня у Харкові Геннадій Кернес планував провести ходу, аналогічну російському «Безсмертному полку», але через карантин вирішив обмежитися «флешмобом на балконах». А Соціологічна група «Рейтинг» 15 квітня опублікувала результати опитування населення регіонів України про ставлення до місцевої влади. Чи відповідають ініціативи харківського мера запитам електорату, як він їх використовує в підготовці до майбутніх місцевих виборів і який сигнал посилає своєю заявою центральній владі – в матеріалі Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».

Італо-російський сценарій по-харківські: «Безсмертний полк» на балконах

13 квітня мер Харкова у своєму Telegram-каналі опублікував великий пост неоднозначного змісту: повідомив, що у світлі наближення 75-річчя Перемоги над нацизмом міська влада планувала провести масову ходу «Полк Безсмертної Перемоги» на честь предків-визволителів і масштабний святковий концерт. Але карантин, мабуть, завадить, так що нічого цього не буде. А так як мерія від ідеї не відмовляється, то нехай вдячні за Перемогу харків’яни роздрукують портрети своїх предків і 9 травня опівдні вийдуть з ними на балкони і вшанують пам’ять визволителів хвилиною мовчання. В кінці мер додав, що, якщо до 9 травня карантин завершиться і заборону на масові заходи знімуть, хода обов’язково відбудеться, а слова подяки героїчним прадідам і живим ветеранам від Харкова почує вся Україна.

Неоднозначність ініціативи Кернеса полягає в тому, що, з одного боку, начебто дійсно, значуща дата – 75 років Перемоги світового співтовариства над нацизмом, і пам’ять предків, які зробили у неї внесок, вшанувати треба, – гідна справа. Але з іншого боку, запропонована Кернесом назва «Полк Безсмертної Перемоги» прямо асоціюється з щорічними акціями «Безсмертний Полк», які проводяться в Росії та координуються на державному рівні в рамках ідеологічної «обробки» населення. Саме ототожнення з російськими акціями викликало в минулі роки різко негативне сприйняття з боку «промайданних» політсил тих спроб масових маніфестацій з портретами предків-учасників війни, які відбувалися в різних містах України. Спостерігалося таке і в Харкові.

«Одним пострілом – двох зайців»

Але Кернес свідомо надав назві ініційованої ним акції максимальну схожість з російським «Безсмертним полком», тим самим одразу ж викликавши хвилю обурення і сарказму в середовищі харківської «промайданної» громадськості.  Посипалися звичні звинувачення на адресу градоначальника в «побєдобєсії», пособництві «сепарам», «ватнічестві», «зраді» тощо.

Однак навіть найпалкіші ідеологічні опоненти Кернеса в недалекоглядності або дурості презентованого плану звинувачувати мера не стали. І це не випадково: ідея провести ходу, а особливо подача інформації про це (у формі «хотіли, але коронавірус завадив, так що ми – за, але ходи не буде, просто флешмоб на балконах») наочно демонструє, що харківський мер – майстер в реалізації принципу «одним пострілом – двох зайців». В даному випадку в ролі «зайців» виступили як більшість харківського електорату, що має, як відомо, пострадянсько-ностальгічні орієнтири, так і центральна українська влада. Кернес в черговий раз успішно «засіяв» своє електоральне поле, заодно продемонструвавши заслаблій в «нерівній» боротьбі з коронавірусом та наступом економічної кризи центральній владі свою політичну суб’єктність і «особливу» позицію.

Реакція електорату на ініціативу Кернеса та її причини

Те, що велика частина харківського електорату «на ура» сприйме ініціативу проведення маршу на честь Перемоги, у міської влади, очевидно, сумнівів не викликає.  Давно відомо, що в місті та області «мовчазна більшість» населення сповідує пострадянську систему політичних цінностей, а ніяк не проєвропейську. Для цієї «більшості» ідея «колишньої величі» і відчуття причетності до неї має істотне значення.

Не випадково опитування користувачів, проведені деякими харківськими Telegram-каналами після публікації Кернесом свого поста, показали переважну підтримку його ідеї вийти з портретами предків 9 травня на балкони і вшанувати їх пам’ять хвилиною мовчання. І це ще при тому, що вибірка була не репрезентативною, – не враховано думку громадян похилого віку, частка яких серед користувачів Telegram (а значить, і серед тих, хто проголосував) істотно нижча, ніж в розрізі всього електорату Харкова.

Джерела: Telegram-канали «Харьков-News», «TRUE.xa», «Социология | Харьков»

Як показав результат опитувань в трьох різних каналах, більшість тих, хто проголосував підтримують ідею Кернеса: в «Харьков-News» таких виявилося 66%, в «TRUE.xa» – 65%, а в «Социология | Харьков» – 51%.  Причому, у двох останніх питання було поставлено не просто про схвалення ініціативи, а про пряму в ній участь.

Запропонований Кернесом флешмоб – це «м’який варіант» його першопочаткової ініціативи ходи з портретами (карантин завадив). Досить імовірно, що і цю ходу, якби вона проводилася, велика частина електорату схвалила б. І справа не стільки в повазі подвигу предків, – для цього збиратися і ходити з портретами не обов’язково, досить вшанувати їх в сімейному колі, принести квіти на їхні могили або на Меморіал.

Сенс такої ходи – у створенні почуття єдності та причетності до чогось великого, що для «підданської» свідомості електорату виступає відмінною стимуляцією. А для політика, який цю тему ініціює – це можливість певного ототожнення з ідеєю величі в очах чутливих до неї громадян, а значить – найбільш легкий шлях заробляння іміджевих дивідендів. Очевидно, що підняв тему ходи Кернес не випадково, а з прицілом на майбутні місцеві вибори, щоб «зміцнити» свої позиції на електоральному полі в якості борця за зігріваючі кожну «пострадянську» душу ідеї та цінності.

Ставлення до Кернеса та ступінь готовності голосувати за його партію

У «Шостому всеукраїнському муніципальному опитуванні», опублікованому 15 квітня Соціологічною групою «Рейтинг», наведені результати, які показують ставлення харківського електорату безпосередньо до діяльності мера Харкова і його партії, з якою він піде на місцеві вибори.

Як бачимо, результати опитувань Telegram-каналів підтверджуються – харківський електорат в більшості підтримує свого «кращого мера»: 49% вважає, що його треба переобрати на новий термін. І лише 8% хоче, щоб він негайно покинув свою посаду. У переважно позитивному ставленні до міського голови Харків – в Топ-5 списку (на четвертому місці серед всіх обласних центрів).

По відношенню до «партії мера» ситуація в розрізі України не дуже відрізняється – Харків знову у Топ-5 позитивних намірів проголосувати за ту партію, яку очолює мер. Але конкретно для Геннадія Кернеса «розклад» показує, що, при збереженні відображених в опитуванні результатів, отримати у міськраді монобільшість на майбутніх виборах не вдасться: лише 26% опитаних готові проголосувати за його партію. А ось «не визначившихся» – тих, хто «скоріше проголосує», «скоріше не проголосує» або кому «важко відповісти» – досить багато: в сукупності 50 %. Саме на них, а особливо на тих, хто «скоріше проголосує» (25%) і спрямовані заманюючі «оригінальними» ініціативами передвиборчі зусилля харківського голови.

Виходить, що, якщо вибори відбулися б найближчим часом, Кернес отримав би посаду голови міста вже в 1-му турі. А з міськрадою складніше: майже половина тих, хто позитивно ставиться до мера, вибирати депутатів від його партії не хочуть або сумніваються. А значить, віддадуть голоси за більш-менш близьких «за духом» конкурентів, – швидше за все, «Опозиційну платформу-За життя» або «Слугу народу». Саме «потенційних перебіжчиків», які тяжіють до «ОПЗЖ», Кернес планує повернути «на шлях істинний» своїми демонстраціями прихильності пострадянським цінностям.

Експлуатація електорального розколу

Кернес у своїй боротьбі за електорат, яка загострюється з наближенням місцевих виборів, постійно експлуатує пострадянські цінності. Варто згадати його нав’язливу ідею з перейменуванням проспекту Григоренка на маршала Жукова (яку він не залишив досі і навряд чи відмовиться від неї в майбутньому), «захист» пам’ятника Леніну у 2014-му, протидію «декомунізації» назв районів Харкова у 2016-му.

Як у згаданих кейсах, так і зараз, з ідеєю проведення ходи 9 травня, Кернес експлуатує проблему інтерпретації історичної спадщини, яка виступає одним із предметів електорального ідеологічного розколу як харківського, так і всеукраїнського масштабу. У недавньому минулому ця проблема була частиною інформаційної українсько-російської війни, а в самій Росії виступає «наріжним каменем» державної пропаганди. Хода «Бессмерного полку» там кожного року проводиться 9 травня з метою зміцнення в свідомості громадян ідеології «русского мира», яка по суті є неоімперською, ґрунтуючись на ідеях відродження «колишньої величі Росії» і повернення «заблукалих» сусідніх народів під її «крило».

Навряд чи Кернес та його піар-команда не розуміють небезпеки для української державності ініціатив дублювання путінських пропагандистських заходів і культивування ідей, що мають джерелом російський «неоімперіалізм». Чому в такому разі харківський мер іде на активне використання подібної тактики? Відповідь не тільки в бажанні підвищити популярність у харківського електорату і заробити таким чином «бали» перед місцевими виборами. Тим більше, що електорат, хоча і повільно, зі зміною поколінь, цілком піддається громадянському вихованню, якщо цим, звичайно, цілеспрямовано займатися.

Демарш Кернеса – «барометр» відцентрових тенденцій для ЗеКоманди

Як показує політичний бекграунд Кернеса, піки його активності в експлуатації електоральних розколів завжди збігалися з серйозними політичними кризами центральної української влади та супутньою їм відцентровою динамікою публічної політики. Варто тільки згадати кризу 2014 року, у відповідь на яку Кернес виступив учасником і організатором регіонального сепаратистського з’їзду, супроводжуючи свою «демонстрацію» меседжем про існування «особливої харківської влади».

Це його звична тактика, яку він реалізує і зараз. У ситуації, коли центральна влада зміщує фокус уваги на проблеми подолання загрози епідемії і можливої економічної кризи, а контроль над регіонами слабшає, він поспішає продемонструвати Києву, «хто в Харкові господар» і з ким треба рахуватися. А експлуатацію «проросійських» тем використовує як загрозу, що може бути реалізована, якщо його меседж не буде почутий.

Нинішня заява Кернеса про бажання провести ходу «Полку Безсмертної Перемоги», в сукупності з недавніми демонстраціями «особливої позиції» з питань запровадження карантину та зупинки метро в Харкові – однозначний сигнал центральній владі, що не все так гладко в регіонах і, ймовірно, починають «розкручуватися» відцентрові сили. По поведінці харківського градоначальника правляча політсила може сміливо звіряти ступінь міцності своїх позицій на місцях, в цьому питанні він виступає своєрідним «барометром».

І зараз «барометр» показує, що для харківської ЗеКоманди політичний розклад в регіоні стає дедалі менш сприятливим. Губернатор Кучер відчуває суттєві труднощі у спробах встановити контроль над місцевою «політелітою». А обрані влітку ЗеДепутати досить мляво реагують на потреби електорату і слабко проявляють себе в актуальному «карантинному» кейсі (зокрема, в допомозі місцевому населенню, на яку є значний електоральний запит).

Резюме

В сукупності, слабкість харківської ЗеКоманди і активні «демарші» Кернеса, які відповідають архаїчним запитам його електорату, можуть сильно позначитися на ході й результатах майбутньої виборчої кампанії в органи місцевої влади. Сценарій проміжних березневих виборів у 179 окрузі Харківщини, з приголомшливим провалом слабкого Зе-кандидата і тріумфальною перемогою впізнаваного й зрозумілого для місцевого населення політика «з колишніх», має велику імовірність повторитися.

Розчарування електорату обраними влітку «ноунеймами» та нездатністю правлячої політсили змінити систему «знімає» протестний запит, який призвів ЗеКоманду до влади. Точніше, трансформує «протест» проти старої зашкарублої системи в опір «хаотичному реформаторству» та невпевненості, посиленої загрозами епідемії й очікуванням економічної кризи. А ситуація невпевненості повертає запит на стабільність та очікування отримати від політика щось «фундаментальне», наприклад, відчуття причетності до «великої справи» переможних «дідів». Кернес намагається утвердитися в очах електорату в образі «борця з хаосом» і ототожнитися з фундаментальною фігурою «героїчного предка».

Геннадій Кернес, як досвідчений політик, вловлює зміни електоральних настроїв та політичних розкладів. Тому зі своїм «Полком Перемоги» і «вражає» одразу дві цілі: з одного боку, відповідає на архаїчний запит електорату, а з іншого – демонструє ЗеКоманді свою суб’єктність і слабкість опонента. Так він готується до майбутніх місцевих виборів, і всі його весняні «демарші» – це частина передвиборчої кампанії, яку, на відміну від місцевої ЗеКоманди, він вже активно розгортає.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Опубліковано на сайті Інформаційно-аналітичного видання «Politeka».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», який реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».