Анонімні політичні Telegram-канали Харкова в розрізі електорального процесу | АНАЛИТИЧЕСКИЙ ЦЕНТР «ОБСЕРВАТОРИЯ ДЕМОКРАТИИ»

Анонімні політичні Telegram-канали Харкова в розрізі електорального процесу

Telegram-канали політичної тематики – порівняно новий та динамічний сегмент українського медіа-простору. До 2019 року він майже не був представлений, а його розгортання співпало з президентською та парламентською виборчими кампаніями. Буквально за рік кількість каналів наблизилася до сотні. Серед них сформувалася група анонімних каналів, кінцеві бенефіціари яких тримаються в таємниці, а переважну частину контенту складають інсайдерські повідомлення з кулуарів влади. Таких каналів в Україні наразі налічується більше тридцяти, а кількість підписаних на найпопулярніші з них вимірюється десятками тисяч.

Тенденцію бурхливого розвитку інформаційного Telegram-сектору підхопили й на регіональному рівні. Більшість харківських інформаційних агентств та відомих по соціальним мережам пабліків вже створили свої канали на цій платформі. І певну долю регіональних політичних каналів склали анонімні, про авторство яких можна лише здогадуватися. Масштаби розвитку харківських Telegram-каналів скромніші у порівнянні з загальнонаціональними: кількість інформаційних каналів загальної тематики – близько двадцяти, а інсайдерських політичних – в межах одного десятка. Змістовне наповнення також менш насичене: якщо на «центральних» анонімних політичних каналах виходить по декілька повідомлень кожного дня, то на більшості регіональних така ж кількість генерується за тиждень, а на деяких – за місяць. Охоплення аудиторії також на порядок менше: від двох — трьох тисяч підписників у найпопулярніших каналів – до кількох сотень. Це закономірно, адже й коло стейкхолдерів місцевої політики значно вужче  загальноукраїнського.

Вплив Telegram-каналів на електоральний процес, міра відповідальності та особливості функціонування

Авторські канали та офіційні канали ЗМІ несуть більшу міру відповідальності перед аудиторією щодо достовірності опублікованих постів, аніж анонімні канали. Їх головними мотиваторами в цьому виступають репутаційний та інституційний чинники. Що стосується анонімних каналів, через прихованість кінцевого бенефіціару, достовірність їх публікацій потребує ретельної перевірки та підтвердження іншими джерелами, а їхня відповідальність перед аудиторією за контент – досить умовна. Анонімні канали часто звинувачуються критиками у тенденційності висвітлення політичних подій, недостовірності інсайдів та явній спрямованості контенту «проти» або «на захист» певного політика чи групи.

Усі види Telegram-каналів виступають засобами впливу на електоральний процес. Хоча анонімні канали впливають скоріше опосередковано, аніж прямо. Переважну частину їх аудиторії складають журналісти, лідери громадської думки, блогери, політики та активісти, які ретранслюють та інтерпретують інформацію з каналів, «розганяючи» її потім через офіційні ЗМІ та соцмережі. Анонімні канали радше працюють на інтереси «селекторату», а не електорату: їх інсайди та аналітика формують «порядок денний» політичних новин, впливають на розподіл владних посад та конфігурацію взаємовідносин між групами політичного впливу.

Для багатьох користувачів показники кількості підписників та інтенсивності контенту, а також критична спрямованість постів щодо діючої влади виступають вагомими критеріями рівня довіри до інформаційного каналу. Однак для анонімних каналів ці показники не відіграють вирішальної ролі. З огляду на спеціалізованість їхньої аудиторії, важливішою є ексклюзивність контенту. Окрім того, слід враховувати, що в Telegram, як і у інших соціальних мережах, з кількісними показниками та змістом контенту можливі зловживання. Підписники можуть бути «накрученими», активність реакцій на публікації – підтримуватись за допомогою «ботоферм», критика влади – заангажованою певними політичними колами (а отже  необ’єктивною), а управління контентом – здійснюватись з метою маніпуляції думкою аудиторії.

Через те, що  Telegram має закриту структуру, а канали не індексуються зовнішніми пошуковими системами, для «розкручування» каналу потрібні певні капіталовкладення, зокрема, оплата за рекламу у соцмережах та на інших публічних платформах, за рекомендації та прямі посилання з боку вже відомих каналів та лідерів громадської думки, за ексклюзивні повідомлення в каналі, а у випадках недобросовісної конкуренції – за купівлю «підписників», реакцій на пости та інші «чорні» технології розкрутки каналу.

«Медійні» законопроекти: загроза свободі слова та реакція анонімних Telegram-каналів

Функціонування анонімних політичних Telegram-каналів стало особливо нервовою темою останніх місяців для української влади. Напруга суттєво посилилась на початку 2020 року, після так званого «Гончарук-гейту» («зливу» через один з телеграм-каналів запису неоднозначних висловлювань прем’єр-міністра, в результаті якого він ледве не втратив посаду), а також – внаслідок постійного витіку через канали небажаної для Офісу Президента інформації щодо зовнішньополітичних планів та внутрішніх конфліктів учасників ЗеКоманди. А критична спрямованість каналів щодо діючої влади та відомих політиків, насиченість інсайдерськими повідомленнями з наступними негативними репутаційними наслідками для фігурантів, складність визначення постачальників цієї інформації, залучення журналістів до ретрансляції їх контенту не могли не стати приводом для  занепокоєння з боку правлячих політгруп. У афілійованих ЗМІ вийшла низка «викривальних» статей та відео-сюжетів про «шкідливість» анонімних каналів, з застережливими меседжами для громадян не довіряти подібним джерелам інформації. Вони звинувачувались у публікації непідтвердженої інформації, зв’язку один з одним та з російськими Telegram-каналами, маніпулятивних технологіях впливу на електорат, афілійованістю з олігархами і, навіть, – з російською пропагандистською машиною.

Зі свого боку, анонімні Telegram-канали, більшість з яких дійсно пов’язані між собою, звинуватили піар-команду Офісу Президента у неспроможності вести інформаційну політику демократичними методами та прагненні придушити свободу слова. Особливо гострої критики у зв’язку з цим зазнав з боку анонімних каналів проект Закону «Про медіа» (№ 2693), який, зокрема, передбачає розкриття інформації про кінцевих бенефіціарів усіх інформаційних ресурсів, що діють в Україні, а також суттєво посилює державний контроль за діяльністю ЗМІ, в тому числі,  інтернет-медіа.

Іншим, ще більш потенційно небезпечним для існування анонімних  Telegram-каналів був визнаний законопроект «Про протидію дезінформації», презентований Міністерством культури, молоді та спорту України 17 січня. Він був розроблений на виконання Указу Володимира Зеленського № 837 від 8 листопада, згідно якого Кабінету Міністрів було доручено до 31 грудня внести на розгляд Верховної Ради законопроект щодо врегулювання діяльності засобів масової інформації, а також встановлення вимог та стандартів щодо новин.

До критики цього законопроекту долучилися навіть міжнародні організації. Зокрема, Моніторингова місія ООН з прав людини, Європейська федерація журналістів, представник ОБСЄ зі свободи ЗМІ Арлем Дезір застерегли від направлення його на розгляд Верховної Ради, зазначивши, що він не відповідає міжнародним стандартам прав людини, може підірвати свободу ЗМІ, обмежує вільну роботу медіа.

Виглядає так, що законопроект «Про протидію дезінформації» був навмисно розроблений у такій неприйнятній формі, щоб на його фоні проект «Про медіа» виглядав як «менше зло» і саме його вдалося б провести через Верховну Раду. Хоча як один, так і інший, в разі їх прийняття, загрожують «переплюнути» законодавство деяких авторитарних держав.

Очевидно, що у випадку прийняття цих проектів анонімні Telegram-канали опиняться поза законом, адже концепція їх існування не передбачає розкриття кінцевих бенефіціарів та надання доказів достовірності опублікованої інформації. Тому в їх середовищі ці законодавчі ініціативи викликали особливо гостре обурення і заклики до колег єднатися на підтримку свого медіа-сегменту. В останній місяць саме критика цих законопроектів, викриття пов’язаних з контролем над Telegram намірів діючої влади, інсайди щодо боротьби в Офісі Президента навколо цих питань – з одного боку, і пости з демонстрацією впевненості у невразливості Telegram та провіщенням невдачі української влади по аналогії з крахом спроб російських силових структур взяти Telegram під контроль – з іншого, стали топовими темами анонімних загальноукраїнських каналів. На середину лютого більшість з них зійшлися на тому, що через неможливість ліквідувати анонімні канали Офіс Президента вдасться до створення власної мережі каналів, а можливо – спробує «перекупити» уже діючі.

В той же час, у харківських регіональних каналів ця тема жодного інтересу не викликала, жодної позиції щодо скандальних ініціатив ЗеКоманди висловлено не було. Скоріше за все, їх автори не вбачають у обмежувальних зазіханнях правлячої політсили конфлікту з власними інтересами, і їх мета лежить в іншій площині, аніж конфронтація з Офісом Президента або боротьба за свободу слова. В чому саме полягають їхні цілі, на що спрямована їхня діяльність, якою є тематика та насиченість контенту, і які подальші перспективи розвитку місцевих анонімних політичних Telegram-каналів, — спробуємо розібратися.

Інтенсивність контенту та популярність харківських анонімних Telegram-каналів

Харківський анонімний політичний Telegram-простір не відрізняється особливою масштабністю. Наразі активних каналів цього сегменту близько десятка: «Раклы», «Слобожанский лифтёр», «Кулуары Харькова», «Шо?», «губернаТОР», «Вахтёр Госпрома», «Какой-то змей», «Фак-ты-Ха». Деякі канали, які активно постили восени, з січня припинили генерувати контент: так, на каналі «Рюкзак Авакова» за останній місяць вийшов всього один допис, та й то – перепост з іншого каналу. Звичайно, такий низький показник по відношенню до кількох десятків загальноукраїнських каналів можна пояснити слабкою насиченістю подієвого ряду місцевої політики. В Харкові та області відбувається настільки мало значущих політичних подій у порівнянні з загальноукраїнськими, що і у вже існуючих каналів спостерігається брак тем для щоденного контенту.

В регіональному розрізі анонімні політичні канали також сильно відстають від місцевих лідерів Telegram-сегменту – відомих інформаційних пабліків, які перекочували у Telegram з соціальних мереж або є версіями авторитетних харківських ЗМІ. Навіть вузько спрямований канал одного з районів Харкова «Типичная Алексеевка | Харьков» має 9,8 тисяч підписників, що у три рази більше, ніж у лідера харківських «анонімів» — каналу «Раклы».

«Какой-то змей» є найстаршим, але не найпопулярнішим насьогодні анонімним каналом Харкова. За кількістю підписників він на другому місці, його випереджають «Раклы». А третє місце посідає «Фак-ты-ХА». Цей канал демонструє найінтенсивнішу динаміку розвитку – створений менше місяця тому, але вже обігнав багатьох за охопленням аудиторії та кількістю постів. А лідирує за кількістю постів «Какой-то змей»: за цим показником він відірвався від другого у рейтингу «Слобожанского лифтеру» майже у 2 рази, а від аутсайдера (каналу «Вахтер Госпрома») — у 16 разів.

Втім, «Какой-то змей» не відрізняється оригінальністю контенту або ексклюзивними інсайдами: переважна частина дописів – це перепости з інших каналів або ЗМІ з власними короткими коментарями або риторичними запитаннями про ставлення аудиторії до висвітлюваної події. Подібним форматом характеризується й контент «Слобожанского лифтера». А ось більшість інших каналів прямих репостів зі сторонніх джерел не роблять, лише іноді згадують окремі медіа з посиланнями на них у власних дописах. Отже, саме за рахунок репостів канали «Какой-то змей» та «Слобожанский лифтер» утримують лідерство за інтенсивністю контенту, публікуючи по декілька дописів щодня, тоді як у всіх інших каналів цей показник менше одиниці.

Взаємозв’язки каналів

Частину контенту харківських анонімних каналів складають перепости з інших каналів загальноукраїнського та регіонального рівнів — у когось більше, у когось менше. Зустрічаються й репости з порталів ЗМІ. Канали, які претендують на статус аналітичних, роблять перепости нечасто у порівнянні з загальним обсягом свого контенту, ретранслюючи лише важливі інсайди і супроводжуючи їх розгорнутими коментарями (наприклад,  «Раклы» та «ШО?»). А канали «губернаТОР», «Вахтер Госпрома» та «Фак-ты-ХА» майже не ретранслюють інших: за місяць мають лише по 1-2 репости, а більшість їх дописів – власного виробництва. Втім, це не є показником об’єктивності та незаангажованості представленої інформації.

Оцінка ретрансльованої з інших каналів інформації не завжди робиться в позитивному ключі —  іноді піддається критиці за тенденційність, непідтвердженість та упередженість, або розміщується для демонстрації того, що інсайди першоджерела не відповідають реальності, а прогнози не здійснилися. Тобто, перепост не завжди виступає свідченням «дружнього» звязку одного каналу з іншим. Однак, в будь-якому разі, він є своєрідною рекламою цитованого каналу, позитивною або скандальною, а посилання на канал завжди сприяє збільшенню його аудиторії та підвищенню впізнаваності. Це стосується посилань місцевих каналів один на одного.

Звичайно, цитати з авторитетних та розкручених каналів місцевими навряд чи мають для перших велике піар-значення.  Так, перепости  «Слобожанским лифтером» інсайдів з «Резидента» або «Легитимного» навряд чи важливі для цих каналів з огляду на наявність у них аудиторії в десятки тисяч, проти 711 підписників «Слобожанського лифтера». А ось цитування ним співмірних за популярністю місцевих каналів «Кулуары Харькова» та «Фак-ты-ХА» має велике значення для їхньої розкрутки.

Перегляди постів та залученість аудиторії на каналах

Telegram – «закрита» медіа-платформа, і, на відміну від соцмереж та багатьох інтернет-ЗМІ, не націлена на двосторонню комунікацію між каналами та аудиторією. Хоча в деяких каналах можна писати коментарі, ставити лайки та смайли, але в переважній більшості такого нема. Серед харківських каналів ці функції доступні тільки у «Раклів», та й то лише під деякими постами. Іноді канали проводять онлайн-опитування аудиторії з різних політичних питань, що можна вважати комунікативним зв’язком. Але це роблять дуже рідко і не усі канали: з харківських – лише канали загальної інформаційної тематики  протягом останнього місяця проводили опитування (не рахуючи спеціалізованого каналу «Социология|Харьков», який розміщує опитування регулярно), а з анонімних – жоден до вивчення думки аудиторії не звертався.

Отже, визначити активність аудиторії та інтерес до контенту можна лише за кількістю переглядів опублікованих постів та за спеціальним показником ERR, який у відсотках показує рівень залучення аудиторії і вираховується діленням середньої кількості переглядів одного посту на кількість підписників, помножену на 100.  Чим ближчий цей показник до 100%, тим вірогідніше, що більша частина підписників переглядає пости. А якщо показник більше 100, це означає залучення не лише підписників, а й сторонньої аудиторії. Це досягається, в основному, за рахунок перепостів цікавих повідомлень з популярних каналів.

Яскравою демонстрацією «ефекту перепостів» є показники середньої кількості переглядів одного посту та ERR каналу «Слобожанский лифтер»: вони набагато вищі, ніж у інших каналів, і виглядають неспівмірними із низькою кількістю підписників. Справа у тому, що цей канал часто репостить дописи з розкручених всеукраїнських каналів, які набирають по 20 000 – 30 000 переглядів (рекорд – 98 100 переглядів репосту від каналу «Женщина с косой» про наміри «злити» харківського губернатора Олексія Кучера). В той же час, авторські пости каналу «Слобожанский лифтер» мають десь по 200 – 300 переглядів. А в середньому виходять високі показники (9694 перегляди та 1363% залученості аудиторії), і канал займає лідируючі позиції серед інших харківських «анонімів».

Підвищення цих показників можливо й через посилання на пости розкручуваного каналу в інших каналах, за якими заходять не підписані на канал користувачі. Вірогідно, таким механізмом вдалося досягти високих показників каналу «Фак-ты-ХА», адже в масових перепостах з відомих каналів він не помічений – за місяць має лише один перепост з каналу «Тёмный Рыцарь». А найнижчі показники залучення аудиторії та ERR демонструє канал «Вахтер Госпрома»: скоріше за все, його власники розкруткою канала та рекламуванням не переймаються.

Спрямованість контенту та версії про бенефіціарів

Аналіз контенту анонімних харківських каналів дозволяє скласти загальну картину їхньої спрямованості та заангажованості інтересами тих чи інших місцевих груп впливу. Про одних політиків канали публікують схвальні пости, інших критикують та висміюють, а деяких згадують в нейтральному ключі. За оціночними меседжами харківських каналів можна зробити припущення щодо того, кому саме вони можуть належати.

Втім, харківський політичний простір настільки вузький, що про деякі анонімні канали і так «усім давно відомо». Зокрема, «Какой-то змей» міцно асоціюється із Геннадієм Кернесом, а «губернаТОР» — з Олексієм Кучером. Ці канали активно рекламувалися на іменних Telegram-майданчиках фігурантів, а «губернаТОР» — ще й у Facebook.

«Какой-то змей» позитивно оцінює діяльність Кернеса і часто робить перепости з його іменного каналу. Володимира Зеленського та Кучера оцінює в цілому нейтрально, а на промахах ЗеКоманди – відігрується (їх критика взагалі стала «загальним місцем» більшості каналів).  Декількох глузливих постів удостоївся Ілля Кива, хоча це – скоріше була «тема тижня», аніж прояв ворожнечі з боку власників каналу. В той же час, постійної негативної оцінки зазнають давні опоненти Кернеса – Арсен Аваков (особливо це було характерно влітку – восени), Ігор Райнін та афілійовані з ними особи. З ворожістю до Авакова, вірогідно, пов’язані й чисельні єхидні коментарі щодо роботи місцевої поліції та чиновників МВС.

На каналі «губернаТОР» переважають позитивні дописи про Олексія Кучера та його оточення, Володимира Зеленського та «Слугу народу». І негативні – про опонентів харківського губернатора – Ігоря Райніна, Юлію Світличну, Геннадія Кернеса та осіб з їх найближчого оточення. Розміщуються репости та фото з акаунтів Олексія Кучера. В цілому, контент цього каналу підтверджує його приналежність очільнику харківської ОДА.

Канал «Раклы» негативно оцінює Райніна та Світличну, а особливо – Кернеса. Так само – й близьких до цих політиків чиновників та активістів. Про Кучера пости схвальні (але їх небагато), а про Зеленського, представників «Слуги народу» та Фельдмана – нейтральні. Точно визначити, кому саме належить цей канал досить важко з аналізу одного лише контенту. Розповсюдженою є думка, що це – канал, пов’язаний із бізнесменом Всеволодом Кожемяко. На користь цього говорить схожість політичної риторики «Раклів» та інформаційного порталу «Kharkiv.Today», володіння яким також приписують бізнесмену. А також те, що «Раклы» жодним чином не згадували скандальну ситуацію із ДТП 13 лютого на Мироносицькій, яка відбулася з вини депутатки облради від «Самопомочі» Тетяни Бідняк. В той же час, інші анонімні харківські канали ретранслювали пост про цю подію, вкинутий інформаційним каналом «ВЕХА (Харьков)» з їдким зауваженням, що Бідняк скоїла ДТП після того, як виїхала з парковки біля офісу спонсора «Самопомочі» Кожемяко, який щойно відвідала.

«Кулуары Харькова» містить в більшості нейтральні дописи щодо місцевих політиків. Окрім Кучера, в такому ключі згадуються Андрій Лесик, Дмитро Шенцев, «Опозиційна платформа-За життя» та «Партія Шарія». Протягом місяця він нікого з політиків не хвалив. А негативну оцінку з його боку систематично отримують Геннадій Кернес та Михайло Добкін. Втім, щодо Кернеса присутні й помірковані пости. Матеріали каналу носять, в основному, аналітичний та інсайдерський характер, репостів або реклами інших каналів не помічено, а поодинокі посилання на зовнішні джерела зустрічаються в контексті власних дописів. Важко визначити, кому належить цей канал. Скоріше за все, комусь із опонентів Кернеса, — обережному та не дуже активному, навряд чи з оточення Кучера, і, можливо, – пов’язаного з «ОПЗЖ».

«Слобожанский лифтер» — канал, створений лише декілька тижнів тому, але дуже активний за інтенсивністю контенту та залученням підписників. Яскраво виражена його негативна спрямованість щодо Олексія Кучера, людей з його найближчого оточення та нових чиновників облдержадміністрації: канал є рекордсменом за кількістю негативних оцінок губернатора (26 постів менш ніж за місяць проти 2-3 на інших каналах). А критиковані ним посадовці та люди з оточення Кучера — Засєєв, Грицьков, Тихонченко, Погосян, Литвин — іншими каналами майже не згадуються. Також критики на каналі зазнають й місцеві представники партії «Самопоміч» та «Слуга народу». Щодо Зеленського – коментарі обережні і їх мало. Кернес та Фельдман по декілька разів згадуються у негативному ключі. А ось позитивної оцінки цілих 7 разів протягом місяця удостоївся Антон Сосницький, в основному, відносно його січневої акції за безпеку дорожнього руху під стінами ХОДА, з докладним висвітленням подальших подій навколо неї. Щодо цієї ж ситуації Кучер зазнав особливо уїдливої критики від каналу.

Незважаючи на високу інтенсивність контенту, канал жодного разу не згадав Ігоря Райніна, а про Юлію Світличну написав один дуже нейтральний пост. Досить дивно, адже ці фігуранти місцевої політики є жваво обговорюваними в контексті майбутніх виборів, і на інших каналах згадувались протягом місяця по декілька разів. Отже, з аналізу контенту неважко здогадатися, кому може належати канал «Слобожанский лифтер» і хто активно демонструє ворожу позицію по відношенню до нового губернатора та його оточення.

Канал «ШО?» в цілому скептично, хоча і з долею позитиву, оцінює діяльність Кучера, ЗеКоманду висміює, діяльність Президента коментує нейтрально, а щодо Райніна та Світличної налаштований різко критично. Не користуються його повагою й місцеве крило «Самопомочі», Лесик з «ОПЗЖ» та Фельдман. А ось щодо найяскравішого діяча «старої» місцевої політики Геннадія Кернеса —  в останній місяць постів на каналі не було. А раніше харківський мер, якщо й згадувався, то не стільки критично, як нейтрально, і періодично в цьому ж дусі коментувалися репости з каналу «Какой-то змей». Окремо слід відзначити позитивні коментарі з приводу призначення Ірини Венедиктової головою Державного бюро розслідувань у грудні. Взагалі, зміст та стилістика контенту наводить на думку, що цей канал – інтелектуальна версія «Змія». Хоча об’єктивно визначити його приналежність важко.

«Вахтер Госпрома» — досить млявий за інтенсивністю контенту канал, а кількість підписників у нього найменша. Пости не містять яскраво вираженої спрямованості «за» або «проти» когось з місцевих політиків: однаково скептично автори налаштовані як щодо «старих», так і «нових» представників влади та претендентів. В цілому, контент каналу виглядає найменш заангажованим серед усіх харківських «анонімів», а інформація подається дозовано та виважено. Над розкруткою каналу явно не працюють. Можливо, його веде якийсь місцевий політолог для власного задоволення. Але не виключено, що канал належить Фельдману. Адже восени та в грудні канал про нього багато писав з меседжем, що позиції Фельдмана у місті посилюються, і висвітлював його підготовку до місцевих виборів. А занепад каналу після декількох місяців бурхливої роботи та відсутність видимої розкрутки — характерний для піар-команди Фельдмана почерк роботи з соцмережами.

«Фак-ты-ХА» — новий анонімний канал, створений 24 січня. Але за такий короткий період він вже вийшов на друге місце за кількістю підписників та за переглядами постів. При цьому, перепостами з популярних каналів не зловживає. Швидка розкрутка може пояснюватися або активною рекламою, або «покупкою» аудиторії. Це означає, що в канал активно вкладаються кошти. Найбільш критичної оцінки від каналу зазнав Геннадій Кернес (9 негативних постів про нього). Інші представники харківської політики також не користуються повагою з боку каналу —  майже усі отримали по 1-3 негативних згадування.  Однак про Ігоря Райніна та Юлію Світличну (як і про їхнє оточення) канал взагалі нічого не писав. А єдиним, хто удостоївся цілих двох позитивних дописів, став Анатолій Родзинський, проти якого відкрито кримінальну справу за позовом фірми «Фінекс-капітал» нібито за ініціативою Кернеса. Родзинський балотувався на посаду мера Харкова на виборах 2015 року від очолюваного ним Громадського руху «Народний контроль» і йшов під гаслом «Харків без Кернеса». «Фак-ты-ХА» 14 лютого розмістили пост про Родзинського з меседжем, що на нього чиниться тиск з боку Кернеса, пов’язаний з майбутніми місцевими виборами. Можливо, саме Родзинському або афілійованій з ним зацікавленій стороні належить цей новий канал. Не виключено й, що Райнін причетний до каналу.

Резюме

Харківські анонімні політичні Telegram-канали у порівнянні з аналогічними всеукраїнськими та регіональними каналами загальної інформаційної тематики мають набагато меншу популярність серед аудиторії. Насиченість контенту також виглядає слабкою. А високі показники переглядів на деяких каналах досягаються за рахунок перепостів з розкручених загальноукраїнських каналів.

Власні дописи на харківських анонімних каналах присвячені, в основному, місцевій політичній тематиці: взаємовідносинам політиків в кулуарах обласної та міської влади, боротьбі груп впливу та окремих політиків між собою, розкладам щодо майбутніх місцевих виборів. Простежується заангажоване висвітлення діяльності тих чи інших політиків на кожному каналі: яскраво виражені пости на підтримку одних та на знищення репутації інших. Це свідчить про причетність місцевих політичних фігурантів до створення цих каналів.

Через вузьку спеціалізованість анонімних політичних каналів та переважання регіональної тематики навряд чи харківські канали продемонструють різке зростання популярності та стануть впливовими агітаційними площадками у майбутній виборчій кампанії, особливо на рівні районів Харківської області. Їхній вплив на громадську думку опосередкований: вони виступають своєрідними професійними майданчиками для генерування «порядку денного» місцевої політики, «вкидування» в інформаційне поле певних меседжів, які потім ретранслюються та інтерпретуються  через соціальні мережі та місцеві ЗМІ.

Як і будь-яка вузько спеціалізована інформація, тема перипетій «за лаштунками» місцевої політики, не надто цікава для широкої громадськості, а аудиторією анонімних харківських каналів, в основному, є журналісти, політичні активісти та блогери. Адже більшість постів щодо місцевої політики носять тенденційний, заангажований характер, і потребують критичного мислення та об’єктивної оцінки, що поки навряд чи доступно основній масі місцевого електорату, але, безумовно, ставить її перед таким викликом й, відповідно, необхідністю напрацювання навичок критичного аналізу політично забарвленої інформації.

Скоріше за все, з наближенням місцевих виборів анонімний сегмент харківських політичних каналів буде розвиватися, кількість каналів зростатиме, а вже створені — активізуються. Вже у січні спостерігалися ці тенденції. Очевидно, кожна політична група та окремі політики, які претендують на вплив в регіоні, прагнуть заявити про себе в цьому сегменті медіа-просторі і створити свій канал. Геннадій Кернес та Олексій Кучер це вже зробили – канали «Какой-то змей» та «губернаТОР», за явними ознаками, належать саме їм. А у Кернеса, окрім того, є  канал власного імені. Вірогідно, кожен політик створить не по одному, а декілька каналів для легітимації трансльованих меседжів. Вже зараз простежуються тісні зв’язки деяких харківських каналів між собою, що дозволяє припустити їх приналежність одним і тим самим групам впливу.

Для місцевих політиків анонімні канали не виступають зараз (і не виступатимуть на місцевих виборах) головним інструментом впливу на електорат, особливо в області. Отже, їх розкрутка, скоріше за все, не розглядається в якості пріоритетної задачі, хоча і є бажаною. З огляду на це, а також на порівняно низькі затрати для їх утримання,  відсутність реакції на загрозливі щодо анонімності законотворчі ініціативи нової влади з боку місцевих каналів виглядає логічною. Перспектива розкриття бенефіціарів анонімних каналів, прописана у «медійних» законопроектах, не розглядається власниками харківських каналів як проблема, адже в разі прийняття цих законів та вимушеного виходу «з тіні» навряд чи змінить ставлення до них з боку місцевого електорату. А боротьба за свободу слова, скоріше за все, виглядає для них поки що абстракцією, адже, судячи з контенту каналів, місцеві політики більше переймаються «штовханиною» один з одним, аніж захистом громадянських свобод.

Аналітичний центр «Обсерваторія демократії».

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Promoting Democratic Elections in Eastern Ukraine», що реалізується за фінансової підтримки Національного фонду на підтримку демократії (NED). Зміст публікації не обов’язково відображає точку зору NED і є предметом виключної відповідальності Аналітичного центру «Обсерваторія демократії».